Постанова

від 05.11.2013 по справі 801/7189/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/7189/13-а

05.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Єрохіна Д.Д.

за участю сторін:

позивач, - ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Євпаторійським МВ ГУ МВС України в Криму, від 06.02.97,

представник відповідача, Військової частини А2506- Шевченко Михайло Валерійович, довіреність № 154/55/2408 від 21.12.12

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А2506 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 01.08.13 у справі № 801/7189/13-а

за позовом ОСОБА_2 АДРЕСА_1

до Військової частини А2506 (вул. Адмірала Кантура, 5,Новоозерне,Євпаторія, місто, Автономна Республіка Крим,97491)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2013 ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Військової частини А2506 про стягнення заборгованості з виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягало видачі в сумі 8136,81 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.08.13 адміністративний позов задоволено повністю.

Стягнуто з військової частини А2506 (ОКПО 22997264) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягало видачі, в сумі 8136 (вісім тисяч сто тридцять шість) гривень 81 копійок.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 114,70 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.08.13 та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Позивач у судовому засіданні 05.11.2013 з апеляційною скаргою не погодився, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Вислухавши сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до Наказу командира військової частини А2506 № 27-КС від 09.11.2012 року ОСОБА_2 звільнена з військової служби у відставку за віком.

Проте, грошову компенсацію замість речового майна, яке не отримано позивачем під час проходження військової служби, ОСОБА_2 не отримала на день підписання наказу про звільнення.

Згідно з відповіддю Військової частини А2506 № 154/55/1/22/924 від 17.05.2013 року на звернення позивача, компенсація вартості речового майна, яке не було отримано позивачем на час звільнення з лав Збройних Сил України, складає 8136,81 грн.

Зазначена компенсація відповідачем ОСОБА_2 сплачена не була.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Водночас статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" № 1459-III від 17.02.2000 призупинена дія частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Цей закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна.

Згідно п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України от 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Відповідно до пункту 28 постанови Кабінету Міністрів України №1444 військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Посилання позивача в обґрунтування свої позовних вимог на постанову Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року №1444 є безпідставними, оскільки нею визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року.

Таким чином, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом одних і тих самих норм права у спірних правовідносинах, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" № 1459-III від 17.02.2000 дію частини другої ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Отже, за змістом ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 1459-ІІІ, що набрав чинності 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у зв'язку з прийняттям Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" № 1459-III від 17.02.2000, який набрав чинності 11 березня 2000 року, було зупинено дію частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо права осіб звільнених з військової служби на одержання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.12.2012 року по справі № 21-345а12 за позовом ОСОБА_2 до військових частин А2708, А3767, А4519 про оскарження наказу та зобов'язання виплатити їй грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Згідно ч. 1 ст. 244-1 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відтак, враховуючи встановлені обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позивач, який звільнилася з військової служби, не має права на одержання грошової компенсації за неотримане речове майно.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А2506- задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.08.13 по справі № 801/7189/13-а - скасувати.

3. Прийняти нову постанову по справі, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта