Рішення

від 13.11.2013 по справі 910/15527/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15527/13 13.11.13

за позовом: Першого заступника прокурора міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РОП-5», м.Київ, ЄДРПОУ 13672184

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Григор'ян І.Г. - по дов.

прокурор: Янківський С.В.- за посв.

від Державної інспекції сільського господарства: Охомуш Д.Д. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора міста Києва, м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «РОП-5», м.Київ про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «РОП-5» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 6 га за адресою: м.Київ, о.Долобецький, вул.Долинна, 1 (кадастровий номер 66:059:001, 66:059:007) та повернути її Київській міській раді.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на самовільне використання відповідачем земельної ділянки площею 6 га за адресою: м.Київ, о.Долобецький, вул.Долинна, 1, для відстою та розміщення стоянок моторних і гребних човнів індивідуального користування без оформлення правовстановлюючих документів на землю та їх державної реєстрації, що є порушенням вимог ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України.

Позивач в судове засідання 13.11.2013р. не з'явився, будь-яких заперечень по суті спору не представив. При цьому, Київська міська рада була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103026764061.

Відповідач у відзиві б/н від 04.11.2013р. та поясненнях б/н від 11.11.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на недотримання порядку проведення перевірки та недоведення прокурором факту зайняття відповідачем земельної ділянки площею 6 га на острові Долобецькому у м.Києві.

Наразі, з огляду на неявку позивача, господарський суд зазначає, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що позивач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, господарський суд встановив:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами ст.188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям такої земельної ділянки.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При цьому, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно абз.2 п.1 Постанови №6 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За змістом п.2 Постанови №6 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Пунктом 3.1 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Тобто, для задоволення позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки прокурором та позивачем повинно бути доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України факт використання відповідачем певної земельної ділянки без документів, що посвідчують права на неї, з урахуванням причин відсутності таких документів.

За приписами ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно з п.1.1 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, що затверджений наказом №132 від 25.02.2013р. Міністерства аграрної політики та продовольства України та зареєстрований 14.03.2013р. за №412/22944 в Міністерстві юстиції України, державний нагляд (контроль) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами.

Пунктом 5.3 вказаного Порядку передбачено, що за результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства.

За змістом п.5.8 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, у разі виявлення порушення вимог земельного законодавства державні інспектори: з'ясовують обставини та суть вчиненого порушення земельного законодавства, установлюють особу, яка його вчинила, чи особу, внаслідок бездіяльності якої порушено вимоги земельного законодавства; установлюють, чи є в діях осіб, які вчинили правопорушення, чи осіб, внаслідок бездіяльності яких порушено вимоги земельного законодавства, ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення; встановлюють шляхом обстеження земельних ділянок, чи завдана суб'єктом господарювання або третіми особами шкода земельним ресурсам унаслідок здійснення ними господарської чи іншої діяльності.

Таким чином, враховуючи викладені вище приписи законодавства, належним та допустимим доказом порушення вимог земельного законодавства, у тому числі, самовільного зайняття земельної ділянки, є оформлений у встановленому порядку акт перевірки, в якому визначено особу правопорушника та суть вчиненого ним порушення, а саме встановлено фактичне використання земельної ділянки саме відповідачем за відсутності у нього правовстановлюючих документів на таку ділянку.

За змістом позовної заяви, прокурор в обґрунтування розглядуваного позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 6,0 га посилається на акт №А-295/090 від 19.06.2013р. перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, який був складений Державною інспекцією сільського господарства у м.Києві.

Разом з цим, дослідивши матеріали перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, що були надані прокурором на вимогу суду, враховуючи приписи ст.43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, акт №А-295/090 від 19.06.2013р. не приймається судом до уваги як належний та допустимий доказ обґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту №А-295/090 від 19.06.2013р., державним інспектором сільського господарства в м.Києві було встановлено, що станом на 19.06.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РОП-5» використовує земельну ділянку (код ділянки 66:059:001, 66:059:007) площею орієнтовно 0,5 га для відстою та розміщення стоянок моторних і гребних човнів індивідуального користування за адресою: о.Долобецький у Дніпровському районі м.Києва. Ділянка частково обмежена цегляним парканом, з інших трьох сторін доступ обмежений Русанівською протокою та затокою. На ділянці розташований нежитловий будинок площею 20,5 кв.м., право власності на який визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «РОП-5» та якому присвоєно адресу: вул.Долинна, 1-А, о.Долобецький у Дніпровському районі. Інша частина земельної ділянки площею орієнтовно 6,0 га Товариство з обмеженою відповідальністю «РОП-5» займає самовільно. Документи, що передбачені ст.126 Земельною кодексу України, відсутні.

Тобто, державним інспектором було встановлено, що огороджено парканом та використовується для відстою та розміщення стоянок моторних і гребних човнів індивідуального користування земельна ділянка площею 0,5 га. Крім того, за змістом розглядуваного акту на вказаній земельній ділянці розташований будинок площею 20,5 кв.м, що належить відповідачу.

Матеріали справи свідчать, що дійсно на підставі рішення від 06.08.2008р. господарського суду м.Києва по справі №36/364 за Товариством з обмеженою відповідальністю «РОП-5» було зареєстровано право власності на нежитловий будинок загальною площею 20,5 кв.м, який знаходиться за адресою: м.Київ, Дніпровський район, Гідропарк, острів Долобецький, вул.Долинна, 1 літ.«А».

При цьому, за змістом пояснень, що були надані прокурором в судовому засіданні, спір у даній справі виник з приводу самовільного зайняття іншої земельної ділянки площею 6,0 га, проте не 0,5 га.

Разом з тим, приймаючи до уваги встановлені державним інспектором обставини, що викладені в акті №А-295/090 від 19.06.2013р., вбачається, що у розглядуваному акті не зафіксовано, яке саме правопорушення вчинено відповідачем на земельній ділянці площею 6,0 га та яким чином вона займається Товариством з обмеженою відповідальністю «РОП-5». Державним інспектором лише було зазначено, що для відстою та розміщення стоянок моторних і гребних човнів індивідуального користування Товариство з обмеженою відповідальністю «РОП-5» займає іншу земельну ділянку площею 0,5 га, проте жодних відомостей щодо суті правопорушення на спірній земельній ділянці площею 6,0 га акт №А-295/090 від 19.06.2013р. не містить.

Крім того, державним інспектором сільського господарства м.Києва в порушення вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства не було викладено в досліджуваному акті №А-295/090 від 19.06.2013р. детального опису виявленого порушення з посиланням на відповідну норму законодавства, а також не зазначено, на підставі яких документів було встановлено особу правопорушника.

Ухвалами суду від 25.10.2013р.та від 06.11.2013р. прокурора та позивача було зобов'язано надати суду докази самовільного зайняття земельної ділянки площею 6,0 га, яка розташована за адресою: м.Київ, о.Долобецький, вул.Долинна, 1, саме відповідачем, а також документи, на підставі яких в акті №А-295/090 від 19.06.2013р. було встановлено, що спірну земельну ділянку займає саме Товариство з обмеженою відповідальністю «РОП-5».

Прокурором та позивачем вимог суду виконано не було, витребуваних документів не представлено.

Відповідно до п.6.1 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, що затверджений наказом №132 від 25.02.2013р. Міністерства аграрної політики та продовольства України та зареєстрований 14.03.2013р. за №412/22944 в Міністерстві юстиції України, у разі необхідності в акті перевірки наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття, нецільове використання земельної ділянки тощо).

Державним інспектором сільського господарства в м.Києві, в свою чергу, в акті №А-295/090 від 19.06.2013р. хоча і було зазначено про оформлення плану (схеми) земельної ділянки на 1 аркуші, проте до матеріалів розглядуваної справи не представлено плану (схеми) до акту №А-295/090 від 19.06.2013р. з прив'язкою до місцевості, за допомогою якого було б можливим ідентифікувати зайняту земельну ділянку, зокрема, визначити її місцезнаходження та площу.

За змістом пояснень Державної інспекції сільського господарства в м.Києві, які надійшли до суду 12.11.2013р., у державного інспектора була відсутня необхідність складати план-схему місця розташування земельної ділянки з огляду на існування схеми, що затверджена директором Товариства з обмеженою відповідальністю «РОП-5» у 2012р., а також схеми, яка додана до акту №А-180/18 від 11.09.2012р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Проте, вказані доводи не приймаються судом до уваги, оскільки схема бази Товариства з обмеженою відповідальністю «РОП-5», яка затверджена директором відповідача Ященко С.В. 12.04.2012р., не підтверджує обґрунтованості позову. Зокрема, судом враховано, що за змістом вказаної схеми площа земельної ділянки, що займається Товариством з обмеженою відповідальністю «РОП-5», станом на 12.04.2012р. становить 52272,84 кв.м, проте не 6,5 га, як зазначено в акті №А-295/090 від 19.06.2013р.

Одночасно, акт А-180/18 від 11.09.2012р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства судом не досліджується, оскільки результати вказаної перевірки не є підставою розглядуваного позову, а сам акт не підтверджує самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки станом на теперішній час.

Не підтверджує правомірність позовних вимог також і акт №09/612А від 18.05.2012р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, який складений Державною екологічною інспекцією у м.Києві, враховуючи, що у вказаному акті не встановлено площі та місцезнаходження земельної ділянки, яку самовільно займає відповідач.

Крім того, необґрунтованими є посилання прокурора на лист вих.№057024-2343 від 07.02.2013р. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яким повідомлено, що відповідно до даних автоматизованої системи ПК «Кадастр» земельні ділянки площами 5,23 га (код 66:059:001) та 4,87 га (код 66:059:007) на острові Долобецький у Дніпровському районі обліковуються за Товариством з обмеженою відповідальністю «РОП-5» на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

Матеріали справи свідчать, що технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористувань на ділянки №№66059001, 66059007 було розроблено та узгоджено головним землевпорядником Дніпровського району м.Києва ще у 2001р. Проте, господарському суду не було представлено жодного доказу на підтвердження тих обставин, що станом на теперішній час відповідач продовжує використовувати вказані ділянки.

Заперечуючи проти позову, відповідачем було зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РОП-5» на даний час дійсно займає та використовує земельну ділянку на острові Долобецькому у м.Києві, проте лише ту земельну ділянку, площа якої не перевищує 0,5 га та на якій розташований нежитловий будинок площею 20,5 кв.м.

Також судом враховано суперечливість розмірів площі земельної ділянки, яку займає відповідач за твердженням прокурора (6,5 га, з них 6,0 га самовільно) та площ земельних ділянок, які повідомлено в листі вих.№057024-2343 від 07.02.2013р. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (5,23 га + 4,87 га).

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що прокурором та позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обґрунтованості заявлених позовних вимог. Матеріали розглядуваної справи не містять будь-яких доказів зайняття відповідачем земельної ділянки 6,0 га на острові Долобецькому у м.Києві.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги першого заступника прокурора міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОП-5», м.Київ про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «РОП-5» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 6 га за адресою: м.Київ, о.Долобецький, вул.Долинна, 1 (кадастровий номер 66:059:001, 66:059:007) та повернути її Київській міській раді, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову першого заступника прокурора міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОП-5», м.Київ про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «РОП-5» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 6 га за адресою: м.Київ, о.Долобецький, вул.Долинна, 1 (кадастровий номер 66:059:001, 66:059:007) та повернути її Київській міській раді.

Стягнути з Київської міської ради (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Хрещатик, буд.36, ЄДРПОУ 22883141) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1147 грн.

У судовому засіданні 13.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.11.2013р.

Суддя М.О. Любченко