Постанова

від 13.11.2013 по справі 816/5906/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/5906/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі судового засідання - Марченко О.Є.,

за участю:

представників позивача - Моцун О.П., Гулакіної Л.Г., Дужика С.О.,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Колективного підприємства "Завод залізобетонних виробів №1" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Колективне підприємство "Завод залізобетонних виробів №1" (далі по тексту - позивач, КП "ЗЗБВ №1") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2013 року №0002241502/562, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість, 14010100" загалом в розмірі 133 972 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено права та інтереси КП "ЗЗБВ №1" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Стверджував про хибність та безпідставність доводів контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтобуд 2020" (далі по тексту - ТОВ "Нафтобуд 2020").

Відповідачем 01 листопада 2013 року через канцелярію суду подано письмові заперечення на позов, в яких останній, посилаючись на відомості, встановлені документальною позаплановою невиїзною перевіркою КП "ЗЗБВ №1" з питання взаємовідносин з ТОВ "Нафтобуд 2020" за період з квітня 2012 року по липень 2012 року та викладені в акті перевірки від 25 лютого 2013 року №1673/15.2-05/05514821, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав та мотивів, наведених у письмовому запереченні Кременчуцької ОДПІ, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

КП "ЗЗБВ №1" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 05514821, з 28 серпня 1994 року перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 22 квітня 2003 року №23700952 /т. ІІ, а.с. 42-44/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виготовлення виробів із бетону для будівництва (23.61), виробництво бетонних розчинів, готових для використання (23.63), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19), виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (25.11), вантажний автомобільний транспорт (49.41), постачання інших готових страв (56.29) /т. ІІ, а.с. 41/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 12 лютого 2013 року по 18 лютого 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП "ЗЗБВ №1" з питання взаємовідносин з ТОВ "Нафтобуд 2020" (код ЄДРПОУ 37965714) за період з квітня 2012 року по липень 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 25 лютого 2013 року №1673/15.2-05/05514821 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий ревізор-інспектор дійшов висновку про необхідність зменшення податкового кредиту загалом в розмірі 93 104 грн., зменшення суми податкового зобов'язання за липень 2012 року в розмірі 3789 грн. та, як наслідок, донарахування зобов'язання зі сплати податку на додану вартість (далі по тексту також ПДВ) загалом в розмірі 89 315 грн. /т. І, а.с. 12-21/.

Окрім того, відповідачем зазначено, що згідно вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України встановлено укладення позивачем нікчемних правочинів по операціях продажу товарів, робіт, послуг.

На підставі даного висновку Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 19 березня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0002241502/562, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість, 14010100" загалом в розмірі 133 972 грн. 50 коп. (в т.ч., 89 315 грн. - основний платіж, 44 657 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 11/.

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Нафтобуд 2020" (код ЄДРПОУ 37965714), зараховано до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість загалом в розмірі 93 104 грн. (в т.ч., за квітень 2012 року - 24227 грн. 50 коп., за травень 2012 року - 21131 грн., за вересень 2012 року - 47745 грн. 50 коп.) Крім того, за результатами здійснення господарської операції з поставки ТОВ "Нафтобуд 2020" товарів позивачем у липні 2012 року до податкового зобов'язання віднесено суму ПДВ в розмірі 3789 грн.

Однак, документальною позаплановою невиїзною перевіркою КП "ЗЗБВ №1" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового зобов'язання та податкового кредиту вищенаведених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про заниження позивачем ПДВ загалом в розмірі 89 315 грн.

Вказані доводи контролюючий орган мотивував відомостями, викладеними в акті Кременчуцької ОДПІ від 05 жовтня 2012 року №3812/15-222/37965714 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Нафтобуд 2020", код за ЄДРПО 37965714, з питань достовірності даних, що містяться у деклараціях з ПДВ за період березень - серпень 2012 року" /т. ІІІ, а.с. 41-43/. Зокрема, зазначив, що за наслідками даної перевірки ТОВ "Нафтобуд 2020" зменшено податкове зобов'язання по взаємовідносинах з КП "ЗЗБВ №1" в розмірі 93 104 грн. та зменшено податковий кредит в розмірі 3789 грн. Крім того, відповідач посилався на відсутність контрагента позивача місцезнаходженням, про що складено довідку від 11 липня 2012 року №674 /т. ІІІ, а.с. 40/. Також, звертав увагу на те, що рішенням від 04 жовтня 2012 року №59 анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Нафтобуд 2020" з 03 жовтня 2012 року /т. ІІІ, а.с. 38-39/. З огляду на викладене, відповідач стверджував про нікчемний характер господарських відносин позивача з його контрагентом.

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Зокрема, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

З огляду на викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відсутність зазначених чинників в їх сукупності виключає можливість формування платником податків податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Крім того, як передбачено пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податку грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що КП "ЗЗБВ №1" 03 квітня 2012 року укладено договір №55 з ТОВ "Нафтобуд 2020", за умовами якого останнє зобов'язувалося продати, а позивач прийняти і сплатити щебінь фракцій 10/20, 20/40 /т. І, а.с. 40/.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даного договору ТОВ "Нафтобуд 2020" протягом квітня-липня 2012 року здійснило відвантаження в адресу КП "ЗЗБВ №1" щебеню загальною вартістю 558 624 грн. (в т.ч., ПДВ - 93 104 грн.).

На підтвердження факту відвантаження щебеню продавцем виписано податкові накладні: від 03 квітня 2012 року №3 /т. І, а.с. 45/, від 10 квітня 2012 року №5 /т. І, а.с. 62/, від 17 квітня 2012 року №7 /т. І, а.с. 78/, від 23 квітня 2012 року №8 /т. І, а.с. 92/, від 03 травня 2012 року №3 /т. І, а.с. 108/, від 07 травня 2012 року №6 /т. І, а.с. 118/, від 21 травня 2012 року №17 /т. І, а.с. 136/, від 29 травня 2012 року №26 /т. І, а.с. 154/, від 06 червня 2012 року №6 /т. І, а.с. 173/, від 11 червня 2012 року №10 /т. І, а.с. 185/, від 18 червня 2012 року №11 /т. І, а.с. 200/, від 26 червня 2012 року №15 /т. І, а.с. 220/, від 26 червня 2012 року №18 /т. І, а.с. 223/, від 27 червня 2012 року №19 /т. І, а.с. 227/, від 09 липня 2012 року №8 /т. ІІ, а.с. 3/, від 09 липня 2012 року №9 /т. І, а.с. 6/, від 09 липня 2012 року №10 /т. ІІ, а.с. 9/, копії яких долучено до матеріалів справи.

Вказані податкові накладні позивачем, за датою отримання, включено до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних /т. ІІІ, а.с. 54-57, 59-63/, а також, на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість загалом в розмірі 93 104 грн., що відображено у рядку 17 податкових декларацій з ПДВ за квітень, травень, вересень 2012 року та додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

Дослідивши в судовому засіданні копії перелічених вище податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмовому запереченні відповідача на позов відсутні.

Кременчуцькою ОДПІ не оспорюється той факт, що на момент виписування вищезазначених податкових накладних ТОВ "Нафтобуд 2020" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Посилання відповідача на анулювання ТОВ "Нафтобуд 2020" свідоцтва платника ПДВ стосовно спірних відносин є неприйнятними, оскільки відповідне рішення контролюючим органом прийнято 02 жовтня 2012 року, а вищеописані господарські операції відбулися протягом квітня-липня 2012 року.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Нафтобуд 2020" товарів загальною вартістю 558 624 грн. (в т.ч., ПДВ - 93 104 грн.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Як визначено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних буде встановлено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем надано копії накладних від 03 квітня 2012 року №6 /т. І, а.с. 44/, від 10 квітня 2012 року №5 /т. І, а.с. 61/, від 17 квітня 2012 року №7 /т. І, а.с. 77/, від 23 квітня 2012 року №15 /т. І, а.с. 91/, від 03 травня 2012 року №19 /т. І, а.с. 107/, від 07 травня 2012 року №21 /т. І, а.с. 117/, від 21 травня 2012 року №35 /т. І, а.с. 135/, від 29 травня 2012 року №43 /т. І, а.с. 153/, від 06 червня 2012 року №44 /т. І, а.с. 172/, від 11 червня 2012 року №45 /т. І, а.с. 184/, від 18 червня 2012 року №46 /т. І, а.с. 199/, від 26 червня 2012 року №52 /т. І, а.с. 219/, від 26 червня 2012 року №55 /т. І, а.с. 222/, від 27 червня 2012 року №62 /т. І, а.с. 226/, від 09 липня 2012 року №63 /т. ІІ, а.с. 2/, від 09 липня 2012 року №64 /т. І, а.с. 5/, від 09 липня 2012 року №65 /т. ІІ, а.с. 8/.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Копії вказаних вище накладних позивачем надано на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ від 15 жовтня 2012 року №31690/10/15-222 /т. ІІІ, а.с. 28-31/ та вони досліджувалися податковим ревізором-інспектором в ході проведення перевірки КП "ЗЗБВ №1" /т. І, а.с. 13/. Зауваження щодо змісту та форми накладних в Акті перевірки відсутні.

Відвантажений ТОВ "Нафтобуд 2020" щебінь отримано відповідальною особою КП "ЗЗБВ №1" ОСОБА_6 на підставі відповідних довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей /т. ІІ, а.с. 46-50/.

Оплату придбаних у ТОВ "Нафтобуд 2020" товарів позивачем проведено на підставі виписаних контрагентом рахунків /т. І, а.с. 43, 60, 76, 90, 106, 116, 134, 152, 171, 183, 198, 218, 221, 255; т. ІІ, а.с. 1, 4, 7/, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками про рух коштів на розрахункових рахунках /т. І, а.с. 46, 63, 79, 93, 109, 119, 137, 155, 159, 174, 186, 201, 224; т. ІІ, а.с. 10/.

Зауваження щодо форми та порядку розрахунків в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця здійснювалося Приватним підприємством "Авто-2002" (далі по тексту - ПП "Авто-2002"), на підтвердження чого позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків, банківських виписок /т. І, а.с. 48-59, 63-75, 79-89, 93-105, 110-115, 120-133, 138-151, 157-170, 175-182, 188-197, 202-217, 228-235; т. ІІ, а.с. 11-32/.

Твердження представника відповідача про ненадання позивачем на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ від 15 жовтня 2012 року №31690/10/15-222 /т. ІІІ, а.с. 28/ товарно-транспортних накладних спростовуються матеріалами справи. Так, як встановлено судом зі змісту листа КП "ЗЗБВ №1" від 25 жовтня 2012 року №1059, у відповідь на зазначений запит позивачем, окрім іншого, надано до податкової інспекції копії товарно-транспортних накладних ПП "Авто-2002" /т. ІІІ, а.с. 29-31/. На копії даного листа міститься відбиток вхідного штампа Кременчуцької ОДПІ із зазначенням дати (25 жовтня 2012 року) та вхідного номера (33990/10), а також - підпис головного державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_7 з відміткою про отримання документів.

Судом встановлено, що отримані товарно-матеріальні цінності КП "ЗЗБВ №1" оприбутковано шляхом внесення відповідних записів до матеріальних звітів по БРЦ та журналів-ордерів (ЖО6) /т. ІІ, а.с. 33-40/.

Якість товарно-матеріальних цінностей підтверджується паспортами від 03 квітня 2012 року №20, від 02 травня 2012 року №25, від 04 червня 2012 року №30, від 01 липня 2012 року №35, від 03 квітня 2012 року №15, від 05 травня 2012 року №15-1, від 03 червня 2012 року №16-1, від 02 липня 2012 року №17 /т. IX, а.с. 199-206/.

У судовому засіданні 13 листопада 2013 року судом заслухано пояснення начальника відділу постачання КП "ЗЗБВ №1" Дужика Сергія Олександровича, який пояснив, що відвантажений ТОВ "Нафтобуд 2020" щебінь постачався безпосередньо з території Публічного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" (далі по тексту - ПАТ "Рижівський гранітний кар'єр"), вивозився автотранспортом ПП "Авто-2002" партіями по 33 тн. Зважаючи на незначну віддаленість кар'єру від території КП "ЗЗБВ №1" за один день автомобілем здійснювалося кілька рейсів, а до товарно-транспортної накладної заносилася інформація про загальну кількість вивезеного щебеню з відображенням кожної партії окремо. У зв'язку з великим об'ємом придбаного щебеню, його транспортування здійснювалося з понеділка по п'ятницю, а податкові, видаткові накладні та рахунки виписувалися щотижня в п'ятницю на загальну партію поставки.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що неспівпадіння у кількості щебеню, зазначеній у податкових, видаткових накладних відносно товарно-транспортних накладних має місце з огляду на значні об'єми придбання щебеню та його безперервне постачання автотранспортом. При цьому, суд зазначає, що загальна кількість поставленого протягом квітня - липня 2012 року щебеню відповідає тій, що зазначена у видаткових накладних та отримання якої відображено у бухгалтерському обліку підприємства.

Окрім того, представник позивача зазначив, що необхідність укладення договору з ТОВ "Нафтобуд 2020" обумовлена тим, що ПАТ "Рижівський гранітний кар'єр" відпускає щебінь лише на умовах передоплати його вартості, а у КП "ЗЗБВ №1" відсутня можливість внесення такої передоплати за товар. З огляду на викладене, позивачем було прийнято рішення про залучення до придбання щебеню ТОВ "Нафтобуд 2020", з яким досягнуто згоди про оплату вартості товарно-матеріальних цінностей після їх поставки, з урахуванням наявних фінансових ресурсів.

Як зазначено судом вище, основними видами діяльності позивача за КВЕД є виготовлення виробів із бетону для будівництва, виробництво бетонних розчинів, готових для використання.

Відвантажений ТОВ "Нафтобуд 2020" щебінь позивачем використано у власній господарській діяльності в ході виготовлення товарного та збірного бетону, а також, виробів з бетону. Готові вироби позивачем реалізовано в адресу третіх осіб - покупців (ТОВ "Шляхбудмонтаж", ДБМП "Промбуд-1" ПАТ "Сумбуд", ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", ТОВ "Рост Агро", ТДВ "Птахофабрика Росія", ПП "Піфагор", ТОВ "Нафтобуд 2020", ТОВ "Нафтаспецбуд", ПП "БФ "Каріатида", ТОВ "АКБ-Лінк", ТОВ "МЖК "Житлобуд", ТОВ "Кременчук Житлобуд", ПАТ "Крюківбудтехмонтаж", ТОВ "БФ "Хортиця", ТОВ "ІБК "Олдбуд", ПАТ "Астра Мельелеваторбуд", ПП ВТК "Лукас", ПП "Соломон", ВБКП "Рассвет", ТОВ "ПолФа", ПАТ "Донбасатоменергомонтаж", СФГ "Верест", МПП "Олві", ПП "Ниветра", ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин", ТОВ фірма "Лавид", ТОВ "НВП "Укрпромтехсервіс", МПП "Меандр", ТОВ "Шляхбуд-Транс", профком ПАТ "Полтаваобленерго", ТОВ "Сучасний капітал", НВП "Фероліт", ТОВ БФ "Центр ЛТД", ТОВ "СК Інтерстрой", ТОВ "Інвестшляхбуд-4", ПП "ТД "Креатив", ДП "Промспецбуд", ТОВ "НВП "Промтехснаб Кременчук", ДП БМУ-616 ВАТ ПСБ, ПАТ "Комосомольський Укрсплав", ПП ФК "Проектторгсервіс-2006", СФГ "Шанс", ТОВ "Монтажник", ПНПФ "Вік", ТОВ "Нова-Холдинг", ТОВ "Європабуд", ПП "Вектра Плюс", ПрАТ "Гірник", ВП "Трансбуд", ТОВ "АВМ Ампер", СФГ "ЛіС", ФОП ОСОБА_5.), на підтвердження чого позивачем надано копії договорів, накладних, виконавчих рахунків, банківських виписок, довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей /т. ІІІ, а.с. 64-254; т. IV, а.с. 1-226; т. V, а.с. 1-237; т. VI, а.с. 1-246; т. VII а.с. 1-226, т. VII, а.с. 1-169; т. IX, а.с. 1-171/.

Позивачем також надано довідку від 04 листопада 2013 року вих. №983 /т. IX, а.с. 174/, зі змісту якої слідує, що на підставі договору від 03 квітня 2013 року №55 ТОВ "Нафтобуд 2020" поставило на КБ "ЗЗБВ №1" щебінь загальною кількістю 4992,9103 м 3 , з якого позивачем виготовлено збірний бетон кількістю 2996,562 м 3 та товарний бетон кількістю 1996,3623 м 3 .

КБ "ЗЗБВ №1" надано довідку від 04 листопада 2013 року вих. №982, в якій зазначено загальну кількість виготовленого бетону з розбивкою стосовно кожного контрагента, якому такий бетон було реалізовано /т. IX, а.с. 175-177/.

Крім того, позивачем надано узагальнену відомість про рух щебеню, отриманого у період з квітня по липень 2012 року /т. IX, а.с. 194-196/ та довідку про витрати щебеню на виробництво 1 м 3 бетону разом з норами витрат матеріалів на виготовлення бетонів /т. IX, а.с. 198, 207-209/.

Вищенаведені документи в своїй сукупності підтверджують факт отримання позивачем від ТОВ "Нафтобуд 2020" товарів (щебеню) загальною вартістю 558 624 грн. (в т.ч., ПДВ - 93 104 грн.) та їх (товарів) подальше використання у власній господарській діяльності КП "ЗЗБВ №1".

Відповідачем не заперечується той факт, що позивач має необхідні виробничі потужності та трудові ресурси для здійснення вищеописаних господарських операцій, а також те, що вчинення таких господарських операцій не суперечить меті та виду господарської діяльності КБ "ЗЗБВ №1".

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджується товарність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 93 104 грн., а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту суму ПДВ загалом в розмірі 93 104 грн. по господарським операціям з ТОВ "Нафтобуд 2020".

Окрім того, судом встановлено, що між КП "ЗЗБВ №1" (продавець) та ТОВ "Нафтобуд 2020" (покупець) 04 липня 2012 року укладеного договір №120, за умовами якого позивач зобов'язування продати, а покупець прийняти і сплатити блоки бетонні для стін підвалів згідно ДСТУ Б.В 2.6-108-2010 марки ФБС 24-5-6 в кількості 54 штуки /т. ІІІ, а.с. 251/.

Як підтверджується довідкою КП "ЗЗБВ №1" від 06 листопада 2013 року вих. №1031, продаж вищезазначених блоків здійснено у період з 04 липня 2012 року по 07 липня 2012 року та 10 липня 2012 року /т. IX, а.с. 197/.

На підтвердження факту продажу ТОВ "Нафтобуд 2020" товарів позивачем надано копії податкової накладної від 12 липня 2012 року №65 /т. IX, а.с. 178/, витягу з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2012 року /т. IX, а.с. 179/, виконавчого рахунка від 12 липня 2012 року №288 /т. IX, а.с. 180/, накладної від 04 липня 2012 року №944 /т. IX, а.с. 181/, довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей /т. IX, а.с. 182-183/.

Дослідивши в судовому засіданні копії вищезазначених документів, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податкове зобов'язання в розмірі 3789 грн. за результатами здійснення вказаної господарської операції з ТОВ "Нафтобуд 2020".

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті Кременчуцької ОДПІ від 05 жовтня 2012 року №3812/15-222/37965714 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Нафтобуд 2020", код за ЄДРПО 37965714, з питань достовірності даних, що містяться у деклараціях з ПДВ за період березень - серпень 2012 року", не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання податковим органом акта перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Твердження контролюючого органу про відсутність ТОВ "Нафтобуд 2020" за місцезнаходженням є недоведеними з огляду на те, що відповідно до положень частини п'ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням є відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Однак, відповідачем доказів наявності в Єдиному державному реєстрі вказаного запису стосовно ТОВ "Нафтобуд 2020" станом на момент реалізації спірних відносин до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Стосовно доводів Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України суд зазначає, що зазначені висновки відповідачем зроблено з перевищенням компетенції контролюючого органу, оскільки Податковий кодекс України не наділяє податкову інспекцію повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам вищевказаних статей Цивільного кодексу України.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими, в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом, при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявлено.

Натомість, спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до КП "ЗЗБВ №1" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 44 657 грн. 50 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 93 104 грн., наявність в діях позивача ділової мети та рух активів в ході ведення господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19 березня 2013 року №0002241502/562 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позов КП "ЗЗБВ №1" - задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 1339 грн. 74 коп.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Колективного підприємства "Завод залізобетонних виробів №1" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19 березня 2013 року №0002241502/562.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Колективного підприємства "Завод залізобетонних виробів №1" (код ЄДРПОУ 05514821) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) гривень 74 (сімдесят чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба