Ухвала

від 05.02.2014 по справі 816/5906/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 р.Справа № 816/5906/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

представника позивача- Приходько Я.Б.,

представника відповідача- Прокопчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 816/5906/13-а

за позовом Колективного підприємства "Завод залізобетонних виробів №1"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2013 р. задоволено адміністративний позов Колективного підприємства "Завод залізобетонних виробів №1" (далі- КП "Завод залізобетонних виробів №1") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- Кременчуцька ОДПІ ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19 березня 2013 року №0002241502/562.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями КременчуцькоїОДПІ на користь КП "Завод залізобетонних виробів №1" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1339 гривень 74 копійки.

Не погодившись з даною постановою суду, Кременчуцькою ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що в ході перевірки КП "Завод залізобетонних виробів №1" документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Нафтобуд 2020», не підтверджено належними документами зв'язок понесених на користь останнього витрат пов'язаних з господарською діяльністю позивача. Також встановлено , що ТОВ «Нафтобуд 2020» має стан платника 8- «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано. Згідно розрахунку 1ДФ за 3 квартал 2012 року на підприємстві відсутні працівники. На запити про надання підтверджуючих документів по взаємовідносинам з контрагентами відповіді не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень, травень, вересень 2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Нафтобуд 2020» порушення відсутні.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками Кременчуцької ОДПІ в період з 12 лютого 2013 року по 18 лютого 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП "Завод залізобетонних виробів №1" з питання взаємовідносин з ТОВ "Нафтобуд 2020" за період з квітня 2012 року по липень 2012 року, за результатами перевірки складено акт від 25 лютого 2013 року №1673/15.2-05/05514821.

На підставі зазначеного акту, Кременчуцькою ОДПІ 19 березня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0002241502/562, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість, 14010100" в сумі 89 315 грн. - основний платіж, 44 657 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т.1І, а.с. 11).

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок акту документальної позапланової невиїзної перевірки про нікчемність правочинів укладених з контрагентом ТОВ "Нафтобуд 2020".

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що КП "Завод залізобетонних виробів №1" укладено договір №55 від 03 квітня 2012 року з ТОВ "Нафтобуд 2020", за умовами якого останнє зобов'язувалося продати, а позивач прийняти і сплатити щебінь фракцій 10/20, 20/40 (т. 1, а.с. 40).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Нафтобуд 2020" протягом квітня-липня 2012 року здійснило відвантаження в адресу КП "Завод залізобетонних виробів №1"щебеню загальною вартістю 558 624 грн. (в т.ч., ПДВ - 93 104 грн.).

На підтвердження реальності виконання вище зазначеного договору, позивачем надано копії податкових накладних, які включено до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, накладних, рахунків.

Відвантажений ТОВ "Нафтобуд 2020" щебінь отримано відповідальною особою КП "Завод залізобетонних виробів №1" Дужик С.А. на підставі відповідних довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2, а.с. 46-50).

Отриманий щебень КП "ЗЗБВ №1" оприбутковано шляхом внесення відповідних записів до матеріальних звітів по БРЦ та журналів-ордерів (ЖО6) (т. 2, а.с. 33-40).

На підтвердження якості купленого товару позивачем надано паспорти (т. 9, а.с. 199-206).

Оплату придбаних у товарів проведена шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується виписками про рух коштів на розрахункових рахунках.

Транспортування товарно-матеріальних здійснювалося ПП "Авто-2002", безпосередньо з території Публічного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр", що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків, банківських виписок.

Необхідність укладення договору з ТОВ "Нафтобуд 2020" обумовлена тим, що ПАТ "Рижівський гранітний кар'єр" відпускає щебінь лише на умовах передоплати його вартості, а у КП "ЗЗБВ №1" відсутня можливість внесення такої передоплати за товар. З огляду на викладене, позивачем було прийнято рішення про залучення до придбання щебеню ТОВ "Нафтобуд 2020", з яким досягнуто згоди про оплату вартості товарно-матеріальних цінностей після їх поставки, з урахуванням наявних фінансових ресурсів.

Куплений у ТОВ "Нафтобуд 2020" щебінь позивачем використано у власній господарській діяльності в ході виготовлення товарного та збірного бетону, а також, виробів з бетону, які потім були реалізовано покупцям ТОВ "Шляхбудмонтаж", ДБМП "Промбуд-1" ПАТ "Сумбуд", ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та іншим.

Вище зазначені документи відповідають вимогам ст.. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», дефектів форми, змісту або походження не мають, що не заперечувалось відповідачем.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчиненої господарської операції позивачем з ТОВ «Нафтобуд 2020» та правомірності віднесення сплаченої суми ПДВ до податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 р. по справі № 816/5906/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2014 р.