Ухвала

від 07.11.2013 по справі 823/2426/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2426/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В. А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Беспалов О.О.

суддів: Губської О. А., Парінова А.Б.

при секретарі: Тур В. В.

за участю представника відповідача Власенко В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Респектбуд» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.06.2013 року №0002982301,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Респектбуд» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.06.2013 року №0002982301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 14.05.2013 року № 762, відповідно до направлення від 15.05.2013 р. №222/22-0 та на виконання постанови старшого слідчого СУ ДПС у Черкаській області про призначення документальної перевірки від 24.01.2013 р., посадовою особою відповідача проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Респектбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Аспектсервісгруп», ТОВ «АСС БУД ГРУП» та ТОВ «Екотех-СМУ», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009 р. по 30.10.2012 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 212/22-11/34816600 від 27.05.2013 року, яким відповідачем встановлено порушення пп. 7.2.3. пп. 7.2.4. п. 7.2. та пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 12.12.2010 р. № 2755 - VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 16839 грн. 00 коп., в т.ч. за IV квартал 2010 р. на суму 12033 грн. 00 коп. за І квартал 2011 р. на суму 4806 грн. 00 коп.по взаємовідносинам з ТОВ «Екотех -СМУ».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0002982301 від 04.06.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання на суму 19848 грн., з них: за платежем з податку на додану вартість - 16839 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3009 грн.

Так між позивачем (замовником) та ТОВ «Екотех -СМУ» (виконавцем) укладено договори на виконання підрядних робіт: № 20-09 від 20.09.2010 р. по поточному ремонту покрівлі приміщень за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 10 (а. с. 47-48); №06-10 від 06.10.2010 р. по ремонту приміщень промислової бази за адресою: с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області, вул. Берегова-Промислова, 10 (а. с. 51-52); № 2-ОР від 04.01.2011 р. по ремонту приміщень частини адміністративно-побутового комплексу ВАТ «Укрп'єзо» за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 10 (а. с. 49-50).

На виконання умов договорів ПП «Респектбуд» в якості доказів долучено до матеріалів справи: акти приймання виконаних робіт за грудень 2010 року, січень 2011 року, червень 2011 року, (а. с. 53-69), довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (2 довідки), за червень 2011 року (а. с. 69 - 71), податкові накладні (а. с. 72-74), копію ліцензії позивача на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури від 09.09.2008 року (строк дії - до 09.09.2011 року), копію ліцензії ТОВ «Екотех-СМУ» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури від 21.09.2010 року (строк дії - 21.09.2013 року), копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Екотех-СМУ» станом на 30.03.2010 року, договори на виконання підрядних робіт з ТОВ «Юджин ЛТД», ВАТ «Укрп'єзо», копія платіжного доручення № 303 від 20.01.2011 року, звіти про використання коштів замовників та квитанції до прибуткового касового ордеру ( а. с. 124-133).

Надаючи правову оцінку обставинам справи , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог частин 1,2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон № 996) - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абз. 11 статті 1 Закону № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позивач правомірно визначив податковий кредит, та про відсутність порушення позивачем податкового законодавства у зв'язку з тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Екотех-СМУ» не містять ознак ризикового кредиту та фіктивності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, апелянтом у апеляційній скарзі зроблено посилання на відсутність у актах приймання виконаних підрядних робіт та довідках про вартість виконаних підрядних робіт обов'язкових реквізитів безпосередніх замовників робіт.

Натомість, колегія суддів зазначає, що Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554 затверджені форми актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які скріплюються підписами та печатками замовника, генпідрядника та підрядника.

Однак, колегія суддів зауважує, що вказаний наказ не містить застережень щодо обов'язкової наявності при виконанні будівельних робіт і генпідрядників, і підрядників одночасно.

Так з матеріалів справи вбачається, що виконання будівельних робіт було окремим предметом договорів позивача з замовником робіт та позивача з виконавцем будівельних робіт.

Тобто, на виконання цих договорів було укладено акти приймання вказаних робіт та довідки про їх вартість відповідно до умов кожного договору окремо. А тому твердження апелянта щодо обов'язку укладання єдиних актів приймання робіт та довідок про вартість виконаних робіт на підставі різних договорів є безпідставним.

З огляду на відсутність в матеріалах справи будь - яких документів, що спростовують реальність господарських відносин позивача з його контрагентом, а доводи відповідача не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача підстав ставити під сумнів укладені між позивачем та ТОВ «Екотех-СМУ» договори. Тому, такі доводи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підтвердження правомірності дій відповідача.

Стосовно проведення перевірки позивача за п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, колегія суддів зазначає, що податковий орган при проведенні перевірки на підставі постанови слідчого повинен був перш за все дослідити реальність господарської операції між позивачем та контрагентом, щодо якого порушено кримінальну справу, з метою уникнення безпідставного надання всім господарським операціям ТОВ «Екотех-СМУ» з його контрагентами ознак фіктивності.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач правомірності своїх дій при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення в судах першої та апеляційної інстанцій не довів.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Респектбуд» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 04.06.2013 року №0002982301 залишити без задоволення .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Парінов А.Б.

(Повний текст ухвали виготовлено 12.11.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Парінов А.Б.

Губська О.А.