Ухвала

від 02.10.2013 по справі 820/4789/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 р.Справа № 820/4789/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 820/4789/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біокомпані "Якість природи"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12.06.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біокомпані "Якість природи" - звернувся до суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013р. № 0000152220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біокомпані "Якість природи" задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 26.03.2013р. № 0000152220.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року допущено заміну відповідача на його правонаступника - Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 26.02.2013 року по 04.03.2013 року фахівцем Індустріальної МДПІ фактично проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Спецхаус Схід" (код ЄДРПОУ 35352152) за грудень 2011 року, січень 2012 року. За наслідками перевірки складно акт від 12.03.2013р. № 1448/22-207/36225992 "Про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Біокомпані "Якість природи" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Спецавтохаус Схід" за грудень 2011 року, січень 2012 року." (а.с. 208-245)

Згідно висновків акту перевірки від 12.03.2013р. № 1448/22-207/36225992 податковим органом встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 20242,60 грн., в тому числі за грудень 2011 року - на суму 9010,56 грн., січень 2012 року - на суму 11232,04 грн. З висновками суду не погодився позивач, про що зазначив в акті перевірки. (а.с. 208-245)

На підставі акту перевірки від 12.03.2013р. № 1448/22-207/36225992 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013р. № 0000152220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25303,25 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 20242,60 грн. та за штрафними санкціями - в розмірі 5060,65 грн. (а.с. 3)

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням № 0000152220, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем податковий кредит сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально, належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування. Відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Фактичною підставою для прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення слугував отриманий від Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС акт № 3875/222/35352152 від 09.11.2012р. "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецавтохаус схід" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 35245557), їх реальності та повноти відображення в обліку за період: травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року, з контрагентом ТОВ "Альфа-Мед-2006" (код ЄДРПОУ 34631561), їх реальності та повноти відображення в обліку за березень, квітень, травень 2012 року, з контрагентом ТОВ "Електродизель" (код ЄДРПОУ 32949132), їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий, березень, квітень 2012 року", яким встановлено ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Спецавтохаус схід". Таким чином, враховуючи, що у перевіреному періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Спецавтохаус схід", відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем необґрунтовано сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Спецавтохаус схід" за відсутності належних документів первинного обліку, які підтверджують реальне здійснення укладених між позивачем та ТОВ "Спецавтохаус схід" угод.

З матеріалів справи убачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Спецавтохаус схід" (постачальник) укладено договір постачання продукції № 31 від 01.06.2011р. (а.с. 22).

Згідно умов вказаного договору ТОВ "Спецавтохаус схід" зобов'язався поставити позивачу товари, предмет, кількість та асортимент яких визначається в товарних накладних або інших документах, а позивач зобов'язався прийняти та сплатити товар.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Спецавтохаус схід" на адресу позивача виписано податкові накладні.

На підтвердження виконання умов договору постачання продукції № 31 від 01.06.2011р. надані видаткові накладнимі, товарно-транспортні накладні на товар, банківські виписки про сплату товару.

Подальше використання придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки, згідно яких позивач (постачальник) постачав іншим контрагентам - покупцям товари, а також копіями накладних, довіреностей на отримання товару та податкових накладних.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Відповідно до п. 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, постачальник товару, щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит з ПДВ, на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні записи про відсутність за місцезнаходженням, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надані.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт придбання товару документально підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, договорами поставки товару, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.2. вказаного розділу визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4. Розділу 2 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.4, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України , ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними документами юридичного статусу первинних документів не виявлено.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

При цьому, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором № 31 від 01.06.2011р. та підтверджували висновки акту перевірки відповідач в порядку ч.2 ст.71 КАС України до суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем сформовано податковий кредит відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 26.03.2013р. № 0000152220 .

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 820/4789/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.