Постанова

від 12.11.2013 по справі 826/15617/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2013 року 10:04 № 826/15617/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Довженко О.М. (довіреність від 13.09.2013 р.)

від відповідача - Шмігель Т.В. (довіреність від 05.08.2013 р. № 1084/9)

третя особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ауріс Сервіс» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Юпітер Інвест» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013 № 7726552207,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ауріс Сервіс» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013 № 7726552207, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 52 078,68 грн. за основним платежем та на 13 019,67 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на начебто нікчемності договорів, укладених з контрагентом (третьою особою), висновки щодо чого, у свою чергу, ґрунтуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту. ДПІ, як зазначає позивач, вважає також, що спірні операції фактично не виконувались внаслідок відсутності у контрагента необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності.

У той же час, як зазначає позивач, контрагентом поставлялась продукція та надавались послуги з надання персоналу для прибирання приміщень. Як зазначає позивач, спірні операції фактично виконані та документально оформлені, що є підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а наведені в ньому обставини недоведеними, з огляду на що вважає прийняте на підставі цих висновків податкове рішення необґрунтованим та протиправним, просить його скасувати.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити з підстав викладених в акті перевірки. При цьому, через канцелярію суду подані документи із назвою «заперечення на позовну заяву», які, однак, не підписані уповноваженою особою, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті до уваги.

Третій особі направлено за визначеною в ЄДР адресою копію ухвали про відкриття провадження, яка, однак, не вручена з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України ухвала суду вважається належним чином врученою третій особі, а третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

У той же час, третя особа в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття не надала.

Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ауріс Сервіс» (код з ЄДР 37568849) з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «Юпітер Інвест» (код з ЄДР 38292128) за період березня 2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 13.06.2013 р. № 602/22.2/37568849 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 185, п. 198.3., 198.6., 201.4., 201.10. ПК України в результаті чого товариством занижено суму ПДВ до плати у розмірі 52 078,68 грн. за березень 2013 р.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на наступному.

Так, під час перевірки встановлено укладання між позивачем (покупець) та ТОВ «Юпітер Інвест» договору поставки № 59-03 від 01.03.2013 р. та договору № 47/03-13 від 01.03.2013 р., відповідно до якого контрагенту доручається виконати послуги в приміщеннях та на об'єктах позивача у березні 2013 р. на загальну суму 312 472,08 грн. з ПДВ.

Зазначається в Акті перевірки, що на виконання умов договорів контрагент надав товар і послуги та виписав податкові накладні від 22.03.2013 р. № 27 та від 29.03.2013 р. № 61 на суми відповідно 51010,08 грн. з ПДВ та на 261 462 грн.

Тобто, виходячи із змісту акту перевірки, ДПІ підтверджує фактичну передачу товарів і послуг від контрагента до позивача.

Окрім того, як зазначається ДПІ, видано видаткову накладну від 22.03.2013 р. № 032204 за договором 59-03 на суму 51 010,08 грн. з ПДВ.

У той же час зазначається, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС складено акт від 06.06.2013 р. № 2053/22.9/38292128 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юпітер - Інвест» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період березня 2013 р.

Надалі відповідачем цитується вказаний акт та зазначається про отримання службової записки ГВПМ від 04.06.2013 р. з якою надано висновок щодо відсутності підтвердження факту реального здійснення операцій ТОВ «Юпітер Інвест».

Вказується, що засновник цього підприємства неодноразово запрошувався до ГВПМ для надання пояснень та документального підтвердження господарської діяльності. Однак, засновник , як зазначається ДПІ, не з'явився .

При цьому, в Акті не зазначається правових підстав щодо обов'язку саме засновника підприємства надавати пояснення та первинні документи відносно діяльності підприємства, як і не зазначено підстав виклику засновника саме до ГВПМ з цього приводу.

У той же час, надалі ДПІ цитується, що в процесі перевірки встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні документи.

Надалі, виходячи із наявного, на думку ДПІ, логічно-послідовного зв'язку наведених вище обставин, відповідач приходить до висновку, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту за березень 52 078,68 грн. ПДВ, чим, на думку ДПІ, порушив п. 198.1., п. 198.6, п. 201.4. ПК України.

Більш того, виходячи з наведеного ДПІ приходить до висновку, що діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля, угоди цього товариства є і фіктивними і нікчемними (слід розуміти - одночасно ), а також є такими, що порушують і моральні засади суспільства, та, як зазначає ДПІ, виходячи з наведеного можна зробити висновок про відсутність надання послуг та поставки товару.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Відтак, по суті з наведеного вбачається, що підставами для висновку Акту перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства є та обставина, що засновник контрагента запрошувався до ГВПМ, але не з'явився.

В контексті наведеного та щодо обставин взаємовідносин позивача із його контрагентом, під час розгляду справи встановлено наступне.

01.03.2013 р. між позивачем та ТОВ «Юпітер Інвест» (постачальник) укладено договір № 59-03 на поставку товару. Поставка здійснюється постачальником у пункт визначений покупцем.

Щодо виконання договору надано видаткову накладну № 032204 від 22.03.2013 р. на поставку миючих засобів, гелю, пакетів для сміття на загальну суму 51010,08 грн. з ПДВ.

При цьому, відносно транспортування товару надано ТТН від 22.03.2013 р., де автопідприємством є ТОВ «Ауріс Груп», замовником - ТОВ Ауріс Сервіс», вантажовідправником ТОВ «Юпітер Інвест», вантажоодержувачем - ТОВ «Ауріс Сервіс». У ТТН деталізовано номенклатуру поставки відповідно до вищевказаної видаткової накладної. Пункт навантаження - Київ, б-р Лесі Українки, 24, пункт розвантаження Київ, вул. Електриків, 23. ТТН оформлена підписами та печатками зазначених осіб. Щодо транспортування надано рахунок та акт виконаних робіт від 22.03.2013 р.

Окрім того, між позивачем та зазначеним товариством укладено договір від 01.03.2013 р. № 47/03-13, відповідно до якого контрагент бере на себе зобов'язання по виконанню послуг в приміщеннях та на об'єктах замовника. Згідно із додатком до договору обумовлено надання персоналу для прибирання приміщень: забезпечення замовника необхідною кількістю персоналом, витратних матеріалів, інвентарю та обладнання для виконання робіт по прибиранню приміщень клієнтів замовника. Крім того, обумовлено надання персоналу для фуршетного обслуговування.

До зазначеного договору надано акт здачі-приймання робіт № 032902 від 29.03.2013 р. на суму 261 462 грн. з ПДВ 43 577 грн.

Окрім того, до матеріалів справи по кожному об'єкту, обслуговування яких здійснювалось позивачем за відносинами (угодами) із іншими особами, надано табелі обліку використаного часу щодо виконання роботи прибиральницями, флористами, офіціантами, двірниками.

Щодо проведення розрахунків за договорами надано банківські виписки. До матеріалів справи надано також податкові накладні за зазначеними операціями з квитанціями про їх реєстрацію.

Відносно обліку спірних операцій, позивачем також надано оборотно-сальдові відомості.

Відносно переміщення ТМЦ для використання на об'єктах, позивачем надано копії відповідних накладних.

Крім того, щодо списання ТМЦ, позивачем до матеріалів справи надано копії відповідних актів.

При цьому, відносно подальшого використання придбаних матеріалів та послуг, позивачем надано договори щодо надання клінінгових послуг (з деталізацією об'єктів) та супроводжуючі їх первинні документи щодо виконання за період березня 2013 р. послуг з генерального миття підлог, прибирання приміщень, територій торгівельних залів та прилеглої території, офісів, надання послуг гардеробниці з ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «БІГ*С Логістика», ТОВ «Боріс», ТОВ «Алекс», ТОВ «Галаавтосвіт», ТОВ «АРІЯ МОТОРС», ТОВ «Практікер Україна», ТОВ «ДТЕК Сервіс».

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту , зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

В порушення вимог п. 75.1.2. ПК України, як вбачається з Акту перевірки, взагалі не проаналізовано суть обумовлених операцій у взаємозв'язку з наявними первинними документами, а також з іншими матеріалами, тобто, не проаналізовано у сукупності документи та матеріали, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, що у свою чергу вказує на невідповідність спірного рішення вимогам п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України (щодо обґрунтованості рішень суб'єктів владних повноважень).

Відносно посилання ДПІ на обставини неможливості проведення зустрічної звірки та на відповідний акт у цьому контексті, слід зазначити, що за цим актом відомості щодо операцій контрагента з позивачем взагалі не аналізувались .

При цьому, суд враховує, що матеріали справи, акт про неможливість звірки не містять будь-яких відомостей та доказів того, що контрагент позивача взагалі інформувався про проведення зазначеної звірки та необхідність надання документів.

З цього акту вбачається, що по суті проводилась перевірка контрагента, що не відповідає вимогам п. 73.5. ПК України («зустрічні звірки не є перевірками»).

З наведеного змісту акту про неможливість звірки вбачається, що процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232 (акт про неможливість звірки складений до проведення перевірки позивача). Наведене в сукупності вказує на порушення проведення порядку проведення зустрічної звірки відомостей щодо взаємовідносин позивача з даними його контрагента та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням законодавства, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В контексті інших доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

При цьому, в контексті доводів ДПІ про фіктивність та недійсність договорів слід зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано: рішення суду прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

У взаємозв'язку з наведеним суд зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано висновків експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей та документів, зокрема: табелі обліку робочого часу, транспортні документи щодо перевезення ТМЦ, бухгалтерські документи щодо переміщення ТМЦ та їх подальшого списання у зв'язку з використанням, первинні документи на підтвердження надання послуг з перевезення, докази використання придбаних матеріалів та послуг для надання клінінгових послуг іншим особам, щодо взаємовідносин з якими позивачем також надано угоди та первинні документи, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду , не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується ДПІ, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного, наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріс Сервіс» (код з ЄДР 37568849) задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 № 7726552207.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 18.11.2013 р.