Ухвала

від 13.02.2014 по справі 826/15617/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15617/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріс Сервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №7726552207 від 02.07.2013 року -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ауріс Сервіс» звернулося в суд з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 7726552207 від 02.07.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явилися. Враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила розглядати справу на підставі наявних у ній доказів. В порядку ч.1ст.41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ауріс Сервіс» з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «Юпітер Інвест» за березень 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 13.06.2013 року № 602/22.2/37568849, яким зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 185, п. 198.3., 198.6., 201.4., 201.10. ПК України.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача з ТОВ «Юпітер Інвест» акті ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС від 06.06.2013 № 2053/22.9/38292128 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юпітер Інвест» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період березня 2013 р.

На підставі зазначеного податковим органом зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Ауріс Сервіс» та ТОВ «Юпітер Інвест» не мали реального характеру.

За результатами перевірки позивача відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 7726552207 від 02.07.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним спірного рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2013 року між позивачем та ТОВ «Юпітер Інвест» (постачальник) укладено договір № 59-03 на поставку товару. Поставка здійснюється постачальником у пункт визначений покупцем.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Юпітер Інвест» укладено договір від 01.03.2013 року № 47/03-13, відповідно до якого контрагент бере на себе зобов'язання по виконанню послуг в приміщеннях та на об'єктах замовника. Згідно із додатком до договору обумовлено надання персоналу для прибирання приміщень: забезпечення замовника необхідною кількістю персоналом, витратних матеріалів, інвентарю та обладнання для виконання робіт по прибиранню приміщень клієнтів замовника. Крім того, обумовлено надання персоналу для фуршетного обслуговування.

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання товарів та послуг позивачу за зазначеними договорами та оплата їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними про надання товарів та послуг.

Доказами реальності господарських операцій є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), табелі обліку використаного часу щодо виконання роботи прибиральницями, флористами, офіціантами, двірниками, акти списання товарів, а також товарно-транспортна накладна про поставку товару за договором № 59-03.

Оплату за придбані товари та послуги здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача.

Крім того, позивачем надано докази використання отриманих послуг у подальшій господарській діяльності: договори щодо надання клінінгових послуг та супроводжуючі їх первинні документи щодо виконання за березень 2013 року послуг з генерального миття підлог, прибирання приміщень, територій торгівельних залів та прилеглої території, офісів, надання послуг гардеробниці з ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «БІГ С Логістика», ТОВ «Боріс», ТОВ «Алекс», ТОВ «Галаавтосвіт», ТОВ «АРІЯ МОТОРС», ТОВ «Практікер Україна», ТОВ «ДТЕК Сервіс».

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Юпітер Інвест» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не надано.

Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

З матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договорів між позивачем та вказаним вище контрагентом, а також наявність в діях відповідача вини у формі умислу.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Юпітер Інвест» не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Юпітер Інвест» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 17.02.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.