Постанова

від 14.11.2013 по справі 826/16102/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2013 року 10:45 № 826/16102/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Спасібухова О.Л. (довіреність від 04.10.2013 р.)

від відповідача - Мельник А.А. (довіреність від 18.09.2013 р. № 2190/9/26-56-10)

третя особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕССЕ ПРОДАКШН ХАУС» до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Імперіум Плюс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013 № 0000122220 та № 0000132220,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕССЕ ПРОДАКШН ХАУС» з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013 р.:

- № 0000122220, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 146 800 грн. за основним платежем та на 36 700 грн. за штрафними санкціями,

- № 0000132220, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 154 140 грн. за основним платежем та на 38 535 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ, які покладені в основу оскаржуваних рішень ґрунтуються на начебто нездійсненні контрагентом спірних операцій (у сфері медійних послуг для ТМ Оболонь, ТОВ «Сандора») та на начебто відсутності у цього контрагента необхідних ресурсів.

У той же час, як зазначає позивач, спірні операції фактично виконані, їх проведення документально оформлено, що за висновком позивача є підставою для відображення операцій в обліку та формування спірних сум податкових вигод.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки та наведених запереченнях.

Третій особі направлено за визначеною в ЄДР адресою копію ухвали про відкриття провадження, яка, однак, не вручена з незалежних від суду причин («за закінченням терміну зберігання»), у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України ухвала суду вважаться належним чином врученою третій особі, а третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

У той же час, третя особа в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття не надала.

Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ессе Продакшн Хаус» (код з ЄДР 35133487) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Імперіум Плюс» (код з ЄДР 37643014) за період 01.04.2012 р. - 30.06.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 16.05.2013 р. № 1756/22-2-05/35133487 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено завищення витрат на 734000 грн. за 2 кв. 2012 р.

В контексті наведеного зазначається, що між позивачем (замовником) та ТОВ «Імперіум Плюс» укладено договір № 120327 від 27.03.2012 р., № 120314 від 14.03.2012 р. на виконання техніко-організаційних робіт: організації та здійснення процесу підготовки до зйомок, забезпечення зйомного процесу, обробка відзнятого матеріалу (детальний перелік у специфікації).

В контексті наведеного зазначається, що між сторонами складено акти від 23.04.2012 р. № 4 на суму 658 750 грн., крім того ПДВ - 131 750 грн., а також акт від 28.04.2012 р. № 5 на суму 90 300 грн., крім того ПДВ - 15050 грн., а всього на суму 880 800 грн. з ПДВ 146 800 грн. Номенклатура поставки - техніко-організаційні роботи.

Окрім того, на стор. 9 Акту перевірки зазначається перелік податкових накладних, виданих позивачу за зазначеним договором: від 03.04.2012 р. на суму 400 000 грн. з ПДВ 66666,7 грн. (передплата ), від 05.04.2012 р. № 5 на суму 293 000 грн. з ПДВ 48833,3 грн. (передплата ), від 23.04.2012 р. № 50 на суму 97500 грн. з ПДВ 16250 грн. (на дату акту - залишок вартості послуг), від 27.04.2012 р. № 69 на суму 49200 грн. з ПДВ 8200 грн. (передплата ), від 28.04.2012 р. № 72 на суму 41 100 грн. з ПДВ 6850 грн. (на дату оплати та платежу), а всього на суму 880 800 грн. з ПДВ 146 800 грн.

Реєстрація податкових накладних підтверджується витягом з ЄРПН.

У взаємозв'язку з наведеним в Акті перевірки, який є підставою прийняття оскаржуваних рішень , зазначається про отримання акту від 15.05.2013 р. № 522/22-2/37643014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Імперіум плюс».

Як надалі зазначається в Акті перевірки у вказаному акті зазначається: «…У зв'язку з вищевикладеним , у ТОВ «Імперіум Плюс» у квітні, червні, серпні, жовтні, лютому, березні 2012 р. відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2756-VI» склад витрат та порядок їх визначення.

У зв'язку з якими обставинами зроблено такий висновок, відповідач, однак, в Акті перевірки не зазначає.

У той же час, з акту про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається, що зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що ТОВ «Імперіум Плюс» знаходиться за податковою адресою.

Надалі в Акті перевірки позивача зазначається, що діяльність контрагента у вказані місяці не є господарською діяльністю.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та покупців та по операціям з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Надалі, без зазначення зв'язку з конкретною особою, зазначається, що згідно системи співставлення податковий кредит за рахунок постачальників сформовано не було.

Надалі також в Акті перевірки зазначається, що на справді вказані угоди (не конкретизовано які) не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи наведене та, слід розуміти, наявний логічний зв'язок визначених вище доводів ДПІ, в Акті перевірки зазначається, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального характеру.

На підставі зазначених та аналогічних висновків Акту перевірки, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято оскаржувані рішення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та щодо обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом встановлено наступне.

Між сторонами укладено договір № 120327 від 27.03.2012 р. відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати наступні техніко-організаційні роботи: роботи з організації та технічного супроводу зйомки та виробництва аудіовізуального твору - відеоролика під умовною назвою «Все буде добре», хронометражем 30 секунд із звуковим супроводженням, формат кадру 9*16, для реклами продукції ТМ «Оболонь». Роботи включають: організація та здійснення процесу підготовки до зйомок, підбір та узгодження місць зйомок, техніко-організаційне забезпечення зйомочного процесу на знімальних майданчиках; обробка відзнятого матеріалу. У договору зазначено, що детальний перелік робіт наводиться у специфікації. Копія специфікації, де деталізовано обсяг робіт, залучено до матеріалів справи. Вартість робіт - 790 500 грн. з ПДВ 131 750 грн. Оплата здійснюється до 31.05.2012 р. Строк виконання робіт - до 23.04.2012 р.

До договору підписано акт від 08.04.2012 р. відповідно до якого виконавець виготовив та передав, а замовник прийняв та затвердив РРМ-буклет для зйомки та виробництва аудіовізуального твору, який зазначено вище.

Окрім того, сторонами підписано акт від 23.04.2012 р. акт здачі-приймання виконаних робіт, відповідно до якого виконавець здав, а замовник прийняв наступні техніко-організаційні роботи: роботи з організації та технічного супроводу зйомки та виробництва аудіовізуального твору - відеоролика під умовною назвою «Все буде добре», хронометражем 30 секунд зі звуковим супроводженням, формат кадру 9*16 , для реклами продукції ТМ «Оболонь». Зазначено, що роботи виконані відповідно до умов договору. Вартість робіт - 790 500 грн. з ПДВ.

До договору надано «Режисерський сценарій», затверджений сторонами, в якому викладено вимоги до змісту відеоролика.

До договору також надано сториборд (послідовність малюнків, що служить допоміжним засобом при створенні фільмів, мультфільмів або рекламних роликів) «Оболонь-Все Буде Добре».

Окрім того, між зазначеними товариствами укладено також договір № 120314 від 14.03.2012 р. відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати наступні техніко-організаційні роботи: роботи з організації та технічного супроводу зйомки та виробництва навчального фільму для співробітників ТОВ «Сандора» по виконанню стандартів у торгових точках каналу Традиційна торгівля. Роботи включають: організація та здійснення процесу підготовки до зйомок, підбір та узгодження місць зйомок, техніко-організаційне забезпечення зйомочного процесу на знімальних майданчиках; обробка відзнятого матеріалу. У договору зазначено, що детальний перелік робіт наводиться у специфікації. Копія специфікації, де деталізовано обсяг робіт, залучено до матеріалів справи. Вартість робіт - 90 300 грн. з ПДВ 15 050 грн. Оплата здійснюється до 31.05.2012 р. Строк виконання робіт - до 28.04.2012 р.

Сторонами підписано акт від 28.04.2012 р. акт здачі-приймання виконаних робіт, відповідно до якого виконавець здав, а замовник прийняв наступні техніко-організаційні роботи: роботи з організації та технічного супроводу зйомки та виробництва навчального фільму для співробітників ТОВ «Сандора» по виконанню стандартів у торгових точках каналу Традиційна торгівля. Зазначено, що роботи виконані відповідно до умов договору. Вартість робіт - 90 300 грн. з ПДВ.

До договору надано «Сценарій учбового фільму» з деталізацією по епізодам, де викладено вимоги до фільму. Сценарій та договір супроводжується відтворенням у вигляді фото окремих епізодів щодо дій маркетингового характеру, а також карткою стандартів..

У зв'язку з тим, що наведені вище роботи замовлялись у позивача іншими особами (замовниками) та в порядку підряду виконувались контрагентом, позивачем до матеріалів справи також надано: додаток № 20 від 24.02.2012 р. до договору № S-11-543, укладеного з ТОВ «Сандора» на виготовлення сценарію, організацію та проведення відео зйомки, надання інших послуг щодо виробництва вищезгаданого навчального фільму, а також акт здачі-приймання робіт до нього; договір № 120322 від 26.03.2012 р., укладений позивачем з ТОВ «Едд Велью» щодо надання послуг/виконання робіт щодо виробництва відеоролику під умовною назвою «Все буде добре» для реклами ТМ «Оболонь» та акт до нього від 24.04.2012 р. При цьому, надано агентський сценарій, режисерський сториборд, бріф по локаціям, бріф по кастингу, інші підготовчі матеріали, результати кастингу (загалом PPM BOOK), а також сценарій вищевказаного учбового фільму та інші підготовчі матеріали для виконання робіт, у т.ч. аудіо-диск.

Крім того, позивачем надано калькуляцію вартості робіт.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту , зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень.

В порушення вимог п. 75.1.2. ПК України, як вбачається з Акту перевірки, взагалі не проаналізовано суть обумовлених операцій у взаємозв'язку з наявними первинними документами, а також з іншими матеріалами, тобто, не проаналізовано у сукупності документи та матеріали, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, що у свою чергу вказує на невідповідність спірних рішень вимогам п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України (щодо обґрунтованості рішень суб'єктів владних повноважень).

Відносно посилання ДПІ на обставини неможливості проведення зустрічної звірки та на відповідний акт у цьому контексті, слід зазначити, що сама по собі неможливість проведення звірки, акт щодо чого складений більш ніж через рік після оформлення спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій.

При цьому, суд враховує, що наведені ДПІ відомості щодо акту про неможливість звірки не містять будь-яких даних та доказів того, що контрагент позивача взагалі інформувався про проведення зазначеної звірки та про необхідність надання документів.

Із змісту акту про неможливість звірки по контрагенту вбачається, що по суті проводилась перевірка контрагента, що не відповідає вимогам п. 73.5. ПК України («зустрічні звірки не є перевірками»).

З наведеного змісту акту про неможливість звірки вбачається, що процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232 (акт про неможливість звірки складений до проведення перевірки позивача). Наведене в сукупності вказує на порушення порядку проведення зустрічної звірки відомостей щодо взаємовідносин позивача з даними його контрагента та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням законодавства, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Слід додати, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

При цьому, під час розгляду справи ДПІ не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Під час розгляду справи також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших документів , які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду , не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, у трьох вищенаведених випадках позивачем здійснено попередню оплату та, відповідно, за правилом «першої події» правомірно сформовано спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. У свою чергу витрати формувались відповідно до правил п/п. 138.4. ПК України в кореспонденції з п/п. 137.1. ПК України та з урахуванням обмежень, визначених п/п. 139.1.3. ПК України, а саме на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг).

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується ДПІ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час перевірки не доведено кількості ресурсів, які повинні були бути у контрагента, але були відсутні.

Слід додати, що відповідно до податкової звітності контрагента з податку на прибуток вбачається, що останній ніс, зокрема, адміністративні витрати, до яких, крім іншого, віднесено: витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судах; плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення. Наведене вказує на те, що особа несла витрати, пов'язані із здійсненням звичайної господарської діяльності та здійснювала господарську діяльність, що не доводить відсутності у контрагента ресурсів та можливостей для здійснення спірних операцій.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, а тим більше - контрагентами контрагента, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессе Продакшн Хаус» (код з ЄДР 35133487) задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2013 № 0000122220 та № 0000132220.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 20.11.2013 р.