Рішення

від 30.10.2013 по справі 103/4632/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №:103/4632/12Головуючий суду першої інстанції:Атаманюк Г.С. № провадження:22-ц/190/4840/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Сокола В.С., суддів:Ісаєва Г.А., Пономаренко А.В., при секретарі:Урденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» (далі-Банк) до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа Фермерське господарство «Рико» про звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів іпотеки, за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 19 червня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

25 серпня 2011 р. Банк, посилаючись на статті 526, 553, 550, 552, 553, 589, 590, 610, 611, 612, 625, 651, 1054 ЦК України, статті 7, 33 Закону України «Про іпотеку», звернувся до суду із вище зазначеним позовом (а.с.4-9) та просив стягнути на користь Банку 375 584, 29 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки:

- квартиру АДРЕСА_1, АРК, яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу квартири, запис № 1-С-141, зареєстрований Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації 08 червня 1992 р. в реєстровій книзі № 2581, 23 березня 2004 р. в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 5201456;

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в цілому АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_7 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрованого за № 1948095 у Державному реєстрі правочинів, витяг № 3646064 від 03 березня 2007 року, зареєстрований 21 березня 2007 р. Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації в реєстраційній книзі № 1319, а також в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 13963590,

- земельну ділянку площею 0, 0543 га, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, належить ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯД № 591633, виданого 16 травня 2007 р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 0120410100:01:002:0087, - шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою незалежним суб'єктом оціночної діяльності, в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування вимог Банк посилається на неналежне виконання Фермерським господарством «Рико» умов договору не відновлювальної кредитної лінії № 51 від 05 вересня 2007 р., в якості забезпечення виконання якого між Банком та ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено іпотечні договори, предметом яких є вказане нерухоме майно.

05 липня 2012 р. ОСОБА_6, посилаючись на статті 203, 215, 216, 592, 638 ЦК України, статті 17-19 Закону України «Про іпотеку», звернулась до суду з зустрічним позовом (т. 1, а.с. 200-204), просила визнати недійсним договір іпотеки від 05 вересня 2007 р., укладений між нею та ПАТ «Укрсоцбанк». Вимоги обґрунтовані тим, що кредитний договір між Банком та Фермерським господарством «Рико» є нікчемним і не створює юридичних наслідків, оскільки не підписаний останнім, при укладенні договору нею не було отримано гарантійного листа від позивача, при укладенні договору іпотеки їй не було відомо істотних умов кредитного договору, оскільки вона не була з ним ознайомлена. Також Банком було збільшено процентну ставку до 19 % без її згоди.

13 лютого 2013 р. ОСОБА_7 також звернулась до суду із зустрічним позовом (т. 2 а.с.23-28), просила визнати недійсним укладений нею і Банком договір іпотеки від 05 вересня 2007 р., яким передано в іпотеку житловий будинок та земельна ділянка площею 0, 0543 га розташовані по АДРЕСА_2. Обґрунтування вимог тотожні зустрічному позову ОСОБА_6

Рішенням Бахчисарайського районного суду АРК від 19 червня 2013 р. позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено. В рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства «Рико» за кредитним договором № 51 від 05 вересня 2007 р. у сумі 375 584, 29 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки: АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 травня 1992 р. №1-С-141Ж; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами у цілому, розташований за адресою АДРЕСА_2, АРК, який належить ОСОБА_7 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 03 березня 2007 р. №519; земельну ділянку площею 0, 0543 га, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2, АРК, яка належить ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯД № 591633 від 16 травня 2007 р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 522 від 03 березня 2007 р. - шляхом продажу на публічних торгах в межах виконавчого провадження. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» понесені судові витрати в розмірі 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів іпотеки відмовлено у повному обсязі.

В апеляційних скаргах ОСОБА_6, ОСОБА_7, їх представник ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване рішення в частині задоволення вимог Банку скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зустрічні позови сторін задовольнити. Вказують на нікчемність кредитного договору, оскільки правочин не було вчинено, договір не підписано Фермерським господарством «Рико», та, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, то договори іпотеки у даному випадку є недійсними. Також вказують, що Банк безпідставно перерахував гроші, оскільки кредитний договір не був укладеним.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6, ОСОБА_7, представник ОСОБА_8 просили скарги задовольнити за їх доводами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційні скарги задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

Встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк» і Фермерське господарство «Рико» 05 вересня 2007 р. уклали кредитний договір № 51.

Задля забезпечення виконання зобов'язань позивальника за даним кредитним договором із ОСОБА_6 і ОСОБА_7, як майновими поручителями, були укладені із ОСОБА_6 - іпотечний договір № 2713 від 05 вересня 2007 р. і із ОСОБА_7 - іпотечний договір № 2709 від 05 вересня 2007 р.

Доводи скарги у частині нікчемності кредитного договору № 51 за причиною не підписання його Фермерським господарством «Рико» являються безпідставними, оскільки підпис представника Фермерського господарства «Рико» разом з відтиском печатки наявний на всіх листах даного договору, у т.ч. і на останній сторінці. Доводи у цій частині, що підпис знаходиться нижче відведеного місця для підпису безпідставний, оскільки внизу сторінки міститься підпис представника і відтиск печатки Фермерського господарства «Рико».

Інших доводів на підтвердження нікчемності кредитного договору № 51 сторони не надавали.

Доводи у частині відсутності істотних умов нічим не підтверджені, у цій частині сторони не вказали про те, які істотні умови договору не містять оспорювані іпотечні договори і не доводили зазначене, а обмежились посиланнями на п. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку».

Доводи скарги про неукладеність кредитного договору являються взагалі безпідставними як з огляду на відсутність жодного доказу на підтвердження зазначеного, так і тому, що сторони визнають одержання кредитних грошей, позичальник частково зобов'язання виконував і повертав суму грошей, але надають даному іншу необґрунтовану оцінку, яку пояснили в засіданні апеляційного суду необхідністю застосуванню до правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України. Згідно ст. 640 ЦК України сторона не надала належних доказів у цій частині про те, які ж дії не вчинили сторони за кредитними зобов'язаннями відповідно до актів законодавства, які регулюють правовідносини сторін. У цій частині колегія суддів враховує надані п. 8 Постанови № 9

Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснення.

Доводи скарги про те, що оскаржувані договори іпотеки підписані неналежним представником Банку, являються недоведеними з огляду на наявність довіреності даного представника.

Доводи скарги про необізнаність іпотекодавців з кредитним договором спростовуються п. 1.13 іпотечних договорів.

При перегляді даної справи колегія суддів враховує також те, що Фермерське господарство «Рико», як і позивачки за зустрічним позовом, укладений 05 вересня 2007 р. кредитний договір № 51 не оспорюють, тому інші доводи у частині оформлення договору № 51 малим за розміром шрифтом, що не відповідає уніфікованій системі документації ДСТУ 4163-203, являються такими, які основного оскаржуваного висновку суду не спростовують.

Доводи зустрічних позовів про збільшення процентної ставки без годи поручителя можуть являтись підставою для іншого спору сторін.

Доводи ОСОБА_7 про відсутність дозволу органу опіки та піклування на вчинення оспорюваного нею правочину також не дають підстав для задоволення скарги повністю, оскільки іпотечний договір не являється правочином по відчуженню майна і не потребує одержання такого дозволу.

Разом з тим, при загальній правильній позиції суду першої інстанції залишились роз'яснення п. 11(абзац 3) Постанови № 14

Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», які стосуються підстав відмови у задоволенні позову з причини пропуску строку звернення з позовом до суду. Так, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

В даному спорі зустрічні позови являються недоведеними, тому колегія суддів оскаржуване рішення у частині відмови у задоволенні зустрічних позовів скасовує і ухвалює у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за недоведеністю.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 19 червня 2013 року у частині відмови у задоволенні зустрічних позовів скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за недоведеністю.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді