Постанова

від 07.11.2013 по справі 801/8347/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2013 р. (10:25 год.) Справа №801/8347/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання БогацькоїА.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2, Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації", ОСОБА_3

про визнання незаконними дій,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4, договір про надання правової допомоги від 26.08.2013;

відповідача - Митюкова Н.О., довіреність від 11.03.2013, посвідчення від 11.03.2013 НОМЕР_4; Андрюшина Т.Б., рішення від 01.04.2013, посвідчення НОМЕР_2;

третьої особи (ОСОБА_3) - ОСОБА_7, витяг з договору № 20/13 від 04.07.2013; ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_3.

Суть спору: 27.08.2013 до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації про визнання незаконними дій Сімферопольського бюро технічної інвентаризації з реєстрації на праві особистої власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_8 по 50/100 часток за кожним на жилий будинок, господарські та побутові будівлі по АДРЕСА_1, вчинені на підставі рішення Сімферопольського районного народного суду Кримської області від 10 травня 1990 р. у справі №2-1489.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за ОСОБА_2 та ОСОБА_8 Сімферопольським бюро технічної інвентаризації неправильно зареєстровано право власності на належне їм майно на підставі рішення Сімферопольського районного народного суду Кримської області від 10 травня 1990 р. у справі № 2-1489. Згідно вказаного судового рішення спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_8 здійснено поділ спадкового майна відповідно до часток належних кожному з них, з метою визначення розміру їх часток у спадковому майні, утворення двох окремих об'єктів нерухомого майна. Втім, при поділі спадкового майна та визнанні права власності на конкретні об'єкти Сімферопольським бюро технічної інвентаризації замість реєстрації речових прав на нерухоме майно кожного з окремо виділених об'єктів, здійснено реєстрацію на 50/100 часток домоволодіння, при тому, що правовстановлюючі документи кожного з співвласників передбачала Ѕ частку належного їм домоволодіння.

На думку позивача незаконна реєстрація речових прав на нерухоме майно, здійснена у 1990 році, яка не має під собою юридичного підґрунтя, на сьогодні позбавляє його можливості оформлення речових прав на новозбудований будинок та оформлення прав на землю для його обслуговування.

У судових засіданнях представник позивача підтримав адміністративний позов, наполягав на його задоволенні у повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, проти задоволення вимог заперечив. Заперечуючи проти позову представником відповідача наголошено на тому, що реєстрація прав власності на житловий будинок здійснено Сімферопольським БТІ за ОСОБА_8 та за ОСОБА_2 02.07.1990 на підставі виписки з рішення суду від 10.05.1990 по справі № 2-1489, тоді як Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації організовано 16.10.1997.

Реєстрація правових документів Сімферопольським БТІ за гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_8 проведена законно, у відповідності до п. 1.1 Інструкції про порядок проведення реєстрації житлового фонду з типовими формами облікової документації, затвердженої Наказом ЦСУ СРСР від 15.07.1985 № 380.

У відповідності до Закону України від 29.12.2011 № 4152-VI "Про внесення змін до деяких законів України відносно реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також відповідно до порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 із змінами та доповненнями, з 01.01.2013 функції з обліку та реєстрації прав власності на нерухоме майно Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації не виконує.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_3, надавши суду письмові пояснення, які підтримав в судових засіданнях, зазначив, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі, оскільки наявна реєстрація речових прав не порушує його прав у зв'язку із тим, що він не є власником будь-якої частини домоволодіння. Позивач вказує, що порушено його право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, у зв'язку з незаконною реєстрацією у 1990 році Сімферопольським бюро технічної інвентаризації, проте жодних доказів наявності такого права суду не представлено.

Будинок, який нібито позивач збудував з 2007 року на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на місці знесеної літньої кухні літ. "Б" та прибудови до неї після вступу в шлюб з донькою ОСОБА_3 ОСОБА_16, не відповідає дійсності, оскільки вже в 2007 році, тобто на момент укладення шлюбу даний будинок вже існував, але не був зареєстрований. На сьогоднішній день ОСОБА_3 збираються усі документи для введення в експлуатацію цього будинку, однак, як зазначає представник третьої особи, позивач йому чинить в цьому перешкоди, що підтверджується листом Сімферопольського районного відділу міліції ГУ МВС України в Криму від 05.08.2013.

На думку представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача позивач безпідставно посилається в адміністративному позові на те, що строк звернення до адміністративного суду обчислюється з 04.07.2013, тобто з дня коли він отримав відповідь на запит адвоката, оскільки ще з 2007 року, коли проживав разом із ОСОБА_16, він був обізнаним про те, що Ѕ частки по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3

Також представник ОСОБА_3 наголосив на тому, що рішенням Сімферопольського районного суду Кримської області від 10.05.1990 у справі № 2-1489 проведено розділ приміщень домоволодіння між двома власниками та за кожним з них було визнано право власності на приміщення, вказані в рішенні, проте право спільної власності власників домоволодіння не припинено.

Кримське республіканське підприємством "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" явку свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечило, надавши суду письмові пояснення. Відповідно до письмових пояснень, третя особа зазначає, що до 1995 року Сімферопольське бюро технічної інвентаризації відносилось до управління відділу комунального господарства виконкому Сімферопольської міської ради. Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" є правонаступником Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, яке в свою чергу є правонаступником Сімферопольського міжміського бюро технічної інвентаризації, яке було створено на підставі наказу Фонду майна Криму від 27.08.1995 № 763.

Органом державної реєстрації прав, що здійснює державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна, розташовані в м. Сімферополі є відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Державного реєстру іпотек та державного реєстру обмежень рухомого майна.

Наказ Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5 затверджує Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Державного реєстру іпотек та державного реєстру заборон рухомого майна та приписує Державному підприємству "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України забезпечити припинення доступу реєстраторів бюро технічної інвентаризації до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Як зазначено третьою особою, з 01.01.2013 КРП "СМБРТІ" не здійснює функції реєстрації права власності на нерухоме майно, не має доступу до Реєстру прав власності на нерухоме майно і не може вносити зміни до реєстраційної книги.

23.10.2013 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_11 - представника третьої особи ОСОБА_2, відповідно до яких наголошено на тому, що ОСОБА_2, як власник приміщень, що визначені йому за рішенням Сімферопольського районного суду від 10.05.1990 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, надав ще в 2006 році ОСОБА_1 дозвіл на будівництво житлового дому на місці літньої кухні (літ. "Б"), за що отримав фінансову винагороду. В 2007 році будинок було побудовано та залишались лише зовнішні роботи. Протягом усього часу, зі слів ОСОБА_2, ОСОБА_1 керував будівництвом. В даний час ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, розглянувши пояснення представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03 жовтня 1984 року за реєстр. № 2991, виданим державним нотаріусом Сімферопольської районної державної нотаріальної контори Кримської області Української РСР, посвідчено, що на підставі заповіту, посвідченого головним лікарем Луговської районної лікарні Сімферопольського району Білоус Г.Д. 10 травня 1983 року і зареєстрованим в реєстрі під № 19 спадкоємцями зазначеного в заповіті майна громадянина ОСОБА_13, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є ОСОБА_8, що мешкає в АДРЕСА_1 на Ѕ частку спадкового майна (а.с.66).

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25 грудня 1985 року за реєстр. № 3865, виданим державним нотаріусом 2-ї Сімферопольської державної нотаріальної контори Кримської області Української РСР, посвідчено, що на підставі заповіту, посвідченого головним лікарем Луговської районної лікарні Сімферопольського району Білоус Г.Д. 10 травня 1983 року і зареєстрованим в реєстрі під № 19 спадкоємцями зазначеного в заповіті майна громадянина ОСОБА_13, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є ОСОБА_2, що мешкає в АДРЕСА_1 на Ѕ частку спадкового майна, що складає Ѕ частку домоволодіння (а.с.67).

Відповідно до інвентарної справи № 14816102 будинку АДРЕСА_1, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.50-109), по Ѕ частці домоволодіння було зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на заповіт, виданого 03.10.1984 № 2991 та за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 25.12.1984 № 3865 (а.с.52).

Рішенням Сімферопольського районного народного суду Кримської області від 10 травня 1990 року № 2-23 (2-1489), на підставі ст.ст. 562, 115 ЦК УРСР, за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про реальний поділ домоволодіння, суд вирішив: здійснити реальний розділ домоволодіння АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_8 право власності на приміщення 1-7, площею 7,3 кв.м; 1-8, площею 14 кв.м.; 1-9, площею 8,4 кв.м.; 1-1, площею 13,1 кв.м.; 1-2, площею 8,1 кв.м.; 1-3, площею 3,1 кв.м.; 1-6, площею 13,1 кв.м. що складає 50/100 часток домоволодіння з урахуванням Ѕ частки огорожі, навісів "а" та "а-1", всього на суму 5 473 руб. За ОСОБА_2 визнано право власності на приміщення 1-7, площею 7,3 кв.м.; 1-11, площею 14,6 кв.м.; 1-10, площею 8,2 кв.м.; 1-4, площею 8,5 кв.м.; 1-5, площею 8,7 кв.м.; літню кухню "Б" та прибудову до неї, вбиральню "Г", Ѕ частину огорожі, а всього на суму 5 407 руб., що складає 50/100 часток домоволодіння. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 33 рублі компенсації. Зобов'язано ОСОБА_8 здійснити обладнання перегородки в приміщенні 1-7, закладення дверей між приміщеннями 1-8 та 1-11, 1-2 та 1-4 (а.с.147-149).

З дослідження мотивувальної частини названого судового рішення, судом встановлено, що задовольняючи вимоги, які, як зазначено судом, засновані на законі, суд виходив з висновку технічної експертизи. За висновком технічної експертизи розділ будинку на квартири є можливим та виконком Добрівської ради народних депутатів згоден на переобладнання будинку у двоквартирний.

Судом було встановлено, що реальній розділ будинку за першим варіантом висновку експертизи не буде обмежувати інтересів сторін, так як кожному виділяються жилі та підсобні приміщення у відповідності з їх частками на спадкове майно.

За змістом статті 562 ЦК УРСР, якою керувався суд, приймаючи назване рішення, поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом.

Відповідно до вказаної в судовому рішенні статті 115 ЦК УРСР, що регулювала питання виділу частки з спільного майна, кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки з спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. В противному разі власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію.

Вибір одного з наведених способів визначається угодою громадянина з відповідним державним органом, кооперативною або іншою громадською організацією, а при відсутності такої угоди - судом.

Тобто, відповідно до наведеного, припинення права спільної часткової власності громадян, на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі здійснювалось за рішенням суду про розділ майна в натурі, коли цей розділ був можливим.

З дослідженого судом рішення вбачається, що ОСОБА_8 і ОСОБА_2 мали рівні частки у спадковому будинку, проте ОСОБА_8 не бажала спільне проживання з ОСОБА_2 та звернулась до Сімферопольського райнарсуду із позовом про реальний поділ майна, бажаючи отримати частку домоволодіння в натурі, яке, як то було встановлено технічною експертизою, можливо було розділити на дві частини з організацією двох ізольованих квартир, що й було зроблено судом. Фактично, своїм рішенням, суд припинив право спільної часткової власності громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1.

Проте, відповідно до Інвентарної справи № 14816102 будинку АДРЕСА_1, на підставі виписки із рішення Сімферопольського райнарсуду Кримської області від 10.05.1990 по справі № 2-1489 за ОСОБА_8 та ОСОБА_2 02.07.1990 зареєстровано по 50/100 часток домоволодіння за кожним (а.с.52). Оспорювана позивачем реєстрація по 50/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 та ОСОБА_2 підтверджується реєстровою книгою № 6 на будинки та домоволодіння, що належать окремим громадянам та колгоспним дворам с. Піонерське Сімферопольського району Кримської області, в якій 02.07.1990 за реєстровим номером 165, стр. 33 Сімферопольським БТІ вчинено відповідний запис (а.с.117-119).

Тобто, Сімферопольське бюро технічної інвентаризації здійснило реєстрацію часток домоволодіння за ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, яке фактично було припинено названим судовим рішенням.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що Сімферопольське бюро технічної інвентаризації здійснювало реєстрацію часток домоволодіння ОСОБА_8 та ОСОБА_2 не на підставі повного тексту судового рішення, а на підставі виписки з нього, яка містила лише резолютивну частину, що підтверджується наявною в інвентарній справі № 14816102 випискою із рішення (а.с.70).

Обставини вказаного знайшли своє підтвердження і з доводами представників відповідача, які в судових засіданнях пояснили, що інвентарна справа № 14816102 будинку АДРЕСА_1, що зберігається в Сімферопольському районному бюро технічної інвентаризації, ніколи не містила повного тексту судового рішення, а в ній зберігалась лише виписка з нього.

Крім того, з дослідженого судом Висновку про реєстрацію домоволодіння від 01.07.90 вбачається, що право власності з пред'явлених для реєстрації документів працівниками Сімферопольським бюро технічної інвентаризації встановлено на підставі виписки з рішення Сімферопольського райнарсуду від 10.05.90 у справі № 2-1489, за яким, як зазначено у висновку, суд визнав право власності на 50/100 частки домоволодіння за ОСОБА_8 та 50/100 частки домоволодіння за ОСОБА_2 На підставі встановлених обставин зроблено висновок про те, що домоволодіння підлягає реєстрації на праві приватної власності за ОСОБА_8 на 50/100 часток та за ОСОБА_2 на 50/100 часток (а.с.71).

Так, відповідно до Інструкції про порядок проведення реєстрації житлового фонду з типовими формами облікової документації, затвердженої Наказом Центрального статистичного управління СРСР від 15 липня 1985 року № 380, прийнятої на виконання постанови Ради Міністрів СРСР "Про порядок державного обліку житлового фонду" від 10 лютого 1985 р. № 136, якою встановлено, що державний облік житлового фонду, незалежно від його приналежності, здійснюється за єдиною для СРСР системою на підставі реєстрації та технічної інвентаризації, державному обліку підлягають житлові будинки та житлові приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку в якості службових приміщень та гуртожитків.

Відповідно до п. 1.5 цієї Інструкції реєстрації підлягають житлові будинки, що знаходяться на території СРСР, незалежно від того, в чиєму віданні вони перебувають, зокрема, житлові будинки (приміщення), які належать громадянам на праві особистої власності.

Відповідно до п. 1.2 названої Інструкції реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будовами та спорудами з метою обліку приналежності їх в містах, селах міського типу та сільській місцевості здійснювали бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад народних депутатів.

Пункт 1.3 зазначеної Інструкції передбачав, що об'єктами реєстрації є житлові будинки з окремими порядковими номерами по вулиці, провулку, площі. Під будинком, як об'єктом правової реєстрації розуміється одно чи декілька будівель з належними їм службовими спорудами та будівлями (або без них), які розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

На вимогу підпункту 12 пункту 2.1 вказаної Інструкції документом, що встановлює право власності на житловий будинок або житлове приміщення іншої побудови є такі, що набрали законної сили рішення та ухвала суду або постанова арбітражу, що підтверджують право власності (право оперативного управління) на житловий будинок або право забудови (до 26 серпня 1948 р.).

Приписи пункту 2.4 згаданої Інструкції забороняли здійснювати реєстрацію при відсутності документів, зазначених в п. п. 2.1, 2.2 та 2.3 дійсної Інструкції, а також у випадках визнання виконавчим комітетом наданих документів недостатніми для реєстрації побудов за заявником, а також і у випадку виникнення сумніву у справжності наданих документів бюро технічної інвентаризації, та питання про право власності на будівлю (оперативне управління будівлею) вирішується у позовному порядку судовими органами або Державним арбітражем за позовом заявника.

Як вбачається з наведеного при вирішенні питання про реєстрацію часток домоволодіння за ОСОБА_8 та ОСОБА_2 Сімферопольським бюро технічної інвентаризації не прийнято до уваги зміст судового рішення Сімферопольського районного народного суду Кримської області, яким здійснено реальний поділ майна на дві частини з організацією двох ізольованих квартир, що свідчить про протиправність вчинених Сімферопольським бюро технічної інвентаризації дій по реєстрації часток домоволодіння.

В той же час відповідно до п. 1.5 Інструкції реєстрації підлягали не тільки житлові будинки, але й приміщення, які належать громадянам на праві особистої власності, що надавало можливість Сімферопольському БТІ здійснити реєстрацію за ОСОБА_8 та ОСОБА_2 приміщень, зазначених в резолютивній частині судового рішення.

Так, у подальшому, помилкова реєстрація Сімферопольським бюро технічної інвентаризації часток домоволодіння за ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на належне їм майно на праві спільної часткової власності, яка припинена судовим рішенням, спричинила до порушення особистих прав не тільки ОСОБА_8 та ОСОБА_2, але й власників речових прав на нерухоме майно виділених часток домоволодіння, як окремих об'єктів нерухомості, які ними отримані у подальшому на підставі цивільно-правових угод.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 11.01.1991 за реєстровим № 13 ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_15 придбала Ѕ частину будинку з надвірними будовами, розташованими на ділянці земель радгоспу "Перевальний" в АДРЕСА_1, на якому розташована Ѕ частина домоволодіння, зазначена на плані під літ. "А" на І та ІІ поверхах; прибудова "А" на І та ІІ поверхах; навіси "а", "а1"; Ѕ частина огорожі (а.с.76-77).

Відповідно до Інвентарної справи № 14816102 будинку АДРЕСА_1 Ѕ частку домоволодіння 18.02.1991 було зареєстровано за ОСОБА_15.

Після смерті ОСОБА_15, про що свідчить свідоцтво про смерть від 08.10.2004 (а.с.85), на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.89), до Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації звернувся із заявою про реєстрацію власності на нерухоме майно (а.с.86, 88) спадкоємець ОСОБА_15, яким є ОСОБА_3. Сімферопольським районним бюро технічної інвентаризації 14.06.2006 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину (р№ 3-1136 від 08.06.2006), виданого Сімферопольською районною державною нотаріальною конторою, зареєстровано право приватної власності на Ѕ частку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.90).

Зі змісту довідки Виконавчого комітету Добрівської сільської ради від 20.06.2013 судом встановлено, що житловий будинок з господарськими прибудовами, розташований по АДРЕСА_1, що належить за даними погосподарської книги № 51 стр. 291-296 Добрівської сільської ради в теперішній час відповідно до часток належить: ОСОБА_2 - Ѕ частка та ОСОБА_3 - Ѕ частки. Привласнена адресна назва: АДРЕСА_1. Архівних довідок про дату присвоєння адресної назви будинку у виконкомі Добрівської сільської ради немає (а.с.99).

Отже, на час укладення договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_15, реєстрації речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 08.06.2006 право спільної часткової власності на домоволодіння (а.с.117-119), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 було припинене - ОСОБА_8 (при укладанні договору купівлі-продажу ОСОБА_15 та при оформленні речових прав на спадкове майно ОСОБА_3) та ОСОБА_2 були власниками окремих об'єктів нерухомості.

Таким чином, помилка, допущена працівниками Сімферопольського бюро технічної інвентаризації при реєстрації 02.07.1990 часток домоволодіння за ОСОБА_8 та ОСОБА_2, при документуванні речових прав на підставі виписки з судового рішення (без повного тексту, відповідно до якого здійснено реальний поділ домоволодіння з покладенням відповідних обов'язків на його власників - побудова перегородки) у наведених документах про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 набули у власність по 50/100 частки домоволодіння по АДРЕСА_1, а потім ОСОБА_8 свою частку відчужила ОСОБА_15, жодним чином не змінює змісту та обсягу права власності ОСОБА_3 на отримане у спадщину нерухоме майно, але є перепоною для набуття позивачем у власність домоволодіння, що належить ОСОБА_2, як власнику окремого об'єкта нерухомості, що складається з: приміщення 1-7, площею 7,3 кв.м.; 1-11, площею 14,6 кв.м.; 1-10, площею 8,2 кв.м.; 1-4, площею 8,5 кв.м.; 1-5, площею 8,7 кв.м.; літньої кухні літ. "Б" та прибудови до неї, вбиральні "Г", Ѕ частини огорожі.

В силу приписів ст. 41 Конституції України, ст. 319, ст. 346 Цивільного кодексу України ОСОБА_2 є вільним у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд, є вільним у праві вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, у тому числі щодо відчуження свого майна, відмови від права власності на майно, що знайшло своє підтвердження у поясненнях представника третьої особи, відповідно до яких ОСОБА_2 за фінансову винагороду надав ОСОБА_1 право на будівництво будинку на місці літньої кухні літ. "Б" та прибудови до неї, право власності на які визнано рішенням Сімферопольського райнарсуду від 10.05.1990.

Водночас, неправильна реєстрація Сімферопольським бюро технічної інвентаризації у 1990 році часток домоволодіння за ОСОБА_2 (не як власника виділеної в натурі частки майна за рішенням суду, а як власника частки у спільній власності на домоволодіння), позбавляє ОСОБА_1 права володіння, користування, розпорядження збудованим на місці літньої кухні літ. "Б" та прибудови до неї будинком.

Твердження представника третьої особи ОСОБА_3 про те, що наявна реєстрація від 02.07.1990 часток домоволодіння за ОСОБА_8 та ОСОБА_2 не зачіпає прав та інтересів ОСОБА_1, суд вважає необґрунтованим, зважаючи на наступне.

На місці колишньої літньої кухні (літ. "Б") та прибудови до неї, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за згодою ОСОБА_2, ОСОБА_1 побудовано житловий будинок. Про припинення права власності ОСОБА_2 на літню кухню літ "Б" та прибудови до неї, визнання права власності на будівельні матеріали, з яких побудовано названий будинок, ОСОБА_1 подано цивільний позов до Сімферопольського районного суду АР Крим, за яким відкрито провадження, і який є предметом розгляду цивільної справи № № 116/4732/13-ц.

Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим... Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права.

Більше того, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є право охоронюваними (пункт 3.4 Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004).

Інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави чи "всіх співвітчизників" або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права. Наголос на "охоронюваності законом" чи законності того чи іншого інтересу законодавець робить не завжди, зважаючи на те, що згадувані у законах інтереси не суперечать Конституції України або випливають з її змісту. Таке акцентування застосовується лише у разі, коли не виключена можливість шляхом зловживання інтересами, прагненнями, використовуючи ті чи інші юридичні норми, забезпечити реалізацію незаконних інтересів.

Для правильного розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо враховувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і неправовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів (пункт 3.5 Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004).

Зазначеної думки дотримується Конституційний Суд України, яка викладена ним у Рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) № 1-10/2004.

Аналіз вищенаведеного дає можливість суду зробити висновок, що оскарження реєстрації часток домоволодіння за ОСОБА_2 та ОСОБА_8, вчиненої Сімферопольським бюро технічної інвентаризації 02.07.1990, зачіпає охоронюваний законом інтерес ОСОБА_1, який заявляє, що саме ним збудовано будинок на місці літньої кухні літ. "Б" та прибудови до неї за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація часток домоволодіння за ОСОБА_2 та ОСОБА_8, здійснена 02.07.1990 на підставі виписки з рішення Сімферопольського районного народного суду Кримської області Української РСР від 10.05.1990 у справі № 2-23 (2-1489) є протиправною, такою, що не відповідає встановленим обставинам справи та суперечить названому судовому рішенню.

Суд критично ставиться до доводів представника третьої особи ОСОБА_3 в частині того, що при розподілі спадкового майна за кожним із спадкоємців визнано право власності лише на частку спадкового майна, що знаходиться у спільній власності, а право спільної власності не припинено.

Слід зазначити, що за змістом статей 115 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VI розділ майна в натурі, коли цей розділ можливий, здійснюється у тому числі на підставі судового рішення. З дослідженого судом рішення Сімферопольського районного народного суду Кримської області Української РСР від 10.05.1990 у справі № 2-23 (2-1489) розділ спадкового мана між спадкоємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_2 здійснено в натурі, домоволодіння в АДРЕСА_1 поділено на дві квартири, ОСОБА_8 зобов'язано здійснити прибудову перегородки в приміщенні 1-7, закладення дверей між приміщеннями 1-8 та 1-11, 1-2 та 1-4. За кожним з спадкоємців визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, які у своїй сукупності, окремо від майна іншого, колишнього співвласника, складають окремі об'єкти нерухомості, що підлягали реєстрації як одна ціла частки майна, що належить на праві власності, яке визначено судовим рішенням.

Хоча напряму протиправних дій відповідача у цій справі не встановлено, проте, зареєстроване розпорядженням Сімферопольської районної державної адміністрації за номером 1144-р від 27.11.1997 (а.с.114), Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації, створене на базі Симферопольського міжміського бюро технічної інвентаризації в порядку експерименту на підставі наказу Республіканського комітету по житлово-комунальному господарству АР Крим № 158 від 16.10.1997. (а.с.115), якому передані з архіву у встановленому порядку БТІ інвентаризаційні справи на домоволодіння, виконані по Сімферопольському району, як правонаступник несе відповідальність по правах та обов'язках Сімферопольського бюро технічної інвентаризації, а отже відповідач - Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації - є органом, до функцій якого на час звернення позивача до суду із цим позовом, відноситься вирішення спірних питань щодо реєстрації права власності на домоволодіння, що здійснена до 01.01.2013.

У свою чергу, Сімферопольське міжміське бюро технічної інвентаризації, яке іменувалось Сімферопольське бюро технічної інвентаризації до 21.09.1995 входило до складу виконкому Сімферопольської ради народних депутатів, житлово-комунальних органів управління, створено відповідно до Положення про соціалістичне державне виробниче підприємство з урахуванням особливостей, затверджених Радою Міністрів Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки від 22 січня 1968 року № 38 та на підставі Наказу Мінжитлокомунгоспу РРФСР від 02 жовтня 1975 року № 413 з метою організації технічної інвентаризації. (а.с.150).

У зв'язку із державним розвитком України, як самостійної держави, часи розбудови соціалістичних органів та державних виробничих підприємств, ліквідовано Сімферопольське бюро технічної інвентаризації при виконкомі Сімферопольської ради народних депутатів, на підставі наказу Фонду держмайна Криму № 763 від 27.08.95, на підставі чинного на той час законодавства України та Автономної Республіки Крим створено Сімферопольське міжміське бюро технічної інвентаризації, віднесено його до власності Республіки Крим, структурно підпорядковано Державному комітету Криму з житлово-комунального господарства.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки спірну реєстрацію часток домоволодіння не проводив, при цьому суд зауважує, що навіть ліквідація органу, що здійснював владні управлінські функції не може призвести до неможливості вирішення справи. Суд враховує, що до функцій відповідача до 01.01.2013 відносились повноваження по реєстрації об'єктів нерухомого майна на території Сімферопольського району Автономної Республіки Крим. Суд приймає до уваги, що саме відповідач на теперішній час має у своєму розпорядженні інвентарну справу № 14816102 на об'єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1. Враховуючи вищевикладене саме відповідач у спірних правовідносинах виконує функції органу, до компетенції якого до 01.01.2013 віднесено повноваження реєстрації об'єктів нерухомого майна на території Сімферопольського району АР Крим, на території якого і знаходиться будинок АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, недостовірна інформація, що міститься у реєстровій книзі № 6 на будинки та домоволодіння, що належать окремим громадянам та колгоспним дворам с. Піонерське Сімферопольського району Кримської області, у зв'язку із припиненням прав власності на спільну власність з визначенням часток (часткову власність) ОСОБА_8 та ОСОБА_2, виникненням у вказаних осіб на підставі судового рішення права власності на належне їм майно, як окремих об'єктів нерухомості, що здійснювалось органами БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів, підлягає скасуванню, а відтак, поданий позов, - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Згідно ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, орієнтований перелік яких визначений у вказаній статті.

При цьому суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин.

На вимогу частини першої статті 171 КАС України законність (крім конституційності) стосується лише постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, законності та відповідності правових актів вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням належного способу захисту порушеного права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, з огляду на приписи статті 94 КАС України, приходить до висновку, що документально підтверджені судові витрати (квитанція від 30.08.2013 № 101) зі сплати судового збору розміром 34,41 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України, у зв'язку із зверненням до суду із названим позовом, на користь позивача. Питання щодо повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 80,29 грн. судом не вирішувалось, оскільки заяви про повернення надмірно сплаченої суми від позивача не надходило.

В судовому засіданні 07.11.2013 проголошені вступна та резолютивна частини постанови. У повному обсязі постанову складено 12.11.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 72, 94, 158-163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Сімферопольського бюро технічної інвентаризації з реєстрації на праві особистої власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_8 по 50/100 часток за кожним на жилий будинок, господарські та побутові будівлі по АДРЕСА_1, вчинені на підставі рішення Сімферопольського районного народного суду Кримської області від 10 травня 1990 року у справі № 2-1489.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) судові витрати у сумі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійка, шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації (ідентифікаційний код юридичної особи 25135830).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова