Рішення

від 19.11.2013 по справі 903/1083/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 листопада 2013 р. Справа № 903/1083/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Мікс Україна», с. Хильчиці, Золочівський район, Львівська область.

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Влас», м. Луцьк.

про стягнення 168 067 грн. 14 коп.

Суддя Шум М.С.

Представники:

від позивача: Луньо Б. М., довіреність від 22.04.2013 року №22/04/13-01

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - ТзОВ «Д-Мікс Україна» просить стягнути з відповідача - ТзОВ «Торговий дім «Влас» 168 067 грн. 14 коп. в т. ч. 150 000 грн. 01 коп. основного боргу згідно договору поставки №17/05/12 від 03.05.2012 року, 6 339 грн. 86 коп. штрафу у розмірі 3% від суми простроченого платежу, 9 638 грн. 34 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 2 088 грн. 93 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 361 грн. 34 коп.

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки №17/05/12 від 03.05.2012 року зобов'язань в частині оплати поставленого товару.

Представник позивача в судовому засіданні подав пояснення від 18.11.2013 року №1495 відповідно до яких замовлення згідно спірного договору робилися в усній формі. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем після подання позову частково оплачено суму основного боргу в розмірі 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується рахунком банку від 16.10.2013 року.

Таким чином, основний борг ТзОВ ТД "Влас" перед ТзОВ "Д-Мікс Україна" становить 145 000 грн. 01 коп.

Враховуючи викладене, представник позивача позовні вимоги з врахуванням часткової оплати після подання позову до суду підтримав.

Відповідач вимоги ухвали суду від 21.10.2013 року, не виконав, витребувані судом документи не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Ухвала про порушення провадження у справі, направлена на юридичну адресу відповідача повернута органами зв'язку з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 44-46).

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому направлення ухвали про порушення провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу відповідача з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

При розгляді даної справи відповідачем контррозрахунку позовних вимог суду не надавалось.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових та вважає за можливе розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

3 травня 2012 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Д-Мікс Україна» та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Влас» був укладений договір поставки № 17/05/12 (далі договір, а. с. 10-13).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору поставки № 17/05/12 від 03.05.2012 року.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець

зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за

нього певну грошову суму.

Згідно п. п. 1.1, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6., 2.7, 2.8, 3.1., 3.2, 3.3, 7.2, 7.3, 11.1, 11.2, 11.3 договору позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити, а відповідач прийняти та оплатити корма та кормові добавки в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень відповідача. Асортимент, комплектність та кількість товару визначається згідно попереднього замовлення та вказується у видаткових накладних. За згодою позивача попереднє замовлення поставки товару може бути здійснено відповідачем в усній формі. Відпуск товару позивачем відповідачу здійснюється на підставі видаткових накладних. Датою отримання відповідачем товару вважається дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних, а датою переходу права власності - дата отримання відповідачем товару. Товар вважається прийнятим за ціною, вказаною у видатковій накладній. Оплата за товар здійснюється відповідачем на умовах розстрочення платежів за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати переходу права власності на товар, при цьому загальна сума розстрочення платежів не повинна перевищувати 50 000, 00 (п'ятдесяти тисяч гривень 00 копійок). Грошові зобов'язання, які не виконані відповідачем в термін, вказаний у п. 3.1. даного договору, або на суму, що перевищує 50 000, 00 (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок), вважаються протермінованими із наступного дня, по який повинні бути здійснені платежі у відповідності до п. 3.1. договору, до дня фактичної оплати за отриманий товар. Платежі, здійснені відповідачем, в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше отриманий та неоплачений товар. У разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань відповідачем, він сплачує штраф у розмірі 3 % з суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. У разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, на вимогу позивача він зобов'язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Договір вступає в силу з дати підписання і діє до 03 травня 2013 року. Якщо в строк не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявила іншій про відмову в продовженні договору, то він автоматично продовжує свою дію на тих же умовах ще на рік. Дострокове розірвання договору можливе за згодою сторін, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Докази про припинення чи зміну дії договору в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв згідно договору поставки товар на суму 2 007 050 грн. 68 коп.

Згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар на суму 211 328 грн. 57 коп. (а. с. 26-37):

- видаткова накладна №ДУ-6000628 від 04.04.2013 року на суму 65 205 грн. 00 коп.;

- видаткова накладна №ДУ-6000705 від 13.04.2013 року на суму 65 266 грн. 25 коп.;

- видаткова накладна №ДУ-1700112 від 19.04.2013 року на суму 4 579 грн. 50 коп.;

- видаткова накладна №ДУ-6001040 від 15.06.2013 року на суму 76 277 грн. 82 коп.

Товар переданий позивачем та отриманий відповідачем на підставі долучених до матеріалів справи довіреностей (а. с. 26-37).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В порушення умов договору відповідач отриманий згідно договору поставки товар оплатив частково на суму 1 857 050 грн. 67 коп. в т. ч. отриманий згідно зазначених накладних товар оплатив частково на суму 61 328 грн. 56 коп., що підтверджується карткою клієнта ТзОВ ТД "Влас", де зазначено суми перерахованих коштів по датах перерахування.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача представив докази сплати відповідачем боргу після подання позову до суду в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Таким чином, відповідач оплатив поставлений згідно відповідних видаткових накладних товар в сумі 66 328 грн. 56 коп.

Викладене відповідачем не заперечується, жодного відзиву чи контррозрахунку відповідачем суду не представлено.

03.06.2013 року позивач на адресу відповідача направив вимогу від 03.06.2013 року №235 про негайну сплату заборгованість за поставлений товар згідно з договором поставки № 17/05/12 від 03.05.2012 року в сумі 248 355 грн. 89 коп. (а. с. 14-15). Відповідна вимога отримана відповідачем 11.06.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 16).

У відповідь на вимогу відповідач гарантував позивачу проплату коштів згідно запропонованого у гарантійному листі графіку: останній платіж повинен був бути здійснений до 04.10.2013 року в сумі 3 880 грн. 00 коп. (а. с. 38).

Проте, відповідач, встановленого в гарантійному листі графіку проплат не дотримався, у зв'язку з чим 20.08.2013 року позивач на адресу відповідача направив претензію від 19.08.2013 року №825 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар протягом семи днів з моменту отримання відповідної претензії в розмірі 160 000 грн. 00 коп. (а. с. 23-2). Відповідач претензію отримав 30.08.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 25) проте, залишив без виконання.

Таким чином, станом на день винесення рішення основна заборгованість ТзОВ «ТД» Влас» за договором поставки № 17/05/12 від 03.05.2012 року становить 145 000 грн. 01 коп. (211 328 грн. 57 коп. - 66 328 грн. 56 коп.), підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється , підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Провадження у справі на суму 5 000 грн. 00 коп. слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 339 грн. 86 коп. штрафу, 9 638 грн. 34 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 2 088 грн. 93 коп.

Пунктом 7.2 договору сторони узгодили, що у випадку прострочення платежу відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нарахована позивачем 9 638 грн. 34 коп. пеня (розрахунки із зазначенням накладних, боргу на який нараховується пеня та періоду такого нарахування долучені до матеріалів справи, а. с. 17-20) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з врахуванням положень п. 6 ст. 232 ГК України, підставна та підлягає до стягнення в силу ст. 232 ГК України, п. 7.2 договору.

Розрахунок проведений позивачем до 14.10.2013 року, часткова оплата боргу здійснена 16.10.2013 року, тобто станом на 14.10.2013 року основний борг відповідача становив 150 000 грн. 01 коп.

Відповідно до п. 7.3 договору в разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань , на вимогу позивача він зобов'язаний сплатити 3 (три) проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нараховані позивачем 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 2 088 грн. 93 коп. є підставними та таким, що підлягають до стягнення (розрахунки із зазначенням накладних, боргу на який нараховується річні та періоду такого нарахування долучені до матеріалів справи, а. с. 17-20).

Розрахунок проведений позивачем до 14.10.2013 року, часткова оплата боргу в сумі 5 000 грн. 00 коп. здійснена 16.10.2013 року, тобто станом на 14.10.2013 року основний борг відповідача становив 150 000 грн. 01 коп.

Згідно п. 7.2 договору в разі прострочення термінів оплати, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 3 (трьох) відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року N01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"» від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012р. N06/5026/1052/2011). Аналогічна правова позиція зазначена у постанові ВСУ від 09.04.2012 року №20/246-08.

Нарахований позивачем відповідно до п. 7.2 договору штраф в розмірі 6 339 грн. 86 коп., підставний і підлягає до стягнення з відповідача відповідно до умов договору (розрахунки із зазначенням накладних, боргу на який нараховується штраф долучені до матеріалів справи, а. с. 17-20).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, а часткова проплата здійснена після звернення позивачем до суду, то витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 361 грн. 34 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЛАС» вул. Єршова, 3, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 37887338 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Мікс Україна» , вул. Заводська, 14, с. Хильчиці, Золочівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 33708884.

- 145 000 грн. 01 коп. основного боргу, 6 339 грн. 86 коп. штрафу, 9 638 грн. 34 коп. пені, 2 088 грн. 93 коп. річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 361 грн. 34 коп., а всього 166 428 грн. 48 коп. (сто шістдесят шість тисяч чотириста двадцять вісім гривень 48 коп.).

3. Провадження у справі на суму 5 000 грн. 00 коп. припинити.

Повний текст рішення

складений 20.11.2013 року

Суддя М. С. Шум