Постанова

від 12.02.2014 по справі 903/1083/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа №903/1083/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: Бичук А.М. (дов. №153 від 14.01.14р)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Влас" на рішенням господарського суду Волинської області від 19 листопада 2013 року у справі № 903/1083/13 (суддя Шум Микола Сергійович)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Влас"

про стягнення 168 067, 14 грн.

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

19 листопада 2013 року, рішенням господарського суду Волинської області було частково задоволено позов ТОВ "Д-Мікс Україна" до ТОВ Торговий Дім "Влас" про стягнення 168 067,14 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 145 000,01 грн. - основного боргу, 6 339,86 грн. - штрафу, 9 638,34 грн. - пені, 2 088,93 грн. - річних та 3 361,34 грн. - судового збору. Також, було припинено провадження у справі в частині стягнення 5 000,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, у своїй апеляційній скарзі просить рішення в частині стягнення 6 339,86 грн. - штрафу, 9 638,34 грн. - пені, 2 088,93 грн. - річних - скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у цій частині, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки судом було невірно встановлено, що товар, за який відповідач не розрахувався, поставлявся за Договорм №17/05/12 від 03 травня 2012 року, а тому неправомірним вважає стягнення з нього штрафу, пені та 3% річних, визначених та проведених на підставі саме цього Договору. Вважає, що товар, за який він не розрахувався, отримував не за Договорм №17/05/12, а за договорами купівлі-продажу товару, укладених у спрощений спосіб, за видатковими накладними (№ДУ-6000628 від 04 квітня 2013 року; №ДУ-6000705 від 13 квітня 2013 року; №ДУ-1700112 від 19 квітня 2013 року; №ДУ-6001040 від 15 червня 2013 року).

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки поставка товару здійснювалась за Договором поставки №17/05/12 від 03 травня 2012 року, що підтверджується податковими накладними №186 від 04 квітня 2013 року, №547 від 13 квітня 2013 року, №760 від 19 квітня 2013 року та №445 від 15 червня 2013 року, де зазначений саме цей договір, а тому тягне за собою обов'язок відповідача по оплаті такого товару.

18 грудня 2013 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 14 січня 2013 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу і просить відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Волинської області залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представник відповідача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

03 травня 2012 року, між ТОВ "Д-Мікс Україна", як постачальником, та ТОВ "Торговий дім "Влас", як покупцем, було укладено Договір поставки №17/05/12, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити корма та кормові добавки в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень покупця, а відповідач - прийняти та оплатити до 03 травня 2013 року отриманий товар. (а.с.10-13)

Згідно пп.2.3, 2.4 даного Договору, асортимент, комплектність та кількість товару визначається згідно попереднього замовлення та вказується у видаткових накладних, видача постачальником товару покупцю підтверджує наявність попереднього замовлення (письмового чи усного) покупцем поставки товару.

Відповідно пп.2.5, 2.6 цього Договору, відпуск товару позивачем відповідачу здійснюється на підставі видаткових накладних, датою отримання відповідачем товару вважається дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних, а датою переходу права власності - дата отримання відповідачем товару.

Пунктом 3.1. Договору №17/05/12 сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється відповідачем на умовах розстрочення платежів за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 20 календарних днів з дати переходу права власності на товар, при цьому загальна сума розстрочення платежів не повинна перевищувати 50 000,00 грн.

Згідно пп.7.2, 7.3 Договору, у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупцем, він сплачує штраф у розмірі 3% з суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. У разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, на вимогу позивача він зобов'язаний також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно пп.11.2, 11.3 Договору, якщо в строк не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявила іншій про відмову в продовженні договору, то він автоматично продовжує свою дію на тих же умовах ще на рік. Дострокове розірвання договору можливе за згодою сторін, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Як зазначається позивачем та не заперечується відповідачем, між ними існували відносини щодо поставки товару, у зв'язку з чим, позивач передав покупцю товар на загальну на суму 2 007 050,68 грн., а відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі і здійснив оплату частково у сумі 1 857 050,67 грн.(а.с.21-25)

А саме, як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору поставки №17/05/12 за видатковими накладними:

- №ДУ-6000628 від 04 квітня 2013 року на суму 65 205,00 грн.;

- №ДУ-6000705 від 13 квітня 2013 року на суму 65 266,25 грн.;

- №ДУ-1700112 від 19 квітня 2013 року на суму 4 579,50 грн.;

- №ДУ-6001040 від 15 червня 2013 року на суму 76 277,82 грн. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 211 328,57 грн. (а.с.26-37)

03 червня 2013 року, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар на суму 248 355,89 грн., яка відповідачем була отримана 11 червня 2013 року. (а.с.14-16)

25 липня 2013 року, позивач отримав гарантійний лист в якому відповідач зобов'язувався провести оплату заборгованих коштів у розмірі 118 513,70 грн. до 04 жовтня 2013 року. (а.с. 38)

20 серпня 2013 року, позивач направив відповідачу претензію, отриману ним 30 серпня 2013 року, про оплату заборгованості у сумі 160 000,00 грн. протягом 7 днів з моменту її отримання. (а.с.23-25)

14 жовтня 2013 року, ТОВ "Д-Мікс Україна" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ Торговий Дім "Влас" про стягнення 168 067,14 грн., де 150 000,01 грн. - основного боргу, 6 339,86 грн. - штрафу, 9 638,34 грн. - пені, 2 088,93 грн. - 3% річних.

19 листопада 2013 року, в судовому засіданні, представник позивача надав докази сплати відповідачем боргу після подання позову до суду в розмірі 5 000,00 грн. (а.с.51)

19 листопада 2013 року, рішенням господарського суду Волинської області було частково задоволено позов ТОВ "Д-Мікс Україна" до ТОВ Торговий Дім "Влас" про стягнення 168 067,14 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 145 000,01 грн. - основного боргу, 6 339,86 грн. - штрафу, 9 638,34 грн. - пені, 2 088,93 грн. - 3% річних та 3 361,34 грн. - судового збору. Також, було припинено провадження у справі в частині стягнення 5 000,00 грн. (а.с.59-61)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено з матеріалів справи, 03 травня 2012 року між сторонами було укладено Договір поставки №17/05/12, згідно умов якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити товар - корма та кормові добавки в заявленому асортименті, комплектності та кількості, а відповідач прийняти та оплатити отриманий товар до 03 травня 2013 року.

У період з 04 квітня по 15 червня 2013 року, за видатковими накладними (а.с.26-37) відповідачу було поставлено кормів на загальну суму 211 328,57 грн., які відповідачем не були повністю оплачені та утворився основний борг у розмірі 150 00,01 грн. (а.с.21-22)

Відповідачем, також, не заперечується його заборгованість за отриманий товар у розмірі 145 00,01 грн., з урахуванням сплати відповідачем боргу після подання позову.

Отже, з урахуванням сплати відповідачем боргу після подання позову до суду в розмірі 5 000,00 грн., господарський суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 145 000,01 грн., підлягає задоволенню, а провадження у справі на суму 5 000 грн. слід припинити на підставі п.1 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 6 339,86 грн. - штрафу, 9 638,34 грн. - пені та 2 088,93 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Апелянт зазначив, що стягнення з нього штрафних санкцій є незаконним, оскільки поставка товару по вищезазначеним накладним проводилась не згідно Договору поставки №17/05/12, а відповідно до усних домовленостей між сторонами, проте такі посилання відповідача судова колегія вважає необґрунтованими тому, що:

Згідно пп.2.3, 2.4, Договору, асортимент, комплектність та кількість товару визначається згідно попереднього замовлення та вказується у видаткових накладних, видача постачальником товару покупцю підтверджує наявність попереднього замовлення (письмового чи усного) покупцем поставки товару.

Відповідно пп.11.2, 11.3 Договору, якщо в строк не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявила іншій про відмову в продовженні договору, то він автоматично продовжує свою дію на тих же умовах ще на рік. Дострокове розірвання договору можливе за згодою сторін, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Термін дії Договору встановлено до 03 травня 2013 року, проте докази про припинення чи зміну дії договору в матеріалах справи відсутні, тому, в силу п.11.2 Договору, дія цього Договору продовжена.

Отже, умовами Договору поставки №17/05/12 сторони визначили можливість здійснення усного попереднього замовлення, а відтак, прийняття відповідачем товару за видатковими накладними №ДУ-6000628 від 04 квітня 2013 року, №ДУ-6000705 від 13 квітня 2013 року, №ДУ-1700112 від 19 квітня 2013 року, №ДУ-6001040 від 15 червня 2013 року є доказом домовленості між сторонами на поставку зазначеного в них товару.

Оскільки поставка товару, за який у відповідача виникла заборгованість, проводилась у період дії Договору поставки №17/05/12 (04 квітня - 15 червня 2013 року), то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що заборгованість у розмірі 150 000,01 грн. виникла у відповідача внаслідок невиконання грошових зобов'язань, передбачених цим Договором.

Згідно п. 7.2 Договору, у випадку прострочення платежу відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Отже, пеня у розмірі 9 638,34 грн. нарахована позивачем вірно, в межах терміну визначеного п.6 ст. 232 ГК України, а тому підлягає до задоволенню.

Крім того, відповідно до п.7.3 Договору, у разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, на вимогу позивача він зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, що відповідає вимогам ч.2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, нараховані позивачем 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 2 088,93 грн. є такими, що підлягають до стягнення

Згідно п.7.2 Договору поставки №17/05/12, в разі прострочення термінів оплати, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 3% від суми простроченого платежу.

Згідно п.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, розмір яких може бути встановлено, зокрема, у відсотковому відношенні до розміру невиконаної частини зобов'язання.

Відповідно до п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року, застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, і як самостійний захід відповідальності і як такий, що застосовується поряд з пенею, оскільки в даному випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню і штраф, як форми її сплати.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного суду України №20/246-08 від 09 квітня 2012 року.

Отже, нарахований позивачем штраф в розмірі 6 339,86 грн. підставний і підлягає до стягнення з відповідача відповідно до умов договору.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 19.11.13 р. у справі №903/1083/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Влас" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/1083/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.