Постанова

від 18.11.2013 по справі 910/15026/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 910/15026/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представник Столярова А.П. - за довіреністю, Алпатов П.В.-директор.

Від відповідача: представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Коровай",

на рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2013 року

у справі №910/15026/13 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна компанія

"Украгродон"

до Публічного акціонерного товариства "Коровай"

про стягнення 139 830,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Приватне підприємство "Виробничо-комерційна компанія "Украгродон" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Коровай" про стягнення 139 830,88 грн., з яких 124 200,00 грн. основного боргу, 12 996,24 грн. пені та 2 634,64 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов контракту № 301112 від 30.11.2012 року щодо оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2013 року у справі № 910/15026/13 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Коровай" на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна компанія "Украгродон" борг в сумі 124 200 (сто двадцять чотири тисячі двісті) грн. 00 коп., пеню в сумі 11 519 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 46 коп., 3% річних в сумі 2 634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 64 коп. та судовий збір в сумі 2 767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 08 коп. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав можливості відповідачу прийняти участь у справі, оскільки на електронну адресу Господарського суду м. Києва була надіслана заява відповідача про перенесення судового засідання у зв'язку з надходженням представника у відрядженні.

Крім того, апелянт стверджує, що в Господарському суді м. Києва розглядається справа № 913/1457/13 між тими ж сторонами про той же предмет, рішення по якій ще не прийнято.

Позивачем надано відзив до апеляційної скарги, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а саме поштове повідомлення № 09994622.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2012р. між Приватним підприємством "Виробничо-комерційна компанія "Украгродон" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Коровай" (покупець) був укладений контракт, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити борошно вищого та першого ґатунку в мішках в строки та на умовах, передбачених даним контрактом.

У п.2.1. контракту продавець зобов'язався поставити наступний товар: борошно пшеничне вищого ґатунку в кількості 60 тон, вартістю за 1 тону 3050,00 грн. та борошно пшеничне першого ґатунку в кількості 100 тон, вартістю 2900,00 грн.

Згідно з п.3.2. контракту вантажоотримувачем та платником товару є філіали Відповідача (додаток №1).

Як передбачено п.3.3. контракту, товар вважається поставленим з моменту приймання на складі покупця.

Пунктом 4.1. контракту сторони узгодили, що покупець здійснює 100% оплату з відстрочкою платежу протягом 14 календарних днів після відвантаження товару на розрахунковий рахунок продавця згідно з реквізитами, зазначеними у виставленому рахунку.

Відповідно до п.7.3. контракту у випадку затримки оплати товару від строків, зазначених в п.4.1. контракту, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки оплати, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Як вбачається з додатку №1 до контракту, платниками та вантажоотримувачами є: філіал Публічного акціонерного товариства "Коровай" "Луганський хлібокомбінат", філіал Публічного акціонерного товариства "Коровай" "Антрацитовський хлібокомбінат", філіал Публічного акціонерного товариства "Коровай" "Краснолучський хлібокомбінат", філіал Публічного акціонерного товариства "Коровай" "Краснодонський хлібокомбінат", філіал Публічного акціонерного товариства "Коровай" "Свердловський хлібокомбінат", філіал Публічного акціонерного товариства "Коровай" "Северодонецький хлібокомбінат", філіал Публічного акціонерного товариства "Коровай" "Контора матеріально-технічного постачання".

Матеріали справи свідчать про те, що 13.12.2012 року між Приватним підприємством "Виробничо-комерційна компанія "Украгродон" та Публічним акціонерним товариства "Коровай" було підписано додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони погодили викласти розділ 2 контракту в наступній редакції: продавець зобов'язався поставити наступний товар: борошно пшеничне вищого ґатунку в кількості 60 тон, вартістю за 1 тону 3200,00 грн. та борошно пшеничне першого ґатунку в кількості 100 тон, вартістю 2900,00 грн.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 203 200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб (а.с. 22-27).

Однак, матеріали справи свідчать про те, що за поставлений товар відповідач розрахувався частково, про що свідчать акти звіряння взаємних розрахунків від 19.08.2013р., відповідно до яких заборгованість Відповідача перед Позивачем за період з 01.11.2012р. по 19.08.2013р. становить 124 200,00 грн.

Таким чином, на день вирішення спору у Відповідача існує перед Позивачем заборгованість за отриманий товар в сумі 124 200,00 грн.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 124 200,00 грн. є обґрунтованою, підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.3. контракту у випадку затримки оплати товару від строків, зазначених в п.4.1. контракту покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки оплати, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Позивачем нараховано відповідачу 2 634,64 грн. 3% річних та 12 996,24 грн. пені.

Перевіривши правильність нарахування 2 634,64 грн. 3% річних за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими та вірними, а тому підлягають задоволенню.

Судова колегія, перевіривши правильність нарахування 12 996,24 грн. пені за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково у розмірі 11 519,46 грн.

Судова колегія вважає не обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не надав можливості відповідачу прийняти участь у справі, оскільки на електронну адресу Господарського суду м. Києва була надіслана заява відповідача про перенесення судового засідання, у зв'язку з надходженням представника у відрядженні, з наступних підстав.

Як вбачається з зазначеної заяви про відкладення розгляду справи, відповідач просив суд першої інстанції відкласти розгляд справи у зв'язку з надходженням представника у відрядженні.

Однак, судова колегія зважає на те, що відповідач не позбавлений права направити іншого представника у судове засідання, як це передбачено ст. 28 ГПК України.

Крім того, у пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Також, судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що в Господарському суді м. Києва розглядається справа № 913/1457/13 між тими ж сторонами про той же предмет, рішення по якій ще не прийнято, як не обґрунтовані, оскільки Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.06.2013 року по справі № 910/10418/13 було повернуто позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини, а також не зазначено, в чому саме полягає порушення місцевим господарським судом норм матеріального права.

Враховуючи встановлене вище, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції вірно дотримані вимоги ст. 49 ГПК України щодо покладення судового збору за подання позовної заяви на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Коровай" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2013 року у справі № 910/15026/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/15026/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна