Рішення

від 14.11.2013 по справі 202/27363/13-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/27363/13-ц

Провадження №2/0202/5995/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 листопада 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Фісун К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Арт Текстиль» про поновленні на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Арт Текстиль» про поновленні на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. В ході розгляду справи позовні вимоги позивачкою уточнювалися. В обґрунтування своїх позовних вимог в позовній заяві, доповненнях до позовної заяви позивачка послалася на те, що 29 грудня 2011 року відповідно до наказу № 315-к вона була прийнята на роботу до Відповідача на посаду продавця непродовольчих товарів. Вона успішно пройшла випробування в 1 місяць. Працювала сумлінно та старанно, з душею та повною викладкою, має багато позитивних відзивів від клієнтів у книзі відзивів, що знаходиться у магазині «Білизна» у ТРЦ «Караван». 14 березня 2013 року Відповідач попередив її про наступне звільнення, а 15 травня 2013 року звільнив її із займаної посади наказом № 53-к згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказане звільнення вважає незаконним та безпідставним, так як відповідачем порушені вимоги ст.ст.42,49-2,43,44,47,116 КЗпП України. Просила суд: скасувати наказ відповідача про її звільнення №53-к від 15.05.2013 року; поновити її на посаді продавця непродовольчих товарів ТОВ « Арт Текстиль»; визнати недійсним протокол загальних зборів учасників TOB «Арт Текстиль» №1 від 14.03.2013р.; скасувати наказ про скорочення штату №93-к від 14.03.2013р.; визнати недійсним договір суборенди А107-1/Д-2 від 29.11.2012р. між ПП «Оптимум Престиж» та TOB «Арт Текстиль»; стягнути з Відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день розгляду справи у суді у сумі 7 220,09 грн.; стягнути з Відповідача на її користь 1 220,00 грн. в якості компенсації за переїзд на роботу в іншу місцевість; у випадку відмови у поновленні її на роботі стягнути з Відповідача на її користь вихідну допомогу у розмірі 1 220,00 грн., а також її середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 7 220,09 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги, наполягаючи на їх задоволені з наведених у позові підстав.

Представник відповідача, діючий на підставі довіреності, позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Вказала, що відповідачем виконано всі вимоги закону при звільненні позивача у зв’язку зі скороченням штатів. Так, 14 березня 2013 року позивача було письмово повідомлено про майбутнє вивільнення з посади продавця непродовольчих товарів та запропоновано наявну на той момент на підприємстві аналогічну посаду, а саме: посаду продавця непродовольчих товарів з окладом 1 220 грн. в магазині «Білизна», що розташований за адресою м. Харків, вул. Університетська, 20. Від запропонованої посади Позивач відмовилась, про що свідчить її власноручний напис в письмовому повідомленні .

На момент повідомлення Відповідача про майбутнє вивільнення у зв'язку із скороченням штату магазину «Білизна», розташованому за адресою: Дніпропетровський , смт Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 17 ТРЦ "Караван" у магазині працювало три продавця непродовольчих товарів та керуюча магазином, які також були повідомлені про майбутнє вивільнення та всім було запропоновано єдину наявну на момент повідомлення посаду.

Від запропонованої посади всі працівники магазину відмовились, та були звільнені за наказами: № 53-к, № 52-к, № 47-к, № 48-к.

Щодо переважного права позивачки на залишені на роботі вказала, що стосується роботи Позивачки, то за період своєї роботи на Відповідача, нею неодноразово були допущені порушення посадових обов'язків та норм поведінки, що підтверджується доповідним записками управляючої магазину та продавців. Заохочень за період роботи вона не мала, навпаки мали місце чисельні скарги від працівників магазину та офісу . Завдання керівництва виконувались повільно та неякісно. Також мали місце довготривалі лікарняні. Колеги характеризували ОСОБА_1 як не старанного та конфліктного працівника який не знаходив спільну мову з колегами та покупцями магазину, допускався помилок в роботі, грубо поводився в розмові з колегами. Стаж роботи Позивача неможливо назвати безперервним, оскільки в період з 03.04. 12 року по 21.12.2012 року вона фактично не працювала на посаді. Тобто загальний стаж роботи Позивача на підприємстві становить 8 місяців. Також в періоди з 11.02.2013-15.02.2013 року та 18.02.2013-12.03.2013 року Позивач перебувала на лікарняному.

Вказала, що профспілковий комітети в ТОВ «Арт Текстиль» відсутній, натомість на підприємстві є виборний представник трудового колективу, який на зібранні трудового колективу 14.03.2013 року протоколом №4 погодив звільнення вказаних працівників у зв’язку із скороченням штатів. З позивачкою був проведений повний розрахунок, що підтверджується розрахунковим листом за травень 2013 року та платіжним дорученням №790 від 15.05.2013 року. Таким чином, вважають, що TOB «Арт Текстиль» проведено процедуру звільнення позивача ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України, за скороченням штату відповідно до встановленого законом порядку. Просили в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка перебувала в трудових відносинах з TOB «Арт Текстиль» так наказом №315-к від 29.12.2011 року вона була прийнята на посаду продавця непродовольчих товарів в магазин « Органза» м. Дніпропетровськ, пр. Кірова,125. Наказом № 234-к від 25.12.2012 року ОСОБА_1, згідно до заяви, з 25.12.2012 року була переведена продавцем непродовольчих товарів ТРЦ « Караван», вул. Нижньодніпровська,17.

На підставі рішення зборів учасників №1 від 14.03.2013 року, про розгляду питання щодо закриття магазину « Білизна», розташованого за адресою: Дніпропетровський район, с.м.т. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська,17 ТРЦ «Караван» у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди, призначено відповідального за закриття магазину «Білизна» директора ОСОБА_2 ОСОБА_3 та доручено інспектору відділу кадрів підгодовувати всі необхідні документи для працівників у зв’язку із скороченням штату.

Позивачкою заявлені вимоги, щодо визнання протоколу загальних зборів учасників «ОСОБА_4 текстиль» №1 від 14.03.2013 року недійсними, позовні вимоги в цій частині не належать до категорії трудових спорів, оскільки це стосується діяльності товариства, що регулюється нормами ЦК України та ГК України, та не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд вважає за необхідне в даній частині позову закрити провадження.

Відповідно до наказу ТОВ «Арт Текстиль» №93 від 14 березня 2013 року про скорочення штату працівників, в зв’язку з закінченням строку дії договору суборенди приміщення А107-1/Д-2 від 29 листопада 2012 року, в якому розташований магазин «Білизна» ( ТРЦ « Караван», вул. Нижньодніпровська,17 п.г.т. Ювілейний), на підставі рішення зборів учасників №1 від 14.03.2013 року виключено із штатного розпису ТОВ «Арт Текстиль» магазин «Білизна», який розташований за адресою: Дніпропетровський район, с.м.т. Ювілейний, вул. Нижньодніпровська,17, ТРЦ « Караван» з 14.03.2013 року, наступні посади: керуючої магазином - 1 одиниця; продавець непродовольчих товарів - 3 одиниці.

Як вбачається до п. 9.3.8 Статуту ТОВ «Арт Текстиль» до компетенції зборів засновників ( учасників) ОСОБА_2 відноситься створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень. Згідно до п.9.6 Статуту виконавчим органом ОСОБА_2, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор. Директор підзвітний Зборам Засновників ( Учасників) і організує виконання їх рішень.

Виходячи із вищевикладеного директором ТОВ «Арт Текстиль» на виконання протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ « Арт Текстиль» від 14.03.2013 року і було видано наказ №93 від 14 березня 2013 року, тому суд не вбачає підстав для його скасування.

Згідно до протоколу №4 засідання трудового колективу ТОВ « Арт Текстиль» від 14 березня 2013 року прийнято рішення про звільнення працівників у зв’язку зі скороченням штату магазину «Білизна», що розташований за адресою: Дніпропетровський район, с.м.т. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська,17 ТРЦ « Караван», а саме керуючої магазином ОСОБА_5, продавців непродовольчих товарів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 ( а.с.24).

Повідомленням від 14.03.2013 року позивача під підпис ознайомлено про звільнення з 15.05.2013 року у зв’язку із скороченням штату відповідно до наказу від 14.03.2013р. №93. Повідомлено, що станом на 14 березня 2013 року в ТОВ «Арт Текстиль» вільними є вакансія продавець непродовольчих товарів з окладом 1220 грн. в магазині Білизна, розташованому за адресою : м. Харків, вул. Університетська,20 ( а.с.28).

Наказом ТОВ «Арт Текстиль» №53-к від 15 травня 2013 року ОСОБА_1 продавець непродовольчих товарів магазину « Білизна» Дніпропетровський район, с.м.т. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська,17 ТРЦ « Караван» звільнена у зв’язку із скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗПП України.

Наказ про звільнення не узгоджувався із профспілковим комітетом, оскільки TOB «Арт Текстиль» не має первинної профспілкової організації.

Звіт про заплановане вивільнення працівників від 14.03.2013 року подано своєчасно ТОВ «Арт Текстиль» до Лівобережного центру зайнятості ( а.с.69) та подано Звіт про фактичне звільнення станом на 15.05.2013 року, щодо звільнення ОСОБА_1 ( а.с.70).

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Центрі зайнятості та отримує допомогу по безробіттю, про що не заперечували сторони по справі.

Відповідно до штатного розкладу ТОВ « Арт Текстиль» станом на 15 лютого 2013 року затверджено штат в кількості 54,5 одиниць, в якому є магазин «Білизна» в м. Дніпропетровську, який розташований в ТРЦ « Караван», де працювали три продавця непродовольчих товарів.

Відповідно до штатного розкладу ТОВ «Арт Текстиль» станом на 18 квітня 2013 року затверджено штат в кількості 34,7 одиниць, в якому відсутній магазин «Білизна» в м. Дніпропетровську, який розташований в ТРЦ « Караван», однак є магазин «Білизна» в м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 50 ТК « Пассаж», де є три продавця непродовольчих товарів. Також наявні інші посади .

Як вбачається із матеріалів справи у наданому суду штатному розкладі від 18 квітня 2013 р. відсутній магазин «Білизна» у ТРЦ «Караван», як окрема структурна одиниця. Разом з тим, усі працівники магазину «Білизна» у ТРЦ «Караван» працювали у працюючому магазині весь час до дня свого звільнення і були звільнені з різних підстав саме із магазину «Білизна» у ТРЦ «Караван» як окремої структурної одиниці після 18.04.2013 р., тобто після дати затвердження штатного розкладу: ОСОБА_6, наказ №47-к від 25.04.2013 р. за власним бажанням, ОСОБА_5, наказ №48-к від 25.04.2013 р. за згодою сторін, ОСОБА_7, наказ №52-к від 13.05.2013 р. за прогул, ОСОБА_8, наказ №53-к від 15.05.2013 р. скорочення штату.

Згідно до штатного розкладу ТОВ « Арт Текстиль» станом на 01 червня 2013 року затверджено штат в кількості 32,9 одиниць в якому відсутні посади менеджер із зв’язків з громадськістю та начальник відділу реклами.

Відповідно до звітів про прийняття працівників за період з 13 березня 2013 року прийнята продавцем непродовольчих товарів ОСОБА_9, магазин «Білизна» м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса,50 ТК «Пассаж», з 15.03.2013 року продавцем непродовольчих товарів прийнята ОСОБА_10, магазин « Білизна» м. Київ, вул. Перова,36-а, ТРК « Квадрат», з 25.04.2013 року продавцем непродовольчих товарів ОСОБА_11 в магазин « Білизна» м. Харків, вул. Дарвіна,1; з 26.04 2013 року прийнята на посаду керуючої магазином ОСОБА_12, магазин «Білизна» Дніпропетровський район, с.м.т. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська,17 ТЦ « Караван», з 24.05.2013 року прийнята продавцем непродовольчих товарів ОСОБА_13, магазин « Білизна» м. Харків, вул. Дарвіна,1.

Як показує аналіз наданих відповідачем звітів у відповідача були наявні вакантні посади продавців непродовольчих товарів, та інші вакансії, однак позивачці було повідомлено лише про наявність вакансії продавця непродовольчих товарів у магазині «Білизна» в м. Харкові, вул. Університетська, 20, яка вже в штатному розкладі станом на 18.04.2013 року відсутня. В своїй же довідці про наявність вакансій станом на 14.03.2013 року ( а.с.68) позивач вказує вакансію на ТОВ «Арт Текстиль» продавець непродовольчих товарів магазин «Білизна», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна,1, яка не пропонувалася позивачці.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1. змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації ( банкрутства) або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України В« Про практику розгляду судами трудових спорівВ» від 06 листопада 1992 року №9 ( зі змінами внесеними постановами від 01.04.1994 року №4, від 26 жовтня 1995 року №18 та від 25 травня 1998 року №15), розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

В усіх випадках звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України проводиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою ІІІ-А КЗпП. Чинне законодавство не передбачає виключення зі строку попередження працівника про наступне вивільнення ( не менше ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком …..

Відповідно до ст.49 2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не запропонував позивачці жодної вакансії та не довів неможливість переведення її на іншу роботу.

Виходячи із вищевикладеного, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що наказ № 53-к від 15.05.2013 року підлягає визнанню незаконним, а позивачка - поновленню на роботі.

Позивачкою заявлені вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 травня 2013 року по 12 листопада 2013 року в розмірі 7220 грн. 09 коп.

Відповідно до ст. 235 КзпП України, постановляючи рішення про поновлення на роботі, суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 В«Про практику розгляду судами трудових спорівВ» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами.

Згідно довідки №АР-00000032 від 24.10.2013 р., наданої Відповідачем за останні 2 місяці роботи позивачки сукупний дохід становить 2 433,16 грн., кількість днів за цей час = 30+31=61 день. Звідси середньоденний заробіток становить 2 433,16 грн. : 61 день = 39,89 грн./день. Кількість днів вимушеного прогулу с 16 травня по день 12 листопада 2013 року становить 181 день. Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу дорівнює 39,89 грн./день 181 день = 7 220,09 грн.

Виходячи із вищевикладеного, оскільки відповідачем не надано суду графіка роботи відповідачки, та беручи до уваги вищевказану довідку суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки в цій частині законні і підлягають задоволенню.

Позивачкою заявлені позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на її користь 1220 грн. в якості компенсації за переїзд на роботу в іншу місцевість.

Судом встановлено, що на виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.12.2012 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді продавця непродовольчих товарів в ТОВ «Арт Текстиль» ОСОБА_1 було поновлена на роботі на підставі наказу №232-к від 21.12.2012 року.

Відповідно до листа ТОВ « Арт Текстиль» від 25.12.2012 року за №572 ОСОБА_1 в зв’язку з неможливістю надати робоче місце в магазині «Органза» за адресою м. Дніпропетровськ, пр.-т Кірова,125, в зв’язку із розірванням договору оренди приміщення за даною адресою було запропоновано перейти на посаду продавця непродовольчих товарів в магазин «Білизна» розташованого за адресою: с.м.т. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська,17 Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, ТРЦ « Караван». Запропонований магазин найбільш близько розташований до її місця проживання.

Згідно до ст.120 КЗпП України та пп. г) п.1 постанови Кабінету Міністрів України №255 від 02.03.1998р. «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» встановлюють, що працівникам у зв'язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов'язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), виплачується одноразова допомога самому працівникові - в розмірі його місячного посадового окладу за новим місцем роботи.

В обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині позивачка вказувала на те, що попереднє її місце роботи було м. Дніпропетровськ пр. Кірова, та її було переведено на роботу в іншу місцевість Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.м.т. Ювілейне, а тому їй повинна бути виплачена одноразова допомога.

Однак пр. Миру, на якому проживає відповідачка знаходиться на лівому березі ж.м. Лівобережний-3 в м. Дніпропетровську і ТРЦ « Караван» розташований в пригороді м. Дніпропетровська, та фактично знаходиться на ж.м. Лівобережний -3, примикаючи до вулиці Березинська. Проспект Кірова розташований на правому березі в м. Дніпропетровську та знаходиться на значній відстані від ж.м. Лівобережний-3. Дані обставини є загальновідомими і не підлягають доказуванню ( ч.2 ст.61 ЦПК України).

Таким чином, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивачки в частині стягнення одноразової допомоги при переїзді на роботу в іншу місцевість.

Щодо заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди А107-1/Д-2 від 29.11.2012 року між ПП «Оптимум Престиж» та ТОВ «Арт Текстиль», то позовні вимоги в цій частині не належать до категорії трудових спорів, оскільки стосується договірних відносин між юридичними особами, відносини між якими регулюється нормами ЦК України та ГК України, та не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд вважає за необхідне в даній частині позову закрити провадження.

Оскільки позивачка поновлена на роботі то позовні вимоги в частині в разі відмови у поновлені її на роботі стягнути із відповідача на її користь вихідну допомогу в розмірі 1220,00 грн. а також середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 7229,09 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України із ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю « Арт Текстиль» підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 458 грн. 80 коп.

Керуючись: Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 із змінами, ст. ст. п.1 ст. 40, 232, 233,234,235 КЗпП України, ст. ст. 11, 27, 31, 59, 60, 61, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконними наказ ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Арт Текстиль» №53-к від 15 травня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади продавця непродовольчих товарів згідно п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення штатів).

Поновити ОСОБА_1 на роботі в ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Арт Текстиль» (49087, м. Дніпропетровськ, вул. Широка,225) на посаді продавця непродовольчих товарів.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю « Арт Текстиль» ( і.к. 32150143) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 травня 2013 року по 12 листопада 2013 року в розмірі 7220 грн. 09 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 в ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Арт Текстиль» на посаді продавця непродовольчих товарів та стягнення на її користь з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю « Арт Текстиль» середнього заробітку за один місяць в розмірі 1220 грн. 00 коп.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АРТ Текстиль» на користь держави судовий збір в розмірі 458 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.П. Слюсар