Ухвала

від 29.10.2013 по справі 815/1036/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 р.Справа № 815/1036/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Федусика А.Г.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЗАХІДБУД-09» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

До суду звернулось Приватне підприємство «ЗАХІДБУД-09» (далі - позивач, або ПП «ЗАХІДБУД-09») до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, далі - відповідач, або ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.10.2012 року № 0001682201 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 12590 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 3148 грн.

Позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки № 2428/22-3/35929098 від 02.10.2012 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «ЗАХІДБУД-09», код ЄДРПОУ 35929098, по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником TOB «Інтерактив Україна», код ЄДРПОУ 36305082, за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року», проте висновки акту перевірки про порушення ним п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України необґрунтовані, не відповідають дійсності, оскільки ним жодного порушення вимог податкового законодавства не допущено. Висновки акту є упередженими та ґрунтуються на припущеннях. В самому акті перевірки наявні протиріччя. На аркуші 4 акту зазначено, що ПП «ЗАХІДБУД-09» не надані оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам № 631, № 281, № 70, та в той же час на аркуші 3 акту зазначено, що на запит ДПІ надані податкові та видаткові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, картки рахунків № 631, № 281, № 361, картка банк за лютий 2012 року, договір від 16.02.2012 року. Позивач зазначив, що відповідно до вимог Податкового кодексу України ним до податкового кредиту включені тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, виданими контрагентом, якій на час здійснення господарських операцій органами податкової служби був зареєстрований як платник ПДВ. Крім того, придбані у TOB «Інтерактив Україна» товари були поставлені до КП «ЖКС «ПЕРЕСИПСЬКИЙ», КП «ЖКС «Чорноморський», КП «ЖКС «ПІВНІЧНИЙ», КП «ЖКС «Порто-франківський», TOB «ІНВЕСТСТРОЙТОРГ» та інших підприємств. Також позивач зазначив, що правомірність формування податкового кредиту у підприємства-покупця незалежно від дій його контрагентів підтверджується судовою практикою. Порушення контрагентом вимог чинного законодавства, зокрема, податкового, не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого платника податків. Тобто наявність розбіжності в базі «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не може призвести до анулювання податкового кредиту та нарахування податкового зобов'язання для ПП «ЗАХІДБУД-09» за лютий 2012 року на суму 12 590,47 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Представник позивача зазначив, що посилання представника ДПІ на відсутність товарно-транспортних накладних як на підставу нарахування грошових зобов'язань з ПДВ є неспроможним, оскільки підставою для нарахування податкового кредиту є придбання товару, його оплата з урахуванням ПДВ, та наявність податкової накладної, виписаної контрагентом. У ПП «ЗАХІДБУД-09» наявні були податкові та видаткові накладні, які виписані контрагентом та відповідають вимогам первинного документа. Також, представник позивача вважає, що наданий представником відповідача в судове засідання акт ДПІ у Печерському районі міста Києва від 04.10.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути взятий до уваги, оскільки порушений порядок проведення зустрічної звірки та складання акту за його результатами. Крім того, якщо його контрагентом порушено податкове законодавство, то за таке порушення відповідальність повинен нести його контрагент, а не ПП «ЗАХІДБУД-09», яке порушень податкового законодавства не допускало.

Представник відповідача наполягав, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийняті у відповідності до вимог законодавства. Представник відповідача зазначив, що в базі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності по податковому кредиту позивача з TOB «Інтерактив Україна». Було направлено запит про надання документів позивачу, який не надав їх в повному обсязі. Був також направлений запит на проведення зустрічної звірки з TOB «Інтерактив Україна». ДПІ отримано акт від 04.10.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з тим, що згідно бази АІС «РПП» TOB «Інтерактив Україна» має стан 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року адміністративний позов ПП «ЗАХІДБУД-09» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 16.10.2012 року № 0001682201 про збільшення Приватному підприємству «ЗАХІДБУД-09» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15738 гривень (12590 гривень - за основним платежем, 3148 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ПП «ЗАХІДБУД-09», наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0001682201.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 19.09.2012 року по 25.09.2012 року відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складений акт від 02.10.2012 року № 2428/22-3/35929098 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «ЗАХІДБУД-09», код ЄДРПОУ 35929098, по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником TOB «Інтерактив Україна», код ЄДРПОУ 36305082, за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки від 02.10.2012 року № 2428/22-3/35929098 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0001682201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15738 грн. (за основним платежем 12590 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3148 грн.) за встановлені перевіркою порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням податкового органу, звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 16.10.2012 року № 0001682201.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги ПП «ЗАХІДБУД-09», суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки відносно позивача щодо порушення ним податкового законодавства є безпідставними, податкове повідомлення - рішення протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді, ПП «ЗАХІДБУД-09» було укладено Договір купівлі-продажу від 16.02.2012 року № 3 з TOB «Інтерактив Україна», відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються на підставі заявки Покупця у відповідних накладних, що є невід'ємними додатками до цього Договору. Точне найменування Товару вказане в Специфікації (а.с.17-19).

Також, з матеріалів справи вбачається, що сторонами вказаного Договору складено відповідну Специфікацію на поставляємий Товар від 16.02.2012 року (а.с.20), в якій, зокрема, визначено найменування поставляємого Товару, його кількість та вартість.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем до суду надано: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

Крім того, позивач надав до суду договори та копії первинних документів щодо подальшої реалізації придбаних у TOB «Інтерактив Україна» ТМЦ. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, придбаний товар (мітли березові, фарба фасадна, прапори міста Одеси, труби, засуви чугунці та інше) був реалізований комунальним підприємствам, зокрема КП «ЖКС «ПЕРЕСИПСЬКИЙ», КП «ЖКС «Чорноморський», КП «ЖКС «ПІВНІЧНИЙ», КП «ЖКС «Порто-франківський» та іншим суб'єктам.

Як вірно наголошено судом першої інстанції під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації, на підставі якої останнім був сформований податковий кредит по операціям з TOB «Інтерактив Україна» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Більш того, в акті спірної перевірки підтверджена наявність у позивача всіх податкових накладних по взаємовідносинам з TOB «Інтерактив Україна», які складені відповідно до вимог законодавства щодо наявності в них всіх реквізитів, та на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду. Всі податкові накладні занесені в реєстр, враховані при подачі податкових декларацій за відповідний період - лютий 2012 року.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки від 02.10.2012 року № 2428/22-3/35929098, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту ДПІ у Печерському районі міста Києва від 04.10.2012 року № 4146/22-10/36305082 «Про неможливість проведення перевірки контрагента TOB «Інтерактив Україна» з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «ЗАХІДБУД-09» відомостей».

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення перевірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірного Договору були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті спірної перевірки.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що як вбачається зі змісту акту ДПІ у Печерському районі міста Києва від 04.10.2012 року № 4146/22-10/36305082 «Про неможливість проведення перевірки контрагента TOB «Інтерактив Україна» з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «ЗАХІДБУД-09» відомостей», правовідносини, що виникли між позивачем та TOB «Інтерактив Україна» на підставі укладеного між ними Договору, не досліджувались перевіряючими. У вказаному акті відсутні будь-які відомості, окрім загальної інформації, які б дозволяли зробити відповідачу висновок про невиконання цим суб'єктом договірних зобов'язань перед позивачем.

Щодо посилань апелянта на ненадання ПП «ЗАХІДБУД-09» до перевірки документів, підтверджуючих відвантаження та подальшу реалізацію ТМЦ, отриманих від TOB «Інтерактив Україна», колегія суддів зазначає наступне.

Так, направлення платнику податків запиту у порядку пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України перед проведенням перевірки та витребування документів у платника податків під час проведення перевірки не є тотожними.

Запит у порядку пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України був направлений позивачу 09.08.2012 року та ним надані документи. При цьому, в даному запиті дійсно відсутнє витребування документів щодо подальшої реалізації придбаних ТМЦ.

Відповідно до п.85.4-85.6 ст.85 Податкового кодексу України посадові особи податкового органу під час перевірок мають право отримувати у платників податку належним чином завірені копії первинних документів, які свідчать про порушення законодавства. При цьому, у разі відмови платника податку надати документи складається акт, який засвідчує факт відмови та перелік документів, які платнику податків запропоновано надати.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України визначено право податкового органу щодо витребування у платника податків документів, яке він повинен використовувати для повноти перевірки та видання об'єктивних висновків цієї перевірки. В акті перевірки відсутнє посилання на витребування у позивача під час перевірки будь-яких документів. Представником відповідача не надано суду належних доказів щодо витребування під час перевірки у позивача документів та відмови його в їх наданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними посилання відповідача, який таке право не використовував (відсутність акту щодо ненадання будь-яких витребуваних документів), на недостатній обсяг і комплектність наданих позивачем документів.

Також, колегією суддів вважає безпідставними посилання апелянта на відсутність у позивача документів, які б підтвердили факт перевезення товару від продавця до покупця, а саме: товарно-транспортних накладних, що, на думку останнього, позбавляє ПП «ЗАХІДБУД-09» права на формування податкового кредиту за рахунок таких операцій, оскільки правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому, в розумінні даного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Визначення товарно-транспортної накладної наведено в п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (далі Правила), відповідно до яких - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 2.1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

Відповідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху.

Органи податкової служби не відносяться до органів, які мають такі повноваження.

Крім того, вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних.

Так, згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Тобто, як вбачається з викладеного, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця.

Зокрема, на підтвердження факту отримання ПП «ЗАХІДБУД-09» від контрагента - постачальника - TOB «Інтерактив Україна» товару, згідно укладеного Договору купівлі-продажу від 16.02.2012 року № 3, позивачем до суду надані видаткові накладні.

Також, колегія суддів наголошує, що згідно з умовами спірного Договору, обов'язок по доставці товару покладався на постачальника.

З аналізу вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що дорожні документи на товар є обов'язковими для водіїв на шляху переміщення товарів та бухгалтерської звітності постачальника, а не покупця товару та мають бути наявні у водія з моменту списання товару зі складу постачальника, в момент перевезення та є необхідним документом в бухгалтерській звітності постачальника для включення ним до валових витрат, витрати на транспортування товару. У разі необхідності екземпляр товарно-транспортної накладної надається постачальником покупцю на вимогу останнього.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках акту про неможливість проведення перевірки його контрагента, у вказаному акті відсутні будь-які відомості, окрім загальної інформації, які б дозволяли зробити відповідачу висновок про невиконання цим суб'єктом договірних зобов'язань перед позивачем, будь-яких зауважень щодо первинних документів позивача у податкового органу не виникло, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0001682201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15738 грн. (за основним платежем 12590 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3148 грн.), відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ПП «ЗАХІДБУД-09» про визнання протиправним та скасування цього рішення підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Танасогло Т.М.

Суддя: Федусика А.Г.

Суддя: Яковлєв О.В.