Постанова

від 12.11.2013 по справі 914/18/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа № 914/18/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області вих. №05/1-4602-13 від 18.09.2013 року (вх. №05-05/2060/13 від 01.10.2013 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2013 року

у справі №914/18/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провесінь-Ю.М.М.»

до Львівської міської ради, м. Львів

за участю Прокуратури Львівської області

про визнання права власності

За участю представників:

від прокуратури: Куцик В.Б., старший прокурор відділу прокуратури Львівської області (посвідчення №011165);

від позивача: Лозан С.І., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Савка Ю.Г., представник (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2013 року у цій справі (суддя Манюк П.Т.) позов задоволено, визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Провесінь-Ю.М.М.» (надалі ТОВ «Провесінь-Ю.М.М.») на адміністративну будівлю, яка в технічному паспорті зазначена під літерою Б-1 по вул. Княгині Ольги, 112, що у м. Львові, загальною площею 40,4 кв.м.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Львівської області оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, апелянт зазначає, що спірна будівля знаходиться на земельній ділянці, яка передана в оренду для обслуговування міні-ринку, а не для будівництва адміністративної споруди чи проведення її реконструкції. Скаржник зазначає, що споруда збудована на земельній ділянці без дозвільних документів, в тому числі і без згоди власника земельної ділянки - Львівської міської ради, а відтак є самочинним будівництвом. Окрім цього, прокурор зазначає, що позивачем не надано доказів здійснення ним самочинного будівництва, а надані накладні підтверджують купівлю ТОВ «Провесінь-Ю.М.М.» будівельних матеріалів. Прокурор просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Львівська міська рада підтримала апеляційну скаргу та у відзиві на неї просить скасувати оскаржуване рішення, з мотивів, аналогічних тим, які викладені в скарзі прокурора. Окрім цього, відповідач зазначає, що самочинне будівництво було здійснене з порушенням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Львівська міська рада просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, задоволивши апеляційну скаргу прокурора.

Позивач відзиву на апеляційну каргу не надав, однак присутній його представник, просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст.101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши фактичні обставини у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на самочинно збудовану адміністративну будівлю, що розташована по вул. Княгині Ольги, 112 у м. Львові, загальною площею 40,4 кв.м.

Ухвалою Львівської міської ради від 01.03.2012 року №1324 «Про користування ТОВ «Провесінь-Ю.М.М.» земельною ділянкою на вул. Княгині Ольги, 112» (п.2) Львівська міська рада передала ТОВ «Провесінь-Ю.М.М.» земельну ділянку площею 0,6812 га на вул. Княгині Ольги, 112 в оренду терміном на 5 років для обслуговування міні-ринку за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції. Пунктом 4 зазначеної ухвали зобов'язано позивача укласти з відповідачем договір оренди та провести його державну реєстрацію.

14 червня 2012 року на між Львівською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Провесінь-Ю.М.М.» укладено Договір оренди землі (Договір), відповідно до п.1 якого Орендодавець, зокрема, на підставі Ухвали Львівської міської ради від 01.03.2012 року №1324 «Про користування ТОВ «Провесінь-Ю.М.М.» земельною ділянкою на вул. Княгині Ольги, 112» надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,6812 га, яка знаходиться у м. Львові на вул. Княгині Ольги, 112 для обслуговування міні-ринку. На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: кам'яна нежитлова будівля та металеві споруди (п.3).

Згідно з п.15 Договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування міні-ринку.

Сторони визначили умови збереження стану об'єкта оренди - заборону самовільної забудови земельної ділянки (п.17 Договору).

За умовами п.26 Договору на земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) згідно обмежень Управління архітектури про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою від 13.12.2010 року №5-12304/2401 та обмеження Управління Держкомзему у м. Львів щодо режиму використання земельної ділянки від 10.12.2010 року №40/01-15/5089.

Згідно з наявного в матеріалах справи висновку Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 13.12.2010 року №5-12304/2401 про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою земельна ділянка площею 0,6812 га знаходиться в межах червоних ліній вулиці, забороняється будь-яке нове будівництво, реконструкція та посадка багаторічних дерев; дозволяється розміщення збірно-розбірних конструкцій.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Матеріали справи не містять доказів надання позивачу в установленому законом порядку земельної ділянки під будівництво спірного об'єкта.

Колегія суддів зазначає, що наявний у справі Договір не підтверджує факту надання Львівською міською радою позивачу земельної ділянки під самочинне будівництво, оскільки, згідно його положень (п.1) земельна ділянка передавалася для обслуговування міні-ринку з забороною здійснювати нове будівництво і реконструкцію.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч.4).

Положеннями ч.1, ч.2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» унормовано, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється. За наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» передбачено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

Частинами 2 та 3 статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання є по-перше, підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів інших осіб (особи), які право власності позивача оспорюють або не визнають.

Враховуючи, що позивачем не надано належних і достатніх доказів, які б підтверджували відведення земельної ділянки в установленому законом порядку, під нерухоме майно, не надано доказів на підтвердження наявності правових підстав для звільнення його від обов'язку дотримання вимог чинного законодавства щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, не доведено наявності підстав для набуття права власності, як не підтверджено і факту порушення своїх прав, то у місцевого господарського суду були відсутні підстави для задоволення позову та визнання права власності за ТОВ «Провесінь-Ю.М.М.» на спірну будівлю.

Відтак, апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області слід задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи вимоги ст.ст.49, 105 ГПК України вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Спеціального фонду Державного бюджету 860,25 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2013 року у справі №914/18/13 скасувати і прийняти нове рішення. В позові відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Провесінь-Ю.М.М.» (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 201, ідентифікаційний код 32181145) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 860,25 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, про що місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.11.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.