Рішення

від 25.12.2006 по справі 15/260-06-6960

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/260-06-6960

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "25" грудня 2006 р.Справа  № 15/260-06-6960

Господарський суд Одеської області  у складі:

судді                                                Петрова В.С.

при секретарі                                  Стойковій М.Д.

За участю представників сторін

Від позивача –              Воронков В.О.;

Від відповідачів:

        1) ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” –Слободянюк О.Д.;

        2) Національної комісії регулювання електроенергетики –не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Центуріон” до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” та Національної комісії регулювання електроенергетики України про стягнення 57,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:  

Приватне підприємство „Центуріон” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” про визнання неправомірними дій щодо нарахування податку на додану вартість за спожиту електроенергію та стягнення 57,18 грн., посилаючись на те, що відповідач за спожиту електроенергію фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, за період з 15.07.2003 р. по 14.04.2006 р. стягнув з Кулаковської О.Д. відповідну плату, до складу якої входить податок на додану вартість у розмірі 16,6 відсотків, а відповідно до п. 1.2. ст. 1, ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість”, не є платниками податку на додану вартість фізичні особи, які не являються суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідач –ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” позов не визнає та вважає його необґрунтованим, оскільки Національною комісією регулювання електроенергетики України 10.03.1999 р. було видано постанову № 309 „Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним  пунктам”, згідно якої тариф на електроенергію, що відпускається населенню в містах затверджено разом з податком на додану вартість, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позову, про що зазначено у письмових запереченнях на пояснення позивача по справі.

В ході розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги вимогами про стягнення зайво сплаченої суми ПДВ з ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” і з Національної комісії регулювання електроенергетики України солідарно.  

Ухвалою господарського суду  Одеської області від 11.10.2006 р. у справі № 15/260-06-6960 залучено в якості відповідача –Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Відповідач –НКРЕ позовні вимоги  не визнає та посилається на те, що тарифи на електричну енергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, установлені без врахування ПДВ, оплата якого здійснюється відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”. У зв'язку з цим відповідач –НКРЕ просить суд відмовити у задоволенні позову.     

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив  наступне.

22.06.2006 р. між Цибенко В.О та Приватним підприємством „Центуріон” укладено договір уступки вимоги про стягнення заборгованості, відповідно до умов якого  громадянка Кулаковська Олена Дмитрівна уступила, а ПП „Центуріон” прийняв на себе право вимоги заборгованості за договорами електропостачання, водопостачання, газопостачання,  укладених між громадянкою Кулаковською О.Д. та ВАТ  „ЕК „Одесаобленерго”, ВАТ „Одесагаз”, ТОВ „Інфоксводоканал”. Також згідно п. 1.4 вказаного договору ПП „Центуріон”  зобов'язалось виплатити громадянці Кулаковській О.Д. всю суму грошових коштів, отриману в якості заборгованості за вказаними вище договорами.

Як встановлено судом, фізична особа Кулаковська О.Д. за спожиту нею електроенергію у період з 15.07.2003 р. по 14.04.2006 р. сплатила ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” грошові кошти, з яких 57,18 грн. становить 16,6 % податку на додану вартість.     

Так, відповідно до пункту 19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

Згідно ч. 2 статті 11 Закону України „Про електроенергетику” органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України „Про електроенергетику” та абз. 5 п. 3 Положення про НКРЕ одним з основних завдань комісії є забезпечення  проведення  цінової та  тарифної політики в електроенергетиці.

Згідно додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” НКРЕ регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення.

Однак, Національною комісією регулювання електроенергетики України прийнято постанову від 11 січня 2001 року № 16 „Про внесення доповнення до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕ від 10 березня 1999 року № 309 „Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам” (зареєстровану Міністерством юстиції України 24 січня 2001 року за № 64/5255), якою вказаний Порядок доповнено пунктом 3, де передбачено, що тарифи на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, встановлені без урахування ПДВ, який сплачується понад затверджені тарифи відповідно до Закону України від 03.12.1999 № 1274-ХІV „Про внесення змін до Закону України „Про податок на додану вартість”.

Так, громадянкою Кулаковською О.Д. були сплачені грошові кошти за спожиту ним електроенергію згідно тарифів, установлених Національною комісією регулювання електроенергетики України Постановою від 10 березня 1999 року № 309 „Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам”.

Проте, відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Також ст. 2 вказаного Закону визначено осіб, які є платниками податку, зокрема: це будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, при цьому п. 2.4 ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає винятки, а саме: винятки стосуються  фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень. Крім того, у абзаці 2 п.2.4 цього ж Закону зазначено, що у разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстрованими як платники цього податку, в обсягах, що перевищує неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищують розмір неторгового обороту.

Виходячи зі змісту положень Закону України „Про податок на додану вартість”, фізичні особи, які не займаються підприємницької діяльності, зокрема, населення, що здійснює оплату за спожиту електроенергію, не є платниками податку на додану вартість. Отже, населення, що здійснює оплату за спожиту електроенергію, не повинно сплачувати ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” суму ПДВ у складі платежу за електричну енергію.

Таким чином, суд вважає, необґрунтованими висновки відповідача –НКРЕ про те, що населення повинно сплачувати вартість 1кВт/год електроенергії з урахуванням 20% ПДВ, що справляється понад затверджений тариф.

За таких обставин, на думку суду, відповідач –ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” безпідставно отримав від Кулаковської О.Д. грошові кошти в розмірі 57,18 грн., що становлять 16,66 % податку на додану вартість. Тому вказана сума підлягає поверненню позивачу відповідно до глави 83 Цивільного кодексу України, положення якої застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події, а також положення якої застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією з сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.         

Так, згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Що стосується вимог позивача про визнання дій відповідача –ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” неправомірними, то провадження по справі в частині цих вимог судом   припиняється на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.    

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. “Про судове рішення” із змінами, питання про припинення провадження у справі повинне бути вирішено окремим процесуальним документом і може постановлюватися одночасно з рішенням. Тому відносно вимог позивача про визнання дій та бездіяльності відповідача протиправними, судом одночасно з постановленням рішення, постановлюється відповідна ухвала.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться за рахунок відповідачів.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Приватного підприємства „Центуріон” до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” та Національної комісії регулювання електроенергетики України про стягнення 57,18 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (65029, м. Одеса, вул. Садова, 3; код ЄДРПОУ 00131713; п/р 26002312527 в АБ „Південний”, МФО 328209) та Національної комісії регулювання електроенергетики України (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 19; код 00012701; п/р 35218003000024 в ОПЕРУ Держказначейства України, МФО 820172) солідарно на користь Приватного підприємства „Центуріон” (65011, м. Одеса, пров. Н.Онілової, 14; код ЄДРПОУ 30873643, п/р 26007127631 у ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ 30873643) 57/п'ятдесят сім/грн. 18 коп. заборгованості, 102/сто дві/грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Підписано 25.12.2006 р.

                         Суддя                                                                                       Петров В.С.