Постанова

від 01.11.2006 по справі 15/321-06-8757а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/321-06-8757А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       "01" листопада 2006 р. Справа  № 15/321-06-8757А

 11 год. 50 хв.                                                                                 м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі

Судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                               М.Д. Стойковій

За участю представників           

        Від позивача –      Велічко К.О.;

        Від відповідача – Тихонова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства відкритого типу „Автотаксосервіс” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство відкритого типу „Автотаксосервіс” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про зобов'язання ДПІ у Київському районі м. Одеси вказати в акті перевірки від 21.07.2006 р. про завищення валового доходу на суму 144 847 грн. та про зайве сплачений податок на прибуток в сумі 36 211,75 грн., а також про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 03.08.2006 р. № 0030782301/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 32 797 грн., посилаючись на невідповідність висновків податкового органу щодо завищення валових витрат, внаслідок чого донараховано податок на прибуток.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04 вересня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/321-06-8757А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 вересня 2006 р. у справі №   15/321-06-8757А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду на 04 жовтня 2006 р.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та спросить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 03.08.2006 р. № 0030782301/0.

       Відповідач позов не визнає та вважає прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним, у зв'язку з чим  просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог,  про  що  зазначено  у  запереченнях  на позов.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 10.07.2006 р. по 18.07.2006 р. на підставі ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2006 року працівниками ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання акціонерним товариством відкритого типу „Автотаксосервіс” (код 05522074) вимог податкового, валютного  та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2006 р.

За результатами перевірки було складено акт про результати виїзної планової перевірки № 2057-23-02-05522074/221 від 21.07.2006 р., на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2006 р. № 0030782301/0 щодо донарахування  податку на прибуток підприємств на суму  32 797 грн. (у т.ч. за основним платежем 25 706  грн., штрафні (фінансові) санкції 7091 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р., а саме: у 3 кварталі 2005 р. позивачем завищені валові витрати на суму 26 000 грн. (рядок 04.1 Декларації про прибуток зареєстрованої в ДПІ за № 58572 від 24.10.2005 р.) та у 1 кварталі 2006 р. на суму 76 822 грн. (рядок 04.1 Декларації про прибуток зареєстрованої в ДПІ за № 16830 від 18.04.2006 р.), у зв'язку з чим і було донараховано податок на прибуток. Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем віднесено до валових витрат витрати попередніх минулих періодів, а саме: часткову заборгованість за оренду контейнерів перед ДП „Укрспецобладнання” (код 24530145) за період з 05.06.2001 р. по 01.02.2002 р. згідно податкових накладних отриманих від ДП „Укрспецобладнання” від 31.01.2005 р. № 11 на суму 49033 грн., у т.ч ПДВ –8172 грн., від 30.11.2005 р. за № 533 на суму 43860,70 грн., у т.ч ПДВ - 7310,12 грн.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”    суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою,  організацією, веденням   виробництва,   продажем  продукції  (робіт,  послуг)  і

охороною  праці,  у  тому  числі  витрати  з придбання електричної енергії (включаючи   реактивну),   з   урахуванням   обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними  розрахунковими, платіжними та  іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, відповідач посилається на те, що згідно наданих на перевірку первинних документів та відповідно до бухгалтерських даних підприємства станом на початок перевіряємого періоду заборгованість АТВТ „Автотаксосервіс” перед ДП „Укрспецобладнання” відсутня, у перевіряємому періоді взаємовідносин з ДП „Укрспецобладнання” не встановлено.

Проте, такі посилання відповідача судом спростовуються, виходячи з наступного.     

Згідно п. 5.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.                                                                                                                                                                        

Як встановлено судом, заборгованість за оренду контейнерів перед ДП „Укрспецобладнання” було стягнуто з позивача згідно рішення суду, яке було прийнято судом у перевіряємому періоді. Отже, і витрати позивач поніс у перевіряємому періоді.   

Крім того, відповідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Першою подією в цьому випадку було складення акту заліку

заборгованості від 31.01.2005 року з одночасним складенням податкової накладної та списання коштів з банківського рахунку АТВТ „Автотаксосервіс” (платіжна вимога від 31.10.2005 року № В-4/983 Першого відділу ДВС Київського РУЮ у м. Одесі на користь ДП „Укрспецобладнання” на суму 45907,53 грн.). Тобто, хоча вказана заборгованість виникла за період з 05.06.2001 р. по 01.02.2002 р., проте витрати, пов'язані з її погашенням, не можна вважати витратами минулих періодів, оскільки податкову накладну (підтверджуючий документ) було видано 30.11.2005 р. № 533 на суму 43860,70 грн. та 31.01.2005 р. № 11 на суму 49033,04 грн. Більш того, акти виконаних робіт (послуг) ДП „Укрспецобладнанння”  у  2001-2002 рр. не надавались АТВТ „Автотаксосервіс”, тому відповідно до вимог вищезазначеного Закону підстави для віднесення вищезазначених сум до валових витрат у минулих періодах були відсутні у позивача.

Отже, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати з погашення часткової заборгованості перед ДП „Укрспецобладнання”.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно донараховано позивачу податкове зобов'язання за платежем „податок на прибуток приватних підприємств”.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0030782301/0 від 03.08.2006 р. прийнято відповідачем  в порушення вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача судові витрати у розмірі 85 грн. по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 розділу 7 (Прикінцеві та перехідні положення) Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору –судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується в порядку, встановленому законодавством для державного мита. При цьому розмір судового збору визначається відповідно до підпункту „б” пункту 1 статі 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Отже, позивач повинен був при звернені до суду сплатити судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Так, позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору, а також витрат на ІТЗ судового процесу.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Акціонерного товариства відкритого типу „Автотаксосервіс” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0030782301/0 від 03.08.2006 р.

3.          СТЯГНУТИ з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства відкритого типу „Автотаксосервіс (65043, м. Одеса, вул. Комарова, 15; код ЄДРПОУ 05522074; п/р 26008214811 в АКБ „МТБ” МФО 328168) судовий збір в розмірі 3/шість/грн. 40 коп.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 26.12.2006 р.

              Суддя                                                                                 Петров В.С.