Постанова

від 05.04.2007 по справі 15/321-06-8757а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/321-06-8757А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" квітня 2007 р. Справа № 15/321-06-8757А

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Пироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Жекова В.І.,

секретар судового засідання Буравльова О.М.,

за участю представників сторін в засіданні суду 13.03.2007р.:

від позивача не з'явилися,

від відповідача Подорожній А.С.,

за участю представників сторін в засіданні суду 27.03.2007р., 05.04.2007р.:

від позивача Велічко К.О.,

від відповідача Подорожній А.С.

розглянула апеляційну скаргу

ДПІ у Київському районі м. Одеси

постанови господарського суду Одеської області

від 01.11.2006р.

у справі № 15/321-06-8757А

за позовом

ТОВ „Автотаксосервіс-ІН” (правонаступник АТВТ „Автотаксосервіс”)

до ДПІ у Київському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.1 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2007р. відкрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою ДПІ у Київському районі м. Одеси.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2007р. розгляд справи в апеляційному порядку призначено на 13.03.2007р.

Вказані ухвали надіслана сторонам 10.02.2007р., тобто останні повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до вимог ст.55 КАС України в засіданні суду 13.03.2007р. здійснено процесуальне правонаступництво позивача шляхом заміни АТВТ „Автотаксосервіс” на ТОВ „Автотаксосервіс-ІН”.

За правилами ст.150 КАС України в засіданні суду 13.03.2007р. розгляд справи відкладено на 27.03.2007р., в засіданні суду 27.03.2007р. оголошено перерву до 05.04.2007р.

Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні 05.04.2007р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

АТВТ „Автотаксосервіс” звернулось до господарського суду Одеської області із уточненим адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 03.08.2006р.         № 0030782301/0.

Постановою місцевого господарського суду від 01.11.2006р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено, скасовано названий вище акт індивідуальної дії, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,4 грн. судового збору.

Судове рішення вмотивоване тим, що витрати позивача по частковому погашенню заборгованості за оренду контейнерів перед ДП „Укрспецобладнання” спричинені стягненням з АТВТ „Автотаксосервіс” сум боргу за рішенням суду, прийнятому саме в перевіряємому періоді. В подальшому, за правилом „першої події”, якою в даному випадку є оформлення акту заліку заборгованості від 31.01.2005р. з одночасним складенням податкової накладної та списанням коштів з банківського рахунку АТВТ „Автотаксосервіс” за платіжною вимогою від 31.10.2005р. № В-4/983 Першого відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Одесі, товариством віднесено понесені витрати до складу валових витрат. Тобто, за висновком суду, витрати на погашення заборгованості, що виникла в період з 05.06.2001р. по 01.02.2002р., правомірно віднесені до валових витрат періоду, в якому вона погашена, у зв'язку з чим такі витрати не можна вважати витратами минулих періодів, на чому помилково наполягає орган ДПС. Крім того, акти виконаних робіт (послуг) між ДП „Укрспецобладнанння” та АТВТ „Автотаксосервіс” в 2001-2002р.р. не підписувались, тому підстави для віднесення вищезазначених сум до валових витрат у минулих періодах у позивача були відсутні.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ДПІ у Київському районі        м. Одеси звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вважає, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги факт відсутності станом на 01.04.2005р. (початок перевіряємого періоду) заборгованості АТВТ „Автотаксосервіс” перед ДП „Укрспецобладнання”. При цьому, з наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів будь-які взаємовідносини між цими підприємствами не вбачаються. З огляду на викладене, а також на приписи ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”, які унеможливлюють ототожнення акту аудиторської фірми „Реверс” з первинним бухгалтерським документом, апелянт відзначає, що віднесення позивачем до складу валових витрат перевіряємого періоду витрат у вигляді заборгованості перед ДП „Укрспецобладнання” за оренду контейнерів за період з 05.06.2001р. по 01.02.2002р., з яким погодився господарський суд Одеської області, не ґрунтується на правильному застосуванні вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

В запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ „Автотаксосервіс-ІН” просить залишити апеляційну скаргу контролюючого органу без задоволення, постанову місцевого господарського суду –без змін, додаючи, що перед проведенням перевірки відповідачем на підприємстві проводилась аудиторська перевірка фірмою „Реверс”, висновок якої про відсутність в діях товариства порушень п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” згідно Закону України „Про аудиторську діяльність” надає користувачу впевненість щодо відповідності його фінансової діяльності концептуальним основам, які використовувались при складанні аудиторського висновку.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, колегія судів встановила наступне:

ДПІ у Київському районі м. Одеси проведена планова виїзна перевірка АТВТ „Автотаксосервіс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., за результатами якої складено акт від 21.07.2006р. № 2057-23-02-05522074/221.

Зазначеним актом встановлено порушення товариством п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 25 706 грн. (ІІІ квартал 2005р. –6500 грн., І квартал 2006р. –19 206 грн.).

На підставі акту перевірки, за вищеназвані порушення, згідно із п.п. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ДПІ у Київському районі м. Одеси оформлено та надіслано податкове повідомлення-рішення від 03.08.2006р. № 0030782301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 32 797 грн., у т.ч. 25 706 грн. основного платежу та 7091 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення суперечить нормам податкового законодавства України, АТВТ „Автотаксосервіс” звернулось до господарського суду Одеської області із уточненим адміністративним позовом про його скасування, який задоволено з мотивів, викладених в описовій частині цієї ухвали.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, повноту, об'єктивність дослідження наданих доказів, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови з огляду на таке:

Згідно із приписами п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. № 334/94-ВР із змінами до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзацом 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 цього Закону України датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи зі змісту наведених вимог спеціального закону з питань оподаткування податком на прибуток підприємств, платник податку повинен збільшити валові витрати в тому звітному періоді, на який припадає дата, протягом якої відбулась перша з подій, перелічених в п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому, законодавцем прямо встановлена заборона віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими обов'язковими документами.

З наявних у справі документів та пояснень представника позивача вбачається, що заборгованість АТВТ „Автотаксосервіс” перед ДП „Укрспецобладнання” виникла у зв'язку з виконанням договору оренди контейнерів на протязі періоду з 05.06.2001р. по 01.02.2002р.

Враховуючи ту обставину, що погашення заборгованості за вказаний період відбулось лише після прийняття в перевіряємому періоді судового рішення про стягнення боргу з АТВТ „Автотаксосервіс”, першою подією в даному випадку виступає звітний період, на який припадає дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), а саме з 05.06.2001р. по 01.02.2002р.

Однак колегія суддів вважає, що АТВТ „Автотаксосервіс” правомірно не віднесло витрати по оренді контейнерів до валових витрат минулих звітних періодів, оскільки на момент отримання результатів орендних послуг позивач не міг підтвердити документами бухгалтерського обліку правомірність здійсненого збільшення валових витрат, т.я. будь-які документи, зокрема, акти виконаних робіт (послуг) між ДП „Укрспецобладнанння” та АТВТ „Автотаксосервіс”, податкові накладні в 2001-2002р.р., не складались.

Апеляційний господарський суд відзначає, що положення ч.5 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” надають право платнику податку у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

При цьому жодною нормою Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не врегульовано питання відносно дій особи, якою з контрагентом не складено жодних документів до фактичного погашення заборгованості за спожиті послуги, у тому числі не встановлено заборону включати понесені витрати до складу валових в тому періоді, в якому відбулось оформлення відповідної документації.

Таким чином, витрати на погашення заборгованості, що виникла в період з 05.06.2001р. по 01.02.2002р., правомірно віднесені до валових витрат періоду, в якому оформлені підтверджуючі такі витрати документи первинного бухгалтерського обліку, про що вірно дійшов висновку господарський суд першої інстанції.

Викладеним спростовуються доводи скаржника, а, отже, мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть спричинити скасування або зміну оскаржуваного судового рішення як постановленого законно та обґрунтовано.

Керуючись ст.ст.150,160,162,195,196,198,200,205,206 КАС України,                        колегія суддів

        Ухвалила:

Постанову господарського суду Одеської області від 01.11.2006р. зі справи № 15/321-06-8757А залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач

В.Т. Пироговський

Судді

В.І. Картере

В.І. Жеков