Постанова

від 20.11.2013 по справі 905/5096/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.11.2013 р. справа №905/5096/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін від позивача від відповідача Висоцький В.Ю. - за довіреністю; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ЛЕТО", м.Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 19.08.2013 р. (підписано 22.08.2013 р.) у справі№ 905/5096/13 (суддя Захарченко Г.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління будівельними проектами "ГЕРЦ", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ЛЕТО", м.Донецьк простягнення 84 009,71грн. В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління будівельними проектами "ГЕРЦ", м.Київ (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ЛЕТО", м.Донецьк (Відповідач) про стягнення 84 009,71грн., з яких: основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 79 770,98грн., пеня в сумі 3 541,32грн., 3% річних в сумі 758,86грн.

В процесі розгляду справи, позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про збільшення суми позовних вимог в частині пені до розміру 4 343,92грн. та 3% річних до розміру 896,40грн. Зазначені вимоги прийняті господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.08.2013р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача суму основного боргу в розмірі 79 691,29грн., 3% річних в сумі 891,04грн., пеню в розмірі 4 343,92грн., судовий збір в сумі 1718,78грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, яке судовою колегією задоволено.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що спірний товар він не отримував, жодні накладні з його боку не підписувались та відповідні довіреності не видавались.

Крім того скаржник посилається на неповідомлення його про розгляд справи, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді справи.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2013р. змінено склад судової колегії, суддю Бойченка К.І. було змінено на суддю Діброву Г.І.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, що не скористався своїм правом участі у судовому засіданні без поважних причин, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 04.02.2013 року укладено договір поставки №0131.Д-16195.02 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність відповідача замовлений товар, який зазначається в підписаних сторонами специфікаціях до договору, а відповідач зобов'язався своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату в розмірі, порядку та у строки, передбачені даним договором (п.1.1 Договору).

Ціна товару за одиницю, найменування товару вказуються сторонами у відповідних специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1 Договору).

Сторонами до Договору №0131.Д-16195.02 від 04.02.2013 р. укладено специфікації № 01 та № 02, якими погоджені найменування, клас, марка, одиниця виміру та вартість товару.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що розрахунок за поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів після приймання-передачі товару в порядку, передбаченому розділом 7 Договору.

У відповідності до вказаних специфікацій, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 79 691,29грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-000080 від 18.02.13р. на суму 5 356,85грн., №РН-000101 від 19.02.13р. на суму 1 028,00 грн., №РН-000104 від 19.02.13р. на суму 8 184,00 грн., №РН-000107 від 24.02.13р. на суму 1 632,54 грн., №РН-000112 від 28.02.13р. на суму 4 952,30 грн., №РН-000116 від 04.03.13р. на суму 14 047,58грн., №РН-000117 від 04.03.13р. на суму 11 953,96грн., №РН-000118 від 04.03.13р. на суму 16 991,87грн., №РН-000119 від 04.03.13р. на суму 12 736,06грн. та №РН-000120 від 04.03.13р. на суму 2 808,13грн., ці накладні підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар та його фактичне отримання

Поставлений за означеними видатковими накладними товар прийнято уповноваженою відповідачем особою на підставі довіреностей №02 від 14.02.13р. та № 06 від 26.02.13р.

Позивачем направлена відповідачу претензія №0131.11-30412-02 від 12.04.13р., в якій позивач вимагав провести розрахунки за Договором та перерахувати протягом двох календарних днів на його розрахунковий рахунок заборгованість в сумі 79 691,29грн.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Отже, відповідач свої зобов'язання оплатити отриманий за договором товар не виконав, внаслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 79 691,29 грн., доказів оплати якої судовій колегії не надано.

За приписами ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оскільки позивач довів факт порушення відповідачем свого права на отримання грошових коштів за Договором, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в межах даної справи є законним та обґрунтованим.

Судова колегія не приймає доводи апеляційної скарги щодо неотримання від позивача спірної продукції, оскільки вищезазначені накладні про приймання товару підписані уповноваженою відповідачем особою, що підтверджується копіями довіреностей, які підписані керівником та головним бухгалтером відповідача, а також засвідчені печаткою підприємства.

Будь-яких доказів того, що підписи з боку відповідача на первинних бухгалтерських документах, а також відтиск печатки - є сфальсифікованими, відповідачем суду не надано.

Також відповідачем не надано доказів відсутності відповідної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку останнього.

Крім надання первинних бухгалтерських документів, що в повному обсязі підтверджують поставку спірного товару за Договором, позивачем також надано належні докази відображення цієї операції у податковому обліку.

Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на матеріалах справи та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п.8.3 Договору, за прострочення у здійсненні платежів, передбачених договором, відповідач сплачує позивачу за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 891,04грн. та пені в розмірі 4 343,92грн., судова колегія також вважає його обґрунтованим.

Щодо висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних в сумі 79,69 грн. за період з 05.03.2013р. по 30.07.2013р. за мотивами того, що в зазначений період інфляційного збільшення суми боргу не відбулось, судова колегія вважає його також вірним.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на порушення господарським судом при винесенні рішення норм процесуального права, через неповідомлення його про розгляд справи та неотримання ним ухвал суду.

Судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі, оскільки в матеріалах справи наявні поштові повернення, які надсилались на юридичну адресу відповідача та були повернуті у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 19.08.2013 року у справі № 905/5096/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ЛЕТО", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.08.2013 року у справі № 905/5096/13 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС