Рішення

від 13.11.2013 по справі 308/5749/13-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5749/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді Микуляк П.П.,

при секретарі Матіко Я.Ю.

з участю позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги відділ земельних ресурсів в Ужгородському районі, Баранинська сільська рада Ужгородського району, про визнання недійсним державного акту про право власності на землю,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою про визнання недійсним державного акту про право власності на землю серії ЯЕ №445432 виданого 20.05.2008 року на ім'я ОСОБА_3, посилаючись на те, що ОСОБА_3 на підставі постанови Ужгородського міськрайонного суду від 25 грудня 2007 року було видано державний акт серії ЯЕ № 445432 від 20 травня 2008 року на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0800 га в АДРЕСА_1. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010 року зазначену постанову було скасовано, та встановлено, що спірна земельна ділянка належить саме йому - ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на земля, який йому видано ще в 1996 році.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 02.11.2012 року (т.1 а.с.200) до участі в справі в якості позивача, як правонаступника (спадкоємця) ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, було залучено ОСОБА_1

В процесі розгляду справи позивачка ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просить суд визнати документи на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, які видані на ім'я ОСОБА_6 єдиними законними, зобов'язати ОСОБА_3 відшкодувати їй одноразовою виплатою завдану матеріальну шкоду - мінімальну вартість ділянки у вказаному мікрорайоні в розмірі 72 тис. грн., а також за допущені працівниками відділу містобудування і архітектури Ужгородської районної державної адміністрації та працівниками управління Держземагенства в Ужгородському районі (раніше відділ земельних ресурсів в Ужгородському районі) ними помилки, які призвели до порушення прав її сім'ї, нанесення морально них та матеріальних витрат, зобов'язати відшкодувати їй за рахунок вказаних державних органів моральну шкоду в розмірі по 5 тис. грн. з кожного, стягнути судові витрати.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що згідно державного акту на право приватної власності на земля від 28.10.1996 року, зареєстрованого за №739, її сім'я являється власником земельної ділянки в АДРЕСА_1. З моменту передачі даної земельної ділянки у власність її чоловіка ОСОБА_6, останній, на відміну від відповідача ОСОБА_3, постійно сплачував земельний податок за землю, він виготовив будівельний паспорт на будинок. Однак, незважаючи зазначені документи та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, якою скасовано постанову Ужгородського міськрайонного суду від 25.12.2007 року, через 12 років ОСОБА_3 незаконно отримав державний акт про право власності на землю серії ЯЕ №445432 від 20.05.2008 року, а в подальшому продав земельну ділянку ОСОБА_5, збагатившись на 25 тис. дол.США.

Позивачка вважає, що у даному випадку оспорюється власність на одну і ту ж земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Документи, які видані її чоловікові ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку є єдиними законними. Висновки архітектори та працівників Держземагентсва, які виготовляли документи на зазначену земельну ділянку створили лише конфліктну ситуацію. Ними були виготовлені та виданні її чоловікові ОСОБА_6 документи на землю, в яких зазначили її точну адресу - АДРЕСА_1, сусідів та проставили на них відтиски печаток, але в подальшому повторно видали дубляжі зазначених документів на цю ж земельну ділянку відповідачу ОСОБА_3 Такі помилки та службова недбалість працівників органів державної влади призвела до порушення прав її сім'ї та нанесли їй моральні та матеріальні витрати.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки земельні ділянки, які були виділені у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є різними земельними ділянками.

Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_5 у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог та пояснила, що 02.06.2007 року згідно договору купівлі-продажу вона придбала у ОСОБА_3 належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,08 га, що розташована в АДРЕСА_1, та отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №463065. В подальшому на власній земельній ділянці нею було побудовано житловий будинок, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.02.2011 р. Позицію ОСОБА_1 щодо належності їй та її чоловікові ОСОБА_6 зазначеної земельної ділянки вона вважає помилковою та безпідставною.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги - Баранинської сільської ради Ужгородського району в судове засідання не з'явились, але подав до суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи, яка не заявляють самостійні вимоги - відділу земельних ресурсів в Ужгородському районі в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків:

Згідно положень ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку, згідно ст.125 ЗК України (в редакції що діяла до 05.03.2009 року) виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, їх державної реєстрації та встановлення її меж у натурі (на місцевості).

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.126 ЗК України - в редакції що діяла до 05.03.2009 року).

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Ужгородської районної ради народних депутатів №197 від 23.11.1994 року, з врахуванням генерального плану мікрорайону «Східний» та часткову зміну мікрорайону «Шахта» ОСОБА_6 (т.1 а.с.8) та ОСОБА_3 (т.2 а.с.70) було виділено земельні ділянки площею 0,08 га. в мікрорайоні «Східний» та надано їм дозвіл на будівництво індивідуальних житлових будинків з необхідними господарськими будівлями.

Рішенням (розпорядженням голови) Ужгородської райдержадміністрації від 21 серпня 1996 року № 580 (т.1 а.с.14) ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,08 га, що розташована на території мікрорайону «Східний». На підставі даного рішення 28 жовтня 1996 року ОСОБА_6 був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №005870, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №739 (т.2 а.с.43-44).

25 грудня 2007 року Ужгородським міськрайонним судом за результатами розгляду позову ОСОБА_3 до голови Баранинської сільської ради Ужгородського району, відділу земельних ресурсів РДА про зобов'язання вчинити дії по справі №2а-1857/07, було винесено постанову, якою позов задоволено, встановлено право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану в АДРЕСА_1, та зобов'язано відділ земельних ресурсів Ужгородської РДА видати державний акт на право власності на землю (т.1 а.с.222-223). На підставі вказаної постанови 20.05.2008 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 445432, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 2124880301:03:005:0149), який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №9124880301-0108071000153 (т.2 а.с.45-46).

02.06.2007 року ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу передав земельну ділянку АДРЕСА_1, у власність ОСОБА_5, право власності на яку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №463065 (т.2 а.с.75).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року постанову Ужгородського міськрайонного суду від 25 грудня 2007 року по справі №2а-1857/07, на підставі якої 20 травня 2008 року ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЕ № 445432 - скасовано, провадження у справі закрито.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 відмовилась від позовної вимоги про визнання недійсним державного акту про право власності на землю серії ЯЕ №445432 виданого 20.05.2008 року на ім'я ОСОБА_3

При цьому, позивачка вважає, що державні акти на право власності видані її чоловікові ОСОБА_6 та відповідачу ОСОБА_3 на одну і ту ж земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1, однак через неможливість на даний час повернути у натурі зазначену земельну ділянку, у зв'язку з її відчуженням, їй повинно бути відшкодовано вартість земельної ділянки, а також відшкодовано моральну шкоду за допущені працівниками державних органів помилки при оформленні документів на землю.

Статтями 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Позивачкою ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні не довели тих обставин, на які вони посилаються на підставу свої вимог, зокрема не довели того факту, що виданий ОСОБА_3 державний акт про право власності на землю серії ЯЕ №445432 від 20.05.2008 року порушує права ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка належала її чоловіку ОСОБА_6 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №005870 від 28.101996 року.

Твердження позивачки та її представника, що земельні ділянки на які видано державні акти на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №005870 від 28.101996 року та серії ЯЕ №445432 від 20.05.2008 року, являється однією і тією ж земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, не знайшли свого підтвердження.

З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області від 14.11.2008 року, здійсненої за зверненням ОСОБА_6 щодо порушення його прав на землекористування (т.1 а.с.18-19), слідує, що в холі перевірки встановлено, що згідно генерального плану забудови АДРЕСА_1, надано земельну ділянку гр. ОСОБА_3, а гр.ОСОБА_6 надано в іншому місці. Даний факт в судовому засіданні підтвердила допитана в якості свідка директор ДКП «Архітектура Ужгородського району» ОСОБА_7

Відповідно до листа відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Ужгородської райдержадміністрації №12/01-12 від 20.06.2012 року (т.1 а.с.114) та викопіювання чергового плану мікрорайону «Східний» (т.1 а.с.115, 116) земельна ділянка гр.ОСОБА_3 знаходиться по АДРЕСА_1, а земельна ділянка гр.ОСОБА_6 знаходиться по АДРЕСА_2.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №005870 виданого 28.101996 року на ім'я ОСОБА_6 (т.2 а.с.43-44) - суміжними землекористувачами (власниками) являються гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_9. Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ №445432 виданий 20.05.2008 р. на ім'я ОСОБА_3 (т.2 а.с.45-46) - суміжними землекористувачами (власниками) являються гр.ОСОБА_10, гр. ОСОБА_11, гр. ОСОБА_12 та гр. ОСОБА_13

Слід зазначити, що з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051, право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з пунктом 2 Розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - далі (технічна документація) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02.04.2002 №449 встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

У відповідності до положень ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Як вбачається з листа начальника управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області №01-11/2028 від 21.10.2013 року відомості про земельну ділянку, зазначену в державному акті на право власності на землю серії ІІІ-ЗК №005870, виданому 28.10.1996 року на підставі рішення Ужгородської райдержадміністрації №580 від 21.08.1996 року на ім'я ОСОБА_6 у Національній кадастровій системі відсутні, а тому дати інформацію чи являється земельна ділянка площею 0,08 га, розташована в Баранинці Ужгородського району, мікрорайон «Східний», зазначена в державних актах на право власності на землю серії ІІІ-ЗК №005870 виданий 28.10.1996 р. та серії ЯЕ №445432 виданий 20.05.2008 р. однією і тією ж земельною ділянкою - управління Держземагентства в Ужгородському районі не має змоги.

Разом з тим, у вказаному листі зазначено, що для вирішення даного питання необхідно внести відомості про земельну ділянку, зазначену в державному акті на право власності на землю серії ІІІ-ЗК №005870, виданому 28.10.1996 року на підставі рішення Ужгородської райдержадміністрації №580 від 21.08.1996 року на ім'я ОСОБА_6 в Державний земельний кадастр.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка з відповідною заявою про внесення відомостей про земельну ділянку, зазначену в державному акті на право власності на землю серії ІІІ-ЗК №005870, до Державний земельний кадастр не зверталась.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення уточнених позовних вимог ОСОБА_1 не має.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 14, 60, 81, 88, 208, 209, 212,-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В:

В задоволенні уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги відділ земельних ресурсів в Ужгородському районі, Баранинська сільська рада Ужгородського району, про визнання документів на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, які видані на ім'я ОСОБА_6 законними, про відшкодування їй ОСОБА_3 завданої матеріальної шкоди в розмірі 72 тис. грн., а також відшкодування їй працівниками відділу містобудування і архітектури Ужгородської районної державної адміністрації та працівниками управління Держземагенства в Ужгородському районі за допущені ними помилки, які призвели до порушення прав її сім'ї, моральної шкоди в розмірі по 5 тис. грн., стягнення судових витрат - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Микуляк П.П.