Ухвала

від 09.10.2013 по справі 816/4274/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 р.Справа № 816/4274/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2013р. по справі № 816/4274/13-а

за позовом Приватного підприємства "Експромт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12.07.2013 року позивач - Приватне підприємство "Експромт" - звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.01.2013 року № 0000551502/174.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Експромт" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 30.01.2013 року № 0000551502/174.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 26.12.2012 року по 03.01.2013 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Експромт" по питанню взаємовідносин із ТОВ "Агенція Джанашіа АН" за липень 2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 11.01.2013 року № 165/15.2-05. (а.с. 16-24)

Згідно висновків акту перевірки від 11.01.2013 року № 165/15.2-05 податковим органом встановлено порушення позивачем частин 1,2 статті 215, частин 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 201.6 статті 201, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого безпідставно сформовано податковий кредит за липень 2011 року з ПДВ на загальну суму ПДВ 2944,50 грн. відповідно занижено суму ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 2944,50 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 11.01.2013 року № 165/15.2-05, позивач подав до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області заперечення від 18.01.2013 року №3. (а.с. 25-29)

На заперечення позивача від 18.01.2012 року на акт перевірки від 11.01.2013 року № 165/15.2-05, податковим органом надано відповідь листом від 25.01.2013 року за вих. №2250/10/15, яким повідомлено позивача про обгрунтованість висновків , викладених в акті перевірки від 11.01.2013 року № 165/15.2-05. (а.с. 30-33)

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 30.01.2013 року № 0000551502/174, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 3680,63 грн., з них: за основним платежем - 2944,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 736,13 грн. (а.с. 15)

За наслідками апеляційного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням від 30.01.2013 року № 0000551502/174, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи договір сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків. А тому висновки щодо нікчемності укладеного правочину, зроблені відповідачем у акті перевірки, є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Фактичною підставою для винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки, викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 2944,50 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Ліга Закон "Регіон" щодо надання позивачу послуг з інформатизації, які не мали реального характеру.

Як убачається із матеріалів справи 15.03.2011 року між ПП "Експромт" (Дилер) та ТОВ "Ліга Закон Регіон" (Виконавець) укладено договір про надання послуг у сфері інформатизації № 57903 від 15.03.2011 року. (а.с. 54-57)

За умовами договору Виконавець зобов'язується надати Дилеру послуги з інформатизації, які полягають в інформатизаційному та дилерському обслуговуванні (на основі дилерського пакета, склад та умови обслуговування якого визначаються в додатку № 1 до Договору).

Крім того, 15.03.2011 року між позивачем та ТОВ "Ліга Закон" укладено ліцензійний договір № 57903/Л щодо надання Ліцензіаром (ТОВ "Ліга Закон") дозволу Ліцензіатові (ПП "Експромт") на використання комп'ютерних Систем інформаційно-правового забезпечення Ліга: Закон, а також визначених Договором знаків для товарів і послуг. (а.с. 59-63)

На підтвердження фактичного виконання умов договору № 57903 від 15.03.2011 року позивач надав договір з додатками, податкові накладні, рахунки-фактури, акти про надання послуг з інформатизаційного обслуговування, банківську виписку, реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Суми ПДВ в загальному розмірі 2944,50 грн. за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту за липень 2011 року.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, придбані у ТОВ "Ліга Закон Регіон" послуги з інформатизації використовувались у господарській діяльності ПП "Експромт" для надання послуг з інформатизації (абонентського обслуговування) комп'ютерної правової бібліотеки "Ліга: Закон" на виконання умов договорів про інформаційне обслуговування, укладених із ТОВ "НВО "АВІА", ПП ОСОБА_3, СФ "Центр ЛТД", ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ТОВ "Меркатор АЗС", ВАТ "КЗТВ", ЗАТ "Граніти України", КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління", КНУ ім. М. Остроградського, ТОВ "Кребо-Інтернешнл", ПП "ЮФ "Чернявьский і партнери", що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ТОВ "Ліга Закон Регіон" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано. Анулювання зазначеного свідоцтва здійснено 13.02.2013 року, тобто після завершення господарських операцій позивача із ТОВ "Ліга Закон Регіон".

Таким чином, оскільки ТОВ "Ліга Закон Регіон" на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Крім того, податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи ПП "Експромт" за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт перевірки позивача не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, які визначені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України як ознаки нікчемного правочину.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків. А тому висновки щодо нікчемності укладеного правочину, зроблені відповідачем у акті перевірки, є безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає правомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту за липень 2011 року суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Ліга Закон Регіон" на суму 2944,50 грн.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 30.01.2013 року № 0000551502/174 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2013р. по справі № 816/4274/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.