Рішення

від 12.11.2013 по справі 910/18965/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18965/13 12.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"

До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "О.Л.Д. Транс"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Евромаркетинг"

Про стягнення 58686, 23 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Григоренко В. І. (дов. б/н від 25.12.2012 року)

Від відповідача - 1 не з'явився

Від відповідача - 2 не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "О.Л.Д.Транс" (далі по тексту - відповідач - 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евромаркетинг" (далі по тексту - відповідач - 2) про стягнення солідарно суми заборгованості згідно договору поставки № АП - 11 - 0009 від 12 березня 2013 року та видаткової накладної № АП - 11 - 0005 від 15.03.2013 року - 60 406, 73 грн. з яких 45 894, 68 грн. основної заборгованості, 2 339, 86 грн. відсотків річних від простроченої суми, 818, 95 грн. пені, 9 632, 74 грн. штрафу в розмірі 15 % від ціни договору, також позивач просить покласти на відповідачів витрати по оплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем - 1 умов договору поставки № АП - 11 - 0009 від 12 березня 2013 року та видаткової накладної № АП - 11 - 0005 від 15.03.2013 року, та відповідачем - 2 умов договору поруки № ПР - 11-0009 від 13 червня 2013 року, в частині оплати поставленого за договором поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/18965/13, розгляд справи призначено на 12.11.2013 року.

В судове засідання 12.11.2013 року представники відповідачів - 1, 2 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідачів є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

В судове засідання 12.11.2013 року представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та на вимоги ухвали суду надав оригінали документів копії яких додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні.

Враховуючи те, що не з'явлення представників відповідачів - 1, 2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідачі не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представників для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів - 1, 2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як продавцем та відповідачем - 1, як покупцем 15 березня 2013 року укладено договір поставки № АП - 11 - 0009 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин, надалі іменовані товар: позитив плюс, кратос, мікодин, акселератор Моно Бор, акселератор мікро загальною вартістю 51 513, 76 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2. даного договору в наступні строки: не пізніше 15.03.2013 року 15 454, 13 грн., не пізніше 15.07.2013 року 36 059, 63 грн.

Згідно п. 5.2. договору сторони погодили, що покупець відповідає на несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Пунктом 5.4. договору сторони визначили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більш ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Також, відповідно до п. 5.5. договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яносто календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1. договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

02 квітня 2013 року сторони уклали додатковий договір № АП - 11-0009 ДС1 до договору поставки № АП - 11 - 0009 від 12.03.2013 року, відповідно до якого сторони погодили доповнити основний договір поставки наступним додатковим переліком засобів захисту рослин: доктор кроп вартістю 684, 20 грн. Оплата за зазначеною додатковою угодою здійснюється в наступні строки: не пізніше 05.04.2013 року - 205, 26 грн., не пізніше 15.07.2013 року - 478, 94 грн.

03 квітня 2013 року сторони уклали додатковий договір № АП - 11 - 0009 ДС2 до договору поставки № АП - 11 - 0009 від 12.03.2013 року, відповідно до якого сторони погодили доповнити основний договір поставки наступним додатковим переліком засобів захисту рослин: цукрон профі вартістю 4 713, 30 грн. Оплата за зазначеною додатковою угодою здійснюється в наступні строки: не пізніше 05.04.2013 року - 1 413, 90 грн., не пізніше 15.07.2013 року - 3 299, 10 грн.

22 квітня 2013 року сторони уклали додатковий договір № АП - 11 - 0009 ДС3 до договору поставки № АП - 11 - 0009 від 12.03.2013 року, відповідно до якого сторони погодили доповнити основний договір поставки наступним додатковим переліком засобів захисту рослин: позитив плюс вартістю 4 219, 60 грн. Оплата за зазначеною додатковою угодою здійснюється в наступні строки: не пізніше 30.04.2013 року - 1 265, 86 грн., не пізніше 15.07.2013 року - 2 953, 72 грн.

13 червня 2013 року сторони уклали додатковий договір № АП - 11 - 0009 ДС4 до договору поставки № АП - 11 - 0009 від 12.03.2013 року, відповідно до якого сторони погодили доповнити основний договір поставки наступним додатковим переліком засобів захисту рослин: оперкот, зеніт вартістю 4 519, 30 грн. Оплата за зазначеною додатковою угодою здійснюється в наступні строки: не пізніше 15.06.2013 року - 1 355, 79 грн., не пізніше 01.08.2013 року - 3 163, 51 грн.

На виконання умов договору та додаткових договорів до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 64 218, 26 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № АП - 11- 0006 від 15.03.2013 року, № АП - 11- 0028 від 05.04.2013 року, № АП - 11- 0029 від 05.04.2013 року, № АП - 11- 0035 від 09.04.2013 року, № АП - 11 - 0037 від 09.04.2013 року, № АП - 11 - 0063 від 23.04.2013 року, № АП - 11 - 0068 від 24.04.2013 року, № АП - 11 - 0220 від 18.06.2013 року, наявних в матеріалах справи.

Відповідач поставлений товар оплатив не в повному обсязі та з порушенням строків встановлених договором, так: 1 810, 00 грн. - 13.03.2013 року, 205, 26 грн. - 03.04.2013 року, 1 213, 00 грн. - 04.04.2013 року, 9 622, 20 грн. - 08.04.2013 року, 4 569, 60 грн. - 22.04.2013 року, 1 370, 00 грн. - 17.06.2013 року. Всього відповідачем оплачено по договору 18 790, 06 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Також, позивач за спрощеним договором поставки, про укладання якого свідчать видаткова накладна № АП - 11 - 0005 від 15.03.2013 року та довіреність № Д000000003 від 15.03.2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи, поставив відповідачу засоби захисту росли: супер скрін флакон на загальну суму 1 125, 44 грн. Поставка яких була частково оплачена відповідачем на суму 340, 00 грн. - 13.03.2013 року та 318, 96 грн. - 02.04.2013 року, всього - 658, 96 грн.

В інший частині товар поставлений позивачем відповідачу за договором та видатковою накладною № АП - 11 - 0005 від 15.03.2013 року, останнім оплачений не був, доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно тверджень позивача, для забезпечення виконання зобов'язання по договору та видатковій накладній № АП - 11 - 0005 від 15.03.2013 року відповідача - 1 між ним та відповідачем - 2 укладено договір поруки № ПР - 11-0009 від 13.06.2013 року, відповідно до п. 1.1. якого відповідач - 2 є поручителем перед позивачем за належне виконання зобов'язань відповідача - 1 щодо оплати товару та зобов'язується відповідати за своєчасне та повне виконання відповідачем - 1 своїх зобов'язань.

Згідно п. 2.1. договору поруки під зобов'язанням в ньому розуміють зобов'язання боржника (відповідача - 1) щодо оплати товару отриманого на підставі договору поставки № АП - 11 - 0009 від 12.03.2013 року, додаткового договору № АП - 11 - 0009 ДС1 від 02.04.2013 року, додаткового договору № АП - 11 - 0009 ДС2 від 03.04.2013 року, додаткового договору № АП - 11 - 0009 ДС3 від 22.04.2013 року та видаткової накладної № АП - 11 0005 від 15.03.2013 року.

10 вересня 2013 року позивач направив відповідачу - 2 вимогу від 09.09.2013 року, якою вимагав оплатити суму основного боргу в розмірі 45 894, 68 грн. у відповідності до п. 1.3. договору поруки укладеного ним з відповідачем - 2.

Доказів оплати відповідачем - 1, та/або відповідачем - 2 заборгованості за договором та видатковою накладною № АП - 11 0005 від 15.03.2013 року матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки № АП - 11 - 0009 від 12.03.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 64 218, 26 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем поставлений за договором товар був частково оплачений на суму 18 790, 06 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором, станом на день розгляду справи, становить 45 428, 20 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не подано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем - 1 в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 45 428, 20 грн. відповідачем - 1 суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача - 1 перед позивачем за договором в сумі 45 428, 20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем - 1 не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 2.1. договору та у відповідності до п. 3 додаткових угод до договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з відповідача - 1 у розмірі 45 428, 20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Поставка товару позивачем відповідачу - 1здійснена відповідно до договору поставки № АП - 11 - 0009 від 12.03.2013 року та по видатковій накладній № АП - 11- 0005 від 15.03.2013 року, яка здійснена поза межами договору № АП-11-0009 від 12.03.2013 року.

Відповідно до договору поруки № ПР-11-0009 від 13.06.2013 року передбачено, що забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 по договору № АП-11-0009 та по видатковій накладній № АП-11-0005 щодо оплати товару забезпечується порукою Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» (відповідача - 2), а отже відповідач-2 є солідарно зобов`язаним за виконання зобов`язань відповідача-1 щодо оплати товару по вказаним правочинам перед позивачем, з огляду на що суд приходить до висновку про стягнення заборгованості за договором поставки № АП - 11 - 0009 від 12.03.2013 року солідарно з відповідачем - 1 з відповідача - 2.

Щодо стягнення заборгованості за поставлений товар по видатковій накладній № АП - 11- 0005 від 15.03.2013 року, то суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з огляду не відсутність встановлення факту порушення зобов`язань відповідача щодо порушення строків оплати за поставлений товар на підставі вказаної накладної, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до видаткової накладної № АП - 11- 0005 від 15.03.2013 року та довіреності № Д000000003 від 15.03.2013 року позивач поставив відповідачу засіб захисту рослин: супер скрін флакон загальною вартістю 1 125, 44 грн.

Враховуючи викладені вище норми ст. 639, 205 ЦК України та ст. 181 ГК України, а також зазначені обставини справи, суд дійшов висновку, що між сторонами, окрім договору поставки № АП - 11 - 0009 від 12.03.2013 року, було також укладено договір поставки у спрощений спосіб від 15.03.2013 року засобу захисту рослин: супер скрін флакон загальною вартістю 1 125, 44 грн. При цьому, при укладанні сторонами договору поставки у спрощений спосіб від 15.03.2013 року, не було погоджено строків оплати поставленого товару.

Посилання позивача на вимоги статті 692 ЦК України як на факт настання строку оплати товару по поставленому за накладною № АП - 11- 0005 від 15.03.2013 року товару суд вважає помилковим.

У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з того, що вказана норма містить визначення "після" прийняття товару або товаророзпорядчих документів на товар, тобто не визначено чітку дату "в день", суд не може погодитись з позивачем, що законом встановлено строк виконання зобов`язань по договорам купівлі-продажу укладеним у спрощений спосіб. Поняття "після певної події" не дає змоги чітко визначити строк виконання зобов`язання, а отже судом застосовуються загальні норми ст. 530 ЦК України щодо визначення термінів виконання зобов`язання.

Зазначена норма визначає, загальний порядок оплати товару, який здійснюється після його прийняття, про те не визначає конкретних строків оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України (ч. 2 ст. 530 ЦК України) якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу вимоги в порядку ст. 530 ЦК України щодо оплати товару поставленого позивачем відповідачу на підставі видаткової накладної № АП - 11- 0005 від 15.03.2013 року та довіреності № Д000000003 від 15.03.2013 року. Отже, враховуючи зазначене, та що спрощеним договором поставки від 15.03.2013 року сторонами не було погоджено строк оплати товару, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті 1 125, 44 грн. за поставлений йому 15.03.2013 року товар не настав. Відповідно, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача - 1 суми заборгованості в розмірі 1 125, 44 грн. не підлягають задоволенню, як не обґрунтовані та не доведені.

Крім стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № АП - 11 - 0009 від 12.03.2013 року та видаткової накладної № АП - 11- 0005 від 15.03.2013 року з відповідачів - 1, 2, позивач просить стягнути 818, 95 грн. пені у відповідності до п. 5. 2 договору за період з 02.08.2013 року по 17.09.2013 року, 2 339, 86 грн. річних (40 %, 96%) за період з 02.08.2013 року по 17.09.2013 року у відповідності до п. 5.5. договору та 9 632, 74 грн. штрафу у відповідності до п. 5.4. договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача - 1 на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 818, 95 грн. у відповідності до п. 5.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 5.2. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, пунктом 5.5. договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яносто календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1. договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з 40 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) та п. 5.5. договору, а відповідач - 1 є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 40 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 40 % річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Пунктом 5.4. договору сторони визначили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більш ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до п. 66 Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 (далі по тексту - Положення), за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю чи частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився чи ухилився.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР"№1545-ХІІ від 12.09.1991р. встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

З огляду на вищевикладене та на те, що розмір штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару встановлено законодавством, а саме п. 66 Положення, враховуючи прострочення відповідачем - 1 грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача - 1 штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості за прострочення оплати товару, що становить 2 271, 41 грн. (45 428, 20 * 5 %).

Отже, з огляду на все вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, підлягає солідарному стягненню з відповідача - 1 та відповідача-2 сума основної заборгованості за договором в розмірі 45 428, 20 грн., сума пені за період з 02.08.2013 року по 17.09.2013 року в розмірі 818, 95 грн., 40 % річних нарахованих на суму боргу в розмірі 2 339, 86 грн. та 5 % штрафу в розмірі 2 271, 41 грн.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача - 1 та відповідача-2 пропорційно суми задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "О. Л. Д. Транс" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий ріг, вул. Ногіна, буд. 21/1; код ЄДРПОУ 37271547; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евромаркетинг" (02160, м. Київ, пр-т Воз`єднання, 7-а, код ЄДРПОУ 35646846, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, буд. 15; код ЄДРПОУ 30262667) 45 428 (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 20 коп. основної заборгованості, 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 95 коп. пені, 2 339 (дві тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 86 коп. 40 % річних, 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) грн. 41 коп. штрафу та 1 491 (одну тисячу чотириста дев'яносто одну) грн. 01 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко