Рішення

від 18.11.2013 по справі 908/3120/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/66/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2013 Справа № 908/3120/13

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоял Тревел" (69063, м. Запоріжжя, вул. Кірова, 47)

про стягнення 49 469 грн. 97 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 6033 від 20.06.2011 р.

від відповідача: не з'явився

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Запоріжжя звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоял Тревел", м. Запоріжжя про стягнення 42 161 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі та 7 308 грн. 97 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 18.09.2013р., справу 908/3120/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 19.09.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3120/13, присвоєно справі номер провадження 27/66/13 та призначено судове засідання на 21.10.2013р.

Ухвалами суду від 21.10.2013р. та 12.11.213р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

18.11.2013р. продовжено розгляд справи № 908/3120/13.

18.11.2013р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 18.11.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав письмові пояснення до позовної заяви (додані до матеріалів справи). Просить суд стягнути з відповідача 42 161 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі та 7 308 грн. 97 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відповідач у судові засідання, відкриті 21.10.2013р., 12.11.2013р. та 18.11.2013р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Лоял Тревел" знаходиться за адресою: 69063 м. Запоріжжя, вул. Кірова, 47 та в процесі припинення підприємство відповідача не перебуває.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що 14.04.2012р. між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Лоял Тревел" (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 100 кв.м., для використання під офіс підприємства-туристичного оператора.

Відповідно до п. 2.1 договору об'єкт оренди повинен бути переданий орендарю орендодавцем протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору по акту приймання-передачі.

01.05.2012р. на підставі акту приймання-передачі позивач передав відповідачу нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 100 кв.м., для використання під офіс підприємства-туристичного оператора.

Згідно п. 1.5 договору за користуванням об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 8 000 грн. 00 коп.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, нежиле приміщення було передано орендарю.

Відповідач всупереч умовам договору свої зобов'язання в частині проведення розрахунків за оренду не виконав, в результаті чого заборгованість по орендній платі склала 42 161 грн. 00 коп.

Крім того, умовами договору передбачено, а саме п. 1.7 сторони узгодили, що вартість комунальних послуг складає невід'ємну частину суми, відповідно п. 1.5 договору. Оплата за спожиту електроенергію здійснюється орендарем відповідно до показань електричного лічильника.

Відповідно до Закону України «Про житлово - комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осі у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до листа Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності від 23.05.2000р. № 06-10/3281 роз'яснено, що згідно з договором оренди орендодавець має право доручити орендарю оплачувати вартість комунальних послуг, пов'язаних з утриманням орендованого майна, безпосередньо комунальним або житлово-комунальним підприємствам. Крім того, відповідно до умов договору оренди витрати, пов'язані з оплатою комунальних платежів, може взяти на себе орендодавець з подальшим відшкодуванням вказаних витрат орендарем».

Отже, орендодавець є споживачем і отримує від орендаря відшкодування своїх витрат на оплату електроенергії, згідно з договором про її постачання з підприємством місцевої електромережі. Взаємовідносини між орендарями та орендодавцями про користування електроустановками обумовлено в листі НКРЕ від 13.05.2004р. № 05-39-11/2159, а саме: «...Вартість використаної орендарем електричної енергії має враховуватись в орендній платі». У листі НКРЕ від 16.06.2004р. № 01-39-11/2728 висловлюється думка, що «сторони можуть у договорі визначити порядок зміни розміру орендної плати залежно від обсягу використаної орендарем протягом місяця електричної енергії, так і передбачити оплату використаної електричної енергії окремою умовою договору».

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача за спожиту електроенергію складає 7 308 грн. 97 коп.

Відповідно до п. 1.8 договору, даний договір вступає в силу з 01.05.2012р. по 30.04.2013р. включно.

Відповідно до п. 2.3 договору кожна із сторін має право достроково розірвати договір, попередньо попередив про це іншу сторону за 30 календарних днів.

Згідно п. 4.1 договору, він вважається автоматично пролонгований на той же строк та на тих же умовах, якщо будь-яка із сторін у строк за 30 календарних днів від дати його закінчення дії договору не заявить про його закінчення або зміну його умов.

29.08.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення № 29/08-13 про розірвання договору оренди, в якому зазначив, що користуючись правом передбаченим п. 4.1 договору, орендодавець просить вважати договір від 14.04.2012р. № 7 розірваним з 30.09.2013р.

Як зазначив позивач, відповідач тільки надіслав лист в якому повідомляв позивача про те, що відповідач розриває договір оренди нежитлового приміщення з 01.07.2013р. Позивач не прийняв дане повідомлення належним чином та не розірвав договір оренди з дати про яку просить відповідач, тому що дана вимога йде в розріз із умовами договору та діючим законодавством України, оскільки вказане повідомлення відповідач направив 21.08.2013р., що засвідчується поштовим штемпелем відділення пошти (копія конверту та опису вкладення додається), також зауважу суд на тому що на листі відповідача не має підпису уповноваженої особи та печатки підприємства, без вихідного номеру та дати складання, що є порушенням ділового документу обороту, відповідно до норм законодавства у претензії повинно бути указано також дата та номер претензії.

09.09.2013р. позивач надіслав відповідачу додаткову угоду № 1 від 02.09.2013р. до договору про дострокове розірвання договору оренди разом з актом приймання передавання (повернення) орендованого нежитлового приміщення.

02.09.2013р. позивач отримав на поштовому відділенні бандероль, в якому містились ключі від орендованого нежитлового приміщення та визнав розірвання договору оренди нежитлового приміщення з 02.09.2013р.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найма.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 42 161 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі та 7 308 грн. 97 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоял Тревел", м. Запоріжжя 42 161 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі та 7 308 грн. 97 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 18.11.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоял Тревел", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоял Тревел" (69063 м. Запоріжжя, вул Кірова, 47, код ЄДРПОУ 36649167) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69035 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, МФО 334851) 42 161 (сорок дві тисячі сто шістдесят одна) грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, 7 308 (сім тисяч триста вісім) грн. 97 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 21.11.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.