Постанова

від 18.11.2013 по справі 810/5899/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року 810/5899/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Сірко Д.О.(за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПриватного підприємства «Будівельний транспортний сервіс» Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Будівельний транспортний сервіс» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області від 12 вересня 2013 року №0000802301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на основі помилкових висновків про порушення ПП «Будівельний транспортній сервіс» вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 та пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Катрейд». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між ПП «Будівельний транспортний сервіс» та ТОВ «Катрейд мали реальний характер що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними,товарно-транспортними накладними актами приймання-здавання будівельних робіт.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ПП «Будівельний транспортній сервіс», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій про які йдеться в акті перевірки.

Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ПП «Будівельний транспортний сервіс» від 28 серпня 2013 року № 96/22-03/33794706 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що під час перевірки встановлено, що постачальник позивача ТОВ «Катрейд» здійснює діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, фінансово-господарські відносини ТОВ «Катрейд» здійснювались без наміру створення правових наслідків, саме підприємство не звітує та має ознаки фіктивності, відтак перевіряючими зроблено висновок про безтоварність операцій позивача з ТОВ «Катрейд» і, як наслідок, неправомірне формування ПП «Будівельний транспортній сервіс» податкового кредиту.

За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

13 жовтня 2005 року Приватне підприємство «Будівельний транспортний сервіс» зареєстроване як юридична особа Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області (а.с. 16).

На податковому обліку ПП «Будівельний транспортний сервіс» знаходиться у Державній податковій інспекції Києво-Святошинського району Головного управління Міндоходів у Київській області.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 14 серпня по 20 серпня 2013 року, посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 14 серпня 2013 року № 127, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Будівельний транспортний сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Катрейд» за весь період діяльності. Результати перевірки оформлено актом від 28 серпня 2013 року №96/22-03/33794706 (далі - акт перевірки)(а.с. 15-22).

У ході перевірки податкової інспекцією досліджено акт ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30 травня 2013 року №1095/22.8-17/38185978. Вказаним актом встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Катрейд», у зв'язку з тим, що згідно ІС «Податковий блок», місцезнаходження ТОВ «Катрейд» не встановлено. В ході аналізу встановлено, що ТОВ «Катрейд» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та які не мають реального товарного характеру. У ТОВ «Катрейд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно з частинами 1, 5 статті 203, частинами 1, 2 статті 215, статті 22 Цивільного кодексу України, угода укладена з ПП «Будівельний транспортний сервіс» має ознаки нікчемності.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Будівельний транспортний сервіс» вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту та як наслідок занижено суми з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на 177300,00 грн., у тому числі за листопад 2012 року на суму 166 667.00 грн., та за грудень 2012 року на суму 10633,00 грн.

На основі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2013 року №0000802301, яким ПП «Будівельний транспортний сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 265950,00 грн., у тому числі 177300,00 грн. за основним платежем та 88650.00 грн. (а.с. 23)

Не погоджуючись з рішеннями відповідача ПП «Будівельний транспортний сервіс» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ПП «Будівельний транспортний сервіс» та ТОВ «Катрейд» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до матеріалів справи, між ПП «Будівельний транспортний сервіс» та ТОВ «Катрейд» було укладено договір поставки від 1 листопада 2012 року № 2544, згідно умов якого Продавець (ТОВ «Катрейд») передає у власність Покупцеві (ПП «Будівельний транспортний сервіс») товар (бітумна емульсія, пісок річковий), а Покупець приймає та оплачує товар у кількості, якості зазначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних (а.с. 37-40).

Пунктом 5.4 згаданого договору встановлено, що одночасно з товаром постачальник зобов'язується передати Покупцеві документи, що безпосередньо стосуються товару і підлягають передачі разом з ним, а саме: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На виконання умов договору поставки від 1 листопада 2012 року № 2544 ТОВ «Катрейд» передано ПП «Будівельний транспортний сервіс» бітумну емульсію, пісок річковий, що підтверджується:

-видатковими накладними від 29 листопада 2012 року №ВН-795 на суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн., від 30 листопада 2012 року №ВН-802 на суму 800000,00 грн., у т.ч. ПДВ 133333,33 грн., від 10 грудня 2012 року №ВН-914 на суму 63800,00 грн., у т.ч. ПДВ 10633,33 грн. (а.с. 45-47).

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Розрахунки за поставлений ТОВ «Нудвін» товар здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується:

-рахунками-фактурами: від 9 листопада 2012 року №СФ-0000759 на суму 200000,00 грн. у т.ч. ПДВ 33333,33 грн., від 9 листопада 2012 року №СФ-0000758 на суму 800000,00 грн., у т.ч. ПДВ 133333,33 грн., від 6 грудня 2012 року №СФ-0000879 на суму 63800,00 грн., у т.ч. ПДВ 10633,33 грн. (а.с. 56-58).

-банківськими виписками (а.с.103-105).

ПП «Будівельний транспортний сервіс» отримано від ТОВ «Катрейд» податкові накладні: від 9 листопада 2012 року №15 на суму 400000,00 грн., у т.ч. ПДВ 66666,67 грн., від 9 листопада 2012 року №16 на суму 400000,00 грн., у т.ч. ПДВ 66666,67 грн., від 9 листопада 2012 року №17 на суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.. від 7 грудня 2012 року №39 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн., від 10 грудня 2012 року №49 на суму 53800,00 грн., у т.ч. ПДВ 8966,67 грн. (а.с. 48-55).

Перевезення придбаного у ТОВ «Катрейд», товару здійснювалось власними засобами постачальника, на підтвердження чого надано товарно-транспортні накладні (а.с. 59-97), окрім того вказаний товар приймався особисто директором підприємства, про що свідчать відповідні підписи та кругла печатка. За таких обставин складання довіреностей на отримання товарів зазначених у накладних не вимагається.

Товари набуті позивачем у ТОВ «Катрейд» були належним чином оприбутковані, про що свідчить наявна у матеріалах справи картка рахунку :205 за період з листопад 2012 року по грудень 2012 року (а.с. 205-217)

Відповідно до матеріалів справи основними видами діяльності позивача є будівництво житлових та нежитлових приміщень, знесення, вантажний автомобільний транспорт, діяльність у сфері інжинірингу геології та геодезії, тощо.

Товарно-матеріальні цінності набуті у ТОВ «Катрейд» за договором поставки були використані позивачем у власній господарській діяльності при будівництві житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, буд 1, 1а, 1в.

На підтвердження вказаної обставини позивачем надано договір будівельного підряду, укладений між ПП «Будівельний транспортний сервіс» (Підрядник) так ТОВ «Кан Строй Груп» (Генпідрядник), відповідно до якого Підрядник зобов'язується виконати власними силами, матеріалами та засобами будівельно-монтажні роботи на об'єкті житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, буд 1, 1а, 1в відповідно до проектної документації, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи (а.с. 125-139).

Підтвердженням виконань зобов'язань за договором будівельного підряду, та, як наслідок, використання придбаних у ТОВ «Катрейд» товарно-матеріальних цінностей слугують надані позивачем акти приймання виконаних робіт за період грудень 2012 року по серпень 2013 року з підсумковою вартістю ресурсів. (а.с. 140-176), додаткові угоди до договору будівельного підряду від 1 липня 2013 року №1 (а.с 187), локальний кошторис №2-1-1 (а.с. 188-193), додаткова угода від 23 жовтня №652302 (а.с. 194), локальний кошторис №2-1-1 (а.с. 195-204)

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у ТОВ «Катрейд» піску річкового та бітумної емульсії, з урахуванням видів його економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Катрейд» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин товариство не було позбавлене права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, а відтак і не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений між ПП «Будівельний транспортний сервіс» та ТОВ «Катрейд» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо твердження відповідача про безтоварність договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Катрейд» суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договору з поставки товару, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договору, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо безтоварності господарських операцій не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій ПП «Будівельний транспортній сервіс» та ТОВ «Катрейд» є відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання у ТОВ «Катрейд» та безтоварність операцій між ТОВ «Катрейд» та їх контрагентами. У зв'язку цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд звертає увагу на те, що змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Катрейд» є поставка будівельних матеріалів, а саме піску річкового та бітумної емульсії. Як встановлено судом, відповідачем не досліджувався зміст господарських операцій між ТОВ «Катрейд» та його контрагентами. Тому, твердження про нікчемність операції між ТОВ «Катрейд» та його контрагентами не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Спростовуючи викладене в акті перевірки твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Катрейд» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ПП «Будівельний транспортний сервіс» відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податового кодексу України України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Катрейд» не відповідає дійсним обставинам справи.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 12 вересня 2013 року №0000802301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Будівельний транспортний сервіс» (ідентифікаційний код 33794706) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2013 року.