Постанова

від 19.11.2013 по справі 925/791/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа№ 925/791/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.11.2013 року по справі № 925/791/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 23.07.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 26.07.2013 року) по справі № 925/791/13 (суддя - Довгань К.І.)

за позовом споживчого товариства "Ярославський"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 26464,27 грн. та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство "Ярославський" звернулось до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 26 464,27 грн. заборгованості відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 12 від 01.10.2011 року, а саме: 3 510,00 грн. борг за орендну плату, 6 423,30 грн. пені та 16 530,97 грн. неустойки за неповернення торговельного місця, а також зобов'язання відповідача звільнити торговельне місце розміром 65 кв.м. шляхом демонтажу та вивезення модульної споруди з території ринку "Ярославський", що знаходиться за адресою: вул. Ярославська, 11, м. Черкаси.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.07.2013 року (підписаного 26.07.2013 року) позов задоволено частково; зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 звільнити торговельне місце розміром 65 кв.м. шляхом демонтажу та вивезення модульної споруди з території ринку "Ярославський", що знаходиться за адресою: вул. Ярославська, 11, м. Черкаси; стягнуто із фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь споживчого товариства "Ярославський" - 3 510 грн. основного боргу, 6 160,30 грн. пені, 16 530,97 грн. неустойки за неповернення торговельного місця, 2 867,50 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 3 510,00 грн. заборгованості.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2013 року повернуто апеляційну скаргу скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Скаржником вдруге подано апеляційну скаргу після усунення всіх недоліків зазначених в ухвалі суду.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 925/791/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року повернуто апеляційну скаргу скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Скаржником втретє подано апеляційну скаргу після усунення всіх недоліків зазначених в ухвалі суду.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 року передано апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 23.07.2013 року по справі № 925/791/13 для розгляду головуючому судді Яковлєву М.Л.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 925/791/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 року по справі № 925/791/13 відновлено строк на подання апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, прийнято її до провадження і призначено розгляд на 19.11.2013 року.

Споживчим товариством "Ярославський" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

18.11.2013 року від представника відповідача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду.

19.11.2013 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи.

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки питання, яке було запропоновані відповідачем для проведення експертизи стосується дійсності підпису фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на договорі про надання торговельного місця для тимчасового розташування модульної споруди на території позивача № 12 від 01.10.2011 року.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна копія позовної заяви, яка підписана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, та рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2013 року у справі № 925/688/13 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до споживчого товариства "Ярославський" про стягнення 96 733,80 грн. збитків, в яких підтверджено наявність договору № 12 від 01.10.2011 року про надання торговельного місця для тимчасового розташування модульної споруди на території позивача та факт його підписання та виконання, що було підтверджено самою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у судовому засіданні в апеляційній інстанції.

Таким чином, посилання відповідача на можливу фальсифікацію доказів не знайшли свого правового підґрунтя, у зв'язку з чим представник відповідача у судовому засіданні відмовився від поданого клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду Черкаської області від 23.07.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Представник відповідача та відповідач були присутніми в судовому засіданні та надавали свої пояснення, якими підтримали доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 23.07.2013 року скасувати повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 23.07.2013 року по справі № 925/791/13 - залишається без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2011 року між споживчим товариством "Ярославський" (орендодавець, позивач) та підприємцем ОСОБА_2 (орендар, відповідач) було укладено договір № 12 про надання торговельного місця для тимчасового розташування модульної споруди на території споживчого товариства "Ярославський" (а.с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII, в редакції Закону України від 23.12.1997 року № 768/97-ВР, цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 29.06.2004 року № 1905-IV, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування торговельне місце для тимчасового розміщення модульної споруди на території СТ "Ярославський" розміром 65 квадратних метрів для торгівлі непродовольчими та продовольчими товарами, що розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 11.

У п. 2.1. договору зазначено, що вступ орендаря у користування торговельним місцем настає одночасно з підписанням сторонами договору.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно п. 3.1. договору плата за користування торговельним місцем договірна і виходячи з розміру торговельного місця складає 1 755,00 грн.

Згідно п. 3.4 договору, плата за користування торговельним місцем сплачується в готівковій формі щомісяця наперед, не пізніше 5-го числа місяця платежу.

Однак, орендар взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, орендні платежі не сплатив в повному обсязі, що підтверджується довідкою позивача та прибутковими касовими ордерами № 1916 від 01.12.2012 року на суму 1755,00 грн., № 1828 від 24.10.2012 року на суму 1700,00 грн., № 1854 від 25.10.2012 року 55,00 грн., № 1624 від 30.09.2012 року на суму 1755,00 грн., № 1443 від 01.09.2012 року на суму 1755,00 грн., № 1259 від 31.07.2012 року на суму 1755,00 грн., № 1032 від 21.06.2012 року на сумі 1755,00 грн., № 826 від 19.05.2012 року на суму 1755,00 грн., № 611 від 17.04.2012 року на суму 1755,00 грн., № 394 від 14.03.2012 року на суму 1755,00 грн., № 190 від 11.02.2012 року на суму 1755,00 грн., № 48 від 19.01.2012 року № 1755,00 грн., № 200 від 13.12.2011 року на суму 1755,00 грн. та № 127 від листопада 2011 року на суму 1755,00 грн. (а.с. 29-43), у зв'язку з чим орендодавець просить стягнути з нього заборгованість у сумі 3510,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У п. 6.1. договору зазначено, що договір діє з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року

Відповідно до п. 3.5. договору у випадку закінчення дії даного договору або його достроковому розірванні, оплата здійснюється відповідачем по день фактичного звільнення торговельного місця.

Пунктом 4.1.5 договору передбачено, що відповідач втрачає право користуватись торговельним місцем після закінчення або розірвання договору і зобов'язується демонтувати та вивезти модульну споруду в 20-денний термін з території споживчого товариства "Ярославський".

Однак, зазначене відповідачем не виконано, а відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Після закінчення терміну дії договору орендарем не повернуто орендоване майно та не підписано відповідний акт приймання-передачі майна.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки дія договору припинилась, то суд визнає вимоги позивача в частині звільнення торгівельного місця розміром 65 кв.м. шляхом демонтажу та вивезення модульної споруди з території ринку «Ярославський» обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо боргу за оплату заборгованості у сумі 3510,00 грн. за період дії договору колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані ст. 611 ЦК України, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 3510,00 грн. боргу по орендній платі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 6 423,30 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1.1 договору передбачено, що у разі порушення строку перерахування коштів, встановлених в п. 3.4 орендар сплачує пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день прострочення.

Враховуючи те, що місцевим судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, то вимоги позивача про стягнення пені правомірно визнані місцевим судом обґрунтованими та задовольняються частково, оскільки відповідно до договору орендар повинен вивезти модульну споруду в 20 денний термін з території, а останній платіж було здійснено 01.12.2012 року, то пеня нараховується за листопад 2012 року з 21.12.2012 року по 22.05.2013 року та за грудень 2012 року з 06.12.2012 року по 22.05.2013 року у загальному розмірі 6 160,30 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача неустойку за повернення торгівельного місця у сумі 16 530,97 грн.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як було зазначено вище договір № 12 від 01.10.2011 року про надання торговельного місця для тимчасового розташування модульної споруди на території споживчого товариства "Ярославський" припинив свою дію 31.12.2012 року, у зв'язку з закінченням строку його дії, а майно передане в оренду не повернуто на даний момент, то позовні вимоги в частині стягнення неустойки в сумі 16 530,97 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовою колегією не беруться до уваги посилання відповідача на те, що договір № 12 від 01.10.2011 року про надання торговельного місця для тимчасового розташування модульної споруди на території позивача не укладався та не підписувався, оскільки, як було зазначено вище, в матеріалах справи наявна копія позовної заяви, яка підписана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, та рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2013 року у справі № 925/688/13 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до споживчого товариства "Ярославський" про стягнення 96 733,80 грн. збитків, в яких підтверджено факт наявності договору № 12 від 01.10.2011 року про надання торговельного місця для тимчасового розташування модульної споруди на території позивача, його підписання та виконання.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені, оскільки відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що на його думку підтверджено рішенням Конституційного суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року, однак зазначене не береться до уваги.

В зазначеному рішенні сказано, що Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

Тобто, розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, в даному випадку це передбачено п. 5.1.1 договору в якому зазначено, що у разі порушення строку перерахування коштів, встановлених в п. 3.4 орендар сплачує пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день прострочення.

Щодо посилань скаржника на те, що споруда відповідача була демонтована у лютому 2012 року невідомими особами, а тому нарахування неустойки до 22.05.2013 року заперечується рішенням господарського суду Черкаської області від 26.06.2013 року у справі № 925/688/13, також до уваги не береться оскільки в даній справі мова йде про звільнення торгівельного місця на виконання вимог договору та законодавства України, а відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору до суду апеляційної інстанції останнього не надано.

Однією з підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, апелянт зазначає порушення судом норм процесуального права, яке полягає, на думку скаржника, в тому, що господарський суд Черкаської області позбавив відповідача можливості належним чином приймати участь у судовому засіданні та захищати свої права та інтереси.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами скаржника зазначаючи наступне.

Так, дійсно, з протоколу судового засідання по справі № 925/791/13 від 23.07.2013 року вбачається, в судове засідання від відповідача представник не з'явився (а.с. 46-47). З матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи № 925/791/13 в зв'язку з тим, що сам відповідача ОСОБА_2 перебуває на лікарняному, що підтверджується консультативним висновком (а.с. 26).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду у разі, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої сторони, не повідомленої належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що у попередньому судовому засіданні, призначеному на 20.06.2013 року, приймав участь представник відповідача, стосовно його неявки у наступне судове засідання жодних клопотання не надійшло, а відтак скасування рішення з цих підстав не можливе.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Більш того, відповідно до ст. 69 ГПК України, місцевий господарський суд обмежений строком для прийняття рішення терміном 2 місяці.

Таким чином, дане твердження скаржника не приймається апеляційним судом до уваги.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 23.07.2013 року у справі № 925/791/13 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 23.07.2013 року по справі № 925/791/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 23.07.2013 року по справі № 925/791/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/791/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов