Постанова

від 13.11.2013 по справі 5010/1524/2012-14/103

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа № 5010/1524/2012-14/103

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участі представника відповідача Помазановської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Антей-Захід» на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05 червня 2013 року у справі №5010/1524/2012-14/103 за позовом Національного заповідника «Давній Галич» до приватного підприємства «Антей-Захід» про стягнення матеріальної шкоди на суму 218593,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Національний заповідник «Давній Галич» звернулося з позовом до приватного підприємства «Антей-Захід» про стягнення 218593,80 грн.

Господарський суд Івано-Франківської області (головуючий суддя Булка В.І., судді Грица Ю.І., Скапровська І.М.) рішенням від 05 червня 2013 року у справі №5010/1524/2012-14/103 позов задовольнив: стягнув з приватного підприємства «Антей-Захід» на користь Національного заповідника «Давній Галич» 218593,80 грн. завданої матеріальної шкоди.

Приватне підприємство «Антей-Захід» подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05 червня 2013 року у справі №5010/1524/2012-14/103 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач (скаржник) з посиланням, зокрема, на приписи ст. 193 Господарського кодексу України ст. 1212 Цивільного кодексу України вважає, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак підлягає скасуванню. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції оскаржуване рішення обґрунтував ст. 1212 ЦК України, що є помилковим висновком, оскільки між сторонами існують договірні відносини, які повністю виконано сторонами.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в її задоволенні просить відмовити, оскаржуване рішення - залишити без змін.

Суд неодноразово відкладав розгляд справи, оголошував перерви у судових засіданнях, про що сторонам було повідомлено належним чином.

У судове засідання 13 листопада 2013 року з'явилась представник скаржника, апеляційну скаргу підтримала, просить таку задовольнити. Надала суду додаткові усні та письмові пояснення до апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву розглядати справу за його відсутності у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі за межами Львівської області.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Антей-Захід», матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05 червня 2013 року у справі №5010/1524/2012-14/103 слід скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав і обставин.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції покликаючись на положення ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного Кодексу України дійшов висновку, що позивачем зайво сплачено відповідачу кошти за договорами на охорону об'єкта охоронною фірмою ПП «Антей-Захід» № Ф-0511/01 від 04.05.2011 року та № Ф-0112/01 від 01.01.2012 року в сумі 218593,80 грн., тому вказані кошти підлягають поверненню.

Суд першої інстанції вказав, що договором № Ф-0511/01 від 04 травня 2011 року передбачено здійснювати охорону п'яти об'єктів, які перелічені в додатку 1 до договору, а вартість однієї години охорони 10,70 грн., на загальну суму 428 856, 00 грн. Така вартість надання послуг розрахована на 11 місяців, оскільки оголошення про закупівлю оприлюднено у лютому 2011 року, та у тендерній документації.

Суд першої інстанції вірно вказав, що надання послуг по охороні об'єктів здійснювалась в період з травня по грудень 2011 року, про що свідчать акти здачі-приймання виконаних послуг: за травень 2011 року від 31.05.2011 року, за червень 2011 року від 30.06.2011 року, за липень 2011 року від 31.07.2011 року, за серпень 2011 року від 31.08.2011 року, за вересень 2011 року від 30.09.2011 року, за вересень-жовтень 2011 року від 31.10.2011 року, за листопад 2011 року від 30.11.2011 року, за грудень 2011 року від 31.12.2011 року. Позивач в повному обсязі розрахувався за надані послуги, зокрема на суму 428 856, 00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями: № 208 від 28.07.2011 року на суму 116 96, 70 грн., № 222 від 17.08.2011 року на суму 34 277, 78 грн., № 275 від 29.09.2011 року на суму 43 696, 02 грн., № 298 від 24.10.2011 року на суму 92 938, 35 грн., № 330 від 24.11.2011 року на суму 69 336, 00 грн., № 365 від 15.12.2011 року на суму 31 461, 74 грн., № 388 від 16.12.2011 року на суму 40 185, 41 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що на підставі актів виконаних робіт та рахунків за жовтень, листопад і грудень 2011 року позивач зайво сплатив відповідачу 118128,00 грн.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що із розрахунку вартості однієї години охорони 10,70 грн. у жовтні фактично надано послуги на суму 39 804, 00 грн. (10, 70 х 24 год. х 31 день х 5 постів = 39 804); у листопаді - 38520, 00 грн. (10, 70 х 24 год. х 30 днів х 5 постів = 38 520); у грудні - 39 804, 00 грн. (10, 70 х 24 год. х 31 день х 5 постів = 39 804). А відповідач жодних розрахунків (калькуляцій) на збільшення вартості наданих послуг позивачу не подавав, кількість об'єктів чи постів охорони протягом зазначеного вище періоду не збільшувалась, додаткові договори сторони не укладали.

Суд першої інстанції також вказав, що 01 січня 2012 року сторони уклали договір № Ф-0112/01 на охорону об'єкта охоронною фірмою ПП "Антей-Захід", терміном до 07 лютого 2012 року. Ревізією виконання умов договору, вартості та обсягів виконаних робіт за цим договором встановлено, що у період з 01 січня 2012 року по 07 лютого 2012 року фактично проводилась охорона п'яти об'єктів, на яких було виставлено по одному посту охорони.

З розрахунку вартості однієї години охорони 10,70 грн. та фактично виконаних робіт по охороні п'яти об'єктів п'ятьма постами охорони, у січні-лютому 2012 року відповідачем надано послуги на суму 47 508, 08 грн., в тому числі в січні 39804,00 грн. (10,70 х 24 год. х 31 день х 5 постів = 39804), у лютому - 7704, 00 грн. (10, 70 х 24 год. х 6 днів х 5 постів = 7 704). За період з січня 2012 року по лютий 2012 року проведено оплату в сумі 70000,00 грн.

Отже, до актів виконаних послуг та рахунків зайво включено надання послуг на суму 38204,00 грн., а позивачем зайво оплачено за послуги по охороні об'єктів за січень 2012 року та шість днів лютого 2012 року в сумі 22492,00 грн.

З вищенаведеного суд першої інстанції констатував, що всього за період з травня 2011 року по 7 лютого 2012 року до актів виконаних послуг та рахунків зайво включено надання послуг, відповідно прийнято до оплати кошти на суму 234305,80 грн. Однак беручи до уваги борг позивача перед відповідачем станом на 01 березня 2012 року в сумі 15712,00 грн., відповідач повинен повернути позивачеві 218593,80 грн. Даний факт підтверджує акт Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області за № 06-21/11 від 19.07.2012 року щодо позапланової ревізії використання бюджетних коштів на оплату послуг у сфері охорони громадського порядку та безпеки Національного заповідника "Давній Галич" за період з 01.05.2011 року по 29.02.2012 року. Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області надіслала позивачу вимогу про усунення порушень виявлених ревізією за № 09-06-14-14/6111 від 31.07.2012 року, що й зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що постановляючи оскаржене рішення господарський суд Івано-Франківської області неправильно застосував норми матеріального права; визнав встановленими недоведені обставини, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення» вказано, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п.2.). Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п.4.).

Відповідно до положень ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ст. 905, ч. 1 ст. 906 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з матеріалами справи 04 травня 2011 року сторони уклали договір на охорону об'єкта охоронною фірмою ПП «Антей-Захід» № Ф-0511/01 (договір-1) за умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе обов'язки здійснювати охорону об'єктів, які перелічені у Додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Додатком №1 до договору під назвою «Дислокація на охорону Національного заповідника «Давній Галич» згідно договору № Ф-0511/01 від 04.05.2011 року» перелічено найменування об'єктів та їх адреса, найменування приміщень і майна, що охороняється.

Додатками №1 до договорів під назвою «Дислокація на охорону Національного заповідника «Давній Галич» згідно договору № Ф-0511/01 від 04.05.2011 року» та «Дислокація на охорону Національного заповідника «Давній Галич» згідно договору № Ф-0112/01 від 01.01.2012 року», відповідно, перелічено найменування об'єктів та їх адреса, найменування приміщень і майна, що охороняється.

Договори № Ф-0511/01 та № Ф-0112/01, укладені між сторонами є однаковими за своїм змістом та відрізняються лише вартістю послуг, порядком розрахунків та терміном їх дії (п.п. 4.1., 4.2., 5.1.). Так, вартість послуг охорони об'єктів згідно договору-1 становить: 428856,00 грн., згідно договору-2: 85712,00 грн. (п. 4.1. договорів).

За умовами п. 4.2. договору-1 розрахунок за даним договором здійснюється не пізніше тридцятого числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок «Виконавця», вказаний в договорі.

За умовами п. 4.2. договору-2 розрахунок за даним договором здійснюється не пізніше 15 лютого 2012 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок «Виконавця», вказаний в договорі.

Як визначено ч. 2. п. 4.2. договору-1 та договору-2, підставою для перерахування коштів є рахунок, виставлений «Виконавцем» та акт виконаних робіт, підписаний обома сторонами.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач упродовж травня - грудня 2011 року надав, а позивач прийняв послуги за договором № Ф-0511/01 від 04.05.2011 року, що підтверджено належним чином підписаними сторонами актами здачі-приймання виконаних послуг (а.с. 24-31). Також позивач повністю розрахувався з відповідачем за надані послуги, що підтверджено платіжними дорученнями (а.с.32-38). Всього позивач сплатив відповідачу 428856,00 грн.

Саме така вартість послуг (428856,00 грн.) й передбачена договором № Ф-0511/01 від 04.05.2011 року (п.4.1. договору-1), термін дії якого визначений з дати підписання 04 травня 2011року до 31 грудня 2011 року (п. 5.1. договору-1).

Факт надання відповідачем послуг за договором № Ф-0112/01 від 01.01.2012 року у січні 2012 року підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання виконаних послуг на суму 71647,20 грн. від 31 січня 2012 року (а.с.44), які позивач оплатив у сумі 70000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 22 від 08 лютого 2012 року (а.с.45).

Договором № Ф-0112/01 від 01.01.2012 року вартість послуг визначена у сумі 85712,00 грн. (п.4.1. договору-2), термін його дії визначено з дати підписання 01 січня 2012 року до 07 лютого 2012 року (п.5.1. договору-2).

Оскільки Національний заповідника «Давній Галич» (позивач) є державною установою і належить до сфери управління Міністерства культури України, вищеназваними договорами передбачено, що фінансування здійснюється після поступлення коштів з Міністерства культури України (п.6.1. договорів).

У липні 2012 року Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області провела позапланову ревізію використання бюджетних коштів на оплату послуг у сфері охорони громадського порядку та безпеки Національного заповідника «Давній Галич» за період 01 травня 2011 до 29 лютого 2012 років. За результатами ревізії 17 липня 2012 року складено акт № 06-21/11, у якому зроблено висновки про завищену вартість послуг охорони, що надавав відповідач й безпідставне прийняття і оплату цих послуг позивачем та вказано, що за період 01 травня 2011 до 29 лютого 2012 років до актів виконаних робіт і рахунків відповідач зайво включив суму 234305,80 грн., які були прийняті позивачем. Враховуючи заборгованість позивача перед відповідачем станом на 01 березня 2012 року та 01 січня 2012 року в сумі 15712,00 грн., позивач зайво оплатив за послуги охорони кошти в сумі 218593,80 грн.

Саме висновки Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, викладені в акті № 06-21/11 від 17 липня 2012 року й слугували підставою звернення з позовом та прийняті судом першої інстанції, як докази задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 218593,80 грн. безпідставно набутих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховний Суд України у постанові від 22 січня 2013 року по справі № 5006/18/13/2012 вказав, що аналіз положень ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. У разі, якщо між сторонами укладено договір про оплатне надання послуг і кошти отримано як оплату виконаних за договором робіт (наданих послуг), то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Виявлені ревізією порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Постанова Верховного Суду України прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, і в силу ст. 11-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Отже, для застосування положень ст. 1212 ЦК України необхідно встановити, що особа набула майно за рахунок іншої безпідставно. Натомість у спірних правовідносинах відповідач отримав плату за виконану роботу за договорами, отже, за наявності правової підстави.

Висновки суду першої інстанції про зайво сплачені позивачем кошти ґрунтуються на розрахунках вартості однієї години охорони, зазначених в акті ревізії Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області від 17 липня 2012 року з посиланням на дату і умови оголошення про проведення торгів та тендерну документацію. Означені докази в матеріалах справи відсутні.

Як встановлено вище, між сторонами було укладено два договори про оплатне надання послуг з охорони, якими визначена загальна вартість послуг охорони об'єктів (згідно договору-1 становить: 428856,00 грн., згідно договору-2: 85712,00 грн.), порядок і підстави проведення розрахунків, строк дії договорів. Факт надання послуг за договором-1 на загальну суму 428856,00 грн. та за договором-2 на суму 71647,20 грн. підтверджено підписаними сторонами актами здачі-приймання виконаних робіт, які є належними і допустимими доказами; вказані суми коштів отримано відповідачем, як оплату виконаних за договорами робіт (наданих послуг), відповідно такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому названі кошти чи навіть частина цих коштів не може бути стягнена відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, як зайво сплачені позивачем і безпідставно отримані відповідачем кошти.

У матеріалах справи відсутні докази безпідставного набуття відповідачем коштів за рахунок позивача.

Навпаки доведено, що кошти отримано відповідачем, як оплату виконаних ним за договорами робіт (наданих послуг). Тобто, такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано, як безпідставно набуті.

Відповідно до вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги вищенаведене Львівський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05 червня 2013 року у справі №5010/1524/2012-14/103 слід скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05 червня 2013 року у справі №5010/1524/2012-14/103 скасувати і прийняти нове рішення:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Національного заповідника «Давній Галич» (77101, Івано-Франківська область, м. Галич, вул. Івана Франка, 3; ідентифікаційний код 20552227) на користь приватного підприємства «Антей-Захід» (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Тичини, 8А; ідентифікаційний код 34078609) 1185,94 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Данко Л.С.