Ухвала

від 13.11.2013 по справі 825/2895/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2895/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС № 0009221720 від 11.12.2012 р. та № 0002771720 від 28.05.2013 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит та валові витрати, а тому у відповідачу відсутні були правові підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що працівниками ДПІ в м. Чернігові було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. За підсумками перевірки складено акт від 09.11.2012 р. № 2356/17/НОМЕР_3, яким встановлено порушення : ст. 13,14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92, а саме : встановлено заниження ФОП ОСОБА_3 валового доходу за 1 квартал 2010 року на 14478,68 грн.; п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно віднесено до складу валових витрат суми придбання товарів (робіт, послуг) у ПП „Ікспіріенс", ПП „Крузо" та ТОВ „Рокко" на загальну суму 904500,00 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження валових витрат, пов`язаних із господарською діяльністю, оскільки видаткові, податкові накладні виписані ПП „Ікспіріенс", ПП „Крузо" та ТОВ „Рокко" не мають статусу юридично значимих; ст. 13,14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 та ст. 177 Податкового кодексу України, а саме : ФОП ОСОБА_3 занижено оподатковуваний дохід за 2010 рік на 147266,66 грн., за 2011 рік на 758666,67 грн.; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість") в результаті чого занижено податок на додану вартість всього, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 171583 грн., в результаті формування податкового кредиту з підприємствами, з якими не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС прийняла податкові повідомлення - рішення: № 0009211720від 11.12.2012 р., яким було збільшено суму грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_3 за платежем : податок на доходи фізичних осіб на суму 180574,02 грн. та № 0009221720 від 11.12.2012 р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем : податок на додану вартість на загальну суму 228501,00 грн.

Позивачем було оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби у Чернігівській області, рішенням останньої від 07.03.2013 р. № 98/г/10-215 оскаржувані податкові повідомлення рішення залишила без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

ФОП ОСОБА_3 було подано повторну скаргу до Державної податкової служби України. Міністерством доходів і зборів України рішенням № 4539/7/99-99-10-01-03-1 21.05.2013 р., яким оскаржене податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернігові від 11.12.2012 р. № 0009221720 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість - скасовано в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2,00 грн., а скаргу ФОП ОСОБА_3 в цій частині - задоволено. В іншій частині оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а подану скаргу без задоволення.

На підставі рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги ДПІ у м. Чернігові ДПС було прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.05.2013 р. № 0002771720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем : податок на додану вартість на загальну суму 228499,00 грн.

Не погоджуючись з таким висновком відповідача колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до ч.2,3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», що діяв в 2010році оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.177.1 - 177.4 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно із п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до чинного законодавства України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд першої інстанції встановив, що 01.11.2010 р. між ПП „Ікспіріенс", як постачальником, та ФОП ОСОБА_3, як покупцем, було укладено договір поставки № Гриц 1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати покупцю у власність обладнання для розміщення реклами в асортиментів (далі) товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму, що вказується в рахунках - фактурах на даний товар.

Виконання договору підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Також між позивачем, як покупцем та ПП „Крузо", як продавцем, було укладено договір № СПД-010 від 01.03.2011 р. (додаткова угода № 1 від 30.03.2011 року), відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність товар у відповідності із замовленням на поставку товару, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Найменування товару визначається згідно рахунків-фактур, сформованих на підставі заказу покупця.

Реальне виконання даного договору підтверджується рахунками фактури, видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Між ТОВ «Рокко», як виконавцем та ФОП ОСОБА_3, як замовником було укладено договір № 26/11 від 01.11.2011 року на комплексне обслуговування та додаткову угоду № 1 від 29.11.2011 року, відповідно до умов яких замовник доручив виконавцю забезпечення виготовлення і поставки обладнання для розміщення реклами (конструкції металеві в асортименті).

На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення .

Отримане обладнання для надання рекламних послуг ФОП ОСОБА_3 передав у оренду ТОВ «РА Голд Ф'юче» згідно договору оренди № 3від 03.01.2006 року. Строк дії вказаного договору було продовжено до 29.12.2014 року відповідно до додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 4. Майно, що орендується було передано ТОВ «РА Голд Ф'юче» відповідно до актів прийому-передачі майна, що орендується, які містяться в матеріалах справи. Між сторонами договору було складено акт звіряння від 02.08.2013 р. за договором оренди № 3 від 03.01.2006 р. про місцезнаходження майна що передано в оренду ТОВ «РА Голд Ф'юче» за відповідними адресами. Відповідними рішеннями Виконавчого комітету Чернігівської міської ради ТОВ «Рекламна агенція «Голд Ф`юче» надано (продовжено) дозвіл на розміщення зовнішньої реклами за вказаними в акті звіряння адресами.

З огляду вище встановлене, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки ДПІ в м. Чернігові про завищення витрат та заниження суми податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності є безпідставними, як і подальше донарахування сум цього податку, оскільки витрати на оплату товарів згідно договорів з ПП „Ікспіріенс", ПП „Крузо" та ТОВ „Рокко" позивач протягом перевіряємого періоду правомірно, на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України включив до складу валових витрат.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв до 01.01.2011 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положення встановлені у пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції з придбання товарів у контрагентів документально підтверджені та складені у відповідності до вимог чинного законодавства. виписані ПП «Ікспіріенс», ПП «Крузо» ,ТОВ „Рокко" податкові накладні не мають недоліків щодо форми та змісту та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, тобто ФОП ОСОБА_3 було дотримано всі вимоги податкового законодавства та правомірно сформовано податковий кредиту з ПДВ.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що контрагенти позивача, на час вчинення правочинів були зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість, а отже мали право видавати податкові накладні.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача, як на підставу безтоварності взаємовідносин позивача з контрагентами з ПП „Ікспіріенс", ПП „Крузо" та ТОВ „Рокко" на акти, складені іншими податковими органами, згідно висновків в яких, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ФОП ОСОБА_3 і ПП „Ікспіріенс", ПП „Крузо" та ТОВ „Рокко", їх вид, обсяг, якість та розрахунки, також встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Рокко» з ТОВ «Антарес конференс груп», оскільки тільки ця обставина не може бути підставою для висновку про безтоварність укладених позивачем з його контрагентами договорів.

Колегія суддів зауважує, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, а неможливість підтвердження сплати податку на додану вартість продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства сформовано податковий кредит та валові витрати на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (виконаних робіт) та проведення оплати за них, використання придбаного товару (виконаних робіт) у господарській діяльності позивача, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від № 0009221720 від 11.12.2012 р. та № 0002771720 від 28.05.2013 р., які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 14 листопада 2013 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.