Постанова

від 20.11.2013 по справі 815/7246/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/7246/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2013 року

10 год. 55 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Сербіні Р.І.

за участю сторін:

представник позивача - Фірсов Д.О. (за довіреністю)

представник відповідача - Кочура Ю.О. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСТА ЛТД» (код ЄДРПОУ 24775591) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002252230 від 20.09.2013 року та № 0002262230 від 20.09.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАСТА ЛТД» (надалі - ТОВ «ЛАСТА ЛТД») до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002252230 від 20.09.2013 року та № 0002262230 від 20.09.2013 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при проведенні перевірки були зроблені необґрунтовані висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, внаслідок чого, відповідачем було збільшено суму грошових зобов'язань підприємства з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Єдиною підставою для прийняття ДПІ у Приморському районі м. Одеси спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києві щодо контрагента позивача ТОВ «Голден Гейтс Груп». ТОВ «ЛАСТА ЛТД» правомірно формувало валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Голден Гейтс Груп» на підставі договору № 25 від 27.11.2012 року. Вказана угода була укладена відповідно до вимог діючого законодавства, не містить ознак нікчемності, не оскаржена і не визнана недійсною. Жодних реальних, визначених законодавством ознак фіктивності в діяльності цього контрагента відсутні. Отже, вочевидь висновки, які містяться в акті перевірки зроблені без будь-якого обґрунтування та без наявності будь-яких доказів, що відповідно свідчить і про незаконність податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі такого акту. До перевірки позивачем було надано відповідні первинні документи про виконання договору № 25 від 27.11.2012 року, які містять необхідні реквізити та було надано докази про здійснення оплати цього договору. Таким чином, ТОВ «ЛАСТА ЛТД» виконало всі передбачені законодавством вимоги необхідні для формування податкового кредиту та валових витрат, а відтак позиція податкового органу є неправомірною й такою, що суперечить вимогам Податкового Кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та письмових поясненнях (аркуші справи 4-6).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, обґрунтовуючи тим що, позивачем було безпідставно завищено податковий кредит у грудні 2012 року на загальну суму 31 650 грн. 00 коп. та занижено податок на прибуток у ІV кварталі 2012 року на загальну суму 33 232 грн. 50 коп. по взаємовідносинам з ТОВ «Голден Гейтс Груп». На думку відповідача, господарські операції позивача з вказаним контрагентом мали ознаки фіктивності, оскільки у зазначеного контрагента відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та інші засоби необхідні для здійснення відповідної господарської діяльності. Зазначені обставини свідчать про те, що підприємством ТОВ «Голден Гейтс Груп» відображались у податковій звітності взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. (аркуші справи 124-126).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі Наказу начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 582 від 03.09.2013 року та повідомлення № 163/10/22-3 від 03.09.2013 року, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (надалі - Податковий Кодекс України), посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ЛАСТА-ЛТД» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Голден Гейтс Груп» (код ЄДРПОУ 36677021) за період грудень 2012 року, за результатами проведення якої складено акт № 1432/15-55-22-3/24775591 від 06.09.2013 року (аркуші справи 7-16).

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002252230 від 20.09.2013року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ЛАСТА-ЛТД» з податку на прибуток у розмірі 41 541 грн. 25 коп., з яких: за основним платежем - 33 233 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 308 грн. 08 коп., за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, з урахуванням п. 7 підр. 10 р. ХХ Податкового кодексу України (аркуші справи 17, 112);

- № 0002262230 від 20.09.2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ЛАСТА-ЛТД» з податку на додану вартість у розмірі 39 562 грн. 50 коп., з яких: за основним платежем - 31 650 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 912 грн. 50 коп., за порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями (аркуші справи 18, 113).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про наявність ознак фіктивності господарських операцій позивача з ТОВ «Голден Гейтс Груп», оскільки сторонами було виконано усі передбачені Податковим Кодексом України вимоги щодо виникнення права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування валових витрат, наявні належним чином оформлені податкові накладні, отримані від контрагента, отримані послуги були повністю оплачені у ціні з податком на додану вартість, угода між позивачем з контрагентом ТОВ «Голден Гейтс Груп» укладена з урахуванням норм Цивільного Кодексу України та не суперечать їм. Позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно зменшено податковий кредит на суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Голден Гейтс Груп», проте реальність вчинення господарських операцій з вказаним контрагентом, на думку позивача, підтверджена податковими накладними, розрахунковими документами, актами здачі-прийняття робіт.

Представник відповідача обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень тим, що перевіркою встановлено безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2012 року суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Голден Гейтс Груп» та в порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України безпідставно включено у ІV кварталі 2012 року до складу валових, витрати по постачальнику ТОВ «Голден Гейтс Груп» у сумі 158 250 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у ІV кварталі 2012 року на суму 33 232 грн. 50 коп. та завищено податковий кредит у грудні 2012 року на суму 31 6250 грн. 00 коп., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті на цю суму. На думку податкового органу угода із зазначеним контрагентом укладена без мети настання реальних змін у майновому стані платників податків. Господарська діяльність ТОВ «Голден Гейтс Груп» велась із порушенням норм діючого законодавства, усі операції з цим контрагентом не спричиняють настання правових наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ЛАСТА ЛТД» (замовник) та ТОВ «Голден Гейтс Груп» (виконавець) укладено договір про надання комерційних послуг № 25 від 17.11.2012 року, згідно якого виконавець зобов'язується у порядку та на умовах дійсного договору здійснити консультації з питань комерційної діяльності замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу виконавця в строки та на умовах, що вказані у дійсному договорі (аркуші справи 20-21, 109).

Позивач вважає, що факт та реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Голден Гейтс Груп», а також реальність настання правових наслідків для сторін правочину підтверджується наданими суду актами здачі-приймання робіт (послуг), податковими накладними, розрахунковими (платіжними) документами (аркуші справи 22-30, 33-37, 100, 102-108, 110-111).

Дослідивши договір № 25 від 27.11.2012 року та надану на його виконання первинну документацію, наявну в матеріалах справ, суд вважає позицію ТОВ «ЛАСТА ЛТД» необґрунтованою на підставі наступного.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу ставкою, протягом такого звітного періоду, у зв'язку із здійсненням операцій, передбачених п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до складу податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, які повинні підтверджуватися податковими накладними складеними у відповідності до вимог ст. 201 Податкового Кодексу України, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. З аналізу наведених норм вбачається, що податкові накладні та інші документи, мають силу первинних та можуть слугувати підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

З аналізу наведених норм вбачається, що податкові накладні та інші документи, мають силу первинних та можуть слугувати підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за обставини надання усієї необхідної первинної документації, яка фіксує факти здійснення господарських операцій та містить усі формальні реквізити у відповідності до Податкового Кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16 липня 1999 року, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. За таких обставин, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами п. 138.2 ст. 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Отже, предметом доказування у даному випадку є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

На думку суду, позивачем не доведено реального характеру укладеної угоди та настання наслідків по її виконанню.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1631/22-8/36677021 від 14.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Гейтс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2012 року по 31.03.2013 року» встановлено фактичну неможливість здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Голден Гейтс Груп» в адресу підприємств-покупців (змовників). На підставі встановлених під час проведення перевірки контрагента було встановлено відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток операцій з контрагентами у розумінні ст.ст. 134, 185 Податкового кодексу України. Під час проведення перевірки ТОВ «Голден Гейтс Груп» не надало витребувані податковим органом первинні документи, у зв'язку із тим, що даному підприємству неможливо було вручити запит про надання документів через його відсутність за вказаною у Єдиному державну реєстрі адресою. Враховуючи інформацію, встановлену контролюючим органом при перевірці, ДПІ у Печерському районі м. Києва зробила висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Таким чином, відповідач вважає, що порушення суб'єктом господарювання норм податкового законодавства є достатнім та допустимим доказом невідповідності задекларованих і фактичних даних господарських операцій для податкового обліку платника податків. У разі відсутності реального руху активів право на формування витрат та/або податкового кредиту відсутнє.

Підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, що відображають реальність господарської операції, їх зв'язок з господарською діяльністю товариства, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, з врахуванням характеристик придбаних товарів та наданих послуг, які б свідчили про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності, позивачем в судовому засіданні не доведено.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, обов'язковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних послуг у такій діяльності.

В наявних в матеріалах справи податкових накладних зазначено, що позивач придбав у ТОВ «Голден Гейтс Груп» консультаційні послуги. Проте, з наданих суду актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не вбачається які саме консультаційні послуги були надані позивачу, де саме надавались ці послуги, яким чином здійснювались консультації та на кого були спрямовані надання консультаційних послуг, що унеможливлює встановити зв'язок між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, наявність господарської мети, тобто мети використати отримані результати по взаємовідносинам з ТОВ «Голден Гейтс Груп» у власній господарській діяльності, відповідно до закріпленого Статутом предмету та мети діяльності підприємства позивача (аркуші справи 74-92).

Крім того, наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг), як і податкові накладні, які позивач вважає належним доказом виконання договірних зобов'язань з ТОВ «Голден Гейтс Груп» не містять розкриття змісту господарської операції, виконавця наданих послуг, тощо. Зазначені в актах та накладних види послуг (консультаційні) носять загальний характер.

В судовому засіданні представник позивача не пояснив та не підтвердив письмовими доказами в якій формі було викладено результати здійсненої діяльності (наданих послуг).

В матеріалах справи наявний документ, наданий позивачем - «Єкономіко-технічне обґрунтування. Встановлення рекламних конструкцій на автозаправних станціях (Проект)», на титульному аркуші якого вказано підприємство контрагента позивача (аркуші справи 114-146). Проте, суд критично оцінює вказаний документ в якості доказу здійснення господарської операції, оскільки він не містить підписів посадових осіб підприємства та печаток підприємства, якими було виготовлено вказаний документ та не зазначено на виконання якої угоди він надавався. Податкові накладні та акти не містять посилання на те, що консультації надавались саме за допомогою виготовлення такого документу. Крім того, як було зазначено, на титульному аркуші вказаного документу зазначено, що це проект. Кінцевого змісту цього документу позивачем суду не надано та не зазначено і не підтверджено письмовими документами на яких саме автозаправних станціях були влаштовані рекламні конструкції, тощо. Суд звертає увагу, що зображення, яке містить у вказаному проекті не мають відношення до позивача та вірогідно отримані з мережі Інтернет (аркуші справи 120, 121, 129, 130).

Таким чином, під час розгляду справи було встановлено численні порушення вимог податкового кодексу України при здійснення господарської діяльності, позивачем не доведено та не підтверджено належними письмовими доказами факту отримання замовлених послуг будь-яким шляхом, а не лише фіксування операцій на паперових носіях (податкові накладні, акти), факту подальшого використання відображених в накладних та актах виконаних робіт послуг, виконуваних ТОВ «Голден Гейтс Груп» у власній господарській діяльності, що свідчить про безпідставне формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість сплачених за податковими накладними по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ЛАСТА ЛТД» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0002252230 від 20.09.2013 року та № 0002262230 від 20.09.2013 року є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСТА ЛТД» (код ЄДРПОУ 24775591, місцезнаходження: 65058, м. Одеса, вул. Р. Кармена, 21) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002252230 від 20.09.2013 року та № 0002262230 від 20.09.2013 року - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 20 листопада 2013 року.

Суддя Я.В. Балан