Ухвала

від 13.02.2014 по справі 815/7246/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7246/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представника апелянта - Фірсова Д.О.

представника відповідача - Кочури Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСТА ЛТД» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСТА ЛТД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАСТА ЛТД» (надалі - ТОВ «ЛАСТА ЛТД», позивач), звернувшись з позовом до Одеського окружного адміністративного суду, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси, відповідач) від 20 вересня 2013 року за №0002252230, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41 541, 25 грн. та за №0002262230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 562, 50 грн.

В обґрунтування позову товариство зазначило про помилковість висновків податкового органу щодо порушення підприємством ст.139, ст.198 Податкового Кодексу України (надалі ПК України), оскільки сторонами правочинів було виконані усі передбачені податковим законодавством вимоги щодо виникнення права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування валових витрат.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року у задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЛАСТА ЛТД» ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апелянт зазначив, що суд першої інстанції при вирішенні справи по суті, безпідставно погодився з позицією податкового органу про відсутність доказів, якими підтверджується факт виконання договору між ним та ТОВ «Голден Гейтс Груп», оскільки як при проведенні податкової перевірки так і до суду були надані всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують реальність господарської операції.

У суді апеляційної інстанції представник ТОВ «ЛАСТА ЛТД» наполягав на задоволенні апеляційної скарги і скасуванні судового рішення.

Представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси просив у задоволенні апеляції відмовити, рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

З'ясовуючи обставини справи суд першої інстанції встановив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ЛАСТА-ЛТД» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Голден Гейтс Груп» за період - грудень 2012 року.

На підставі виявлених порушень, відповідачем 20 вересня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002252230, про збільшення суми грошового зобов'язання за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України з податку на прибуток у розмірі 41 541 грн. 25 коп., з яких: за основним платежем - 33 233 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 308 грн. 08 коп.

- № 0002262230, про збільшення суми грошового зобов'язання, за порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України з податку на додану вартість у розмірі 39 562 грн. 50 коп., із яких: за основним платежем - 31 650 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 912 грн. 50 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено та не підтверджено належними письмовими доказами факту отримання замовлених послуг будь-яким шляхом.

В матеріалах справи, на думку суду першої інстанції, є лише фіксування операцій на паперових носіях (податкові накладні, акти), а також відсутній факт подальшого використання відображених послуг, виконуваних ТОВ «Голден Гейтс Груп» у власній господарській діяльності, що свідчить про безпідставне формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість сплачених за податковими накладними по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає законною та обґрунтованою правову позицію суду першої інстанції про те, що висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси про порушення позивачем норм податкового законодавства є такими, що ґрунтуються на нормах права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ЛАСТА ЛТД» (замовник) та ТОВ «Голден Гейтс Груп» (виконавець) 17 листопада 2012 року укладено договір № 25 про надання комерційних послуг, згідно якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах даного договору здійснити консультації з питань комерційної діяльності замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу виконавця в строки та на умовах, що вказані у ньому (аркуші справи 20-21, 109).

Позивач вважає, що факт та реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Голден Гейтс Груп», а також реальність настання правових наслідків для сторін правочину підтверджується наданими суду актами здачі-приймання робіт (послуг), податковими накладними, розрахунковими (платіжними) документами (аркуші справи 22-30, 33-37, 100, 102-108, 110-111).

Дослідивши спірний договір та надану на його виконання первинну документацію, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доводи ТОВ «ЛАСТА ЛТД» необґрунтованим на підставі наступного.

Підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, що відображають реальність господарської операції, їх зв'язок з господарською діяльністю товариства, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд першої інстанції зазначив, що факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, з врахуванням характеристик придбаних товарів та наданих послуг, які б свідчили про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідали б змісту цієї діяльності, позивачем - не доведено.

Так, в наявних в матеріалах справи податкових накладних зазначено, що позивач придбав у ТОВ «Голден Гейтс Груп» консультаційні послуги на загальну суму 189 900 грн.

Проте, з наданих суду актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не вбачається які саме консультаційні послуги були надані позивачу, де саме надавались ці послуги, яким чином здійснювались консультації та на кого були спрямовані надання консультаційних послуг, що унеможливлює встановити зв'язок між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, наявність господарської мети, тобто мети використати отримані результати по взаємовідносинам з ТОВ «Голден Гейтс Груп» у власній господарській діяльності, відповідно до закріпленого Статутом предмету та мети діяльності підприємства позивача (аркуші справи 74-92).

Наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг), як і податкові накладні, які позивач вважає належним доказом виконання договірних зобов'язань з ТОВ «Голден Гейтс Груп» не містять розкриття змісту господарської операції, виконавця наданих послуг, тощо. Зазначені в актах та накладних види послуг (консультаційні) носять загальний характер.

Також слід зазначити про те, що акти здачі - приймання робіт (надання послуг), складені сторонами з помилками.

Так, сума, яка підлягає оплаті Замовником - Виконавцю складає з урахуванням ПДВ, а також без урахування ПДВ одну і ту ж суму.

На що також слід звернути увагу, що відповідно до умов спірного договору Замовник оплачує виконану роботу, тільки після її прийняття, що повинно підтверджуватися актом здачі - приймання робіт (надання послуг) та при умові надання Виконавцем рахунку на протязі трьох днів.

Разом з тим, в матеріалах справи (а.с.24) є акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №571, підписаний сторонами правочину - 31 грудня 2012 року на суму 56 400 грн., а податкова накладна №571 на зазначену суму видана раніше, ніж надані послуги, а саме 25 грудня 2012 року.

Аналогічна ситуація склалася щодо видачі 27 грудня 2012 року Виконавцем послуг - податкової накладної №575 за актом акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №575, якій був складений сторонами - 31 грудня 2012 року.

Отже, у відсутності факту виконаних робіт, без отримання від Виконавця рахунку, контрагентом безпідставно були виписані податкові накладні.

Право на віднесення сум податку до складу податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, які повинні підтверджуватися податковими накладними складеними у відповідності до вимог ст. 201 Податкового Кодексу України, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Дослідженням банківських документів, які стосуються оплати позивачем, виконаних ТОВ «Голден Гейтс Груп» робіт, не можливо встановити зв'язок між датою виконаних робіт та перерахуванням постачальнику послуг коштів.

Так, відповідно до виданих постачальником послуг податкових накладних, сума, яку позивач повинен був сплатити ТОВ «Голден Гейтс Груп» складає - 189 900 грн.

Всього позивач сплатив ТОВ «Голден Гейтс Груп», відповідно банківських розрахунків - 339 900 грн., при цьому, перша оплата у сумі 116 000 грн. відбулася 04 грудня 2012 року, коли консультаційні послуги постачальником не надавалися.

Перші послуги на 57 000 грн. були надані 17 грудня 2012 року, про свідчить акт здачі - приймання робіт.

В подальшому, а саме 25 грудня 2012 року, позивач перерахував на адресу ТОВ «Голден Гейтс Груп» 157 900 грн., але за якими актами здачі - приймання робіт - не зрозуміло.

Також, оплата коштів на адресу ТОВ «Голден Гейтс Груп» сумі 48 000 грн. та 18 000 грн. була здійснена позивачем, відповідно 10 січня 2013 року та 08серпня 2013 року, але у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції встановити не зміг.

Крім того, прослідкувати оплату виконаних робіт неможливо у зв'язку відсутністю рахунків ТОВ «Голден Гейтс Груп» на оплату.

В матеріалах справи наявний документ, наданий позивачем - «Єкономіко - технічне обґрунтування. Встановлення рекламних конструкцій на автозаправних станціях (Проект)», на титульному аркуші якого, вказано підприємство контрагента позивача (аркуші справи 114-146).

Проте, суд першої інстанції критично поставився до вказаного документу, як доказу здійснення господарської операції, оскільки він не містить підписів посадових осіб підприємства та печаток підприємства, яким було виготовлено вказаний документ та не зазначено на виконання якої угоди він надавався.

Податкові накладні та акти не містять посилання на те, що консультації надавались саме за допомогою виготовлення такого документу.

Крім того, як було зазначено, на титульному аркуші вказаного документу зазначено, що це проект.

Кінцевого змісту цього документу позивачем суду не надано та не зазначено і не підтверджено письмовими документами на яких саме автозаправних станціях були влаштовані рекламні конструкції, тощо. Суд першої інстанції правомірно зауважив, що зображення, яке міститься у вказаному проекті не мають відношення до позивача та вірогідно отримані з мережі Інтернет (аркуші справи 120, 121, 129, 130).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає цілком обґрунтованою правову оцінку судом першої інстанції зазначеного доказу.

В матеріалах справи міститься акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14 травня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Гейтс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 листопада 2012 року по 31 березня 2013 року».

Податковим органом встановлено фактичну неможливість ТОВ «Голден Гейтс Груп» здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) на адресу підприємств-покупців (змовників).

Під час проведення перевірки ТОВ «Голден Гейтс Груп» не надало витребувані податковим органом первинні документи, у зв'язку із тим, що даному підприємству неможливо було вручити запит про надання документів через його відсутність за вказаною у Єдиному державну реєстрі адресою.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст. ст. 1 та 3 зазначеного Закону встановлюють, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

З аналізу наведених норм вбачається, що податкові накладні та інші документи, мають силу первинних та можуть слугувати підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, навіть у разі надання усієї необхідної первинної документації, яка фіксує факти здійснення господарських операцій та містить усі формальні реквізити у відповідності до ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

За приписами п. 138.2 ст. 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є такими, що не відповідають нормам законодавства, та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСТА ЛТД» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСТА ЛТД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст рішення складено 17.02.2014 року.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова