Постанова

від 12.11.2013 по справі 801/1279/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2013 р. (12:11) Справа №801/1279/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - Крішталь О.І., довіреність № 14/01 від 14.01.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Триліум"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Триліум" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 22.11.2012р. №0010172204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 116461грн., в тому числі за основним платежем 116460грн., за штрафними санкціями 1 грн.;

- від 22.11.2012 № 0010202204 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6613 грн.;

- від 22.11.2012 року № 0010192204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 123943 грн., штрафні санкції 1 грн.;

- від 31.01.2013 № 0001632204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 314569 грн., штрафні санкції 78642,25 грн.;

- від 31.01.2013 № 0001622204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 357749 грн., штрафні санкції 89437,25 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на безпідставність висновків перевірки відповідача щодо нікчемності господарських операцій позивача із контрагентами - ТОВ «Бренд Строй», ПП ВКФ «Сельпроммаш».

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Враховуючи вищезазначені обставини, дослідивши надані докази у справі та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Триліум" є юридичною особою (ідентифікаційний код 33267376), зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.26-27, т.1).

Посадовими особами відповідача було проведено документальні позапланові невиїзні перевірки ТОВ «Триліум», за результатами яких складені:

- акт від 05.10.2012 року №6953/22-1/33267376 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Триліум» ЄДРПОУ - 33267376 з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Бренд Строй» ЄДРПОУ 36165567 за період з 01.07.2009 року до 30.06.2012 року (з 01.09.11р. до 31.01.12р.). Відповідно до висновків акту відповідачем встановлені порушення, в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 357749 грн., у т.ч. 3 квартал 2011 року - 85005 грн., 4 квартал 2011 року - 230677 грн., 1 квартал 2012 року - 42067 грн.; донараховано податку на додану вартість у сумі 314569 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 46710 грн., у жовтні 2011 року у сумі 57198 грн., у листопаді 2011 року у сумі 77667 грн., у грудні 2011 року у сумі 92930 грн., у січні 2012 року у сумі 40064 грн. (а.с.41, т.1)

- акт від 31.10.2012 року №8583/22-3/33267376 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Триліум» (з питань взаємовідносин з ПП ВКФ «Сельпроммаш» ЄДРПОУ 32809234) за період з 01.01.2010 року до 30.05.2011 року». Відповідно до висновків акту відповідачем встановлені порушення, в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 123 943 грн., у т.ч. 1 квартал 2011 року - 115 727 грн., 2 квартал 2011 року - 8216 грн.; донараховано податку на додану вартість у сумі 116 460 грн., у тому числі за лютий 2011 року - 31 125 грн., за березень 2011 року - 48 231 грн., за квітень 2011 року у сумі 37 104 грн., та зменшене від'ємне значення з ПДВ у сумі 6 613 грн. (а.с.55, т.1).

В актах перевірки встановлено, що господарські операції позивача з ПП ВКФ «Сельпроммаш» , ТОВ «Бренд Строй» мають безтоварний характер та є нікчемними. ПП ВКФ «Сельпроммаш», ТОВ «Бренд Строй» в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності формували податковий кредит з ПДВ та валові витрати з податку на прибуток з використанням завідомо неправдивих первинних документів, складених підставною особою, яка формувала бухгалтерські документи та податкову звітність. Згідно з проведеною зустрічною звіркою ТОВ «Триліум» встановлено порушення в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодо набувачів. Також не підтверджено реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств з контрагентами-покупцями та постачальниками з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

На підставі актів перевірки посадовою особою відповідача винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 22.11.2012 року № 0010192204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 123943 грн., штрафні санкції 1 грн.;

- від 22.11.2012 року № 0010172204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 116460 грн., штрафні санкції 1 грн.;

- від 22.11.2012 № 0010202204 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6613 грн.;

- від 31.01.2013 № 0001632204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 314569 грн., штрафні санкції 78642,25 грн.;

- від 31.01.2013 № 0001622204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 357749 грн., штрафні санкції 89437,25 грн. (а.с.36-40, т.1).

Вирішуючи питання про правомірність висновків актів перевірок щодо заниження позивачем грошових зобов'язань з ПДВ та завищення від'ємного значення з цього податку, суд зазначає таке.

В період виникнення спірних правовідносин платників податку, базу оподаткування, ставку податку, операції які звільняються від оподаткування, порядок нарахування та сплати податку на додану вартість було визначено Податковим кодексом України(далі ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна. Окрім того, такі товари, роботи послуги повинні бути придбані з метою їх подільного використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника.

З матеріалів справи, позовної заяви, актів перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС вбачається, що ТОВ «Триліум» за взаємовідносинами із ПП ВКФ «Сельпроммаш» та ТОВ «Бренд Строй» завищено податковий кредит та занижено грошового зобов'язання з ПДВ:

- за актом від 05.10.2012 №6953/22-1/33267376 у сумі 314569 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 46710 грн., у жовтні 2011 року у сумі 57198 грн., у листопаді 2011 року у сумі 77667 грн., у грудні 2011 року у сумі 92930 грн., - у січні 2012 року у сумі 40064грн.;

- за актом від 31.10.2012 №8583/22-3/33267376 у сумі 116460 грн., у тому числі за лютий 2011 року у сумі 31125 грн., за березень 2011 року у сумі 48231 грн., за квітень у сумі 37104 грн.

Податкові зобов'язання відповідач нарахував позивачу у зв'язку із виключенням із складу податкового кредиту позивача сум ПДВ, включених на підставі наступних податкових накладних:

- отриманих від ПП ВКФ «Сельпроммаш» на суму ПДВ 129 725,84 грн.: №26 від 23.02.2011 року, № 27 від 23.02.2011 року, № 36 від 24.02.2011 року, № 135 від 31.03.2011 року, № 134 від 31.03.2011 року, № 138 від 31.03.2011 року, № 139 від 31.03.2011 року, № 137 від 31.03.2011 року, № 136 від 31.03.2011 року, № 140 від 31.03.2011 року, № 141 від 31.03.2011 року, № 112 від 20.04.2011 року, № 245 від 29.04.2011 року, № 244 від 29.04.2011 року, № 243 від 29.04.2011 року (а.с.97-111, т.1).

- отриманих від ТОВ «Бренд Строй» на суму ПДВ 314569,57 грн.: № 71 від 15.09.2011, № 79 від 16.09.2011, № 78 від 16.09.2011, № 93 від 19.09.2011, № 94 від 19.09.2011, № 165 від 29.09.2011, № 126 від 24.10.2011, № 139 від 25.10.2011, № 150 від 26.10.2011, № 161 від 27.10.2011, № 185 від 31.10.2011, № 86 від 14.11.2011, № 96 від 15.11.2011, № 101 від 16.11.2011, № 111 від 17.11.2011, № 126 від 18.11.2011, № 216 від 30.11.2011, № 215 від 30.11.2011, № 74 від 09.12.2011, № 113 від 14.12.2011 року, № 187 від 21.12.2011, № 293 від 30.12.2011, № 292 від 30.12.2011, № 294 від 30.12.2011, № 29 від 17.01.2012, №41 від 20.01.2011, № 58 від 24.01.2012, № 59 від 24.01.2012, № 81 від 27.01.2012, № 98 від 31.01.2012, № 99 від 31.01.2012 року, №100 від 31.01.2012 року (а.с.214-233, т.4).

Вищевказані податкові накладні, відповідають вимогам ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ПП ВКФ «Сельпроммаш», ТОВ «Бренд Строй», що, на думку посадової особи відповідача, підтверджується актами про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених контрагентів позивача.

Висновки відповідача про нікчемність угод між позивачем та ПП ВКФ «Сельпроммаш», ТОВ «Бренд Строй» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

Між ТОВ «Трілліум» та ПП «ВКФ «Сельпроммаш» укладено наступні договори:

- 23.02.2011 року №23.02.11/1 на виконання робіт з ремонту фасаду за адресою: сел. Партеніт ЦВС «Європа» (а.с.76, т.1);

- 23.02.2011 року б/н на виконання робіт з оздоблення фасадів та внутрішніх приміщень адміністративного та виробничого корпусів ТОВ «Салта ЛТД» за адресою: м. Сімферополь, вул. Комунальна / прф. Проміжний 24/3 (а.с.79, т.1);

- 24.02.2011 року №24.02.11/1 на виконання робіт з улаштування підвісних стель в осях 12-18, в адміністративній будівлі за адресою: м. Донецьк, пров. Донбаський, 1 (а.с.82, т.1);

- 03.03.2011 року б/н на виконання робіт з ремонту приміщення під відділення, розташоване за адресою: м. Феодосія, пров. Революции 12 (а.с.85, т.1);

- 02.03.2011 року б/н на виконання робіт з ремонту приміщення під відділення № 169, розташоване за адресою: смт. Красногвардійське, вул. Тельмана 20 (а.с.88, т.1);

- 09.03.2011 року №09.03.11/1 на виконання робіт з улаштування центральної частини покрівлі 7-го поверху за адресою: смт. Партеніт, вул. Галини Васильченко 6 (а.с.91, т.1);

- 15.04.2011 року №15.04.11/1 на виконання робіт з благоустрою офісу, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 44 (а.с.94, т.1).

Виконання умов зазначених договорів підтверджено актами виконаних робіт від ПП «ВКФ «Сельпроммаш» на загальну суму 778 355,02 грн. в тому числі ПДВ 129 725,84грн. (а.с.112-183,т.1)

Виконані роботи було сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується виписками з банку (а.с.184-208, т.1).

Між ТОВ «Трілліум» та ТОВ «Бренд Строй» укладено наступні договори:

- 08.09.2011 року №1108 на виконання робіт з капітального ремонту системи опалення ЦДП Кримської ЕС за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6 (а.с.14, т.4);

- 08.09.2011 року №1111 на виконання робіт з обробної роботи в адміністративній будівлі за адресою: м. Донецьк, Калінінградський район, пров. Донбаський, 1 (а.с.12, т.4);

- 08.09.2011 року №1110 на виконання робіт з ремонту приміщень головного ялтинського відділення ПриватБанк розташованого за адресою: м. Ялта, вул. Васильєва, 19 (а.с.10, т.4);

- 09.09.2011 року №1112 на виконання робіт з зовнішньої оздоблювальної роботи в адміністративній будівлі за адресою: ЦВС «Європа», сел. Партеніт (а.с.16, т.4);

- 12.09.2011 року №1113 на виконання робіт з капітального ремонту фасаду будівлі виробничого призначення ПС 220 кВ в м. Красноперекопськ (а.с.18, т.4);

- 20.09.2011 року №1114 на виконання робіт з ремонтно-будівельних робіт, роботи з монтажу системи кондиціювання та вентиляції в будівлі розташованій за адресою: м. Сімферополь, вул. Будьонного, 32 (а.с.20, т.4);

- 12.10.2011 року №1403 на виконання робіт з фарбування металоконструкцій на пляжній зоні комплексу «Наутілус» смт. Гурзуф (а.с.22, т.4);

- 21.10.2011 року №1404 на виконання капітального ремонту будівлі компресорної (інв.№001263) ПС 330 кВ «Сімферопольська» (а.с.24, т.4);

- 31.10.2011 року №1405 на виконання робіт з заміни покрівельного покриття в адміністративній будівлі що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, по вул. Київська, 5 (а.с.26, т.4);

- 02.11.2011 року №1406 на виконання робіт з оздоблення фасадів та внутрішніх приміщень адміністративного та виробничого корпусів ТОВ «Салта ЛТД» вул. Комунальним / пров. Проміжний 24/3 (а.с.28, т.4);

- 01.12.2011 року №1569 на виконання робіт з ремонту приміщень під м'ясний цех на території ринку в села Миколаївка (а.с.30, т.4);

- 02.12.2011 року №1570 на виконання робіт з ремонту приміщень відділення № 77 КРУ ПАТ КБ «Приватбанк», розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська / вул. Фрунзе, 6/36 (а.с.32, т.4).

- 05.01.2012 року №52 на виконання робіт з ремонту приміщень під відділення, розташоване за адресою: м. Саки, вул. Радянська, 23 (а.с.34, т.4).

Виконання умов договорів підтверджено актами виконаних робіт від ТОВ «Бренд Строй» на загальну суму 1 887 417,41грн., у тому числі ПДВ 314 569,57 грн. (а.с.36-213, т.4).

Виконані роботи було сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується виписками з банку (а.с.221-250, т.3, а.с.1-9, т.4).

Роботи, отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Триліум» за період з липня 2009 року до червеня 2012 року від ПП «ВКФ «Сельпроммаш» та ТОВ «Бренд Строй» з метою використання у господарській діяльності були надані Підприємству «Укртранснафтогазпром», ТОВ «Фірма «Салта ЛТД», ПРАТ «Аеробуд»/Філія «Аеробуд-Південь» ПРАТ «Аеробуд», ТОВ «Строительная компанія Портал-ПБ», ТОВ «Кримська Контакт-Компания», ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» Кримська ЕС, ПАО «АК «Кримавтотранс», ТОВ «Едельвейс», КП «Миколаївський сільськогосподарський ринок», ТОВ «Енергоуправління», про що свідчать укладені договори, акти виконаних робіт, податкові накладні (а.с.209-248, т.1; а.с.1-91, 175-250, т.2; а.с.1-95, т.3).

Також, з метою з'ясування всіх обставин у справі судом була призначена судово-економічна експертиза.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №120/13 від 10.10.2013р. експертом підтверджено, що ТОВ «Триліум» сплачено через розрахунковий рахунок за отримані від ПП «ВКФ «Сельпроммаш» та ТОВ «Бренд Строй» будівельні роботи на загальну суму 2 665 772,42грн., у тому числі ПДВ у розмірі 444295,40грн.

Крім того, вказаним висновком експертизи підтверджується отримання та використання у власній господарській діяльності ТОВ «Триліум» будівельних робіт від ТОВ «Бренд Строй» та ПП ВКФ «Сельпроммаш» на загальну суму 2 665 772,42грн., у тому числі ПДВ у розмірі 444 295,40грн.

Суд також враховує, що експерт у висновку №120/13 від 10.10.2013р. дійшов висновку про те, що висновки податкової, викладені в актах перевірок від 05.10.2012р. №6953/22-1/33267376 та від 31.10.2012р. за №8583/22-3/33267376 щодо заниження позивачем грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 116 461грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 116460грн., за штрафними санкціями 1 грн.; щодо заниження позивачем грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 393 211,25грн., у тому числі за основним платежем у сумі 314 569грн., за штрафними санкціями у сумі 78642,25грн.; щодо заниження позивачем від'ємного значення з ПДВ у розмірі 6613грн.; щодо заниження позивачем суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємству розмірі 123 944грн., у тому числі за основним платежем у сумі 123 943грн., за штрафними санкціями у сумі 1грн.; щодо заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 447 186,25грн., у тому числі за основним платежем у умі 357 749,00грн., за штрафними санкціями у сумі 89437,25грн. первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Триліум» не підтверджуються.

Судом перевірено зміст залучених до справи документів та їх відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено. Зазначені документи відповідають вимогам п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Нікчемність угод, укладених позивачем із своїми контрагентами податковий орган мотивує неможливістю провести зустрічну звірку контрагентів позивача.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «ВКФ «Сельпроммаш» та ТОВ «Бренд Строй», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ПП «ВКФ «Сельпроммаш» та ТОВ «Бренд Строй» товарів (робіт, послуг). Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту є неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами позивача.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарськими угодами з ПП «ВКФ «Сельпроммаш» у розмірі 129725,84 грн. та ТОВ «Бренд Строй» у розмірі 314569,57 грн. є правомірним, а висновки актів перевірки, зокрема і в частині заниження суми ПДВ до сплати в бюджет та завищення від'ємного значення ПДВ, є безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами.

Оскільки судом встановлено, що сума основного платежу визначена неправомірно та підлягає скасуванню, відтак, також підлягають скасуванню суми штрафних санкцій, які нараховані на суму такого основного платежу.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 22.11.2012 року № 0010172204, від 22.11.2012 № 0010202204, від 31.01.2013 № 0001632204 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2012 року № 0010192204, від 31.01.2013 року № 0001622204, суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

До 01.04.2011р. правовідносини щодо податку на прибуток регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (тут і далі Закон №334 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Позивач оформив господарські операції зі своїми постачальними первинними документи, які мають усі передбачені Законом № 996 реквізити.

Як зазначалося вище, єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Оскільки, як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2012 року №0010192204, від 31.01.2013 року № 0001622204 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2294 грн. та витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 19584 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.11.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 15.11.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 22.11.2012 року № 0010192204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 123943 грн., штрафні санкції 1 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 22.11.2012 року № 0010172204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 116460 грн., штрафні санкції 1 грн.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 22.11.2012 № 0010202204 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6613 грн.

5. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 31.01.2013 № 0001632204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 314569 грн., штрафні санкції 78642,25 грн.

6. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 31.01.2013 № 0001622204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 357749 грн., штрафні санкції 89437,25 грн.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Триліум" (ідентифікаційний код 33267376) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

8. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Триліум" (ідентифікаційний код 33267376) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 19584 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) 84 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.