Постанова

від 22.11.2013 по справі 826/15801/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2013 року 11:40 № 826/15801/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Моро Інтернешенел» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «ІЗУМРУД» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2013 № 0005582208 та № 0005572208,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Моро Інтернешенел» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2013:

- № 0005572208, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 38 542 грн. за основним платежем та на 9 636 грн. за штрафними санкціями;

- № 0005582208, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 30 834 грн. за основним платежем та на 7 709 грн. за штрафними санкціями,

які в свою чергу прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача із ТОВ «ІЗУМРУД» (код ЄДР 32377965).

Позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали обставини прийняття Печерським районним судом м. Києва постанови від 21.09.2012 року по кримінальній справі № 1-555/12. Зокрема, позивач зазначає, що покладені в основу оскаржуваних рішень висновки ДПІ, з урахуванням висновків акту перевірки від 20.11.2012 року, ґрунтуються по суті на тому, що згідно зазначеної постанови суду звільнено за нереабілітуючими обставинами директора ТОВ «ІЗУМРУД» (підприємство - контрагент позивача) ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого, зокрема, ст. 205 ч. 2 КК України (фіктивне підприємництво), тобто по суті встановлено реєстрацію фіктивного підприємства ТОВ «ІЗУМРУД».

У той же час, як зазначає позивач, зв'язок між понесеними витратами на придбання послуг від контрагента та господарською діяльністю позивача підтверджується відповідними документами - договорами, податковими накладними, актами прийому-передачі робіт (послуг).

Позивач також зазначає, що ДПІ не доведено факту неодержання послуг (робіт) від ТОВ «ІЗУМРУД» та не надано доказів визнання укладених позивачем із контрагентом правочинів недійсними (нікчемними).

Виходячи з наведеного, позивач просить задовольнити позов.

ДПІ, з підстав, викладених в акті перевірки та з урахування вищезазначеної постанови районного суду, вважає спірні рішення правомірними та просить у задоволенні позову відмовити.

Відносно третьої особи (контрагента позивача за спірними операціями), слід зазначити, що копія ухвали судді про відкриття провадження у справі, про залучення контрагента до участі у справі в якості третьої особи осіб без самостійних вимог на стороні позивача, про витребування документів та про призначення дати судового розгляду справи, яка направлялась за визначеною в ЄДР адресою третьої особи, повернута поштою без вручення з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали в силу закону вважається врученою третій особі, а третя особа - вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Проте, третя особа в судове засідання 12.11.2013 року не з'явилася, витребуваних документів на підтвердження взаємовідносин з позивачем не надала , поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого, а також з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 128 КАС України у судовому засіданні 12.11.2013 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову перевірку ПП «Моро Інтернешенел» (код ЄДР 31776994, адреса: 01014, м. Київ, пров. Бастіонний,7, кв. 71) з питань дотримання вимог податкового законодавства та законності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «ІЗУМРУД» (код ЄДР 32377965) за період з 01.01.2009 по 20.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.10.2012 № 3411/22-222/31923768 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення перевірки та під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «ІЗУМРУД» (Виконавець) укладено договір «Про надання послуг» № 08-12/2010 від 03.12.2010 року.

Відповідно до умов цього договору виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику (позивачу) послуги із організації та проведення конференцій для ТОВ «Мейл.ру Україна».

Відповідно до п. 3.1 договору його ціна складається із сум вартості послуг, визначених в рахунках-фактурах до цього договору.

Договір підписаний з боку виконавця із зазначенням, що він підписаний ОСОБА_1

Встановлено, що ТОВ «ІЗУМРУД» виписано на адресу позивача рахунок № 8/12-2010 від 03.12.2010 року на загальну суму 185002,10 грн., у т.ч. ПДВ 30833,68 грн.

Між сторонами складено акт здачі-прийому виконаних робіт № 06121 на суму 185002,10 грн., у т.ч. ПДВ 30833,68 грн., в якому у свою чергу зазначено, що він підписаний з боку виконавця ОСОБА_1

На адресу позивача ТОВ «ІЗУМРУД» видано податкову накладну № 06121 від 06.12.2010 року на суму 185002,10 грн., у т.ч. ПДВ 30833,68 грн., із зазначенням, що вона підписана ОСОБА_1

До матеріалів справи надано банківську виписку в якості підтвердження здійснення розрахунків між сторонами зазначеного договору.

При цьому, під час розгляду справи сторонами не заперечувався та визнавався той факт, що на момент вчинення спірних операцій, тобто у 2010 році, зареєстрованим в ЄДР директором ТОВ «ІЗУМРУД» був саме гр. ОСОБА_1

Надалі в Акті перевірки зазначається, що в провадженні ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 54-3414, порушена відносно ОСОБА_1 за фактом фіктивного підприємництва , вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто створення (придбання) суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно, серед яких є ТОВ «ІЗУМРУД».

Також зазначено, що згідно протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_1 від 25,05.2012 р., складеного старшим слідчим з ОВС ВРКС СУ ДПС у м Києві, майором податкової міліції Новачуком С А., обвинувачений повідомив що ТОВ «Ізумруд» він придбав (зареєстрував на своє ім'я) без мети здійснення діяльності, зазначеної в статутних документах, за грошову винагороду. Фактично фінансово-господарську діяльність від імені зазначеного товариства він не здійснював, його рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерську та податкову звітність не вів. Окремо громадянин ОСОБА_1 зазначив, що рахувався лише номінальним директором ТОВ «Ізумруд», не здійснював поставки товарів, не надавав послуг іншим підприємствам, не складав первинні бухгалтерські документи (договори, податкові накладні).

Виходячи із наведеного ДПІ в Акті перевірки приходить до висновку, що операції між контрагентом та позивачем не могли бути виконані та фактично не виконувались, носили нікчемний характер, а отже, первинні документи та податкові накладні є юридично дефектними, внаслідок чого у позивача відсутні підстави для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за такими операціями та на підставі первинних документів, які не мають юридичного значення.

За таких обставин, ДПІ в Акті перевірки позивача приходить до висновку про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, як зазначає ДПІ, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 38 542 грн., а також п.п. 7.2.3 , п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у грудні 2010 року на загальну суму 30 834 грн.

У той же час, як встановлено під час розгляду справи, підставою для прийняття ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала постанова Печерського районного суду міста Києва від 21.09.2012 року по кримінальній справі № 1-555/12 , яка набрала законної сили 28.09.2012 року та засвідчена судом копія якої залучена до матеріалів справи.

Зокрема, згідно зазначеної постанови ОСОБА_1 (директора ТОВ «ІЗУМРУД») звільнено за нереабілітуючими обставинами (згідно ЗУ «Про амністію») від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1,2,3 ст. 358 КК України.

Так, з наведеної постанови вбачається, що в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 по суті визнав свою вину у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1,2,3 ст. 358 КК України та у зв'язку із нетяжким характером даних злочинів, а також перебуванням на утриманні в підсудного малолітньої дитини, просив застосувати до нього ЗУ «Про амністію».

Зокрема, згідно із залученого до матеріалів справи обвинувального висновку прокурора обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні зазначених злочинів визнав повністю та під час допитів зазначив, що за грошову винагороду взяв участь у придбанні ТОВ «ІЗУМРУД» не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої статутом товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб.

На підставі висновків Акту перевірки та у зв'язку із набранням законної сили постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2012 року по кримінальній справі № 1-555/12 ДПІ прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи з указуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Що стосується оподаткування спірних операцій та формуванням податкового кредиту з ПДВ у період до 01.01.2011 року, зазначені правовідносини регулювалися наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період вчинення спірних операцій регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В контексті наведеного та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає , що правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку . Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), мають бути складені за фактично (реально) вчиненою операцією, підписані уповноваженою особою (за наявності волі цієї особи). В первинних документах обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів , які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції (ідентифікують/деталізують надані послуги/виконані роботи), підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає встановленим вимогам.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

У свою чергу складання первинних документів з метою оформлення безтоварних операцій позбавляє юридичної значимості первинні документи для цілей формування податкового кредиту, з огляду на що вони не можуть бути правомірною підставою для формування податкових вигод.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вищезгаданої постанови Печерського районного суду міста Києва від 21.09.2012 року по кримінальній справі № 1-555/12 , яка набрала законної сили 28.09.2012 року, ОСОБА_1 (директора ТОВ «ІЗУМРУД») звільнено за нереабілітуючими обставинами (згідно ЗУ «Про амністію») від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, зокрема, передбачених ст. 205 ч.2 КК України (Фіктивне підприємництво , тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам) та за ст. 358 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів ), а також взаємопов'язаними з цією постановою показами цієї особи, наданими нею в якості обвинуваченого під час досудового слідства та викладених у обвинувальному висновку прокурора, спростовуються доводи позивача щодо виконання спірних операцій зазначеним контрагентом на користь позивача та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Зокрема, як вбачається із обвинувального висновку прокурора слідством у зазначеній кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_1, діючи повторно, восени 2009 року, перебуваючи на території м. Києва, не маючи наміру займатися господарською діяльністю підприємства, пов'язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб, за грошову винагороду, придбати ТОВ «ІЗУМРУД» (код ЄДР 32377965), усвідомлюючи при цьому, що вказане товариство придбавається з метою прикриття незаконної діяльності .

Так, ОСОБА_1 розуміючи протиправний характер запропонованих йому дій, направлених на прикриття незаконної діяльності, як майбутній власник та директор, придбаного суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «ІЗУМРУД» для прикриття незаконної діяльності, вступив у попередню злочинну змову з невстановленими слідством особами, які в кінці листопада 2009 року у невстановленому слідством місці та при невстановлених обставинах виготовили протокол № 4/2009 загальних зборів ТОВ «ІЗУМРУД» від 24.11.09 та нову редакцію статуту ТОВ «ІЗУМРУД», а також інші документи, необхідні для державної реєстрації.

Надалі, 24.11.09 ОСОБА_1, діючи відповідно до вказівок невстановлених слідством осіб та з корисливих спонукань, усвідомлюючи, що перереєстрований на його прізвище суб'єкт підприємницької діяльності буде використовуватися для прикриття незаконної діяльності та бажаючи досягнення цієї мети, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, підписав попередньо виготовлені та надані йому невстановленими слідством особами наступні документи: нову редакцію статуту ТОВ «Ізумруд» (код ЄДРПОУ 32377965) та протокол № 4/2009 загальних зборів учасників ТОВ «Ізумруд» від 24.11.09, згідно яких він виступив як новий власник цього товариства. Не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб, приватний нотаріус ОСОБА_2 посвідчила справжність підпису ОСОБА_1 у новій редакції статуту ТОВ «Ізумруд» (код ЄДРПОУ 32377965).

Відразу після посвідчення приватним нотаріусом ОСОБА_2, підпису ОСОБА_1 в новій редакції статуту ТОВ «Ізумруд» (код ЄДРПОУ 32377965) та підписання останнім інших, вищевказаних документів, які надають право на здійснення державної перереєстрації даного підприємства, ОСОБА_1 передав їх через невстановлених слідством осіб ОСОБА_3(за довіреністю), який не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб 09.12.09 надав державному реєстратору Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації Лопосі В.П. необхідні документи для здійснення державної перереєстрації даного суб'єкту підприємницької діяльності.

Слідством встановлено, що підписання ОСОБА_1 нової редакції статуту ТОВ «Ізумруд» та протоколу № 4/2009 загальних зборів учасників ТОВ «Ізумруд» від 24.11.09 надало юридичні підстави державному реєстратору Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити державну перереєстрацію ТОВ «Ізумруд», як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю за реєстраційним номером 10671050008000356, власником та директором якого з 24.11.09 став ОСОБА_1

Встановлено, що перереєстрація ТОВ «Ізумруд» в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів юридичної особи - назви, юридичної адрес і даних службової особи товариства та інших, надала можливість невстановленим слідством особам під виглядом зовні законної діяльності, без відому засновника та директора вказаного фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, здійснювати незаконні фінансові операції, маскуючи їх під реальну господарську діяльність з документальним оформленням мнимих угод.

Під час досудового слідства ОСОБА_1 визнав, що фактично фінансово-господарську діяльність від імені зазначеного товариства він не здійснював , його рахунками та майном не розпоряджався , бухгалтерську та податкову звітність не вів . Окремо громадянин ОСОБА_1 зазначив, що рахувався лише номінальним директором ТОВ «Ізумруд», не здійснював поставки товарів, не надавав послуг іншим підприємствам, не складав первинні бухгалтерські документи (договори, податкові накладні).

При цьому, ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю та, як вбачається із змісту постанови Печерського районного суду міста Києва, повністю підтвердив свої покази у судовому засіданні.

За таких обставин , з аналізу сукупності зазначених матеріалів вбачається, що контрагент зареєстрований на особу, яка не мала наміру та в період оформлення спірних операцій не здійснювала господарської діяльності (дій) від імені контрагента, не мала наміру реалізовувати свої повноваження та їх не реалізовувала, договори та первинні документи не підписувала. Підприємство створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством. Підприємство-контрагент в даному випадку знаходилось поза межами контролю номінального директора, а від імені контрагента не уповноваженими особами лише оформлювались операції, які фактично не виконувались та їх оформлення не забезпечено зв'язком із господарською діяльністю підприємства-контрагента.

В контексті наведеного слід зазначити, що з показів цієї особи, наданих під час досудового слідства та розгляду кримінальної справи судом, вбачається, що ця особа не уповноважувала інших осіб на вчинення юридично значимих дій (господарських операцій) від імені контрагента в той період, коли рахувалася номінальним директором, та під час розгляду справи таких осіб не встановлено, у т.ч. за відомостями з ЄДР .

Вищезгадана особа, яка, як зазначено у її показах, перевірених під час розгляду кримінальної справи, фактично не мала відношення до діяльності контрагента, будь-яких операцій від імені цього контрагента не проводила та первинних документів не складала .

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента власних або залучених трудових ресурсів відповідної кваліфікації (щодо організації та проведення конференції), що вказує на недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Наведені відомості, у т.ч. щодо наявності фахівців у контрагента, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

У той же час, суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій (надання послуг із організації та проведення конференцій) зі своїм контрагентом ТОВ «ІЗУМРУД» позивачем також не було надано до суду доказів, які є базовими відносно предмету доказування у спірних відносинах та які зазвичай супроводжують операції такого роду, а саме: 1) доказів оренди контрагентом залів для проведення конференції; 2) докази оренди контрагентом мультимедійного обладнання для проведення конференції; 3) докази здійснення контрагентом планування таймингу заходу; 4) докази проведення контрагентом менеджменту заходу; 5) зразки інформаційних матеріалів, що були представлені на конференції; 6) докази надіслання контрагентом учасникам конференції запрошень; 7) доказів участі працівників контрагента при проведенні конференції тощо.

Зазначені відомості, при цьому, також витребовувались у позивача та третьої особи ще відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Окремо суд зазначає, що первинні документи не містять деталізації змісту операцій, мають загальне посилання на виконання послуг, що у свою чергу позбавляє ці документи юридичної значимості для цілей формування даних податкового обліку. При цьому, з наданої позивачем до матеріалів справи фото фіксації учасників конференції не вбачається, що її організація та проведення здійснена саме ТОВ «ІЗУМРУД».

Відтак, виходячи з вищенаведеного, спростовується виконання контрагентом спірних операцій з надання послуг із організації та проведення конференцій, а складені у зв'язку з цим первинні документи та податкові накладні за операціями, щодо яких (операцій) створена видимість їх вчинення, не мають юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а відтак суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими наведені вище норми податкового законодавства, у взаємозв'язку з вимогами законодавства з питань бухгалтерського обліку, пов'язують можливість правомірного формування позивачем спірних сум податкових вигод, що, в свою чергу, зумовлює висновок суду про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, оскільки рух цих коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а відтак підстав для їх скасування не має у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Моро Інтернешенел» (код ЄДР 31776994) - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін