Рішення

від 22.11.2013 по справі 905/7011/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.11.2013 Справа № 905/7011/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асманової Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР КЕРАМА», смт. Очеретино, Донецька область

до відповідача: Приватного підприємства «Побут», с. Спартак, Донецька область

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3095,32грн. та збитків в сумі 8300,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: - Гапонюк Т.І. - за довіреністю;

від відповідача: - Ляшенко С.В. - за довіреністю;

По справі була оголошена перерва з 22.10.2013р. на 31.10.2013р. на 09год. 40хвил. та з 31.10.2013р. на 21.11.2013р. на 09год. 00хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «МИР КЕРАМА», смт. Очеретино, Донецька область до Приватного підприємства «Побут», с. Спартак, Донецька область про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3095,32грн. та збитків в сумі 8300,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди нежитлового приміщення №б/н від 02.06.2003р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 3095,32грн. У зв'язку із поверненням нежитлового приміщення у незадовільному стані позивач також просить суд стягнути з відповідача збитки за погіршення стану орендованого майна в сумі 8300,00грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 22.10.2013р. проти позову заперечував та зазначив, що, по-перше, позивачем неправомірно заявлено до стягнення борг за квітень-травень 2013р., оскілки зміни до договору сторонами не вносилися, по-друге, відповідач стверджував, що спірне орендоване майно ним не було погіршено та зіпсовано, а отже заявлені позивачем збитки є безпідставними та необгрунтованими. Враховуючи вищевикладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням представників сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Очеретинською селищною радою (Орендодавець) та Колективним підприємством «Побут» (Орендар) 02 червня 2003р. був укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме окрему нежитлову будівлю, площею 66,4кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с.Очеретино, вул. Первомайська, 12, яке знаходиться на балансі Орендодавця.

Відповідно до умов п.1.2. договору майно передається в оренду з метою його Орендарем для надання побутових послуг населенню.

Згідно п.2.1. договору Орендар вступає у строкове платне користування майном в строк до 02.06.2008р. з моменту підписання договору з одночасним підписанням сторонами акту приймання-передачі майна в оренду.

За приписами п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ та складає без ПДВ за повний місяць оренди 76,36грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеним діючим законодавством.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається за вимогою однієї із сторін у разі зміни методики, її розрахунку, змін державних цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством. Розмір орендної плати може бути змінений за взаємною згодою сторін (п.3.4. договору).

Даний договір укладено строком на п'ять років та діє з 02.06.2003р. по 02.06.2008р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами був підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавцем було передано в оренду нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: с. Очеретино, вул. Первомайська, 12.

Додатковою угодою від 14.05.2010р. були внесені зміни до договору оренди відносно реквізитів Орендаря, у зв'язку із реорганізацією Колективного підприємства «Побут» в Приватне підприємство «Побут».

Додатковою угодою від 01.03.2007р. були внесені зміни до п.1.1. договору оренди та зазначено, що площа орендованого приміщення складає 81,4кв.м. та був складений новий акт, згідно якого площа орендованого приміщення складає 81,4кв.м.

Додатковою угодою від 02.06.2008р. строк дії договору було продовжено до 02.06.2013р.

Додатковою угодою від 31.10.2011р. було змінено розмір орендної плати, яка складає 280,42грн. в місяць. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно договору купівлі продажу від 25.01.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МИР КЕРАМА» придбало у Територіальної громади Очеретинської селищної ради окреме індивідуально визначене майно - будівлю контори, що знаходиться за адресою: с. Очеретине, вул. Первомайська, 12-а.

Право власності позивача на нерухоме майно також підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та актом прийняття-передачі основних засобів.

Після придбання нерухомого майна позивачем додатковою угодою від 25.03.2013р. було внесено зміни до договору оренди, а саме до розміру орендної плати, яка була збільшена до 1888,84грн. в місяць. Дана додаткова угода підписана лише з боку позивача.

Листом від 16.04.2013р. за №01/16-04 позивач повідомив відповідача, що у зв'язку із капітальним ремонтом будівлі контори Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 02.06.2003р. пролонгований не буде та з 03.06.2013р. вважається припиненим, у зв'язку із чим позивач вимагав в строк до 03.06.2013р. звільнити нежитлове приміщення.

Після припинення договору оренди сумісного акту приймання-передачі орендованого майна складено не було. Так в матеріалах справи мається акт від 03.06.2013р., який складений позивачем та в якому зазначено, що стан майна є в незадовільному стані, виламані вікна, двері, лутки, зірвана підлога, демонтовано каналізацію. Даний акт підписано лише з боку позивача. Також в матеріалах справи є акт від 03.06.2013р., який складений та підписаний відповідачем, відповідно до якого орендоване майно повертається у стані не гіршому чим на момент передачі його в оренду.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору №б/н від 02.06.2003р. за січень-травень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 3095,32грн.

Крім того, у зв'язку із поверненням орендованого приміщення у незадовільному та неприродному для використання стані, відповідач вимушений був за власний рахунок придбати нові вікна та двері, на що було витрачено 8300,00грн., що підтверджується товарним чеком №10/06 від 10.06.2013р. У зв'язку із вищевикладеним позивач також просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 8300,00грн. за погіршення стану орендованого приміщення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із укладанням договору купівлі-продажу від 25.01.2013р. окремого індивідуально визначеного майна - будівлі контори, що знаходиться за адресою: с. Очеретине, вул. Первомайська, 12-а, всі права та обов'язки наймодавця за договором оренди від 02.06.2003р. від Очеретинської селищної ради перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР КЕРАМА».

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлена сума боргу за період з січня 2013р. по травень 2013р. всього в сумі 3095,32грн. Сума боргу за січень-березень 2013р. позивачем розрахована виходячи із суми орендної плати, яка була встановлена Додатковою угодою від 31.10.2011р. у розмірі 280,42грн., а сума боргу за квітень-травень 2013р. розрахована позивачем з урахуванням змін внесених Додатковою угодою від 25.03.2013р., відповідно до якої сума орендної плати складає 1188,84грн.

Заявлена позивачем сума боргу за січень-травень 2013р. підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 717,64грн. за період з січня 2013р. по березень 2013р. з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності №б/н від 02.06.2003р. належним чином не виконав, орендну плату за січень-березень не сплатив, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 717,64грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 717,64грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо суми боргу за квітень-травень 2013р. у розмірі 2377,68грн. суд дійшов висновку, що заявлена сума боргу є необґрунтованою, недоведеною та такою що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В обґрунтування суми боргу за квітень-травень 2013р. позивач посилається на Додаткову угоду №б/н від 25.03.2013р., якою були внесені зміни до основного договору та відповідно до якої сума орендної плати за місяць була збільшена до 1188,84грн. Однак дана угода підписана лише з боку позивача та за висновком суду є неукладеною.

Відповідно до п. 3.4. договору розмір орендної плати може бути змінено за взаємною згодою сторін. За приписами п. 10.3. договору зміни та доповнення або розірвання даного договору допускається за взаємною згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи Додаткова угода від 25.03.2013р., на яку посилається позивач, не підписана відповідачем, а отже зміни, які зазначені в цій угоді не вважаються таким, що внесені за взаємною згодою сторін з огляду на наступне.

Згідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами 1 та 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Вимогами частин 2, 3 та 4 ст.188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З наданих позивачем доказів не вбачається, що він і звертався до суду щодо внесення змін у спірний договір відносно внесення змін ціни за оренду майна.

Крім того, приписами п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013р. визначено, що спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т.ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів статті 632 ЦК України та частини другої статті 21 Закону "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженням сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом.

В інших випадках судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, чи погоджувалися сторонами при укладенні договору оренди умови щодо перегляду орендної плати, в тому числі з підстави внесення змін до методики розрахунку орендної плати. Відповідний перегляд орендної плати є обґрунтованим, якщо господарський суд встановить факт погодження сторонами при укладенні договору оренди такої підстави перегляду орендної плати, як внесення змін до методики розрахунку орендної плати, але з наданих позивачем матеріалів та доказів не вбачається, що сторонами по справі погоджено внесення змін до спірного договору оренди майна щодо визначення ціни, як це передбачено приписами ст.188 ГК України та ст.651 ЦК України, вбачається лише те, що позивачем одноособово внесено зміни до спірного договору.

Враховуючи вищевикладене заявлена позивачем сума боргу за квітень-травень 2013р. у розмірі 2377,68грн. є недоведеною належним чином та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення збитків в сумі 8300,00грн. за пошкодження орендованого майна, суд зазначає наступне.

Приписами частини 1 ст.614 ЦК України визначено, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог передбачених ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З огляду на положення ст.22 ЦК України , ст.224 ГК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Причиною завданих збитків позивач називає демонтування саме відповідачем вікон та дверей у спірному орендованому приміщенні. В обґрунтування своєї вимоги позивач посилається на акт приймання-передачі орендованого приміщення, в якому зазначено, що при поверненні нерухомого майна з оренди встановлена відсутність, зокрема вікон та дверей. Однак, даний акт підписано позивачем одноособово, інших доказів, які б підтверджували пошкодження відповідачем орендованого майна позивачем до матеріалів справи не надано. Відповідачем в свою чергу надано свій акт приймання-передачі орендованого майна, в якому зазначено, що спірне приміщення повертається у задовільному стані. Крім того відповідачем надано лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнолія-Фарм», яке орендує приміщення в спірній нерухомій будівлі №55 від 16.10.2013р., в якому зазначено, що при звільненні відповідачем спірного приміщення демонтування вікон та дверей не відбувалось, а саме новий власний ТОВ «Мир Керма» проводив капітальний ремонт та замінював вікна і двері.

Крім того, відповідач посилається на лист позивача, в якому останній вимагав після закінчення строку дії договору протягом десяти календарних днів звільнити нежитлове приміщення, для здійснення капітального ремонту.

З наданих позивачем доказів не вбачається наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача, крім того відсутність протиправної поведінки з боку відповідача підтверджується актом від 03.06.2013р., який складений та підписаний відповідачем, відповідно до якого орендоване майно повертається у стані не гіршому чим на момент передачі його в оренду та листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнолія-Фарм», яке орендує приміщення в спірній нерухомій будівлі №55 від 16.10.2013р., в якому зазначено, що при звільненні відповідачем спірного приміщення демонтування вікон та дверей не відбувалося, а саме новий власний ТОВ «Мир Керма» проводив капітальний ремонт та замінював вікна і двері, а тому суд дійшов до висновку в цій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Відтак, посилання позивача на пошкодження Приватним підприємством "Побут" орендованого нерухомого майна є безпідставні та необґрунтовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності у діях відповідача ознак складу цивільного правопорушення.

Відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення збитків висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.12.2010р. у справі №06/113-38.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи позивачем належним чином не доведено усі вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд дійшов ґрунтовного висновку та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013р., ст.ст.11-16, 22, 202, 509, 530, 550, 598, 599, 614, 623, 627, 629, 632, 651, 654, 759, 761, 762, 764, 770, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 188, 193, 224, 225, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР КЕРАМА», смт. Очеретино, Донецька область до Приватного підприємства «Побут», с. Спартак, Донецька область про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3095,32грн. та збитків в сумі 8300,00грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Побут» (86080, Донецька область, Ясинуватський район, с. Спартак», вул. Центральна, б/н, код ЄДРПОУ 30505342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР КЕРАМА» (86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, вул. Мира, 27, код ЄДРПОУ 31299860) заборгованість в сумі 717,64грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 108,39грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.11.2013р.

Суддя С.В. Тоцький