Постанова

від 11.02.2014 по справі 905/7011/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.02.2014 справа №905/7011/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівПопкова Д.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Гапонюк Т.І. - довіреність б/н від 01.01.2013 р. від відповідача:Ляшенко С.В. - довіреність № 1 від 16.10.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «МИР КЕРАМА», смт. Очеретино, Донецька область на рішення господарського судуДонецької області від 21.11.2013р. (повний текст рішення підписано 22.11.2013р.) по справі№ 905/7011/13 (суддя Тоцький С.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МИР КЕРАМА», смт. Очеретино, Донецька область до Приватного підприємства «Побут», с. Спартак, Донецька область простягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3095,32грн. та збитків в сумі 8300,00грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.11.2013р. у справі №905/7011/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР КЕРАМА», смт. Очеретино, Донецька область до Приватного підприємства «Побут», с. Спартак, Донецька область про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3095,32грн. та збитків в сумі 8300,00грн - задоволені частково; з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 717,64грн. та судовий збір в сумі 108,39грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МИР КЕРАМА», смт. Очеретино, Донецька область звернулось з апеляційною скаргою, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає хибним висновок місцевого суду щодо недоведеності та безпідставності позовних вимог в частині відмови у стягненні орендної плати за квітень і травень 2013 року та збитків.

Позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні судового рішення та задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 905/7011/13; розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї; заслухавши пояснення представників сторін; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР КЕРАМА», смт. Очеретино, Донецька область та часткового скасування рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2013р. у справі №905/7011/13 з огляду на наступне.

Так, 02.06.2003р. між Очеретинською селищною радою (орендодавець) та Колективним підприємством "Побут" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності.

Згідно з п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме окрему нежитлову будівлю, площею 66,4кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с.Очеретино, вул. Первомайська, 12, яке знаходиться на балансі орендодавця.

Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що майно передається в оренду з метою його використання орендарем для надання побутових послуг населенню.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у строк до 02.06.2008р. з моменту підписання договору з одночасним підписанням сторонами акта приймання-передачі майна в оренду (п.2.1).

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що передання майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на майно, що орендується. Власником орендованого майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ та складає без ПДВ за повний місяць оренди 76,36грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеним діючим законодавством.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається за вимогою однієї із сторін у разі зміни методики, її розрахунку, змін державних цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством. Розмір орендної плати може бути змінений за взаємною згодою сторін (п.3.4. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору останній укладено строком на п'ять років та діє з 02.06.2003р. по 02.06.2008р. включно.

Між Очеретинською селищною радою та Колективним підприємством "Побут" підписаний акт приймання-передачі, з якого вбачається, що Орендодавець передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: с. Очеретино, вул. Первомайська, 12.

Додатковою угодою від 01.03.2007р. внесено зміни до п.1.1. договору оренди та зазначено, що площа орендованого приміщення складає 81,4кв.м.. Також, сторонами складено новий акт, згідно з яким площа орендованого приміщення складає 81,4кв.м.

Додатковою угодою від 02.06.2008р. до договору сторонами продовжено строк дії договору до 02.06.2013р.

Додатковою угодою від 14.05.2010р. внесені зміни до договору оренди у зв'язку із реорганізацією Колективного підприємства "Побут" в Приватне підприємство "Побут".

Додатковою угодою від 31.10.2011р. сторонами погоджено зміни розміру орендної плати, встановлено орендну плату в розмірі 280,42грн. в місяць без ПДВ та передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Як встановлено місцевим господарським судом, згідно з договором купівлі-продажу від 25.01.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "МИР КЕРАМА" придбано у Територіальної громади Очеретинської селищної ради окреме індивідуально визначене майно - будівлю контори, що знаходиться за адресою: с. Очеретине, вул. Первомайська, 12-а.

Набуття позивачем права власності на нерухоме майно, що є предметом договору оренди від 02.06.2003 р., підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та актом прийняття-передачі основних засобів.

Таким чином, враховуючи норми ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України до позивача, як нового власника предмета оренди за договором оренди від 02.06.2003 року, перейшли всі права та обов'язки наймовдавця за вказаним договором.

Листом від 16.04.2013р. №01/16-04 позивач повідомив відповідача про відмову від пролонгації договору орнеди у зв'язку із капітальним ремонтом будівлі контори та вимагав в строк до 03.06.2013р. звільнити нежитлове приміщення.

Судом першої інстанції встановлено, що після припинення договору оренди сумісного акту приймання-передачі орендованого майна складено не було. Так, в матеріалах справи міститься акт від 03.06.2013р., який складений позивачем та в якому зазначено, що стан майна є незадовільний, виламані вікна, двері, лутки, зірвана підлога, демонтовано каналізацію. Даний акт підписано лише з боку позивача. Одночасно, в матеріалах справи є акт від 03.06.2013р., який складений та підписаний відповідачем, відповідно до якого орендоване майно повертається у стані не гіршому чим на момент передачі його в оренду.

За твердженням позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору від 02.06.2003р. щодо оплати орендної плати за січень-травень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 3095,32грн.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що сума боргу за січень-березень 2013р. розрахована позивачем виходячи із розміру орендної плати 280,42грн. без ПДВ, встановленого Додатковою угодою від 31.10.2011р., а сума боргу за квітень-травень 2013р. розрахована позивачем виходячи із розміру орендної плати, яка складає 1188,84грн. без ПДВ, та, за твердженням позивача, встановлена Додатковою угодою від 25.03.2013р. Крім того, на ставку орендної плати позивачем здійснено нарахування податку на додану вартість.

Частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати орендної плати за договором оренди від 02.06.2003 р. Приватним підприємством «Побут» допущено порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі за період з 25.01.2013 року по 31.03.2013 року в розмірі 717,64 грн. з врахуванням ПДВ та відмову у позові в частині стягнення заборгованості по орендній платі за квітень-травень 2013 року з огляду на наступне.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За умовами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище, при укладенні договору від 02.03.2003 року, з врахуванням додаткової угоди від 31.10.2011 року до нього, сторонами встановлено орендну плату в розмірі 280,42 грн. без ПДВ за базовий місяць вересень 2011 року з її наступною індексацією.

Зважаючи на наведене, нарахування позивачем, з яким погодився місцевий господарський суд, податку на додану вартість при здійсненні розрахунку розміру орендної плати за заявлений до стягнення період є безпідставним.

За твердженням позивача розмір орендної плати за квітень-травень 2012 року становить 1188,84 грн. та визначений на підставі Додаткової угоди від 25.03.2013р.

Відповідач зазначає про безпідставність нарахування позивачем орендної плати за квітень-травень 2012 року із розміру орендної ставки 1188,84 грн., оскільки Додаткова угода від 25.03.2013р. відповідачем не підписана.

Водночас, порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 Господарського кодексу України, де, зокрема, зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частинами 3-4 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Звернення до суду з вимогами щодо внесення змін до договору оренди від 02.03.2003 року щодо розміру орендної плати та порядку її нарахування сторонами належними та допустимими доказами не доведено.

Згідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 3.4. договору оренди від 02.03.2003 року, який кореспондується з приписами п. 10.3 вказаного договору, сторонами встановлена можливість зміни розміру орендної плати тільки за взаємною згодою сторін.

Як встановлено судом першої інстанції, Додаткова угода від 25.03.2013р., на яку посилається позивач як на підставу збільшення розміру орендної плати за договором оренди від 02.03.2003 року, не підписана відповідачем, а отже зміни, які зазначені в цій угоді не вважаються таким, що внесені за взаємною згодою сторін.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що орендна плата підлягає сплаті відповідачем в розмірі, встановленому договором від 02.06.2003 року з врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 31.10.2011 року до нього, - 280,42 грн. з її коригуванням на індекс інфляції без врахування ПДВ.

З огляду на зазначене вище, враховуючи відсутність доказів оплати відповідачем орендної плати за період з 25.01.2013 року по 31.05.2013 року в розмірі, встановленому договором від 02.06.2003 року з врахуванням додаткових угод до нього, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що згідно з вірним арифметичним розрахунком з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг по орендній платі за наведений період в розмірі 1178,59 грн.

Стосовно доводів відповідача щодо того, що строк сплати не настав, оскільки доказів надання рахунків, на підставі яких проводиться оплата відповідно до п. 3.2. договору, позивачем не представлено, то, як зазначено вище, орендна плата вноситься щомісячно згідно з приписами ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Договором, в свою чергу, не передбачено іншого строку оплати орендної плати. Таким чином, кінцевим строком оплати є останнє число відповідного місяця за приписами ст. 254 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на наведене, рішення в цій частині підлягає частковому скасуванню в частині відмови у стягненні 460,95 грн. орендної плати.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8300,00 грн. збитків за погіршення стану орендованого майна з посиланням на повернення останнім орендованого приміщення у незадовільному та непридатному для використання стані, а саме: демонтовані вікна та двері, лутки, зірвана підлога, демонтована каналізація та сантехніка. У зв'язку з чим вказує на те, що він був змушений за власний рахунок придбати нові вікна та двері, на що було витрачено 8300,00 грн., надав на підтвердження даних обставин товарний чек № 10/06 від 10.06.2013р. на суму 8300,00грн.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним з правових наслідків порушення зобов'язання (договору).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.2. ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст.225 Господарського кодексу України, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є:

1) протиправність поведінки;

2) збитки, як результат протиправної дії;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;

4) вина особи, що заподіяла збитки.

На ряду з зазначеним, цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню збитків настає при наявності зазначених умов у сукупності.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Частиною 2 ст.623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Тобто, вказані фактичні обставини викладаються у позовній заяві як підстави позовних вимог та саме на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст.33 ГПК України наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту про незалежну оцінку вартості будівлі контори (літ. А-1) станом на 22.11.2012 року, складеного на замовлення Очеретенської селищної ради з метою її подальшого використання для укладення договору купівлі-продажу, приміщення контори (літ. А-1) находиться у посередньому стані та потребує ремонту, з отворами - вікна: пластик, дерево, із пошкодженнями в кутах; двері - дерево з незначним просіданням дверних блоків; підлога - дерево, із значним стиранням перекриття та основи в місцях проходу; фізичний знос будівлі становить 38%.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів приймання позивачем у власність майна у стані, визначеному у звіті, доказів пошкодження об'єкта оренди під час його експлуатації відповідачем в період, вказаний у позовній заяві, та доказів наявності наведених позивачем у позовній заяві пошкоджень.

Акт приймання-передачі від 03.06.2013 року та товарний чек від 10.06.2013 року не приймаються колегією суддів до уваги як доказ, що підтверджує наявність пошкоджень та розмір збитків, оскільки вказаний акт складено позивачем без участі відповідача, а товарний чек не містить зазначення особи, яка придбала товар, крім того, взагалі відсутні докази того, що цей товар передбачався для встановлення у приміщення позивача, тому вказані акт і чек не можуть беззаперечно свідчити про наявність пошкоджень, розмір збитків та безспірно прийматись судом в якості доказу по даній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутній склад правопорушення, а саме: не доведена протиправна поведінка з боку відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. Крім того, позивачем не доведена вина відповідача щодо заподіяння збитків, як і не доведена сума понесених збитків.

Отже, враховуючи те, що позивачем не представлено суду належних та допустимих, у відповідності з вимогами ст.ст.33-34 ГПК України, доказів на підтвердження того, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано збитки в розмірі 8300,00 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності правових підставі для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Керама» в частині стягнення збитків в розмірі 8300,00 грн. та вважає правомірною відмову останньому у задоволенні вказаних позовних вимог.

З викладених вище підстав, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2013р. у справі № 905/7011/13 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення орендної плати в розмірі 460,95 грн.

В решті рішення господарського суду Донецької області відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають пропорційному розподілу між сторонами згідно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР КЕРАМА», смт. Очеретино, Донецька область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2013р. у справі №905/7011/13 скасувати частково.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного підприємства "Побут" (86080, Донецька область, Ясинуватський район, с. Спартак, вул. Центральна, б/н, код ЄДРПОУ 30505342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИР КЕРАМА" (86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, вул. Мира, 27, код ЄДРПОУ 31299860) заборгованість в сумі 1178,59 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 177,98 грн.».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2013р. у справі №905/7011/13 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Побут" (86080, Донецька область, Ясинуватський район, с. Спартак, вул. Центральна, б/н, код ЄДРПОУ 30505342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИР КЕРАМА" (86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, вул. Мира, 27, код ЄДРПОУ 31299860) 88,94 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Донецької області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 04.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 07.02.2014р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: Д.О.Попков

В.М. Татенко