Постанова

від 23.07.2013 по справі 801/2783/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2013 р. (10:37) Справа №801/2783/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мельникової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Тандем-СК» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Тандем-СК» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004341502, № 0004351502, № 0004361502 від 06 березня 2013 року та № 0002191501 від 07 березня 2013 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, по правовідносинам з сумнівними контрагентами, що мають ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій.

У судовому засіданні представник позивача Шуригін Р.О. позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позові.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Торгово-виробнича фірма «Тандем-СК» є юридичною особою, ідентифікаційний код 22298069, зареєстрований у якості платника ПДВ та перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС (а.с.14,15,19 - том№1).

З 14.02.2013 року по 20.02.2013 року посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель Плюс», код ЄДРПОУ 31263808 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, 01.02.2011 року по 31.05.2011 року, 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, з ПП Севелітстрой», код ЄДРПОУ 35096833 за жовтень 2010 року; з ПП «Пан Буд», код за ЄДРПОУ 37081614 за лютий 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 27 лютого 2013 року №1259/15.2/22298069 (далі - акт) (а.с.27-52 - том№1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, п.44.1 ст. 44, п.138.1, п.138.2, 138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 32559 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2009 року - 8537 грн.; 1 квартал 2010 року - 784 грн., 2 квартал 2010 року - 2680 грн., 3 квартал 2010 року - 2303 грн., 4 квартал 2010 року - 8862 грн., 1 квартал 2011 року - 1737 грн., 2 квартал 2011 року - 192 грн., 3 квартал 2011 року - 829 грн., 4 квартал 2011 року - 6453 грн., 1 квартал 2012 року.

З урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України належить до сплати податку на прибуток в бюджет у сумі 24022 грн.

-п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21294 грн., у тому числі по періодам: листопад 2009 року у сумі 196 грн., грудень 2009 року у сумі 2347 грн., січень 2010 року у сумі 331 грн., лютий 2010 року у сумі 6 грн., березень 2010 року у сумі 289 грн., червень 2010 року у сумі 1130 грн., липень 2010 року у сумі 1314 грн., серпень 2010 року у сумі 339 грн., вересень 2010 року у сумі 189 грн., жовтень 2010 року у сумі 4247 грн., листопад 2010 року у сумі 1518 грн., грудень 2010 року у сумі 1324 грн., лютий 2011 року у сумі 982 грн., березень 2011 року у сумі 408 грн., квітень 2011 року у сумі 109 грн., травень 2011 року у сумі 58 грн., липень 2011 року у сумі 162 грн., серпень 2011 року у сумі 460 грн., вересень 2011 року у сумі 98 грн., жовтень 2011 року у сумі 3220 грн., листопад 2011 року у сумі 659 грн., грудень 2011 року у сумі 1733 грн., лютий 2012 року у сумі 173 грн.; та зменшено від'ємне значення поточного звітного періоду (р.19) у жовтні 2009 року у сумі 4287 грн., у квітні 2010 року у сумі 307 грн.; та зменшено від'ємне значення попереднього періоду (р.24) у сумі 706 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року №0004341502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23048 грн., у тому числі 18749,00 грн. за основним платежем та 4299 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 06 березня 2013 року №0004361502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 307,00 грн., від 06 березня 2013 року №0004351502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 706,00 грн., від 07 березня 2013 року №0002191501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 28113,50 грн., у тому числі 24022 грн. за основним платежем та 4091,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.53,55,57,59 - том№1).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, податком на додану вартість за період з 01.01.2010 року по лютий 2012 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом ІІІ Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені розділу V ПК України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки порушення позивачем податкового законодавства відбулося у зв'язку з тим, що останній у періодах, що перевірялися, мав правовідносини з контрагентами-постачальниками, які мають ознаки фіктивності та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні документи бухгалтерської та податкової звітності ТОВ «Торгово-виробнича фірма «Тандем-СК» щодо правовідносин з БВП «Строитель Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд» в період часу, що перевірявся.

Так, судом встановлено, що у період, що перевірявся, позивач мав правовідносини з БВП «Строитель Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд», які згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що вказані контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності.

Так, судом встановлено, що позивач ТОВ «Торгово-виробнича фірма «Тандем-СК» за договорами №2224 від 25.10.2009 року, №2400 від 14.12.2009 року, №2426 від 21.12.2009 року, №682 від 20.07.2010 року, №1219 від 03.11.2010 року, №1278 від 12.11.2010 року, №1537 від 20.12.2010 року, №289 від 01.01.2011 року, №196 від 16.02.2011 року, №1242 від жовтня 2011 року, №1176 від 07.10.2011 року, №1328 від 24.11.2011 року, №05 від 04.01.2012 року, №87 від 01.02.2012 року, укладеними з БВП «Строитель Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд» отримав від останніх товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги) на загальну суму без ПДВ - 132971,29 грн., ПДВ - 26594,23 грн., з ПДВ - 159565,52 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами приймання виконаних підрядних робіт.

Також, за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року БВП «Строитель Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд» виписали на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 159565,52 грн., у тому числі ПДВ 26594,23 грн.

Згідно з платіжних доручень та виписок з банку ТОВ «Торгово-виробнича фірма «Тандем-СК» за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року сплачено БВП «Строитель Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд» за отримані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги) 159565,52 грн.

Також судом встановлено, що, отримані позивачем товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги) використані у власній господарській діяльності, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні, довіреності та договори.

Вищенаведені обставини також наведені у проведеній по справі судово-економічній експертизі №853/854 від 26.06.2013 року (а.с.56-73,том№8), відповідно до висновків якої висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС, зазначені в акті перевірки №1259/15.2/22298069 від 27.02.2013 року щодо заниження ТОВ «Торгово-виробнича фірма «Тандем-СК» податку на прибуток за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року у сумі 32559 грн., щодо донарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 21294 грн., щодо зменшення від'ємного значення поточного звітного періоду (р.19) у жовтні 2009 року у сумі 4287 грн., у квітні 2010 року у сумі 307 грн., щодо зменшення від'ємного значення попереднього податкового періоду (р.24) у сумі 706 грн. документально не підтверджені.

Суд погоджується з вказаним висновком судово-економічної експертизи №853/854 від 26.06.2013 року, оскільки повністю узгоджується з встановленими судом обставинами та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Отже, право позивача на формування податкового кредиту за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними податковими накладними, складеними БВП «Строитель Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд».

Судом встановлено, що постачальники робіт та товарів, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість, за даними офіційного сайту ДПС України і мали право видавати податкові накладні.

Таким чином, судом встановлено, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з БВП «Строитель Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд», які були окремими платниками податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несуть самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, заснований на тому, що правочини, укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами мають ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та БВП «Строитель Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд», зокрема доказів умисного укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду допустимих та належних доказів, що підтверджують правомірність висновків відповідача викладених у акті перевірки.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а також завищення розміру від'ємного значення по взаємовідносинам з БВП «Строитель Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд».

Застосування санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2294 грн., та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 12011,52 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 23 липня 2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 26 липня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06 березня 2013 року №0004341502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23048 грн., у тому числі 18749,00 грн. за основним платежем та 4299 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06 березня 2013 року №0004361502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 307,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06 березня 2013 року №0004351502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 706,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 07 березня 2013 року №0002191501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 28113,50 грн., у тому числі 24022 грн. за основним платежем та 4091,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Тандем-СК» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 12011 (дванадцять тисяч одинадцять) грн. 52 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет