Постанова

від 29.01.2014 по справі 801/2783/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/2783/13-а

29.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 23.07.13 у справі № 801/2783/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "Тандем-СК" (вул. Крилова, буд.54, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.07.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "Тандем-СК" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06 березня 2013 року №0004341502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23048 грн., у тому числі 18749,00 грн. за основним платежем та 4299 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06 березня 2013 року №0004361502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 307,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06 березня 2013 року №0004351502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 706,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 07 березня 2013 року №0002191501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 28113,50 грн., у тому числі 24022 грн. за основним платежем та 4091,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "Тандем-СК" судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 12011 (дванадцять тисяч одинадцять) грн. 52 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.07.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 14.02.2013 року по 20.02.2013 року посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП "Строитель Плюс"(ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, 01.02.2011 року по 31.05.2011 року, 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, з ПП Севелітстрой" (ЄДРПОУ 35096833) за жовтень 2010 року; з ПП "Пан Буд"( ЄДРПОУ 37081614) за лютий 2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 27 лютого 2013 року №1259/15.2/22298069 (далі - акт) (а.с.27-52 - том№1), яким зафіксовані порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, п.44.1 ст. 44, п.138.1, п.138.2, 138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 32559 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2009 року - 8537 грн.; 1 квартал 2010 року - 784 грн., 2 квартал 2010 року - 2680 грн., 3 квартал 2010 року - 2303 грн., 4 квартал 2010 року - 8862 грн., 1 квартал 2011 року - 1737 грн., 2 квартал 2011 року - 192 грн., 3 квартал 2011 року - 829 грн., 4 квартал 2011 року - 6453 грн., 1 квартал 2012 року.

З урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України належить до сплати податку на прибуток в бюджет у сумі 24022 грн.

-п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21294 грн., у тому числі по періодам: листопад 2009 року у сумі 196 грн., грудень 2009 року у сумі 2347 грн., січень 2010 року у сумі 331 грн., лютий 2010 року у сумі 6 грн., березень 2010 року у сумі 289 грн., червень 2010 року у сумі 1130 грн., липень 2010 року у сумі 1314 грн., серпень 2010 року у сумі 339 грн., вересень 2010 року у сумі 189 грн., жовтень 2010 року у сумі 4247 грн., листопад 2010 року у сумі 1518 грн., грудень 2010 року у сумі 1324 грн., лютий 2011 року у сумі 982 грн., березень 2011 року у сумі 408 грн., квітень 2011 року у сумі 109 грн., травень 2011 року у сумі 58 грн., липень 2011 року у сумі 162 грн., серпень 2011 року у сумі 460 грн., вересень 2011 року у сумі 98 грн., жовтень 2011 року у сумі 3220 грн., листопад 2011 року у сумі 659 грн., грудень 2011 року у сумі 1733 грн., лютий 2012 року у сумі 173 грн.; та зменшено від'ємне значення поточного звітного періоду (р.19) у жовтні 2009 року у сумі 4287 грн., у квітні 2010 року у сумі 307 грн.; та зменшено від'ємне значення попереднього періоду (р.24) у сумі 706 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року №0004341502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23048 грн., у тому числі 18749,00 грн. за основним платежем та 4299 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 06 березня 2013 року №0004361502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 307,00 грн., від 06 березня 2013 року №0004351502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 706,00 грн., від 07 березня 2013 року №0002191501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 28113,50 грн., у тому числі 24022 грн. за основним платежем та 4091,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.53,55,57,59 - том№1).

Приймаючи до уваги, що податковий кредит був сформований позивачем у 2010-2012 рр., таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства " №334/94-ВР від 28.12.1994 року та норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до ст.3 Закону №334, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

П.5.1. ст.5 Закону№334 передбачено що, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Приписами п.6.1. ст.6 Закону №334 встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом ІІІ Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Згідно з п.1.7. Закону №168, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Так, згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168).

П..п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 встановлені обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова накладна.

Аналогічні положення встановлені розділу V ПК України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Аналіз наведених норм, дає судовій колегії право на висновок, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

В матеріалах справи наявні документи бухгалтерської та податкової звітності ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Тандем-СК" щодо правовідносин з БВП "Строитель Плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Пан Буд" в період часу, що перевірявся.

Так, судом встановлено, що у період, що перевірявся, позивач мав правовідносини з БВП "Строитель Плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Пан Буд", які згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), станом на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення.

Позивач ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Тандем-СК" за договорами №2224 від 25.10.2009 року, №2400 від 14.12.2009 року, №2426 від 21.12.2009 року, №682 від 20.07.2010 року, №1219 від 03.11.2010 року, №1278 від 12.11.2010 року, №1537 від 20.12.2010 року, №289 від 01.01.2011 року, №196 від 16.02.2011 року, №1242 від жовтня 2011 року, №1176 від 07.10.2011 року, №1328 від 24.11.2011 року, №05 від 04.01.2012 року, №87 від 01.02.2012 року, укладеними з БВП "Строитель Плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Пан Буд" отримав від останніх товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги) на загальну суму без ПДВ - 132971,29 грн., ПДВ - 26594,23 грн., з ПДВ - 159565,52 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами приймання виконаних підрядних робіт.

Також, за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року БВП "Строитель Плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Пан Буд" виписали на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 159565,52 грн., у тому числі ПДВ 26594,23 грн.

Згідно платіжних доручень та виписок з банку, ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Тандем-СК" за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року сплачено БВП "Строитель Плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Пан Буд" за отримані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги) 159565,52 грн.

Таким чином, отримані позивачем товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги) використані у власній господарській діяльності, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні, довіреності та договори.

По справі було проведено судово-економічну експерту №853/854 від 26.06.2013 року (а.с.56-73,том№8), висновок якої долучений до матеріалів справи.

Так, згідно висновку експертизи, висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС, зазначені в акті перевірки №1259/15.2/22298069 від 27.02.2013 року щодо заниження ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Тандем-СК" податку на прибуток за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року у сумі 32559 грн., щодо донарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 21294 грн., щодо зменшення від'ємного значення поточного звітного періоду (р.19) у жовтні 2009 року у сумі 4287 грн., у квітні 2010 року у сумі 307 грн., щодо зменшення від'ємного значення попереднього податкового періоду (р.24) у сумі 706 грн., документально не підтверджені.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини також підтверджуються висновком судово - економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 27 лютого 2013 року №1259/15.2/22298069 про порушення платником податків вимог податкового законодавства, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 06 березня 2013 року №0004341502, від 06 березня 2013 року №0004361502, від 06 березня 2013 року №0004351502, від 07 березня 2013 року №0002191501.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Проте, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено у абзаці шостому резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо стягнення судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.07.13 у справі № 801/2783/13-а змінити, виклавши абзац шостий резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "Тандем-СК" судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 12011 (дванадцять тисяч одинадцять) грн. 52 коп."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.07.13 у справі № 801/2783/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва