Постанова

від 07.11.2013 по справі 826/4399/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4399/13-а ( у 2-х томах та 12 томів дод.) Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Делікатесстаргруп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Делікатесстаргруп» звернулося до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби та просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2013 року №0002562280.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем не надано первинної документації на підтвердження перевезення та зберігання товару, зокрема, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, тощо, - що виключає можливість віднесення сум ПДВ, нарахованих на вартість таких цінностей, до податкового кредиту платника податків.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 19 березня 2013 року №0002562280 ПП «Делікатесстаргруп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 410 325,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 328 260,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 82 065,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 06 березня 2013 року №121/1-22-80-35791597 «Про результати документальної позапланової перевірки Приватного підприємства «Делікатесстаргруп» з питань вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Лон і Компані», за період 01.01.2012 по 30.06.2012 року».

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 328 260,00 грн., у тому числі за березень 2012 року - на суму 106 896,00 грн., за квітень 2012 року на суму 109 857,00 грн., за травень 2012 року на суму 111 507,00 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на даних акта перевірки ПП «Лон і Компані», яким встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, умови для досягнення результатів господарської діяльності відсутні, з огляду на що правочини, укладені товариством з підприємствами-контрагентами по ланцюгу постачання, є нікчемними. Крім того, згідно висновку спеціаліста зображення підписів в наданих копіях документів не відповідають зразкам підпису ОСОБА_3, - засновника ПП «Лон і Компані», - наданим в якості порівняльного матеріалу.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань за спірними операціями, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано, з огляду на що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за взаємовідносинами з ПП «Лон і Компані», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими. Відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з ПП «Лон і Компані» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 15 750,00 грн. колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Статтею 90 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що на надання правової допомоги представником позивача витрачено 34 годин, а отже граничний розмір компенсації правової допомоги, який підлягає компенсації за рахунок держави становить 974,95 грн. (34 год. х 28,68 грн. (2,5% встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі) = 974,95 грн.)

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Отже, судове рішення в частині компенсації правової допомоги в розмірі 15750,00 грн. слід змінити.

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а резолютивну частину постанови суду першої інстанції змінити, шляхом внесення зміни до розміру компенсації витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.197, 200, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Змінити абзаци перший та третій постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2013 року, виклавши їх наступним чином:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Делікатесстаргруп» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 974,95. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні дев'яносто п'ять копійок).»

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.