Рішення
від 12.11.2013 по справі 910/19089/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19089/13 12.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод"

До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КЕПІТАЛ

ІНВЕСТ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс капітал інвест"

Про стягнення суми заборгованості згідно договору поставки №01/06 від 01 червня

2013 року, 213 868,63 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Кучма В. Ю. (дов. № 1 від 11.11.2013 року)

Від відповідача - 1 не з'явився

Від відповідача - 2 не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КЕПІТАЛ ІНВЕСТ" (далі по тексту - відповідач - 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс капітал інвест" (далі по тексту - відповідач - 2) про стягнення суми заборгованості згідно договору поставки №01/06 від 01 червня 2013 року - 213 868,63 грн. з яких 194 537, 50 грн. основної заборгованості, 5 276, 49 грн. пені, 1 167, 22 грн. 3 % річних, також позивач просить покласти на відповідачів витрати по оплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачами умов договору поставки №01/06 від 01 червня 2013 року, в частині оплати поставленого за договором товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/19089/13, розгляд справи призначено на 12.11.2013 року.

11.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла телефонограма від відповідача - 1 про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 12.11.2013 року представники відповідачів - 1, 2 не з'явились, відповідач -1 про свою відсутність суд повідомив, відповідач - 2 про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача - 1 про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як юридична особа не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання. Крім того, відповідача було завчасно повідомлено про розгляд справи (17.09.09 року), що свідчить про достатність часу для підготовки відповідачем відзиву щодо заявлених вимог та можливість відрядити уповноважену довіреністю особу до Господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні.

Представником позивача в судовому засіданні на вимоги ухвалу суду про порушення провадження у справі надано оригінали документів для огляду судом в судовому засіданні, надані документи по справі. Також, представником позивача подано клопотання про стягнення інших судових витрат, окрім судового збору, по справі, клопотання про стягнення витрат на адвокатські послуги.

Враховуючи те, що не з'явлення представників відповідачів - 1, 2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідачі не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представників для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів - 1, 2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2013 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем - 1, як покупцем, укладено договір поставки № 01/06 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 4.1. договору загальна вартість продукції за цим договором складається із вартості всіх партій продукції поставлених за цим договором.

Згідно п. 4.2. договору розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 14 - ти календарних днів після підписання покупцем видаткової накладної на партію товару. Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 9.6. договору сторони визначили, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

05.06.2013 року позивач поставив відповідачу - 1 відповідно до видаткової накладної № РН - 0000141, належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи (оригінал оглянуто в судовому засіданні), какао порошок натуральний в кількості 4925. 00 кг на загальну суму 194 537, 50 грн., у відповідності до Специфікації № 1 до договору підписаної сторонами 04.06.2013 року.

02.07.2013 року між позивачем, як постачальником, відповідачем - 1, як покупцем та відповідачем - 2, як новим покупцем була укладена додаткова угода № 1 до договору № 01/06 від 01.06.2013 року, відповідно до п. 1 якої за погодженням з постачальником покупець передав, а новий покупець прийняв на себе права та обов'язки сторони у договорі № 01/06 від 01.06.2013 року, а саме до нового покупця з моменту підписання додаткової угоди перейшов обов'язок оплатити отриманий товар - 4925 кг какао порошку натурального на загальну суму 194 537, 50 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 сторони погодили, що права та обов'язки покупця новий покупець набуває з 03 липня 2013 року.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1 до договору, у день укладання угоди покупець зобов'язаний передати новому покупцю документи про здійснення господарських операцій за основним договором, як то: договір № 01/06 від 01.06.2013 року з специфікацією № 1 від 04.06.2013 року та оригінал видаткової накладної № РН - 0000141 від 05.06.2013 року. Не передача даних документів визначає настання солідарного обов'язку покупця та нового покупця по основному зобов'язанню в сумі 194537, 50 грн. перед постачальником , який з цього моменту має право вимоги по стягненню боргу до обох або до кожного з сторін цього договору зобов'язаних до оплати по первинному зобов'язанню, яке виникає з договору поставки № 01/06 від 01.06.2013 року з специфікацією № 1.

07.08.2013 року позивач, в зв'язку з не оплатою поставленого товару по договору, направив відповідачам - 1, 2 претензію - вимогу на суму - 194 537, 50 грн., відповідно до якої вимагав негайно сплатити суму простроченої заборгованості за одержаний товар у розмірі - 194 537, 50 грн. на його розрахунковий рахунок вказаний в договорі.

Відповідно до тверджень позивача, викладених в позовній заяві відповіді на зазначену вище претензію та коштів в рахунок погашення суми заборгованості від відповідачів не надійшло.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки № 01/06 від 01.06.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 194537,50 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).

Відповідно до ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставини вважається такою, що не настала.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачі - 1, 2 відповіді на претензію - вимогу позивача та відзиву на позовну заяву не надали, грошові кошти в розмірі 194 537, 50 грн. за поставлений товар позивачу не оплатили, що в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку, що у день укладання додаткової угоди № 1 до договору покупець передав новому покупцю документи про здійснення господарських операцій за основним договором, то суд робить висновок, що факт передачі покупцем новому покупцю документів про здійснення господарських операцій за основним договором не відбувся. Доказів іншого суду не надано.

Вказана обставина у відповідності до п. 5 додаткової угоди № 1 до договору визначає настання солідарного обов'язку покупця та нового покупця по основному зобов'язанню в сумі 194537, 50 грн. перед постачальником.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем - 1 в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 194537,50 грн. відповідачами - 1, 2 суду не надано.

Факт наявності солідарного боргу у відповідачів - 1, 2 перед позивачем за договором в сумі 194537,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачами не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині солідарного стягнення основного боргу з відповідачів - 1, 2 у розмірі 194 537, 50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути солідарно з відповідачів - 1, 2 пеню в розмірі 5276, 49 грн. за прострочення оплати поставленого товару та 3 % річних в розмірі 1167, 22 грн. за загальний період з 03.07.2013 року по 13.09.2013 року (73 дні).

Оскільки п. 5 додаткової угоди № 1 до договору визначає настання солідарного обов'язку покупця та нового покупця тільки по основному зобов'язанню в сумі 194 537, 50 грн., у суду відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій нарахованих на суму основного зобов'язання з відповідачів - 1, 2 солідарно. Оскільки, відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 до договору права та обов'язки покупця новий покупець набув з 03.07.2013 року пред'явлення штрафних санкцій є правомірним тільки до відповідача - 2.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача - 2 на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 5 276, 49 грн. у відповідності до п. 9.6. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем - 1, 2 строків виконання грошового зобов'язання. Матеріали справи містять розрахунок суми пені згідно п. 9.6. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідачі - 1, 2 є такими що прострочили виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Стягненню солідарно з відповідачів - 1, 2 підлягає сума основної заборгованості за договором 194 537, 50 грн., та стягненню з відповідача - 2 підлягає сума пені в розмірі 5 276, 49 грн. у відповідності до п. 9.6. договору і сума 3 % річних в розмірі 1 167, 22 грн., нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України за загальний період з 03.07.2013 року по 13.09.2013 року (73 дні).

Судові витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів - 1, 2 солідарно в частині стягнення основного боргу та на відповідача - 2 в частині стягнення штрафних санкцій.

Крім того, позивач просить у відповідності до ст. 49 ГПК України позивач просить покласти на відповідачів - 1,2 витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 3 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Судом встановлено, що 11 листопада 2013 року між позивачем (далі за текстом - клієнт) та Адвокатом Кучмою Віктором Юрійовичем (далі за текстом - адвокат) було укладено договір № 11/11-13 про надання юридичної (адвокатської) допомоги в господарському спорі (оригінал договору міститься в справі), предметом якого відповідно до є надання юридичної (адвокатської) допомоги по господарському спору, який виник на підставі договірних відносин з поставки товару (какао - порошку) згідно договору поставки та невід'ємних додатків до нього, на умовах визначених договором.

Пунктом 4 зазначеного договору передбачено, що сума оплати юридичних послуг визначається сторонами за взаємною згодою у розмірі - 3000,00 грн. Дану суму клієнт зобов'язується сплатити адвокату в день підписання цього договору готівкою про що видається відповідна довідка про сплату суми гонорару повністю.

З матеріалів вбачається, що за надані по договору послуги клієнт сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується оригіналом довідки про одержання коштів згідно договору № 11/11-13 про надання юридичних (адвокатських) послуг від 11.11.2013 року, наявною в матеріалах справи.

З огляду на викладене, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню з відповідачів 1, 2 витрат на послуги адвоката підлягають задоволенню солідарно пропорційно стягнутих сум заборгованості за договором поставки.

Позивач також просить стягнути з відповідачів - 1, 2 в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України інші витрати, крім сплати судового збору та витрат на правову допомогу адвоката, а саме витрат на одержання достовірних даних про правовий статус відповідачів.

Судом встановлено, що на отримання витягів з ЄДРПОУ на позивача та відповідачів - 1, 2 та довідки з державного управління статистики у Волинській області, саме на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.10.2013 року, позивач витратив 197, 33 грн. (3*61,20 + 13,73 = 197,33 грн.), що підтверджується матеріалами справи, і відповідно стягненню з відповідачів - 1, 2 підлягає 197,33 грн. інших судових витрат солідарно пропорційно стягнутих сум заборгованості за договором поставки .

Інші витрати, зазначені позивачем не є необхідними для судового розгляду справи та є поточними витратами позивача на господарську діяльність, а отже не підлягають стягненню з відповідачів.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги до ТОВ "Ренесанс капітал інвест" задовольнити повністю.

2. Позовні вимоги до ТОВ "РЕНЕСАНС КЕПІТАЛ ІНВЕСТ" задовольнити частково.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КЕПІТАЛ ІНВЕСТ" (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, буд. 3/2, літ. А; 34047146; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс капітал інвест" (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, буд. 3/2, літ. А; код ЄДРПОУ 37883265; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод" (45100, Волинська область, м. Рожище, вул. Героїв УПА, буд. 41; код ЄДРПОУ 37271348) 194 537 (сто дев'яносто чотири тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 50 коп. основної заборгованості, 3 890 (три тисячі вісімсот дев'яносто) грн. 70 коп. витрат по оплаті судового збору, 2 728 (дві тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 80 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 49 коп. інших судових витрат.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс капітал інвест" (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, буд. 3/2, літ. А; код ЄДРПОУ 37883265; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод" (45100, Волинська область, м. Рожище, вул. Героїв УПА, буд. 41; код ЄДРПОУ 37271348) 5276 (п'ять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 49 коп. пені, 1167 (одну тисячу сто шістдесят сім) грн. 22 коп. 3 % річних, 386 (триста вісімдесят шість) грн. 67 коп. витрат по оплаті судового збору, 271 (двісті сімдесят одну) грн. 20 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 17 (сімнадцять) грн. 84 коп. інших судових витрат.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення12.11.2013
Оприлюднено22.11.2013
Номер документу35416955
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/19089/13

Постанова від 03.02.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Ропій Л.М.

Ухвала від 09.12.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Ропій Л.М.

Рішення від 12.11.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко Г.П.

Ухвала від 04.10.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко Г.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні