Постанова

від 03.02.2014 по справі 910/19089/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р. Справа№ 910/19089/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Кучма В.Ю. - представник, дов. № 1 від 11.11.2013;

від відповідачів: не викликались та не з'явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс капітал інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2013

у справі № 910/19089/13 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс кепітал інвест",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс капітал інвест"

про стягнення суми заборгованості згідно із договором поставки № 01/06 від 01.06.2013, 213 868,63 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/19089/13 відкладено на 03.02.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 у справі № 910/19089/13, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 у справі № 910/19089/13, позов до другого відповідача задоволено повністю, а до першого відповідача - задоволено частково; підлягає стягненню солідарно з першого та другого відповідача на користь позивача 194 537,50 грн. основної заборгованості, 1 167,22 грн. 3% річних, 3 890,70 грн. витрат по оплаті судового збору, 2 728,80 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 179,49 грн. інших судових витрат; підлягає стягненню з другого відповідача на користь позивача 5 276,49 грн. пені, 386,67 грн. витрат по оплаті судового збору, 271,20 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 17,84 грн. інших судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що факт наявності солідарного боргу у відповідачів перед позивачем за договором № 01/06 від 01.06.2013 в сумі 194 537,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачами не спростований, строк оплати товару, відповідно до п. 4.2 договору, є таким, що настав, тому позовні вимоги в частині солідарного стягнення основного боргу з відповідачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; судом встановлено порушення строку виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги про стягнення з відповідачів пені та 3% річних підлягають задоволенню відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку; судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідачів відповідно до ст. 49 ГПК України; з матеріалів справи вбачається, що за надані по договору послуги позивачем сплачено на користь адвоката грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується оригіналом довідки про одержання коштів згідно із договором № 11/11-13 про надання юридичних (адвокатських) послуг від 11.11.2013, наявної в матеріалах справи; з огляду на викладене, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідачів витрат на послуги адвоката підлягають задоволенню солідарно, пропорційно до стягнутих сум.

В апеляційній скарзі другий відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 у справі № 910/19089/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення солідарно зі скаржника та першого відповідача - 2 728,80 грн. витрат на оплату послуг адвоката, а також в частині стягнення зі скаржника 271,20 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції винесене з порушенням принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та без врахування принципу змагальності, що закріплені у ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, оскільки 12.11.2013 скаржник не забезпечив явку в судове засідання уповноваженого представника, у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні, а забезпечення в засідання іншого представника або директора було неможливим, однак, Господарський суд міста Києва всупереч вимогам ст.ст. 22, 77 ГПК України, позбавив скаржника права на участь в судовому засіданні, тому скаржник не міг належним чином довести обґрунтованість своїх заперечень щодо позову, таким чином, суд, з урахуванням положень ГПК України, маючи підстави для перенесення розгляду справи не врахував їх, чим відповідно порушив права та охоронювані законом інтереси скаржника.

Скаржник вказує, що зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалась в країні або в регіоні, відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг, а також, враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦК України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього - не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси, є його особистим правом, беручи до уваги ціну позову та кількість судових засідань; скаржник вважає, що витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3 000,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

На думку скаржника, суд припустився порушень ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 у справі № 910/19089/13 позивачем 03.02.2014 подано письмове обґрунтування розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката згідно із договором.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про солідарне стягнення з першого та другого відповідача заборгованості за одержаний товар у розмірі 194 537,50 грн., 5 276,49 грн. пені, 1 167,22 грн. 3% річних; судових витрат.

12.11.2013 позивачем подані клопотання про стягнення з відповідачів у порядку ст. 44 ГПК України 3 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката й про стягнення інших витрат, у загальному розмірі 335,73 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2013 між позивачем та першим відповідачем укладено договір поставки № 01/06, відповідно до п. 1.1 якого, на умовах даного договору позивач, за договором постачальник, зобов'язується передати у власність першого відповідача, за договором покупця, продукцію, сировину для харчової промисловості, а перший відповідач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до специфікації № 1 від 04.06.2013 до договору № 01/06 від 01.06.2013 позивач постачає 5-ть тонн натурального какао-порошку виробництва компанії "Гриф" (Польща) на умовах СРТ Житомир; ціна на даний товар (включаючи 20% ПДВ) становить 39,50 грн. за 1 кг.

Факт постачання позивачем першому відповідачу товару згідно із умовами договору № 01/06 та одержання товару першим відповідачем підтверджується наявною у матеріалах справи та підписаною представниками позивача та першого відповідача видатковою накладною № РН-0000141 від 05.06.2013 на суму 194 537,50 грн.

Згідно із п. 4.2 договору № 01/06 розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції перший відповідач здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 14-ти календарних днів після підписання першим відповідачем видаткової накладної на партію товару.

02.07.2013 між позивачем, першим та другим відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору № 01/06 від 01.06.2013, відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5 якої, за погодженням з позивачем, за додатковою угодою постачальником, перший відповідач, за додатковою угодою покупець, передає, а другий відповідач, за додатковою угодою новий покупець, приймає на себе права та обов'язки сторони у договорі № 01/06 від 01.06.2013, а саме до другого відповідача переходить з моменту підписання даної додаткової угоди обов'язок оплатити отриманий товар - 4 925 кг какао порошку натурального на загальну суму 194 537,50 грн.; права та обов'язки першого відповідача другий відповідач набуває з 03.07.2013; у день укладення угоди перший відповідач зобов'язаний передати другому відповідачу документи про здійснення господарських операцій за основним договором, як то: договір № 01.06.2013 з специфікацією № 1 від 04.06.2013 та оригінал видаткової накладної № РН-0000141 від 05.06.2013; непередача даних документів визначає настання солідарного обов'язку першого відповідача та другого відповідача по основному зобов'язанню в сумі 194 537,50 грн. перед позивачем, який з цього моменту має право вимоги по стягненню боргу до обох або до кожного з сторін цього договору, зобов'язаних до оплати по первинному зобов'язанню, яке виникає з договору поставки № 01/06 від 01.06.2013 з специфікацією № 1.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідно положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати за поставлений позивачем товар, відповідачами не надано.

Згідно із ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком; договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно із п. 5 додаткової угоди № 1 до договору № 01/06 від 01.06.2013 непередача даних документів визначає настання солідарного обов'язку першого відповідача до другого відповідача по основному зобов'язанню в сумі 194 537,50 грн. перед позивачем, який з цього моменту має право вимоги по стягненню боргу до обох або до кожного з сторін цього договору, зобов'язаних до оплати по первинному зобов'язанню, яке виникає з договору поставки № 01/06 від 01.06.2013 з специфікацією № 1.

Докази передання згаданих документів у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення, солідарно, з першого та другого відповідачів 194 537,50 грн. є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.6 договору № 01/06 за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача сум пені та 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суми пені у розмірі 5 276,49 грн. та 3% річних у розмірі 1 167,22 грн. є правильними та такими, що підлягають стягненню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ухвалою суду першої інстанції від 04.10.2013 у справі № 910/19089/13 було зобов'язано позивача, зокрема, надати довідки з органу статистики про знаходження в Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України позивача та відповідача на дату винесення даної ухвали, витяг із Єдиного державного реєстру на позивача та відповідача на дату винесення даної ухвали (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії до матеріалів справи).

Позивач у клопотанні про стягнення з відповідачів інших судових витрат у порядку ст. 44 ГПК України, поданому до суду першої інстанції 12.11.2013, просив стягнути з відповідачів 335,73 грн. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, у тому числі, пов'язаних із виконанням ухвали суду першої інстанції від 04.10.2013.

Перевіривши, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення зазначеного клопотання, у частині вимоги про стягнення інших витрат, у розмірі 197,33 грн., пов'язаних з виконанням згаданої ухвали суду, а інші, зазначені позивачем, витрати не підлягають стягненню як такі, що не є необхідними для судового розгляду справи, отже, відносяться на особу, яка їх понесла - позивача.

Позивачем до позовної заяви доданий договір № 11/11-13 про надання юридичної (адвокатської) допомоги в господарському спорі від 11.11.2013, відповідно до п.п. 1-4 якого, Кучма Віктор Юрійович, за договором адвокат, ознайомлюється з наданими вчасно позивачем, за договором замовником, "клієнтом", матеріалами договору поставки та додатками до нього і готує відповідно до закону претензії-вимоги та позовну заяву в Господарський суд міста Києва, у випадку безрезультатності переговорів по добровільному відшкодуванню суми боргу боржниками: першим та другим відповідачем в сумі 199 000,00 грн.; адвокат зобов'язується одержувати всі виписки, витяги, довідки з державних та інших установ, необхідних для підготовки матеріалів даної справи до суду; адвокат зобов'язується на підставі виданої довіреності здійснювати представництво позивача в Господарському суді міста Києва та в апеляційних та касаційних інстанціях по даній судовій справі та представляти позивача в органах Державної виконавчої служби та в органах Державної казначейської служби України та органах Прокуратури України і Міністерства внутрішніх справ України з метою виконання рішення суду у випадку позитивного вирішення справи судом - повного задоволення позовних вимог позивача судом; сума оплати юридичних послуг визначається сторонами за взаємною згодою у розмірі 3 000,00 грн.; дану суму позивач зобов'язується сплатити адвокату в день підписання цього договору готівкою, про що видається відповідна довідка про сплату суми гонорару повністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Позивачем надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 778 на ім'я Кучми Віктора Юрійовича та доказ оплати за послуги адвоката, а саме: довідку від 11.11.2013 про одержання коштів згідно із договором № 11/11-13 про надання юридичних (адвокатських) послуг.

Також у матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України від 05.11.2013 щодо інформації та даних адвоката Кучми В.Ю.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судові витрати, що сплачені стороною за отримання послуг адвоката, на підставі договору, укладеного з ним особисто або з адвокатським об'єднанням.

Оскільки позивачем подані докази та доведено, що Кучма В.Ю. має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону № 5076, послуги адвоката надавались безпосередньо адвокатом, витрати за послуги, надані Кучмою В.Ю., враховуючи положення ст. 49 ГПК України та принцип співрозмірності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на послуги адвоката у розмірі 3 000,00 грн.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

В п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вказано, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову; у зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, надання послуг адвоката, окрім позовних матеріалів, підтверджується протоколом судового засідання від 12.11.2013, згідно із яким адвокат Кучма В.Ю. брав участь у судовому засіданні.

Враховуючи усі обставини справи, беручи до уваги ціну позову, відсутні підстави для висновку про завищений розмір оплати послуг адвоката.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані із оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК; відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. (п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, враховуючи викладене та п. 4 договору № 11/11-13 про надання юридичної (адвокатської) допомоги в господарському спорі від 11.11.2013, наявна у справі довідка про одержання коштів згідно із договором № 11/11-13 є належним доказом оплати послуг, наданих адвокатом Кучмою В.Ю. щодо ведення справи № 910/19089/13.

Крім того, позивачем згідно із ухвалою апеляційного господарського суду від 13.01.2014 та з огляду на доводи апеляційної скарги, надано до матеріалів справи копію видаткового касового ордеру від 11.11.2013 про видачу Кучмі В.Ю. 3 000,00 грн. за адвокатські послуги згідно із договором № 11/11-13.

Також адвокатом надано довідку від 03.02.2013 про відсутність розрахункових рахунків в установах банку, як адвоката.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу; у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав; для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Отже, одержання послуг адвоката є правом сторони.

Твердження скаржника про те, що 3 000,00 грн. є неспіврозмірно завищеною сумою витрат на послуги адвоката, голослівне, на його обґрунтування скаржником не наведено ані доводів, ані надано розрахунку вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалась в країні або в регіоні.

Поряд із цим, у письмовому обґрунтуванні, наданому адвокатом 03.02.2014, відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 13.01.2014 та з огляду на доводи апеляційної скарги, вказується про витрати, зокрема, понесені у період розгляду справи в суді першої інстанції, всього на загальну суму 480,00 грн., крім того, проведена робота по збиранню цілого ряду документів, які вимагались судом першої інстанції, понесені відповідні затрати на транспортні послуги та канцтовари, час на підготовку заперечень, збирання доказів, вивчення законодавства та судової практики.

Також адвокатом надано повідомлення Головного управління статистики у Волинській області від 21.01.2014 № 13-11/30 про те, що органи державної статистики не проводять статистичне спостереження за змінами цін (тарифів) на послуги адвокатів, оскільки дані послуги не входять до "Споживчого набору товарів (послуг) - представників для розрахунку індексу споживчих та роздрібних цін".

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 04.10.2013 розгляд справи № 910/19089/13 призначено на 12.11.2013.

Факт отримання скаржником 14.10.2013 ухвали Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 у справі № 910/19089/13 підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 07750196.

11.11.2013 першим відповідачем подано телеграму з клопотанням про відкладення розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю забезпечення участі у судовому засіданні уповноваженого представника відповідача через його участь у іншому судовому засіданні.

Із оскаржуваного рішення вбачається, що клопотання першого відповідача не було задоволене, оскільки перший відповідач, як юридична особа, не був позбавлений права та можливості направлення іншого представника у судове засідання.

Згідно із ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, якщо вирішити спір в даному засіданні є можливим.

Крім того, законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні, або представляти інтереси відповідача особисто.

Таким чином, судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права про права та обов'язки сторін у судовому процесі.

Порушення норм процесуального права, на які вказує скаржник, відсутні.

Крім того, згідно із ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції; у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 у справі № 910/19089/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс капітал інвест" без задоволення.

2. Справу № 910/19089/13 повернути до Господарського суду міста Києва

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха