Постанова

від 18.11.2013 по справі 904/5094/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2013 року Справа № 904/5094/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Дармін М.О., Березкіна О.В.

при секретарі: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Перехрест В.Є. представник, довіреність №130-Д від 06.11.13р.

від відповідача: Гусак О.Л. представник, довіреність № б/н від 30.08.13р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новоолександрівська заготконтора» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 року у справі №904/5094/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий», м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства «Новоолександрівська заготконтора», с.Новоолександрівське, Павлоградський район, Дніпропетровська область

про стягнення 68 881,74 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Новий" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Новоолександрівська заготконтора" (надалі - відповідач) про стягнення з останнього на свою користь заборгованості за кредитним договором №3526408/01 від 24.10.2008р., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у сумі 37002,00 грн., простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 31115,25 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 764,49 грн., а всього: 68881,74 грн., з покладанням на відповідача витрат зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 року у справі №904/5094/13 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПП "Новоолександрівська заготконтора" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Новий" 37002,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 31115,25 грн. - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом; 497,39 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 1713,79 грн. - судовий збір. В решті позову відмовлено.

Зазначене судове рішення мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконав перед позивачем свої зобов'язання за довгостроковим кредитним договором №3526408/01 від 24.10.2008 року щодо своєчасного повернення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, невірністю розрахунку пені.

ПП "Новоолександрівська заготконтора" (відповідач) не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпроопетровської області від 29.08.2013р. у справі №904/5094/13, прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Новий" до ПП "Новоолександрівська заготконтора" задовольнити частково на суму 19096,29 грн., з яких: 10423,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 8535,15 грн. - прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом; 138,14 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; в решті позовних вимог відмовити.

Апелянт вважає, що рішення місцевого господарського суду винесено з порушенням норм матеріального права, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем була подана заява про застосування наслідків спливу позовної давності, проте місцевим господарським судом не були враховані положення цивільного законодавства про позовну давність та підстави її спливу.

ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Новий" (позивачем) наданий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що місцевим господарським судом в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено із матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Новий" (кредитор) та Приватне підприємство "Новоолександрівська заготконтора" (позичальник) уклали довгостроковий кредитний договір №3526408/01 від 24.10.2008р. (кредитний договір), відповідно до умов якого (пункт 1.1) кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 50000,00 грн. з 24.10.2008р. по 23.10.2010р. шляхом перерахування коштів з позикового рахунку позичальника на поточні цілі, пов'язані з поповненням оборотних коштів, а позичальник зі своєї сторони зобов'язався погашати кредит згідно графіку шляхом щомісячної сплати суми 2083,00 грн. на протязі 24 місяців. Строк повернення кредиту 23.10.2010 року.

За умовами п. 1.2 вказаного кредитного договору, плата за використання кредиту встановлюється у розмірі 27% річних.

Як обумовили сторони у п. 1.3 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно за фактичне використання грошових коштів на кожний останній день місяця за поточний звітний місяць, крім нарахування відсотків за грудень місяць. Відсотки за грудень місяць нараховуються по 31 число включно. Для нарахування процентів застосовується метод "факт - факт", тобто фактична кількість днів у місяці та фактична кількість днів у році. При розрахунку відсотків враховується перший день видачі кредитних коштів і не враховується день повного погашення заборгованості за кредитом. Остаточний розрахунок за відсотками проводиться при повному погашенні кредитних коштів (п.1.3. кредитного договору).

Кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного погашення кредиту, нарахованих по ньому відсотків та штрафних санкцій (п. 1.8. Кредитного договору).

Позивач надав відповідачу кредит у сумі 50000,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку, що підтверджується меморіальним ордером №861_7 від 24.10.2008р. та не заперечується самим позичальником.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 525 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Місцевим господарським судом під час провадження у першій інстанції вірно встановлено, що відповідач, як позичальник, свої обов'язки по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 12.06.2013р. рахується прострочена заборгованість за кредитом у сумі 37002,00 грн. та зі сплати процентів за користування кредитними коштами у сумі 31115,25 грн., доказів сплати якої відповідач суду не надав.

13.08.2013р. відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву з клопотанням про застосування у справі строків позовної давності.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як було зазначено місцевим господарським судом, відповідно до п.1.1 кредитного договору кредитор та позичальник погодили конкретну дату закінчення повернення кредитних коштів - до 23.10.2010 р., а тому саме до вказаної дати позичальник мав виконати усі свої зобов'язання за кредитним договором і від цієї дати починається перебіг строку позовної давності. Такий порядок обчислення перебігу позовної давності відповідає роз'ясненням, наведеним в п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. №10). Тому судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що з огляду на дату пред'явлення позову до суду, якою є 01.07.2013р., вимоги позивача до відповідача про стягнення простроченої заборгованості як за тілом кредиту у сумі 37002,00 грн., так і простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 31115,49 грн., які є предметом спору у даній судовій справі, були заявлені в межах трирічного строку загальної позовної давності.

До того ж, як вірно було встановлено місцевим господарським судом, відповідачем, як позичальником, було проведено 17.06.2011р. часткову сплату відсотків у сумі 2000,00 грн., а 28.12.2011 року було проведено часткове погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 500,00 грн., і такі дії відповідача слід розцінювати як визнання ним своїх зобов'язань перед позивачем, як кредитором, що за правилами ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перериває перебіг позовної давності, після чого перебіг позовної давності починається заново.

Відтак, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що доводи відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності та про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які визначають порядок застосування позовної давності та наслідків її спливу, - є необґрунтованими, у зв'язку із чим підлягають відхиленню.

Відповідно до п.п. 5.5 кредитного договору за порушення строків оплати відсотків, вказаних в п.п. 1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від неповерненої в строк суми відсотків.

За невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, позивачем нараховано (станом на 13.06.2013р.) пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом у сумі 764,49 грн. за період з 12.06.2012р. по 10.06.2013р.

Заперечуючи щодо вимог позивача про стягнення пені у сумі 764,49 грн. відповідач також посилався на те, що позивач не тільки пропустив строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача основного боргу та боргу по сплаті процентів за період з листопада 2008 року по травень 2010 року включно, але й не врахував положень ст.223 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, згідно з якими до вимог про стягнення пені передбачено застосування спеціальної позовної давності, у зв'язку із чим спливла позовна давність і стосовно стягнення його додаткової вимоги - пені у сумі 267,10 грн. за період з грудня 2011 року по червень 2012 року.

Наведений відповідачем у додаткових поясненнях від 29.08.2013р. контррозрахунок пені був визнаний місцевим господарським судом обґрунтованим, що стало підставою для часткової відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення пені у сумі 267,10 грн.

Однак судова колегія апеляційного господарського суду вважає висновки місцевого господарського суду в цій частині невірними.

Як свідчить розрахунок позовних вимог позивача, нарахування пені в сумі 764,49 грн. було здійснено за несвоєчасну оплату процентів, заборгованість по яких утворилась за період з грудня 2011 року по травень 2013 року, а період для нарахування пені визначався позивачем з 12.06.2012р. по 12.06.2013р.

Умовами п. 5.8. кредитного договору передбачено, що нарахування пені припиняється після повного виконання кредитних зобов'язань, що виключає застосування положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, які обмежують нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, шістьома місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Водночас обґрунтованими вимогами про стягнення пені, слід вважати вимоги щодо нарахувань позивача, які здійснені в межах спеціальної позовної давності в один рік, яка з урахуванням дати пред'явлення позову до господарського суду (01.07.2013р.), має визначатися періодом з 01.07.2012р. по 01.07.2013р.

Таким чином, як свідчать розрахунки позивача, із пропуском спеціальної позовної давності в один рік пред'явлені вимоги про стягнення: суми 6,90 грн. пені, яка нарахована за період з 12.06.2012р. по 30.06.2012р. на суму 886,24 грн. процентів за грудень 2011 року; суми 6,35 грн. пені, яка нарахована за період з 12.06.2012р. по 30.06.2012р. на суму 818,90 грн. процентів за січень 2012 року; суми 25,63 грн. пені, яка нарахована за період з 12.06.2012р. по 30.06.2012р. на суму 791,60 грн. процентів за лютий 2012 року; суми 6,30 грн. пені, яка нарахована за період з 12.06.2012р. по 30.06.2012р. на суму 818,90 грн. процентів за березень 2012 року; суми 20,34 грн. пені, яка нарахована за період з 29.04.2012р. по 30.06.2012р. на суму 791,60 грн. процентів за квітень 2012 року; 16,55 грн. пені, яка нарахована за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р. на суму 791,60 грн. процентів за травень 2012 року; суми 0,76 грн. пені, яка нарахована за період з 28.06.2012р. по 30.06.2012р. на суму 737,01 грн. процентів за червень 2012 року, а всього на загальну суму: 82,83 грн.

Оскільки відповідач заявляв про застосування позовної давності, то за приписом ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, наслідком спливу спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення пені в сумі 82,83 грн. має бути відмова в позові в цій частині.

Відтак за перерахунком судової колегії апеляційного господарського суду розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені має становити суму 681,66 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з мотивів, наведених відповідачем у своїй апеляційній скарзі, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Однак у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що знайшло прояв у визнанні судом обґрунтованими доводів відповідача щодо розміру належної до стягнення пені без надання ним належної оцінки оскаржуване судове рішення підлягає зміні (з підстав передбачених п. 3. ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України) в частині нарахувань пені, а в решті має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Новоолександрівська заготконтора" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 року у справі №904/5094/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 року у справі №904/5094/13 змінити в частині суми стягнутої пені та судових витрат, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини цього рішення в наступній редакції:

«Стягнути з приватного підприємства "Новоолександрівська заготконтора" (51471, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с.Новоолександрівське, вул.Чкалова, буд.1-А; індивідуальний код 32859589) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "НОВИЙ" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 93; ідентифікаційний код 19361982) 37002,00грн. (тридцять сім тисяч дві грн. 00 коп.) - прострочена заборгованість за кредитом; 31115,25грн. (тридцять одна тисяча сто п'ятнадцять грн. 25 коп.) - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом; 681,66 грн. (шістьсот вісімдесят одна грн. 66 коп.) - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 1717,64 грн. (одна тисяча сімсот сімнадцять грн. 64 коп.) - судовий збір, видати наказ. В решті відмовити».

Доручити видачу наказів господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складений 22.11.2013 року.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна