Постанова

від 19.11.2013 по справі 5011-27/16917-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа№ 5011-27/16917-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від прокуратури: Скакун О.М. - прокурор прокуратури, Ковригина Е.Е. - прокурор прокуратури

від позивача : Матвійчук В.В. - представник, Худіна О.В. - представник

від відповідача: не з»явився

від 3-ої особи-1: не з»явився

від 3-ої особи-2: Павлишнин М.М. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Солом"янського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 24.12.2012р.

у справі № 5011-27/16917-2012 (суддя Босий В.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Гірськолижний спортивний комплекс "Протасів Яр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія Транзит Груп Консалтинг"

про визнання права власності

за участю Прокуратури м. Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2012р. у справі № 5011-27/16917-2012 позовні вимоги задоволено повністю, визнано за Приватним акціонерним товариством "Гірськолижний спортивний комплекс "Протасів Яр" право власності на нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 357,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 23; визнано за Приватним акціонерним товариством "Гірськолижний спортивний комплекс "Протасів Яр" право власності на нежитлову будівлю (літ. Б) загальною площею 208,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 23. На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія Транзит Груп Консалтинг" судовий збір у розмірі 1 609 грн. 50 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Прокурор Солом"янського району м. Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповністю з»ясовано обставини справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що матеріали господарської справи взагалі не містять жодного дозвільного документа, необхідність яких визначена земельним та містобудівним законодавством, а також доказів того, що новозбудоване нерухоме майно на час розгляду справи було прийняте в експлуатацію та пройшло державну реєстрацію. На думку апелянта, місцевим судом не надано оцінку тому факту, що будівництво спірного об'єкту здійснювалось в порушення вимог чинного земельного та містобудівного законодавства, без належних дозвільних документів, а отже є самочинним будівництвом.

В судове засідання представник відповідача та третьої особи-1 не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Вислухавши думку представників прокуратури, позивача, третьої особи-2 дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що розгляд справи можливий за відсутності представників відповідача та третьої особи-1, оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду її по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07.01.2008 р. між ТОВ "Євразія Транзит Груп Консалтинг"(забудовник за договром) та Закритим акціонерним товариством "Гірськолижний спортивний комплекс "Протасів Яр", правонаступником якого є ПАТ "Гірськолижний спортивний комплекс "Протасів Яр", (замовник за договором) було укладено договір здійснення реконструкції та будівництва нежитлових будівель №07/01/08-2П.

Відповідно до п. 2.1 укладеного договору його предметом є реконструкція об'єкта (адміністративної будівлі загальною площею 27 кв.м. та нежила споруда спортивно-розважального характеру, що розташовані по вул. Протасів Яр, 23 в м. Києві) з необхідними інженерними мережами, включаючи проведення внутрішніх оздоблювальних робіт на земельній ділянці площею 5,3932 га згідно з розробленою проектною документацією, введення об'єкту в експлуатацію та оформлення права власності замовника на реконструйований об'єкт.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що всі будівельні роботи по реконструкції та завершення будівництва об'єкту, проводитимуться з матеріалів замовника та власними силами забудовника відповідно до умов договору.

Строк виконання робіт за договором визначений пунктом 3.1 договору та погоджений сторонами, а саме:

- з 10.01.2008 р. по 31.12.2009 р. -проведення будівельних робіт з реконструкції об'єкта з обов'язковим отриманням необхідних дозвільних документів та розробкою проектної документації;

- з 01.01.2010 р. по 30.05.2010 р. -комплекс необхідних дій щодо документального оформлення введення об'єкту в експлуатацію в установленому порядку;

- з 01.06.210 р. по 31.10.2010 р. -комплекс необхідних дій щодо оформлення та отримання нового документа про право власності замовника на реконструйований об'єкт.

Вартість виконання робіт, передбачених договором, становить 115 000,00 грн. Крім того, забудовник отримує право оренди частини об'єкту в розмірі та на умовах, зазначених в цьому договорі. Замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт забудовника протягом 10 календарних днів з моменту передачі замовнику документу про право власності на реконструйований об'єкт, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі (п.3.5. договору).

Пунктом 4.4.2 договору передбачено, що забудовник зобов'язаний після повідомлення замовника про закінчення будівництва об'єкту -передати його замовнику на підставі відповідного акту про прийняття об'єкту (прийому-передачі), після чого у встановленому законодавством порядку ввести об'єкт в експлуатацію та оформити новий документ про право власності замовника на реконструйований об'єкт в строки, визначені сторонами в розділі 3 цього договору та передати всі документи замовнику за відповідним актом.

Пунктом 5.3 договору сторонами договору погоджено, що після отримання забудовником нового документу про право власності замовника на реконструйований об'єкт передати такий документ замовнику на підставі акту прийому-передачі, який, за відсутності зауважень замовника, є доказом повного виконання забудовником зобов'язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт та всі майнові права на збудовану нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 357,3 кв.м. та нежитлову будівлю (літ. Б) загальною площею 208,9 кв.м., що розташовані по вул. Протасів Яр, 23, в м. Києві, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкту завершеного будівництва.

Пунктом 3 вищевказаного Акту сторони передбачили, що він є підставою для забудовника у встановленому порядку приступити до процедури вводу об'єкту в експлуатацію і оформлення нового документу про право власності замовника на об'єкт.

Позивач звернувся до відповідача листом №1-0/03 від 07.03.2012 р. з вимогою про введення об'єкту в експлуатацію та оформлення права власності на цей об'єкт.

Відповідач листом №110 від 15.03.2012 р. проти задоволення вимог позивача заперечував з огляду на невиконання останнім зобов'язань з оплати вартості робіт, виконаних згідно умов договору.

У зв»язку з тим, що позивач вважає, що відповідач порушує право власності позивача на збудовану нежитлову будівлю, позивач звернувся з позовом до Господарського суду м.Києва про визнання права власності, оскільки відповідачем була здійснена реконструкція нежитлових будівель та передано такі будівлі позивачу за актом приймання-передачі, однак незважаючи на передачу позивачу таких будівель за актом, відповідач відмовляється надати їх у власність позивача.

Як вбачається із змісту договору здійснення реконструкції та будівництва нежитлових будівель №07/01/08-2П, результатом проведення відповідачем будівельних робіт по реконструкції стали об'єкти - нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 357,3 кв.м. та нежитлова будівля (літ. Б) загальною площею 208,9 кв.м., що розташовані по вул. Протасів Яр, 23, в м. Києві, які згідно положень п.п. 4.2.3, 5.2 та 5.3 Договору відповідач зобов'язаний передати у власність позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 11, ст. 328 Цивільного кодексу України укладений сторонами Договір є підставою виникнення у позивача права власності на вказаний об'єкт на умовах, встановлених зазначеним Договором.

Пунктом 4.4.2 договору №07/01/08-2П передбачено, що забудовник зобов'язаний після повідомлення замовника про закінчення будівництва об'єкту -передати його замовнику на підставі відповідного акту про прийняття об'єкту (прийому-передачі), після чого у встановленому законодавством порядку ввести об'єкт в експлуатацію та оформити новий документ про право власності замовника на реконструйований об'єкт в строки, визначені сторонами в розділі 3 цього договору та передати всі документи замовнику за відповідним актом.

Позивач зазначає, що відповідач не надав документи, передбачені договором, оскільки вважає, що до проведення розрахунків позивачем він має право на притримання документації на об»єкт, чим і оспорює право власності позивача.

Відповідач збудував спірний об'єкт на спеціально відведеній позивачу для цього земельній ділянці на праві постійного користування для будівництва та експлуатації гірськолижної траси та передав позивачу, останній його прийняв у власність, а з наявного в матеріалах справи висновку експертного будівельно-технічного дослідження №28 від 20.12.2012 р., виконаного фізичною особою-підприємцем Вець В.В. (свідоцтво за №990, виданого ЦЕКК Міністерства юстиції України 09.06.206 р.) вбачається, що спірні об'єкти, а саме: нежитлові будівлі літ. "А" із загальною площею приміщень 357,3 кв.м. та літ. "Б"із загальною площею приміщень 208,2 кв.м., розташовані в м. Києві вул. Протасів Яр, 23 за об'ємно - планувальними рішеннями, а також доступні для візуального огляду конструктивні елементи відповідають будівельним, технічним, санітарним нормам, протипожежним вимогам ДБН.

Право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 53 932 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 23 належить ПАТ "Гірськолижний спортивний комплекс "Протасів Яр" на підставі акту прийому-передачі майна та майнових прав до Статутного фонду в оплату вартості акцій Закритого акціонерного товариства "Гірськолижний спортивний комплекс "Протасів Яр"№1 від 11.12.2001 р. та підтверджується Державним актом на право постійного користування землею №008234 від 26.12.2001 р.

Факт передачі позивачу та прийняття останнім об'єкту будівництва підтверджується актом прийому-передачі об'єкту завершеного будівництва відповідно до Договору від 21.12.2009 р., відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт та всі майнові права на збудовану нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 357,3 кв.м. та нежитлову будівлю (літ. Б) загальною площею 208,9 кв.м., що розташовані по вул. Протасів Яр, 23, в м. Києві.

За змістом ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

В даному випадку право власності на збудовану нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 357,3 кв.м. та нежитлову будівлю (літ. Б) загальною площею 208,9 кв.м., що знаходиться по вул. Протасів Яр, 23 у м. Києві виникло у ПАТ "Гірськолижний спортивний комплекс "Протасів Яр" саме з моменту передання вказаного об'єкту на підставі акту приймання-передачі, тобто з 21.12.2009 р., оскільки договір, на підставі якого позивач одержав у власність будівлю, не потребує ні нотаріального посвідчення, ні державної реєстрації. Умовами договору також не передбачено обов'язку сторін щодо нотаріального посвідчення вказаного договору.

Колегія вважає, що незалежно від виконання ПАТ "Гірськолижний спортивний комплекс "Протасів Яр" його зобов'язань за договором, право власності на будівлю, передану забудовником замовнику на виконання договору, перейшло саме з моменту передання майна, оскільки інший момент переходу права власності не передбачений ні умовами договору, ні законодавством.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 18.10.2010 р. у справі №11/610.

Таким чином, на підставі договору та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11, ст. ст. 328, 334 Цивільного кодексу України з моменту передачі відповідачем за актом приймання-передачі об'єкта завершеного будівництва позивач правомірно набув право власності на об'єкт реконструювання.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення пунктів 4.2.3, 5.2 та 5.3 договору не ввів об'єкт в експлуатацію та не оформив в установленому порядку документу про право власності позивача на об'єкт, а також не передав його позивачу на підставі відповідного акту, що перешкоджає останньому на власний розсуд здійснювати своє право власності на нерухоме майно, зокрема володіти, користуватись та розпоряджатися ним, укладаючи щодо майна договори та вчиняючи інші правочини.

Згідно письмових пояснень відповідача, які містяться в матеріалах спарви, останній вважає ненадання позивачу оригіналів зазначених документів правомірними діями (притриманням майна) до моменту виконання позивачем його обов'язку по оплаті збудованого об'єкту.

Відповідно до п. 3.5 Договору замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт забудовника протягом 10 календарних днів з моменту передачі замовнику документу про право власності на реконструйований об'єкт, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.5 Договору позивач зобов'язаний оплатити вартість робіт відповідача протягом 10 календарних днів з моменту передачі позивачу документу про право власності на реконструйований об'єкт.

Матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не доведено факту передання документів на підтвердження права власності на об'єкт позивачу.

Таким чином, строк виконання позивачем грошового зобов'язання за Договором на момент винесення рішення у даній справі не настав.

Згідно з ч. 1 ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

За таких обставин, невизнання відповідачем за позивачем права власності на спірний об'єкт та ненадання позивачу документу про право власності з мотивів не проведення позивачем повної оплати є неправомірним та перешкоджає йому вільно володіти, користуватися і розпоряджатися реконструйованим об'єктом як своєю власністю.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Місцевим судом встановлено, що позивач правомірно набув право власності на спірний об'єкт (нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 357,3 кв.м. та нежитлова будівля (літ. Б) загальною площею 208,9 кв.м., що знаходиться по вул. Протасів Яр, 23 у м. Києві), а відповідач необґрунтовано його не визнає та обмежує в його здійсненні, право власності позивача на такий об'єкт підлягає захисту в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 357,3 кв.м. та нежитлову будівлю (літ. Б) загальною площею 208,9 кв.м., що знаходиться по вул. Протасів Яр, 23, у м. Києві.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Право постійного користування земельною ділянкою площею 53 932 кв.м., що знаходиться за адресою: м, Київ. вул. Протасів Яр, 23, було встановлене за Позивачем на підставі акта приймання-передачі майна та майнових прав до Статутного фонду в оплату вартості акцій Закритого акціонерного товариства "Гірськолижний спортивний комплекс "Протасів Яр" № 1 від 11.12.2001 року, та підтверджується державним актом на право постійного користування землею №008234 від 26.12.2001 року. На підставі вище вказаного акта земельна ділянка була надана в постійне користування для будівництва та експлуатації гірськолижної траси у спортивно-оздоровчому парку "Протасів Яр" в Солом'янському районі м. Києва. Позивач як користувач земельної ділянки своїми діями не змінював ціль використання земельної ділянки, оскільки реконструйовані будівлі були заплановані для експлуатації гірськолижної траси, та являються допоміжними будівлями, на території яких знаходиться медичний пункт, місце розміщення бригади рятувальників, та дані будівлі використовуються для обслуговування гірськолижної траси, тобто для її безпечної експлуатації.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що земельна ділянка (Державний акт про право постійного користування землею № 008234 від 26.12.2001 року) надана у постійне користування для будівництва та експлуатації гірськолижної траси у спортивно-оздоровчому парку «Протасів Яр» у м. Києві. Експлуатація гірськолижної траси складається з декількох обов'язкових елементів, а не полягає лише у її використанні.

Розділом II «Правил безпеки з улаштування, безпечної експлуатації та утримання гірськолижних трас», затверджених Наказом МНС України № 1281 від 07.12.2011 року, передбачено цілий ряд обов'язків, здійснення яких покладається на суб'єкта господарювання. Зокрема, суб'єкт господарювання, що експлуатує гірськолижні траси, повинен створити службу охорони праці, розробити інструкції з охорони праці, здійснювати навчання і перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки, тощо. Також, відповідно до діючого законодавства України, суб'єкт господарювання повинен забезпечити персоналу гідні умови праці, а відвідувачам безпечні та комфортні умови перебування на гірськолижній трасі.

Для виконання покладених на нього обов'язків суб'єкт господарювання побудував дві будівлі - нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 357,3 кв.м та нежитлова будівля (літ. Б) загальною площею 208.9 кв.м, що знаходяться по вул. Протасів Яр, 23 у м. Києві. Вказані будівлі використовуються виключно в господарських цілях, з метою забезпечення безпечної експлуатації гірськолижної траси та особистої безпеки її відвідувачів.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на час розгляду справи в справі не містилося доказів того, що були наявні дозволи на проведення будівельних робіт, та доказ того, що майно було введене в експлуатацію, колегія зазначає наступне.

Укладеним між позивачем і відповідачем договором № 07/01/08-2П на відповідача був покладений обов'язок отримання дозвільної документації на початок робіт з реконструкції та введення будівель в експлуатацію. Позивач надав суду всі наявні у нього документи стосовно проведення будівництва та реконструкції вище вказаних об'єктів. Відповідач жодних документів на вимогу суду не надав. Однак, як правильно встановлено місцевим судом, відповідач в порушення пунктів 4.2.3, 5.2 та 5.3 договору не ввів об'єкт в експлуатацію та не оформив в належному порядку право власності на об'єкти позивача, та не передав його позивачу на підставі відповідного акта, що перешкоджає останньому здійснювати володіння, користування та розпорядження об'єктами. Крім того, позивач не звертався до органів будівельної інспекції з заявою про введення об'єктів в експлуатацію, оскільки згідно договору документи на об'єкти знаходилися у Відповідача. В зв'язку з чим позивач і був змушений просити визнати право власності на об'єкти в судовому порядку, щоб в подальшому звернутися за введенням об'єктів в експлуатацію, що він і зробив. Зазначене підтверджується Деклараціями про початок виконання будівельних робіт від 22.04.2013 року на Об'єкти та Деклараціями про готовність Об'єктів до експлуатації від 30.04.2013 року. Тобто на даний час дані об'єкти вже введені в експлуатацію, що підтверджує й той факт, що вище вказані Об'єкти відповідають всім містобудівним нормам та ДБН, тому доводи апелянта про те, що фактично інсував спір щодо введення об"єкта в експлуатацію з державними органами, спростовується вищенаведеним, оскікльи інспекцією добровільно видані декларації.

Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою у розумінні ст. 92 Земельного кодексу України підтверджує право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Згідно Указу Президента України від 08.04.11 року № 439/2011 " Про Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України" Державна архітектурно- будівельна інспекція є центральним органом виконавчої влади.

Пунктом 4 положення про Державну архітектурно-будівельна інспекція встановлено, що вона приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, видає відповідні сертифікати, реєструє декларації про готовність об'єкту' до експлуатації та у визначених законом випадках відмовляє в реєстрації таких декларацій.

Наявність вище вказаних документів про введення їх в експлуатацію ще раз підтверджує той факт, що вони відповідають всім вимогам для введення в експлуатацію. А той факт, що введення об'єктів в експлуатацію відбулося після прийняття оспорюваного рішення також підтверджує, що інтереси Інспекції держаного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві як органу, на який покладений обов'язок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, ніяким чином не порушуються, оскільки об'єкти не були введені в експлуатацію.

Крім того в діях позивача не вбачається порушення інтересів Київської міської ради, оскільки земельна ділянка використовувалася згідно її цільового призначення, як вже було вказано вище.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку, що апелянтом не наведено доказів наявності порушень прав та законних інтересів держави чи третіх осіб, а також наявність протиправних дій та причинний зв'язок з можливим порушенням прав та законних інтересів держави, так третіх осіб.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокурора Солом"янського району м. Києва на рішення Господарського суду м.Києва від 24.12.2012р. у справі № 5011-27/16917-2012 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 24.12.2012р. у справі № 5011-27/16917-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-27/16917-2012 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх