Постанова

від 05.11.2013 по справі 910/6527/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа№ 910/6527/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від Прокуратури м.Києва: Карпенко Н.М. - старший прокурор

від позивача: Маленко О.М. - юрист, Коломієць Т.М. - юрист

від відповідача-1: Загоровська Н.В. - представник

від відповідача-2: Коноваленко Є.Л. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен", Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) "Київреклама"

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 22.07.2013р.

у справі № 910/6527/13 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Медіа"

до Комунального підприємства "Київський метрополітен", Комунального підприємства виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

про визнання договору недійсним

за участю Прокуратури м.Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 22.07.2013 р. у справі № 910/6527/13 позов задоволено, визнано недійсним договір № 08/02/13 від 04.02.2013, укладений між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама".

На підставі рішення суду з Комунального підприємства "Київський метрополітен" та Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 147 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимоги повністю, посилаючись на порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильну оцінку наданих доказів і встановлених юридичних фактів.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-1 посилається на те, висновок місцевого господарського суду про те, що до нового кредитора можуть бути передані лише ті права, які існували на момент переходу цих прав, а також щодо неможливості передачі за правочином іншій особі обов»язків є помилковим та необґрунтованим.

Апелянт зазначає, що умови договору № 08/02/13 щодо залишення за первісним кредитором права вимоги на кредиторську заборгованість, яка обліковується у первісного кредитора, що виникла до підписання цього договору, не суперечить вимогам норм ст. 514 ЦК України.

Крім того, відсутність дебіторської заборгованості позивача на момент укладення договору про відступлення права вимоги, про що зазначає позивач в своїй позовній заяві, не може розглядатись як підстава для визнання недійсності договору, оскільки договір № 08/02/13 укладався за загальним порядком укладання господарських договорів відповідно до ст. 181 ГК України.

Апелянт вважає, що застосування норм ст. 651 ЦК України при ухваленні рішення є безпідставним, оскільки договором № 08/02/13 про відступлення права вимоги не вносяться зміни до договору № 80-Упр-(ДП)-03, а визначаються права та обов»язки нового кредитора по відношенню до первісного кредитора та первісного кредитора по відношенню до нового кредитора.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов»язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. В договорі № 80-Упр-(ДП)-03 відсутні умови, які зобов»язують КП «Київський метрополітен» отримати згоду позивача при укладанні договору про відступлення права вимоги за цим договором.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов»язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. КП «Київський метрополітен» листом від 21.02.2013 № 163-НЗК повідомив позивача про укладення договору № 08/02/13 від 04.02.13 про відступлення права вимоги за договором від 06.06.2003 № 80- Упр-(ДП)-03.

Апелянт зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України КП «Київський метрополітен» було передано всі необхідні документи КП «Київреклама» за актом приймання-передачі документів від 19.02.2013. Таким чином, на думку апелянта ним було дотримано всіх вимог чинного законодавства при укладенні договору від 04.02.2013р. № 08/02/13 про відступлення права вимоги за договором від 06.06.2003 № 80- Упр-(ДП)-03.

Відповідач-2 не погоджуючись з прийнятим місцевим судом рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на неповне з»ясування всіх обставин справи, на невідповідність висновків обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що під час укладення спірного договору відповідачем-1 та відповідачем-2 було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що засвідчується підписами і печатками сторін договору.

На думку апелянта місцевим судом безпідставно було прийнято до уваги твердження позивача про те, що на момент укладання сторонами договору у відповідача-2 ще не виникло право на отримання платежів від позивача, передбачених п.3.1. основного договору, оскільки останнє набувається не пізніше 5-го числа кожного місяця.

Щомісячні платежі за користування місцями для розміщення телевізійних екранів по основному договору мають грошовий та визначений характер, оскільки сторонами під час укладання та виконання умов основного договору було погоджено істотні умови, а саме місця встановлення, кількість екранів, строк їх розміщення та ціну за 1 кв.м. площу телевізійного екрану.

Крім того, апелянт вважає, що місцевий суд не дав належну оцінку тому незаперечному факту, що спірним договором не встановлювалися будь-які додаткові зобов»язання для позивача у порівняні з основним договором, тобто відповідачі своїми діями щодо укладання спірного договору та умови спірного договору жодним чином не порушують права позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, колегія встановила наступне.

06 червня 2003 року між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі по тексту - Відповідач) та Дочірнім підприємством "Гарант-АДВ" (далі по тексту - Позивач) укладено договір № 80-Упр (ДТ-03) про організацію рекламно-інформаційної діяльності (далі по тексту - Основний договір), згідно якого Відповідач 1 надає Позивачу переважне право здійснювати рекламно-інформаційну діяльність шляхом розміщення медіа-продукції на Інформаційних носіях останнього, засоби візуального відображення яких розташовані на стелях вагонів рухомого складу Київського метрополітену.

У зв'язку з реорганізацією ДП "Гарант-АДВ" в ТОВ "Гарант-АДВ", сторони домовилися внести зміни до преамбули Основного договору, замінивши слова "ДП "Гарант-АДВ" на слова "ТОВ "Гарант-АДВ", про що було укладено додаткову угоду № 2 від 27.01.2005.

Відповідно до статуту ТОВ "Транс-медіа" є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ "Гарант-АДВ".

Регулювання правовідносин пов'язаних з розміщенням реклами на транспорті в м. Києві здійснюється відповідно до Закону України «Про рекламу» (далі - Закон), Порядку розміщення реклами у м. Києві» затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 37/6253 (далі - Порядок) (копія Порядку додається).

Відповідно до Порядку реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Дія Порядку поширюється на розміщення реклами на території підприємств транспорту, Київського метрополітену, на зовнішній та внутрішній поверхнях інженерного облаштування, штучних споруд, будівель, транспортних засобів, що знаходяться на балансі підприємств транспорту та дорожнього господарства комунальної власності міста Києва.

Порядок є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами, що здійснюють розміщення реклами на транспорті комунальної власності.

Статтею 18 Закону України «Про рекламу» розміщення реклами на транспорті погоджується з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

Відповідно до Порядку КП "Київреклама" - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Головному управлінню з питань реклами та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - комунальна власність територіальної громади міста Києва), здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства.

Згідно п. 6.3. розділу III Порядку плата за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва щомісячно нараховується КП «Київреклама» та перераховується на поточний рахунок КП «Київреклама» і використовується в порядку, встановленому Київською міською радою чи уповноваженим нею органом.

Відповідно до Рішення Київської міської ради від 08.02.2013 № 3/9060 «Про бюджет міста Києва на 2013 рік» встановлено, що комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" не пізніше наступного робочого дня:

після зарахування коштів від плати за право тимчасового використання місць (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, та від плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва перераховує 70 відсотків отриманих коштів (без податку на додану вартість), з урахуванням видатків на соціальну рекламу, до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва;

після зарахування коштів від плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва перераховує 15 відсотків отриманих коштів (без податку на додану вартість), з урахуванням видатків на соціальну рекламу, комунальним підприємствам транспорту, на балансі яких знаходяться транспортні засоби, споруди, будівлі, устаткування транспорту, що є комунальною власністю міста Києва, у відповідності від розміру отриманої плати за розміщення реклами на об'єктах комунальних підприємств транспорту.

Тобто, саме КП «Київреклама» уповноважена Київською міською радою на отримання плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва та перерахування частини цієї плати до міського бюджету та балансоутримувачам.

Неотримання КП «Київреклама» плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, та неперерахування цієї плати у відповідності до встановленого Порядку до міського бюджету, призводило до неможливості забезпечення бюджетного процесу - виконання бюджету м. Києва, чим грубо порушувалися економічні інтереси міста та держави в цілому.

Нарахування та отримання КП «Київський метрополітен» коштів від плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва по договорам, що були укладені до набрання чинності рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 37/6253 «Про затвердження Порядку розміщення реклами в м. Києві» та не перерахування цих коштів до міського бюджету порушувало існуючий Порядок, встановлений Київською міською радою.

Враховуючи вищевикладене та з метою усунення порушень вимог Порядку та Рішення Київської міської ради від 08.02.2013 № 3/9060 «Про бюджет міста Києва на 2013 рік», в частині нарахування та отримання коштів від плати за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва та перерахування цих коштів до міського бюджету між КП «Київський метрополітен» та КП «Київреклама» було укладено договір № 08/02/13 від 04.02.2013 року (далі - «Спірний договір»).

Спірним договором відступлення права вимоги передбачено, зокрема, наступні умови:

- відступлення первісним кредитором на користь нового кредитора прав та обов'язків первісного кредитора за Основним договором за винятком прав первісного кредитора за Основним договором, що стосується експлуатаційних потреб первісного кредитора, вважаються переданими з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі документів, що підтверджують право вимоги до Боржника (п.1.2.1. Спірного договору);

новий кредитор не одержує права вимоги на кредиторську заборгованість за Основним договором, яка обліковується у первісного кредитора, що виникла до підписання спірного договору (п. 1.2.2. Спірного договору);

первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору наступні документи: оригінал основного договору з додатковими угодами та іншими документами, що є невід'ємною частиною Основного договору; документи, що підтверджують встановлення або демонтаж рекламних засобів Боржника для розміщення реклами на дату передання права вимоги за Основним договором (акти вводу в експлуатацію спеціальних конструкцій. Акти про демонтаж тощо (п.2.2.1 Спірного договору));

- новий кредитор зобов'язаний при виконанні умов Основного договору дотримуватись на території первісного кредитора правил техніки безпеки, норм охорони праці, санітарно-епідеміологічних та протипожежних норм і правил (п.2.4.6. Спірного договору);

- новий кредитор зобов'язаний інформувати боржника, що проведення робіт з розміщення, демонтажу, заміни тощо рекламних засобів за Основним договором можливе тільки за умови оформлення допуску і погодження з первісним кредитором відповідно до чинних нормативно-правоих актів, що регламентують вимоги до безпечного виконання робіт та/або надання послуг на виділених площах Первісного кредитора (п.2.4.11. Спірного договору);

- новий кредитор зобов'язаний розслідувати та брати на облік нещасні випадки, що сталися з вини нового кредитора з його працівниками під час виконання ними робіт та/або надання послуг на виділених площах первісного кредитора (п.2.4.11. Спірного договору);

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Під час укладання спірного Договору Відповідачем-1 і Відповідачем-2 було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що засвідчується підписами і печатками Сторін договору.

Відповідно до п. 2.1.Договору Первісний кредитор (КП «Київський метрополітен») передає, а Новий кредитор (КП «Київреклама») набуває права та обов'язки Первісного кредитора за договором від 06.06.2003 року № 80 Упр (ДП)-ОЗ з усіма додатковими угодами та додатками до нього (надалі - «Основний Договір»), який укладено між Первісним кредитором та TOB «Транс Медіа» (надалі - «Боржник) за винятком прав Первісного кредитора за Основним договором, що стосуються експлуатаційних потреб Первісного кредитора. Право вимоги, що передається, належить Первісному кредитору на підставі Основного договору.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому беруть участь дві сторони: боржник та кредитор. Боржником у зобов'язанні є особа, яка має обов'язок виконати на користь кредитора певну дію або утриматися від виконання певної дії. Тобто боржник - це зобов'язана сторона. В свою чергу кредитором є сторона зобов'язання, яка має право вимагати вчинення на свою користь певної дії або утриматися від її вчинення. Тобто кредитор - це уповноважена сторона.

Згідно з п. 1. ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Враховуючи зазначені норми права, кредитор (сторона в договорі) має право передати свої права у зобов'язанні (договорі) іншій особі - новому кредитору.

Частиною 1. ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ч. 1. ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.

Разом з тим зазначене положення є диспозитивним, отже інші правила можуть бути встановлені договором або законом. Суб'єкти зобов'язання можуть провести заміну кредитора лише в певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора. Це є можливим в разі подільності права вимоги кредитора, наприклад, в грошових зобов'язаннях. В такому випадку зобов'язання перетвориться на зобов'язання з множинністю осіб на стороні кредитора.

Твердження Позивача про неможливість передачі майбутніх вимог не може бути прийняте колегією з огляду на наступне.

Аналізуючи ст. 514 та ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України колегія приходить до висновоку про можливість переходу до нового кредитора майбутніх вимог, тобто прав вимоги які виникнуть в майбутньому.

До нового кредитора можуть переходити майбутні вимоги за умови їх визначеності,оскільки термін виконання зобов'язання має внутрішній характер, виступаючи «службовим параметром» зобов'язання.

Щомісячні платежі за користування місцями для розміщення телевізійних екранів по Основному договору мають грошовий та визначений характер, оскільки сторонами під час укладання та виконання умов Основного договору було погоджено істотні умови, а саме: місця встановлення, кількість екранів, строк їх розміщення та ціну за 1 кв. м. площу телевізійного екрану.

Враховуючи вищезазначене, колегія вважає, що під час укладання між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 спірного договору право вимоги щодо плати за користування місцями для розміщення телевізійних екранів було подільним (грошові кошти) та визначеним на майбутнє (майбутня вимога). Законодавством передбачено, що до нового кредитора можуть переходити майбутні вимоги за умови їх визначеності, оскільки термін виконання зобов'язання має внутрішній характер, виступаючи службовим параметром» зобов'язання, а тому у Відповідачів були всі законні підстави для укладання Спірного договору.

Аналогічна позиція викладена в п.29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211, в якому до відома господарських судів було доведено відповіді на питання щодо застосування норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України та зазначено, що у випадку заміни кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предмет зобов'язання є подільним, то новому кредитору може бути передана лише частина прав первісного кредитора разом із субсидіарними правами у відповідній частині.

Таким чином, висновок Господарського суду про те, що до нового кредитора можуть бути передані лише ті права, які існували на момент переходу цих прав, а також щодо неможливості передачі за правочином іншій особі обов'язків є помилковим та необґрунтованим.

В силу ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Договором від 04.02.2013 № 08/02/13 про відступлення права вимоги визначено обов'язки нового кредитора по відношенню до первісного кредитора та первісного кредитора по відношенню до нового кредитора в зв'язку з укладанням зазначеного договору, обов'язки старого кредитора по відношенню до Позивача залишені незмінними.

Суб'єкти зобов'язання можуть провести заміну кредитора лише в певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора. Це є можливим в разі подільності права вимоги кредитора, наприклад, в грошових зобов'язаннях. В такому випадку зобов'язання перетвориться на зобов'язання з множинністю осіб на стороні кредитора.

Таким чином, умови договору від 04.02.2013 № 08/02/13 щодо залишення за первісним кредитором права вимоги на кредиторську заборгованість, яка обліковується у первісного кредитора, що виникла до підписання цього договору, не суперечить вимогам норм ст. 514 ЦК України, як помилково зазначає позивач.

КП „Київський метрополітен" листом від 21.02.2013 № І96-2829/КР повідомив Позивача про укладення договору від 04.02.2013 № 08/02/13 про відступлення права вимоги за договором від 06.06.2003 № 80-Упр(ДТ-03).

Відповідно до ч. 1. ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Всі необхідні документи КП „Київський метрополітен" було передано КП „Київреклама" за актом приймання-передачі документів від 19.02.2013.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, встановленню підлягають наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановленні частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що договір 04.02.2013 № 08/02/13 про відступлення права вимоги за договором від 06.06.2003 № 80-Упр(ДТ-03) укладено з дотриманням вимог діючого законодавства України, а тому правові підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку, що надані позивачем докази спростовуються матеріалами справи.

Оцінивши обставини справи, справи колегія не може погодитись з висновками суду щодо правомірності вимог позивача.

За таких обставин, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва не відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підлягає скасуванню, у зв'язку з чим апеляційні скарги підлягають задоволенню.

В зв'язку із скасуванням рішення судові витрати підлягають перерозподілу відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2013р. у справі № 910/6527/13 задовольнити.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2013р. у справі № 910/6527/13 задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2013р. у справі № 910/6527/13 скасувати.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Медіа" (03680, м.Київ, вул. Володимирська, 42, оф.2, код ЄДРПОУ 32378136) на корисить Комунального підприємства "Київський метрополітен"(03055, м.Київ, пр.-т Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) судовий збір в розмірі 573, 50 грн. за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Медіа" (03680, м.Київ, вул. Володимирська, 42, оф.2, код ЄДРПОУ 32378136) на корисить Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м.Київ, Боричів узвіз, 8, код ЄДРПОУ 26199714) судовий збір в розмірі 573, 50 грн. за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 910/6527/13 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх