Постанова

від 11.11.2013 по справі 826/15643/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2013 року 15 год. 42 хв. № 826/15643/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Крилова А.В. (довіреність від 24.09.2013р. б/н), відповідача - Ткача С.С. (довіреність від 24.07.2013р. № 824/9/), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Андре Тан» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2013 року № 0005272208 і № 0005282208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Андре Тан» (далі - позивач, ТОВ «Андре Тан») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2013 року № 0005272208 і № 0005282208.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ від 02.04.2013р. № 298/22.8/35634542, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Андре Тан» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» (ідентифікаційний код 36803875) і ТОВ «Дженіт Флай» (ідентифікаційний код 37563547) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності (нікчемності) господарських правочинів, укладених між ТОВ «Андре Тан» і вказаними контрагентами (договір про надання рекламних послуг від 01.11.2011р. № 0112 з ТОВ «Дженіт Флай»), та договір про надання послуг (послуги з відеозйомки) від 01.03.2011р. № 01/03-11 з ТОВ «ТПК «Техномашпостач») фактично ґрунтується на неналежних доказах - актах інших податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок відносно таких контрагентів позивача. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами, та безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ «Андре Тан» (а саме: рекламування основної діяльності підприємства щодо виробництва одягу, створення передачі (аудіовізуального твору) на замовлення третьої особи). Крім того, в періоди укладення та виконання вказаних Договорів всі Сторони вказаних правочинів (тобто Замовник і Виконавці послуг) були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Що ж до визначення відповідачем зазначених вище договорів про надання послуг до правочинів, що порушують публічний порядок, а тому й до нікчемних правочинів, напряму суперечить змісту норми ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н та б/д, додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Андре Тан» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» (ідентифікаційний код 36803875) і ТОВ «Дженіт Флай» (ідентифікаційний код 37563547) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 02.04.2013р. № 298/22.8/35634542. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Андре Тан» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 185, п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на 92 000, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за звітні місяці червень, липень і грудень 2011 року - на загальну суму 80 000, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акті Бориспільської ОДПІ Київської області від 05.10.2012р. № 282/7/23-1/36803875 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «ТПК «Техномашпостач» код ЄДРПОУ 36803875 з підприємствами - покупцями та постачальниками за період червень 2011 року - червень 2012 року», Акті Бориспільської ОДПІ Київської області від 26.09.2012р. № 253/22-1/37563531 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Дженіт Флай» код ЄДРПОУ 37563547 з підприємствами - покупцями та постачальниками за період квітень-грудень 2011 року» та постанові ст. слідчого з ОВС Головного слідчого управління ДПС України підполковника податкової міліції Небелюка В.І. про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 10.04.2012р. (за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України).

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.04.2013р. № 0005272208 і № 0005282208, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 28.03.2013р. по 29.03.2013р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 28.03.2013р. № 985, направлення на перевірку від 28.03.2013р. № 704/22.8, працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Андре Тан» (ідентифікаційний код 35634542) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» (ідентифікаційний код 36803875) і ТОВ «Дженіт Флай» (ідентифікаційний код 37563547) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 02.04.2013р. № 298/22.8/35634542 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 - 4 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «Андре Тан» з суб'єктами господарської діяльності: ТОВ «Дженіт Флай» (ідентифікаційний код 37563547) - договір про надання рекламних послуг від 01.11.2011р. № 0112 на суму 300 000, 00 грн. (з ПДВ), і ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» (ідентифікаційний код 36803875) - договір про надання послуг від 01.03.2011р. № 01/03-11 на суму 180 000, 00 грн. (з ПДВ). За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за ІІ - IV-ий квартали 2011 року суму витрат у розмір 400 000, 00 грн., а до складу податкового кредиту за червень, липень і грудень 2011 року - податок на додану вартість в сумі 80 000, 00 грн.

При цьому під час дослідження економіко-правового статусу контрагентів ТОВ «Андре Тан» працівником відповідача було виявлено наступне:

- щодо ТОВ «ТПК «Техномашпостач»: підприємство зареєстроване Виконавчим комітетом Бориспільської ради від 26.11.2009р. за № 135410200000002168; місцезнаходження підприємства згідно бази даних органів ДПС: м. Бориспіль, вул. З. Космодем'янської, буд. 17; перебуває на обліку в Бориспільській ОДПІ Київської області ДПС; одноособовим засновником, директором і головним бухгалтером підприємства є ОСОБА_5; свідоцтво платника ПДВ підприємства анульовано 05 грудня 2011 року (з підстави внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням); стан платника ТОВ «ТПК «Техномашпостач» згідно баз даних органів ДПС - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; останній звіт з податку на додану вартість до податкової інспекції поданий за листопад 2011 року з нульовими показниками за підписом директора ОСОБА_5; ст. слідчим з ОВС Головного слідчого управління ДПС України підполковником податкової міліції Небелюком В.І. винесено постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 10.04.2012р. відносно ряду фізичних осіб за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в т.ч.: ТОВ «Техномашпостач» (ідентифікаційний код 36803875), з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Євро класс трейд» ОСОБА_6 в мінімізації ним податкових зобов'язань, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Євро класс трейд» ОСОБА_6, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 3 Кримінального кодексу України.

Крім того, в Акті Бориспільської ОДПІ Київської області від 05.10.2012р. № 282/7/23-1/36803875 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «ТПК «Техномашпостач» код ЄДРПОУ 36803875 з підприємствами-покупцями та підприємствами-поста-чальниками за період червень 2011 року - червень 2012 року» викладені наступні висновки: «Звіркою ТОВ «ТПК «Техномашпостач» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із підприємствами - постачальниками їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Звіркою ТОВ «ТПК «Техномашпостач» не підтверджено податкові зобов'язання за період червень 2011 року - червень 2012 року у розмірі 2 381 404, 00 грн. та податковий кредит за період червень 2011 року - червень 2012 року у розмірі 2 345 551, 00 грн. Встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання ТОВ «ТПК «Техномашпостач» вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними при придбані товарів (робіт, послуг).».

- щодо ТОВ «Дженіт Флай»: підприємство зареєстроване Виконавчим комітетом Бориспільської ради від 15.03.2011р. за № 1354102000002443; місцезнаходження підприємства згідно бази даних органів ДПС: м. Бориспіль, вул. Новопрорізна, буд. 8/А; перебуває на обліку в Бориспільській ОДПІ Київської області ДПС; одноособовим засновником, директором і головним бухгалтером підприємства є ОСОБА_7; свідоцтво платника ПДВ підприємства анульовано 05 грудня 2011 року (з підстави внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням); стан платника податків згідно баз даних органів ДПС - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; останній звіт з податку на додану вартість до податкової інспекції поданий за листопад 2011 року, а по податку на прибуток підприємства - за 9-ть місяців 2011 року за підписом директора ОСОБА_7

Крім того, до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшов Акт Бориспільської ОДПІ Київської області від 26.09.2012р. № 253/22-1/37563531 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників податку на додану вартість в обліку ТОВ «Дженіт Флай» код ЄДРПОУ 37563547 з підприємствами-покупцями та підприємствами-постачальниками за період квітень-грудень 2011 року», в якому зафіксовані аналогічні висновки щодо встановлених порушень ТОВ «Дженіт Флай», а саме: «Звіркою ТОВ «Дженіт Флай» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із підприємствами-постачальниками їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Звіркою ТОВ «Дженіт Флай» не підтверджено податкові зобов'язання за період червень-грудень 2011 року у розмірі 2 693 279, 00 грн. та податковий кредит за період червень-грудень 2011 у розмірі 2 649 235, 00 грн. Встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання ТОВ «Дженіт Флай» вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними при придбані товарів (робіт, послуг).».

На підставі вищевикладеного працівник відповідача дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність від імені ТОВ «ТПК «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай» здійснювалася невстановленими особами. А тому не прийняв до уваги первинні та розрахункові документи, документи бухгалтерського і податкового обліків ТОВ «Андре Тан» як такі, що підтверджують господарські операції між зазначеними юридичними особами.

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 02.04.2013р. № 298/22.8/356345427 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Андре Тан» наступних норм законодавства України:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 185, п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на прибуток за ІІ - IV-ий квартали 2012 року, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 92 000, 00 грн. та до заниження сум податку на додану вартість за звітні місяці червень, липень і грудень 2011 року на загальну суму 80 000, 00 грн. (в т.ч. за червень 2011 року в сумі 45 923, 00 грн., за липень 2011 року - 4 068, 00 грн., за грудень 2011 року - 30 000, 00 грн.).

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач 10 квітня 2013 року направив на адресу ДПІ письмові заперечення від 09.04.2013р. б/н на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 17.04.2013р. № 17637/10/22.8-10 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Андре Тан» - без задоволення

22 квітня 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки від 02.04.2013р. № 298/22.8/35634542 та згідно розрахунку фінансових санкцій, копія якого наявна в матеріалах справи, прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0005282208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог ст. 185, п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Андре Тан» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 88 518, 00 грн., в т.ч. 80 000, 00 грн. - основний платіж, 8 518, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0005272208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Андре Тан» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 92 000, 00 грн., в т.ч. 92 000, 00 грн. - основний платіж.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.06.2013р. № 1330/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 30.09.2013р. № 10010/6/99-99-10-01-15 скарги ТОВ «Андре Тан» на податкові повідомлення-рішення від 22.04.2013р. за № 0005272208 і № 0005282208 були залишенні без задоволення, а такі спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в протягом 2011 року між ТОВ «Андре Тан» (Замовник), в особі директора ОСОБА_8, і суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач», в особі директора ОСОБА_9, і ТОВ «Дженіт Флай», в особі директора ОСОБА_10, (Виконавцями) були укладені письмові договори про надання послуг, а саме:

- договір на надання послуг від 01.03.2013р. за № 01/03-11, відповідно до умов якого Виконавець за дорученням Замовника, в порядку та на умовах визначених цим Договором, приймає на себе зобов'язання з надання протягом терміну дії даного Договору платних послуг з організації відеозйомки на користь останнього. Послуги надаються у відповідності із сценарієм, графіком зйомок, іншими документами, які будуть узгоджуватися Сторонами. Всього загальна вартість послуг по цим Договором складає 300 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 50 000, 00 грн.);

- договір про надання рекламних послуг від 01.11.2011р. за № 0112, відповідно до якого Виконавець зобов'язується, в порядку та на умовах визначених цим Договором, виконати за завданням Замовника роботи з розміщення банерної реклами в мережі Інтернет (розміщення рекламних матеріалів на сайтах), а Замовник - оплатити такі послуги. Вартість послуг визначається у рахунках-фактурах.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг та відповідно оплати вартості результатів таких послуг) за вказаними Договорами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору про надання послуг від 01.03.2011р. за № 01/03-11;

- акта виконаних робіт, датованого 15 червнем 2011 року, на суму 300 000, 00 грн. (з ПДВ), оформленого за результатами надання ТОВ «ТПК «Техномашпостач» протягом квітня-червня 2011 року послуг з організації відеозйомок;

- договору про надання рекламних послуг від 01.11.2011р. за № 0112;

- акта від 30.11.2011р. за № 1 на суму 180 000, 00 грн. (з ПДВ), оформленого за результатами надання ТОВ «Дженіт Флай» послуг з розміщення реклами на сайті EX.UA протягом періоду з 01 по 30 листопада 2013 року;

- друк-монітору (зображення реклами, що була розміщена на сайті EX.UA), затвердженого Сторонами;

- податкових накладних від 17.06.2011р. № 221 на суму 300 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 50 000, 00 грн.) та від 30.11.2011р. № 174 на суму 180 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 000, 00 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 80 000, 00 грн., виписаних вказаними контрагентами на користь ТОВ «Андре Тан»;

- оригіналів платіжних доручень позивача від 29.06.2011р. № 153 на суму 300 000, 00 грн. (з ПДВ - 50 000, 00 грн.) та від 14.12.2011р. № 385 на суму 180 000, 00 грн. (з ПДВ - 30 000, 00 грн.) на оплату рекламних послуг та послуг з організації відеозйомок на користь ТОВ «ТПК «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай». Оплата за надані послуги здійснювалася ТОВ «Андре Тан» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість послуг з ПДВ) зі свого рахунку № 26008158362000 в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) на рахунки своїх контрагентів: ТОВ «ТПК «Техномашпостач» р/р № 26009001142801 в ПАТ «Агрокомбанк» (МФО 322302) та ТОВ «Дженіт Флай» р/р № 26000301945 в Філії АТ Банку «Меркурій» (МФО 300755), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «ТПК «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай» на адресу позивача за результатами наданих послуг, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Андре Тан» від 07.11.2013р. б/н, наданих в судовому засіданні по даній справі, замовлення та придбання у ТОВ «Дженіт Флай» вказаних вище послуг з розміщення реклами в мережі Інтернет здійснювалися позивачем з метою пошуку нових клієнтів і відповідно стимулювання обсягів продаж продукції позивача (одягу, взуття, ін.). За результатами вжитих рекламних заходів господарської діяльності Товариства позивачем були отримані суми прибутку, відомості щодо яких задекларовані у відповідній податковій звітності ТОВ «Андре Тан» по податку на прибуток підприємства. Що ж до наявності зв'язку між правовідносинами ТОВ «Андре Тан» з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» та господарською діяльністю позивача, то укладення договору про надання послуг від 01.03.2011р. № 01/03-11 з вказаним контрагентом було зумовлено необхідністю забезпечення позивачем виконання своїх договірних зобов'язань перед ТОВ «Студія Квартал-95» по створенню випусків телевізійної передачі «Жити - це модно», з подальшим відступленням майнових і суміжних прав, згідно договору від 21.01.2011р. № 39 (копії цього договору та складених на його виконання первинних і розрахункових документів наявні в матеріалах даної справи).

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Андре Тан» надало суду наступні документи, які підтверджують факт придбання спірних послуг з метою використання їх в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії статуту ТОВ «Андре Тан», свідоцтва про державну реєстрацію та довідки з органу статистики відносно ТОВ «Андре Тан», свідоцтва на знак для товарів і послуг № 76339, довідки форми № 4-ОПП та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Андре Тан»; копії договору оренди нежилого приміщення, акта прийому-передачі нежилого приміщення, актів виконаних робіт та платіжних доручень на оплату орендних платежів; копію штатного розкладу ТОВ «Андре Тан», затвердженого наказом Товариства від 28.02.2011р. № 2; копію протоколу загальних зборів Учасників ТОВ «Андре Тан» від 01.11.2007р. з відомостями про розмір та склад майнового внеску (переважно швейне та ін. обладнання, комп'ютерна техніка) засновника цього товариства; оборотно-сальдової відомості ТОВ «Андре Тан» по рахунку бухгалтерського обліку 10 «Основні засоби» за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р.; оригіналу виписки АТ «УкрСибббанк» з розрахункового рахунку ТОВ «Андре Тан» за 15.07.2011р. з відомостями про отримання коштів від ТОВ «Студія Квартал-95» за створення телевізійної передачі «Жить-это модно»; копії податкової звітності ТОВ «Андре Тан» по податку на прибуток за ІІ-IV-ий квартал 2011 року та І-ий квартал 2012 року.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «ТПК «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за червень-липень, грудень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 02.04.2013р. № 298/22.8/35634542 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Андре Тан» та підприємствами ТОВ «ТПК «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 02.04.2013р. № 298/22.8/35634542 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «ТПК «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Андре Тан» або його контрагентів - ТОВ «ТПК «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 810, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Андре Тан» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 22 квітня 2013 року № 0005272208 і № 0005282208.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Андре Тан» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 15а, кв. 2, ідентифікаційний код 35634542) 1 810 (одну тисячу вісімсот десять) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова