Ухвала
від 19.12.2013 по справі 826/15643/13-а
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15643/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

19 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Крилов А.В.,

від відповідача Ткач С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Андре Тан» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22 квітня 2013 року № 0005272208 і № 0005282208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Андре Тан» (ідентифікаційний код 35634542) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» (ідентифікаційний код 36803875) і ТОВ «Дженіт Флай» (ідентифікаційний код 37563547) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

Результати перевірки відображено в акті від 02.04.2013р. № 298/22.8/35634542, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог - пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 185, п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим товариством податку на прибуток за ІІ - IV-ий квартали 2012 року, який підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 92 000, 00 грн. та до заниження сум податку на додану вартість за звітні місяці червень, липень і грудень 2011 року на загальну суму 80 000, 00 грн. (в т.ч. за червень 2011 року в сумі 45 923, 00 грн., за липень 2011 року - 4 068, 00 грн., за грудень 2011 року - 30 000, 00 грн.).

На підставі акта перевірки від 02.04.2013р. № 298/22.8/35634542 відповідачем 22.04.2013 року прийняті податкові повідомлення рішення: № 0005282208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог ст. 185, п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Андре Тан» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 88 518, 00 грн., в т.ч. 80 000, 00 грн. - основний платіж, 8 518, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0005272208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Андре Тан» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 92 000, 00 грн., в т.ч. 92 000, 00 грн. - основний платіж.

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції ТОВ «Андре Тан» з його контрагентами ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та неправомірне віднесення понесених за наслідками таких операцій витрат до валових.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цими контрагентами.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта Бориспільської ОДПІ Київської області від 05.10.2012р. № 282/7/23-1/36803875 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «ТПК «Техномашпостач» код ЄДРПОУ 36803875 з підприємствами - покупцями та постачальниками за період червень 2011 року - червень 2012 року», акта Бориспільської ОДПІ Київської області від 26.09.2012р. № 253/22-1/37563531 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Дженіт Флай» код ЄДРПОУ 37563547 з підприємствами - покупцями та постачальниками за період квітень-грудень 2011 року» та постанові ст. слідчого з ОВС Головного слідчого управління ДПС України підполковника податкової міліції Небелюка В.І. про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 10.04.2012р. (за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України).

Податковим органом надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що згідно з вимогами ст.203, ст.215, ст.216, ст. 228, ст.236 Цивільного кодексу України, правочини укладені позивачем з вказаним суб'єктом господарювання є нікчемними та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

Крім цього, обґрунтовуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податковий орган посилався на ту обставину, що у контрагентів позивача ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай» відсутні можливості для здійснення фінансово-господарської діяльність.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом 2011 року між ТОВ «Андре Тан» (Замовник) і суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай»були укладені договори про надання послуг, а саме:

- договір на надання послуг від 01.03.2013р. за № 01/03-11, відповідно до умов якого Виконавець за дорученням Замовника, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймає на себе зобов'язання з надання протягом терміну дії даного Договору платних послуг з організації відеозйомки на користь останнього. Послуги надаються у відповідності із сценарієм, графіком зйомок, іншими документами, які будуть узгоджуватися Сторонами. Всього загальна вартість послуг по цим Договором складає 300 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 50 000, 00 грн.);

- договір про надання рекламних послуг від 01.11.2011р. за № 0112, відповідно до якого Виконавець зобов'язується, в порядку та на умовах визначених цим Договором, виконати за завданням Замовника роботи з розміщення банерної реклами в мережі Інтернет (розміщення рекламних матеріалів на сайтах), а Замовник - оплатити такі послуги. Вартість послуг визначається у рахунках-фактурах.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг та відповідно оплати вартості результатів таких послуг) за вказаними Договорами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору про надання послуг від 01.03.2011р. за № 01/03-11;

- акта виконаних робіт, датованого 15 червнем 2011 року, на суму 300 000, 00 грн. (з ПДВ), оформленого за результатами надання ТОВ «ТПК «Техномашпостач» протягом квітня-червня 2011 року послуг з організації відеозйомок;

- договору про надання рекламних послуг від 01.11.2011р. за № 0112;

- акта від 30.11.2011р. за № 1 на суму 180 000, 00 грн. (з ПДВ), оформленого за результатами надання ТОВ «Дженіт Флай» послуг з розміщення реклами на сайті EX.UA протягом періоду з 01 по 30 листопада 2013 року;

- друк-монітору (зображення реклами, що була розміщена на сайті EX.UA), затвердженого Сторонами;

- податкових накладних від 17.06.2011р. № 221 на суму 300 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 50 000, 00 грн.) та від 30.11.2011р. № 174 на суму 180 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 000, 00 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 80 000, 00 грн., виписаних вказаними контрагентами на користь ТОВ «Андре Тан»;

- оригіналів платіжних доручень позивача від 29.06.2011р. № 153 на суму 300 000, 00 грн. (з ПДВ - 50 000, 00 грн.) та від 14.12.2011р. № 385 на суму 180 000, 00 грн. (з ПДВ - 30 000, 00 грн.) на оплату рекламних послуг та послуг з організації відеозйомок на користь ТОВ «ТПК «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай». Оплата за надані послуги здійснювалася ТОВ «Андре Тан» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість послуг з ПДВ) зі свого рахунку № 26008158362000 в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) на рахунки своїх контрагентів: ТОВ «ТПК «Техномашпостач» р/р № 26009001142801 в ПАТ «Агрокомбанк» (МФО 322302) та ТОВ «Дженіт Флай» р/р № 26000301945 в Філії АТ Банку «Меркурій» (МФО 300755).

Правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, замовлення та придбання у ТОВ «Дженіт Флай» вказаних вище послуг з розміщення реклами в мережі Інтернет здійснювалися позивачем з метою пошуку нових клієнтів і відповідно стимулювання обсягів продаж продукції позивача (одягу, взуття, ін.).

На підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» позивачем доведено, що укладення договору про надання послуг від 01.03.2011р. № 01/03-11 з вказаним контрагентом було зумовлено необхідністю забезпечення позивачем виконання своїх договірних зобов'язань перед ТОВ «Студія Квартал-95» по створенню випусків телевізійної передачі «Жити - це модно», з подальшим відступленням майнових і суміжних прав, згідно договору від 21.01.2011р. № 39 (копії цього договору та складених на його виконання первинних і розрахункових документів наявні в матеріалах даної справи).

На підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивачем надано суду наступні документи: копії статуту ТОВ «Андре Тан», свідоцтва про державну реєстрацію та довідки з органу статистики відносно ТОВ «Андре Тан», свідоцтва на знак для товарів і послуг № 76339, довідки форми № 4-ОПП та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Андре Тан»; копії договору оренди нежилого приміщення, акта прийому-передачі нежилого приміщення, актів виконаних робіт та платіжних доручень на оплату орендних платежів; копію штатного розкладу ТОВ «Андре Тан», затвердженого наказом Товариства від 28.02.2011р. № 2; копію протоколу загальних зборів Учасників ТОВ «Андре Тан» від 01.11.2007р. з відомостями про розмір та склад майнового внеску (переважно швейне та ін. обладнання, комп'ютерна техніка) засновника цього товариства; оборотно-сальдової відомості ТОВ «Андре Тан» по рахунку бухгалтерського обліку 10 «Основні засоби» за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р.; оригіналу виписки АТ «УкрСибббанк» з розрахункового рахунку ТОВ «Андре Тан» за 15.07.2011р. з відомостями про отримання коштів від ТОВ «Студія Квартал-95» за створення телевізійної передачі «Жить-это модно»; копії податкової звітності ТОВ «Андре Тан» по податку на прибуток за ІІ-IV-ий квартал 2011 року та І-ий квартал 2012 року.

Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договору підряду, відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Посилання контролюючого органу на результати співставлення задекларованих позивачем податкових зобов'язань із зобов'язаннями контрагентів позивача не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах та фактичне здійснення господарських операцій, докази чого в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з контрагентами: ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» і ТОВ «Дженіт Флай» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що місяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.О. Беспалов

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 23.12.2013 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Беспалов О.О.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення19.12.2013
Оприлюднено23.12.2013
Номер документу36185082
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/15643/13-а

Ухвала від 26.12.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Степашко О.І.

Ухвала від 19.12.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Парінов А.Б.

Постанова від 11.11.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Дегтярьова О.В.

Ухвала від 03.10.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Дегтярьова О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні