Постанова

від 13.11.2013 по справі 816/5898/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/5898/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі судового засідання - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Фісуна Є.Е.,

представника відповідача - Батюти З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства фірми "Спецсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство фірма "Спецсервіс" (далі по тексту - позивач, ППФ "Спецсервіс") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року №0000282205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 38 148 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено права та інтереси ППФ "Спецсервіс" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Стверджував про хибність та безпідставність доводів контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій з Приватним підприємством "Капавтостар" (далі по тексту - ПП "Капавтостар").

Відповідачем 23 жовтня 2013 року через канцелярію суду подано письмові заперечення на позов, в яких останній, посилаючись на відомості, встановлені документальною позаплановою невиїзною перевіркою ППФ "Спецсервіс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Капавтостар" за червень 2011 року та викладені в акті перевірки від 05 червня 2013 року №3117/15.2/31879117, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав та мотивів, наведених у письмовому запереченні, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ППФ "Спецсервіс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31879117, з 22 лютого 2002 року перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість з 26 лютого 2002 року /а.с. 105, 111, 113-114/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 09.10 Надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у. /а.с. 112/.

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві в період з 24 травня 2013 року по 30 травня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ППФ "Спецсервіс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Капавтостар" (код ЄДРПОУ 36295944) за червень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 05 червня 2013 року №3117/15.2/31879117 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий ревізор-інспектор дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2011 року в розмірі 38 147 грн. та заниження до сплати податку на додану вартість (далі по тексту також ПДВ) на вищевказану суму /а.с. 11-25/.

На підставі даного висновку Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 26 липня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000282205, яким ППФ "Спецсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 38 148 грн. (в т.ч., 38 147 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 10/.

Вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку позивачем не оскаржувалося.

Водночас, не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Капавтостар" (код ЄДРПОУ 36295944), зараховано до складу податкового кредиту за червень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 38 146 грн. 76 коп.

Однак, документальною позаплановою невиїзною перевіркою ППФ "Спецсервіс" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищенаведених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про заниження позивачем ПДВ загалом в розмірі 38 147 грн.

Вказані доводи контролюючий орган мотивував відомостями, викладеними в довідці ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 10 лютого 2012 року №3/233/36295944 "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Капавтостар" (код за ЄДРПОУ 36295944) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків - постачальниками та платниками податків - покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 червня 2011 ороку по 30 червня 2011 року" /а.с. 94-103/. Зокрема, зазначив, що в ході проведення вказаної звірки виявлено факт відсутності ПП "Капавтостар" за місцезнаходженням. Також, звертав увагу на відсутність в останнього необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності. Крім того, стверджував про невідповідність первинних документів ППФ "Спецсервіс" вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Зокрема, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

З огляду на викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відсутність зазначених чинників в їх сукупності виключає можливість формування платником податків податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податку грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ППФ "Спецсервіс" 20 травня 2011 року укладено договір №0502-11П з ПП "Капавтостар", за умовами якого останнє зобов'язувалося передати у власність позивача, а позивач - прийняти та оплатити хімреагенти, матеріали та обладнання згідно видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору /а.с. 34-35/.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даного договору ПП "Капавтостар" у червні 2011 року реалізувало ППФ "Спецсервіс" товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 228 880 грн. 55 коп. (в т.ч., ПДВ - 38 146 грн. 76 коп.).

На підтвердження факту реалізації товарів продавцем виписано податкову накладну від 03 червня 2011 року №20, копію якої долучено до матеріалів справи /а.с. 40/.

Дану податкову накладну позивачем включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року /а.с. 91-92/, а також, на її підставі віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 38 146 грн. 76 коп., що відображено у рядку 17 податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /а.с. 86-90/.

ДПІ у м. Полтаві не оспорюється той факт, що на момент складення зазначеної податкової накладної ПП "Капавтостар" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Суд звертає увагу на безпідставність доводів представника відповідача щодо оформлення згаданої податкової накладної з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже вимоги даної статті на оформлення податкових накладних не поширюються.

Так, відповідні вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Дослідивши в судовому засіданні копію вказаної вище податкової накладної, судом встановлено, що її оформлено у відповідності до вищезазначених вимог.

Відтак, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем у ПП "Капавтостар" товарів загальною вартістю 228 880 грн. 55 коп. (в т.ч., ПДВ - 38 146 грн. 76 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймається судом як належний доказ у справі.

Як визначено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем надано копію видаткової накладної від 03 червня 2011 року №20 /а.с. 41/.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про оформлення зазначеної видаткової накладної з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в ній не зазначено місце її складення та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалося судом вище, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд має дослідити товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Так, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки конкретної господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних буде встановлено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

У зв'язку з викладеним, суд звертає увагу на те, що вищезазначена видаткова накладна містить назву документа; дату складення; назву підприємства від імені якого складено документ; в ній вказано: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (зазначено: керівник, бухгалтер); наявний особистий підпис відповідальної особи. Окрім того, в даній видатковій накладній зазначено одержувача, відповідальну особу, якій доручено отримання товарно-матеріальних цінностей та підставу для їх отримання - договір від 20 травня 2011 року №0502-11П, довіреність від 03 червня 2011 року №20 /а.с. 41/.

Позивачем до матеріалів справи надано викопіювання з журналу реєстрації виданих довіреностей, зі змісту якого встановлено, що 03 червня 2011 року ППФ "Спецсервіс" на ім'я директора підприємства Мороза В.М. видано довіреність №20 на право отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Капавтостар" /а.с. 42/.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, отримані від ПП "Капавтостар" товарно-матеріальні цінності ППФ "Спецсервіс" оприбутковано по рахунку 201 "Сировина і матеріали", на підтвердження чого позивачем надано копію журналу-ордеру /а.с. 110/.

Стосовно доводів відповідача про те, що у вказаній видатковій накладній не розкрито зміст господарської операції, а саме, по ряду товарних позицій не визначено вид, тип, марку товару представник позивача пояснив, що вказані у накладній абревіатури є узагальнюючими назвами хімреагентів, що застосуються при їх характеристиці.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку про прийнятність видаткової накладної від 03 червня 2011 року №20 як належного доказу здійснення позивачем спірної господарської операції.

Оплату придбаних у ПП "Капавтостар" товарів позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями виписок про рух коштів на розрахункових рахунках /а.с. 36-39/, оригінали яких оглянуто судом в судовому засіданні.

Зауваження щодо форми та порядку розрахунків в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, у зв'язку з виробничою необхідністю транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалося з м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (свердловини №№159, 275 Пролетарського ПСГ) до м. Полтави Полтавської області автотранспортом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-сервіс авто" (код ЄДРПОУ 35206303), з яким позивачем укладено договір транспортного експедирування від 04 січня 2010 року №01/ЕСА-10 /а.с. 131-132/. На підтвердження даного факту позивачем надано копії додаткової угоди до договору від 31 грудня 2010 року №1 /а.с. 130/, акта виконання транспортно-експедиційних послуг від 24 червня 2011 року /а.с. 66/, товарно-транспортної накладної від 03 червня 2011 року /а.с. 141/, податкової накладної від 24 червня 2011 року №140 /а.с. 67/ та банківську виписку /а.с. 133/.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи представника відповідача про недоведеність факту транспортування товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця та не надання позивачем на письмовий запит ДПІ у м. Полтаві від 12 листопада 2012 року №13156/10/22-629 доказів складського зберігання товарів.

Стосовно посилань представника відповідача на ненадання ППФ "Спецсервіс" на письмовий запит ДПІ у м. Полтаві від 12 листопада 2012 року №13156/10/22-629 сертифікатів відповідності придбаного товару, суд, дослідивши в судовому засіданні копію зазначеного запиту, вважає за доцільне звернути увагу на те, що він безпосередньо не містив вимоги до позивача про надання таких документів /а.с. 83-84/.

Водночас, на вимогу суду позивачем надано копії сертифікатів та паспортів якості відносно товарів: "кислота лимонна", "срібло азотнокисле", "кислота оцтова, льодяна", "калію гідроокис", "вуглець чотирихлористий", "метиловий червоний" /а.с. 142-149/. Крім того, представником позивача надано відомості про здійснення ППФ "Спецсервіс" вхідного контролю якості щодо окремих товарів, придбаних у ПП "Капавтостар" /а.с. 124-129/.

Придбані у ПП "Капавтостар" товари позивачем використано у власній господарській діяльності при виконанні зобов'язань за договорами: поставки від 31 травня 2011 року №01/ПВ-11 /а.с. 43-44/, виконання послуг з усунення заколонних перетоків газу від 21 червня 2011 року №110606769 /а.с. 48-52/, виконання робіт від 11 січня 2011 року №0103-11Р /а.с. 58-60/, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями зазначених договорів та первинних документів /а.с. 43-65/.

Узагальнюючу інформацію про використані товари наведено у акті на списання товарно-матеріальних цінностей від 30 червня 2011 року, копію якого долучено до матеріалів справи /а.с. 109/.

Вищенаведені документи в своїй сукупності підтверджують факт отримання позивачем від ПП "Капавтостар" товарів загальною вартістю 228 880 грн. 55 коп. та їх (товарів) подальше використання у власній господарській діяльності ППФ "Спецсервіс".

Відносно тверджень контролюючого органу про надання позивачем послуг по усуненню перетоків газу гелеутворюючим безцементним розчином без спеціальних дозволів (ліцензій) та без наявної кількості працюючих, суд зазначає про їх необґрунтованість, оскільки позивачем до матеріалів справи надано копії ліцензії Державної геологічної служби серії АВ №378938, виданої 05 листопада 2007 року, строком дії до 01 листопада 2012 року; дозволу Держгірпромнагляду на початок виконання робіт підвищеної небезпеки №1158.09.30-73.10.2, якими підтверджується наявність у ППФ "Спецсервіс" права надання вищевказаних послуг /а.с. 72-73/. Окрім того, позивачем надано копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ППФ "Спецсервіс" за ІІ квартал 2011 року, зі змісту якого судом встановлено, що станом на вказаний звітний період на підприємстві працювало 12 штатних працівників /а.с. 74/. Даний звіт отримано ДПІ у м. Полтаві, що підтверджується відбитком вхідного штампа із зазначенням дати прийняття "02 серпня 2011 року".

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджується товарність спірної господарської операції, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 38 146 грн. 76 коп., а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем, при розрахунку податкового кредиту, правомірно враховано суму ПДВ загалом в розмірі 38 146 грн. 76 коп. по господарським операціям з ПП "Капавтостар".

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в довідці ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 10 лютого 2012 року №3/233/36295944, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання податковим органом довідки зустрічної звірки, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, довідка зустрічної звірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Твердження контролюючого органу про відсутність ПП "Капавтостар" за місцезнаходженням є недоведеними з огляду на те, що відповідно до положень частини п'ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням є відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Однак, відповідачем доказів наявності в Єдиному державному реєстрі вказаного запису стосовно ПП "Капавтостар" станом на момент реалізації спірних відносин до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ППФ "Спецсервіс" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено товарність спірної господарської операції, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 38 146 грн. 76 коп., наявність в діях позивача ділової мети та рух активів в ході ведення господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Отже, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 26 липня 2013 року №0000282205 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ППФ "Спецсервіс" у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 381 грн. 49 коп.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства фірми "Спецсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26 липня 2013 року №0000282205.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38719450) на користь Приватного підприємства фірми "Спецсервіс" (код ЄДРПОУ 31879117) витрати зі сплати судового збору в розмірі 381 (триста вісімдесят одна) гривня 49 (сорок дев'ять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба