Ухвала

від 04.02.2014 по справі 816/5898/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 816/5898/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 816/5898/13-а

за позовом Приватного підприємства фірми "Спецсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство фірма "Спецсервіс" (далі по тексту - позивач, ППФ "Спецсервіс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року №0000282205.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 816/5898/13-а адміністративний позов Приватного підприємства фірми "Спецсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26 липня 2013 року №0000282205.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38719450) на користь Приватного підприємства фірми "Спецсервіс" (код ЄДРПОУ 31879117) витрати зі сплати судового збору в розмірі 381 (триста вісімдесят одна) гривня 49 (сорок дев'ять) копійок.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 816/5898/13-а; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ППФ "Спецсервіс" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції вимог ст.159 КАС України, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реального вчинення господарських операцій позивачем із платником податків та зборів ПП "Капавтостар". Вважає вірними висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2011 року по взаємовідносинам з ПП "Капавтостар" на суму 38 147 грн., та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року №0000282205 про збільшення грошових зобов'язань по податку на додану вартість.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ППФ "Спецсервіс" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31879117, з 22 лютого 2002 року перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість з 26 лютого 2002 року (а.с. 105, 111, 113-114).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в ній доказами, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 09.10 Надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у. /а.с. 112/.

ДПІ у м. Полтаві в період з 24 травня 2013 року по 30 травня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ППФ "Спецсервіс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Капавтостар" (код ЄДРПОУ 36295944) за червень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 05 червня 2013 року №3117/15.2/31879117 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий ревізор-інспектор дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2011 року в розмірі 38 147 грн. та заниження до сплати податку на додану вартість (далі по тексту також ПДВ) на вищевказану суму (а.с. 11-25).

На підставі висновків вказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 26 липня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000282205, яким ППФ "Спецсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 38 148 грн., у тому числі за основним платежем на суму 38 147 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. (а.с. 10).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 26 липня 2013 року, ППФ "Спецсервіс" звернулось до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, укладеними договорами, а податковим органом не надано доказів того, що придбання товарів позивачем у ПП "Капавтостар" не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на підставі вказаних взаємовідносин формувати суми податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності тягне негативні наслідки лише до цієї особи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивачем, на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Капавтостар" (код ЄДРПОУ 36295944), зараховано до складу податкового кредиту за червень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 38 146 грн. 76 коп.

Разом з тим, документальною позаплановою невиїзною перевіркою ППФ "Спецсервіс" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищенаведених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про заниження позивачем ПДВ загалом в розмірі 38 147 грн.

Такий висновок акту перевірки зроблено з посиланням на відомості, викладені в довідці ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 10 лютого 2012 року №3/233/36295944 "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Капавтостар" (код за ЄДРПОУ 36295944) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків - постачальниками та платниками податків - покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року" (а.с. 94-103). Крім того, зазначив, що в ході проведення вказаної звірки виявлено факт відсутності ПП "Капавтостар" за місцезнаходженням та вказав на відсутність у останнього необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності. Також, стверджував про невідповідність первинних документів ППФ "Спецсервіс" вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2011 року між позивачем та ППФ "Спецсервіс" та ПП "Капавтостар" укладено договір №0502-11П, за умовами якого останнє зобов'язувалося передати у власність позивача, а позивач - прийняти та оплатити хімреагенти, матеріали та обладнання згідно видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 34-35).

На виконання умов даного договору ПП "Капавтостар" у червні 2011 року реалізувало ППФ "Спецсервіс" товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 228 880 грн. 55 коп. (в т.ч., ПДВ - 38 146 грн. 76 коп.).

Колегія суддів вказує на те, що укладений між позивачем та контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості, терміну та порядку поставки товару, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Реальність здійснення господарських операцій за даним договором підтверджується видатковою накладною від 03 червня 2011 року №20 (а.с.41), а також податковою накладною від 03 червня 2011 року №20 (а.с. 40), яку позивачем включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року (а.с. 91-92), а також, на її підставі віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 38 146 грн. 76 коп., що відображено у рядку 17 податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (а.с. 86-90).

Щодо доводів відповідача про оформлення податкової накладної від 03 червня 2011 року №20 з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", колегія суддів вважає необхідним зазначити, що вимоги даної статті на оформлення податкових накладних не поширюються.

З наявної в матеріалах справи копії вказаної вище податкової накладної вбачається, що її оформлено у відповідності до вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Таким чином, колегія суддів вважає, що податкова накладна від 03 червня 2011 року підтверджує факт придбання позивачем у ПП "Капавтостар" товарів загальною вартістю 228 880 грн. 55 коп. (в т.ч., ПДВ - 38 146 грн. 76 коп.) та є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо оформлення видаткової накладної від 03 червня 2011 року №20 з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", через те, що в ній не зазначено місце її складення та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та вважає необхідним зазначити, що окремі неточності в оформленні видаткової накладної не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних буде встановлено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, вищезазначена видаткова накладна містить назву документа; дату складення; назву підприємства від імені якого складено документ; в ній вказано: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (зазначено: керівник, бухгалтер); наявний особистий підпис відповідальної особи. Крім того, в зазначеній видатковій накладній зазначено одержувача, відповідальну особу, якій доручено отримання товарно-матеріальних цінностей та підставу для їх отримання - договір від 20 травня 2011 року №0502-11П, довіреність від 03 червня 2011 року №20 (а.с. 41).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи викопіювання з журналу реєстрації виданих довіреностей, 03 червня 2011 року ППФ "Спецсервіс" на ім'я директора підприємства Мороза В.М. видано довіреність №20 на право отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Капавтостар" (а.с. 42). Отримані від ПП "Капавтостар" товарно-матеріальні цінності ППФ "Спецсервіс" оприбутковано по рахунку 201 "Сировина і матеріали", що підтверджується копією журналу-ордеру (а.с. 110).

Доводи відповідача про те, що у вказаній видатковій накладній не розкрито зміст господарської операції, а саме, по ряду товарних позицій не визначено вид, тип, марку товару спростовуються поясненням позивача, що вказані у накладній абревіатури є узагальнюючими назвами хімреагентів, що застосуються при їх характеристиці.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що видаткова накладна від 03 червня 2011 року №20, виписана позивачеві ПП "Капавтостар", є належним доказом здійснення позивачем спірної господарської операції.

Оплату придбаних у ПП "Капавтостар" товарів позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями виписок про рух коштів на розрахункових рахунках (а.с. 36-39).

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції відсутність у перевіряючих зауважень щодо форми та порядку розрахунків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, у зв'язку з виробничою необхідністю транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалося з м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (свердловини №№159, 275 Пролетарського ПСГ) до м. Полтави Полтавської області автотранспортом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-сервіс авто" (код ЄДРПОУ 35206303), з яким позивачем укладено договір транспортного експедирування від 04 січня 2010 року №01/ЕСА-10 (а.с. 131-132).

На підтвердження даного факту позивачем надано до матеріалів справи копії додаткової угоди до договору від 31 грудня 2010 року №1 (а.с. 130), акт виконання транспортно-експедиційних послуг від 24 червня 2011 року (а.с. 66), товарно - транспортна накладна від 03 червня 2011 року (а.с. 141), податкова накладна від 24 червня 2011 року №140 (а.с. 67).

З огляду на викладене, доводи ДПІ у м. Полтаві про непідтвердження факту транспортування товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця не беруться колегією суддів до уваги як такі, що спростовуються матеріалами справи.

З приводу тверджень відповідача про ненадання позивачем на письмовий запит ДПІ у м. Полтаві від 12 листопада 2012 року №13156/10/22-629 доказів складського зберігання товарів, колегія суддів зазначає, що останній безпосередньо не містив вимоги до позивача про надання таких документів (а.с. 83-84).

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що матеріали справи містять копії сертифікатів та паспортів якості відносно товарів: "кислота лимонна", "срібло азотнокисле", "кислота оцтова, льодяна", "калію гідроокис", "вуглець чотирихлористий", "метиловий червоний" /а.с. 142-149/. Крім того, представником позивача надано відомості про здійснення ППФ "Спецсервіс" вхідного контролю якості щодо окремих товарів, придбаних у ПП "Капавтостар" (а.с. 124-129).

В подальшому придбані у ПП "Капавтостар" товари позивачем використано у власній господарській діяльності при виконанні зобов'язань за договорами: поставки від 31 травня 2011 року №01/ПВ-11 (а.с. 43-44), виконання послуг з усунення заколонних перетоків газу від 21 червня 2011 року №110606769 (а.с. 48-52), виконання робіт від 11 січня 2011 року №0103-11Р (а.с. 58-60), що підтверджується копіями зазначених договорів та первинними документами (а.с. 43-65). Узагальнюючу інформацію про використані товари наведено у акті на списання товарно-матеріальних цінностей від 30 червня 2011 року (а.с. 109).

Колегія суддів вважає недоведеними твердження відповідача щодо надання ППФ "Спецсервіс" послуг по усуненню перетоків газу гелеутворюючим безцементним розчином без спеціальних дозволів (ліцензій) та без наявної кількості працюючих, оскільки в матеріалах справи містяться копії ліцензії Державної геологічної служби серії АВ №378938, виданої 05 листопада 2007 року, строком дії до 01 листопада 2012 року; дозволу Держгірпромнагляду на початок виконання робіт підвищеної небезпеки №1158.09.30-73.10.2, якими підтверджується наявність у ППФ "Спецсервіс" права надання вищевказаних послуг (а.с. 72-73). Також, зі змісту копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ППФ "Спецсервіс" за ІІ квартал 2011 року, вбачається, що станом на вказаний звітний період на підприємстві працювало 12 штатних працівників (а.с. 74). Даний звіт отримано ДПІ у м. Полтаві, що підтверджується відбитком вхідного штампа із зазначенням дати прийняття "02 серпня 2011 року".

Колегія суддів відхиляє посилання ДПІ у м. Полтаві на відомості, викладені в довідці ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 10 лютого 2012 року №3/233/36295944, як обґрунтування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання податковим органом довідки зустрічної звірки, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, довідка зустрічної звірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Крім того, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Щодо посилань відповідача про відсутність ПП "Капавтостар" за місцезнаходженням, колегія суддів зауважує, що згідно ч.5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням є відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Доказів наявності в Єдиному державному реєстрі вказаного запису стосовно ПП "Капавтостар" станом на момент реалізації спірних відносин відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність господарської операції з придбання позивачем товару у ПП "Капавтостар".

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ПП "Капавтостар" по реальній господарській операції, повністю підтвердженій відповідними первинними документами, з придбання товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року №0000282205 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" в загальному розмірі 38 148 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 05 червня 2013 року №3117/15.2/31879117 порушень слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000282205, яким ППФ "Спецсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем -38 147 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 816/5898/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.