Постанова

від 09.01.2007 по справі ас-13/517-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-13/517-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "09" січня 2007 р.  11-30              Справа № АС-13/517-06

вх. № 13630/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача - Антоненко Д. О., дов. б/н від 12.10.06 р.

відповідача - Верещака М.О., дов. № 1159/10/10-025 від 23.02.06р.,

                    - Агеєнко О. В. , дов., Трушкіна І. М., дов.,

                    - Михайлик Д. В., дов. № 13682/10/10-05 від 05.12.06 р.,

                    - Сліденко А. В., дов.

Прокурор - Кондратюк Н. А., посв. № 208

по справі за позовом  ПП "Фатон", м. Х-в   

до  ДПІ у Київському районі м. Харкова  

про визнання нечинним повідомлень-рішеннь  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП „Фатон”, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ Київського району м. Харкова від 27.10.06 р. № 0000822303/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 3179744,0 грн. (основний платіж – 1589872,0 грн. та фінансової санкції – 1589872,0 грн.), № 0000832303/0 про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 216053,93 грн. (основний платіж – 170537,75 грн. та фінансові санкції – 45516,18 грн.) та № 0000182305/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 1163385,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 974092,0 грн. як неправомірні, посилаючись на положення законів України „Про ПДВ”, „Про Єдиний митний тариф”, „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт від 13.10.06 р. виїзної планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.05 р. по 30.06.06 р.

В акті записано, що при перевірці правильності визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток перевіряючими були виявлені порушення підприємством вимог п. 3.1 ст. 3, п. 8.1.1 та п. 8.1.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пов'язані з тим, що станом на 01.07.05 р. підприємство не мало на балансі основних фондів, які були придбані на загальну суму 10261452,76 грн. лише у період, що перевірявся (імпортовані товари на суму 9465542,79 грн.).

Оскільки на звернення перевіряючих керівництвом підприємства не були надані документи про інвентаризацію, укладені та діючі договори оренди приміщень, відповідального зберігання (в акті записано, що витребувалися договори оренди відповідального зберігання), обігові відомості, картки обліку основних засобів, накази про введення їх в експлуатацію та письмові пояснення щодо місцезнаходження імпортованого обладнання, наявність кваліфікованих кадрів, які приймають участь у виробничому процесі, а під час обстеження обладнання за адресою: м. Харків, вул. О.Яроша, 18 перевіряючі не змогли „ідентифікувати належність його до обладнання, яке дійсно належить ПП „Фатон” і рахується на рахунку 10”, перевіряючими поставлена під сумнів наявність придбаного обладнання.

Крім того, перевіряючими в ході перевірки було виявлено, що на підприємстві відсутні необхідні для виробничого процесу або введення в експлуатацію обладнання відповідні кваліфіковані кадри, а в структурі валових доходів і валових витрат відсутні доходи від виробничої діяльності та витрати, пов'язані з даною виробничою діяльністю (виробництво зошитів, навчальних посібників, підручників).

З урахуванням виявлених фактів перевіряючими зроблений висновок стосовно того, що основні засоби у період з 01.07.05 р. по 30.06.06 р. не використовувалися підприємством у власній господарській діяльності, а тому амортизаційні нарахування завищені на 6821151,0 грн.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 і ст. 9 цього Закону. При цьому в Законі (п. 8.1.1 ст. 8) під терміном „амортизація” основних фондів і нематеріальних активів розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. В п. 8.1.2 цієї статті встановлено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Суд вважає необхідним відмітити, що висновки перевіряючих стосовно того, що придбане устаткування не використовувалося підприємством у власній господарській діяльності в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” базується лише на припущеннях, оскільки відсутність власних або орендованих приміщень на час проведення перевірки не може свідчити про те, що такі виробничі приміщення не будуть придбані, збудовані або орендовані в подальшому і в них буде розміщене устаткування. Оскільки п. 3.1 ст. 3 та п. 8.1.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не пов'язують порядок визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток та порядок нарахування амортизаційних відрахувань з початком використання придбаного майна, то висновки перевіряючих в цій частині є передчасними.

Також ці норми не встановлює жодних застережень стосовно того яким чином придбане майно (а не господарські операції) відображено в бухгалтерському обліку.

Суд вважає необхідним відмітити, що жодна норма чинного законодавства не визначає повноваження працівників органів ДПС встановлювати рівень кваліфікації кадрів підприємств для здійснення господарської діяльності, а тому твердження про відсутність на підприємстві на час перевірки працівників відповідних спеціальностей виходять за межи повноважень перевіряючих.

Крім того, позивачем до матеріалів справи наданий договір № 24/06/05 від 24.06.05 р., укладений підприємством (замовник) з ТОВ „Торнадо” (виконавець), за яким виконавець зобов'язується виконати модернізацію обладнання, переданого йому за актами прийому-передачі обладнання. Також до матеріалів справи надані документи, які підтверджують передачу ТОВ „Торнадо” устаткування і визначена адреса, за якою знаходиться устаткування: м. Харків, вул. О.Яроша, 18.

Відповідач не заперечує проти того, що саме за цією адресою перевіряючим було запропоновано оглянути устаткування. Суд не приймає як доказ відсутності імпортованого устаткування за вищевказаною адресою посилання відповідача на неможливість ідентифікувати його, оскільки, як пояснили в судовому засіданні представники відповідача, жодний з перевіряючих не має спеціальної освіти та відповідних знань для такого ідентифікування.

Оскільки висновки акту перевірки з вище дослідженого питання зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин, на припущеннях про можливість порушень, вони є неправомірними, а тому у відповідача не було законного права приймати оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000832303/0 від 27.10.06 р. про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 216053,93 грн. (основний платіж – 170537,75 грн. та фінансові санкції – 45516,18 грн.), а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Як свідчать надані позивачем до матеріалів справи документи, за результатами перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000822303/0 від 27.10.06 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 3179744,0 грн. (основний платіж – 1589872,0 грн. та фінансової санкції – 1589872,0 грн.) у зв'язку з виявленими порушеннями приписів п. 3.1.2 ст. 3, п. 4.3 с. 4 та п. 11.37 ст. 11 Закону України „Про ПДВ”.

За твердженням перевіряючих дані порушення пов'язані з тим, що підприємство у період з 01.07.05 р. по 30.06.06 р. імпортувало устаткування на загальну суму 9465542,79 грн. (перелік імпортованого устаткування, ВМД, їх вартість наведені на стор. 25-28 акту перевірки) і ПДВ не сплачувався. При цьому до кожної ВМД керівником підприємства надане письмове зобов'язання стосовно того, що устаткування буде використовуватися у власній господарській діяльності, а у разі використання товарів не за призначенням буде сплачене мито та ПДВ у повному обсязі.

Оскільки на письмові запити перевіряючих (перелік наведений на стор. 28 акту перевірки) надати для огляду виробниче приміщення та провести інвентаризацію основних засобів керівником підприємства було запропоновано оглянути обладнання за адресою: м. Харків, вул. О. Яроша, 18, перевіряючі не могли ідентифікувати обладнання. Крім того, за твердженням відповідача на підприємстві відсутній якісний та кількісний склад кадрів, а тому зробили висновок про заниження податкових зобов'язань по ПДВ по цим операціям у зв'язку з неправомірним використанням пільги по ПДВ в сумі 2007861,0 грн.

Суд вважає необхідним відмітити, що норми, порушення яких було виявлено перевіряючими, встановлюють, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту). Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Але тимчасово до 1 січня 2009 року звільняються від оподаткування операції з імпорту товарів, визначених пунктом „о” ст. 19 Закону України „Про Єдиний митний тариф”, а також операції з поставки цих товарів видавництвам і підприємствам поліграфії на території України. У разі нецільового використання зазначених товарів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту таких товарів, а також сплатити пеню відповідно до законодавства України.

Як випливає з заперечення проти позову та пояснень представників відповідача в судовому засіданні, відмовляючи позивачу в праві користуватися пільгою по ПДВ перевіряючі помилково ототожнюють поняття „цільове використання” та „використання у власній господарській діяльності”, оскільки імпортоване устаткування передбачено для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні, та має згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) відповідні коди.

Ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях відповідач не вказав в чому саме полягає нецільове використання устаткування, де воно використовувалося і з якою ціллю, відмінною від виготовлення книжкової продукції. Той факт, що перевіряючі не могли ідентифікувати устаткування, яке знаходилося на модернізації за договором №  24/06/05 від 24.06.05 р., укладений підприємством (замовник) з ТОВ „Торнадо” (виконавець), не є підтвердженням нецільового використання імпортованого товару.

Таким чином висновки акту перевірки в цій частині є помилковими, зробленими при довільному трактуванні фактичних обставин та норм чинного законодавства, а тому нарахування податкових зобов'язань в сумі 1589872,0 грн. є безпідставним.

Як вказано в оскарженому податковому повідомленні-рішенні № 0000822303/0 від 27.10.06 р., до підприємства були застосовані фінансові санкції в розмірі 1589872,0 грн. в порядку п. 17.1.3 та п. 17.1.6 ст. 17 закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно положенням п. 17.1.6 ст. 17 Закону у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки у відповідача відсутні докази того, що посадову особу платника податків засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, а користування пільгою не є переоціненням або недооціненням об'єкту оподаткування, то використання наведеної норми для застосування фінансових санкцій є безпідставним.

Зважаючи на встановлені судом обставини, позовні вимоги в частині визнання нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000822303/0 від 27.10.06 р. є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Як випливає з наданого до матеріалів справи оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000182305/0 від 27.10.06 р., відповідачем у зв'язку з порушенням підприємством приписів п. 1.8 ст. 1, п. 3.2.1 ст. 3, п. 4.3 ст. 4 п. 11.37 ст. 11, п. 7.7.2 „а” ст.. 7 Закону України „Про ПДВ” була зменшена сума бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 1163385,0 грн., в т.ч. за квітень 2006 р. на 367337,0 грн., за травень 2006 р. на 374268,0 грн. та за червень 2006 р. на 421780,0 грн., з яких фактично відшкодована сума 974092,0 грн.

Як вказує відповідач, порушення приписів п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про ПДВ” пов'язані з тим, що фактично відсутні суми надмірно сплаченого податку до бюджету по ланцюгу постачання, оскільки ПП „Клас А” до бюджету сплатило 0,0 грн., ПП „Промтехкомплект-V” сплачено до бюджету 873,0 грн. Крім того, не підтверджена пільга по ПДВ (код 14010296) у березні 2006 р. в сумі 112273,77 грн., у травні 2006 р. в сумі 166422,0 грн. та у червні 2006 р. в сумі 47902,0 грн.

В акті перевірки та у відзиві на позов відповідач вказує на те, що ним були направлені запити до ДПІ Комінтернівського району та ДПІ Дзержинського району м. Харкова на проведення зустрічних перевірок ПП „Клас А” та ПП „Промтехкомплект-V”. В інформаціях, отриманих від вказаних органів ДПС повідомлено, що провести перевірку ПП „Промтехкомплект-V” та ПП „Клас А” не було можливості у зв'язку з їх відсутністю за юридичними адресами. На підставі цих інформацій відповідачем зроблений висновок про неправомірне включення в розрахунок податкового кредиту відповідних періодів ПДВ по операціям з даними контрагентами.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно положенням п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про ПДВ” бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. В п. 7.7.2 „а” ст. 7 даного Закону встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто законодавець право платника податку отримати бюджетне відшкодування пов'язує, перш за все, з фактом проведення оплати за отримані товари (роботи, послуги) в попередньому звітному періоді.

Як свідчать надані позивачем документи і це не спростовано відповідачем, постачальникам товарів підприємством були сплачені кошти у безготівковій формі в сумах, заявлених до відшкодування, а тому в діях позивача відсутні порушення вимог п. 7.7.2 „а” ст. 7 Закону.

Також судом встановлено, що підприємство правомірно користувалося пільгою, передбаченою п. 11.37 ст. 11 Закону України „Про ПДВ” (дослідження цього питання наведене вище).

Також слід відмітити, що виключення з сум, заявлених до відшкодування з бюджету, ПДВ по операціям з ПП „Промтехкомплект-V” та ПП „Клас А” є неправомірним, оскільки у відповідача відсутні дані про те, що ці підприємства при розрахунку власник податкових зобов'язань не включали ПДВ по операціям з позивачем, угоди між позивачем та його контрагентами не визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку. Таким чином на час проведення перевірки у перевіряючих не було законного права робити висновки про завищення підприємством, задекларованого до відшкодування з бюджету, податкового кредиту по ПДВ за квітень-червень 2006 р., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись статтями   7, 9, 17, 79, 86, 94, 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ Київського району м. Харкова від 27.10.06 р. № 0000822303/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 3179744,0 грн. (основний платіж – 1589872,0 грн. та фінансової санкції – 1589872,0 грн.), № 0000832303/0 про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 216053,93 грн. (основний платіж – 170537,75 грн. та фінансові санкції – 45516,18 грн.) та № 0000182305/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 1163385,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 974092,0 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь ПП "Фатон", м. Харків, код 33411273) 3, 40 грн. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 15.01.2007 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.