Постанова

від 24.04.2007 по справі ас-13/517-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-13/517-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2007 р.                                                           Справа № АС-13/517-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Невєровій Я.О.

за участю представників сторін:

позивача –Антоненко Д.О.

відповідача -  Сліденко А.В., Верещака М.О., Соболев М.В., Трушкіна І.М., Огієнко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №599Х/1-8) на постанову господарського суду Харківської області від 09.01.07 р. по справі № АС-13/517-06   

за позовом Приватного Підприємства  "Фатон" м. Харків

до  ДПІ у Київському районі, м. Харків

про визнання нечиними повідомлень-рішень, -

                                           встановила:

Позивач, ПП «Фатон», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова:  № 0000832303/0 від 27.10.2006 р., яким ПП «Фатон»було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 216053,93 грн., з яких за основним платежем –170537,75 грн. і 45516,18 грн. - за штрафними санкціями;   № 0000822303/0 від 27.10.2006 р., яким ПП «Фатон»було визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 3179744 грн., з яких за основним платежем –1589872 грн. і 1589872 грн. - за штрафними санкціями;   № 0000182305/0 від 27.10.2006 р., яким ПП «Фатон»було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1163385,00 грн., зобов'язано підприємство сплатити податок в сумі 974092 грн.  і штрафні (фінансові) санкції в сумі 974092 грн.

          Постановою господарського суду Харківської області від 09.01.2007 р. (повний текст постанови виготовлено 15.01.2007 р.) позов задоволено повністю.

          Відповідач, ДПІ у Київському районі,  не погоджуючись з постановою господарського суду, подав апеляційну скаргу і просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 09.01.2007 р. по даній справі та відмовити ПП «Фатон»у задоволенні позовних вимог.

          В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Кодексу адміністративного судочинства України. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що нарахування позивачем амортизаційних відрахувань було здійснене з порушенням приписів  підп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», ПП «Фатон»неправомірно користувалося пільгою з податку на додану вартість та порушило п. 11.37 ст. 11 Закону «Про ПДВ», при вирішенні даного спору судом не було взято до уваги приписи п. 1.8 ст. 1 і п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ», а також порушено п. 3 ст. 156 і ст. 159 КАС України.

          Позивач, ПП «Фатон», заперечення на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні уповноважений представник проти апеляційної скарги заперечує, та зазначив, що оскаржувана постанова ухвалена судом відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, а також на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

       17.04.2007 р. в судовому засідання було оголошено перерву до 09:15 год. 19.04.2007 р.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки № 2911/23-3/33411273 від 13 жовтня 2006 р.

Фахівцями податкової інстанції було встановлено, що станом на 01.07.2005 р. ПП «Фатон»не мало на балансі основних фондів. У періоді, що перевірявся, підприємством було придбано основні фонди на загальну суму 10261452,76 грн., у тому числі імпортовано обладнання для поліграфічної діяльності на суму 9465542,79 грн.

В акті зазначено, що в ході перевірки ПП «Фатон»не було надано документи, які підтверджували б наявність обладнання; не проведено на вимогу перевіряючих інвентаризацію майна; на підприємстві відсутній якісний і кількісний склад кадрів, необхідних для цільового використання імпортованого обладнання.

На цих підставах перевіряючими зроблений висновок про те, що основні засоби у період з 01.07.2005 р. до 30.06.2006 р. не використовувалися підприємством у власній господарській діяльності, а тому амортизаційні відрахування в порушення п. п. 8.1.1 і 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» були завищені на 682151,00 грн. (стор. 21 акту перевірки).

В підп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею.

В підп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8  вищезазначеного Закону встановлено, що амортизації, зокрема, підлягають витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання.

Колегія суддів відзначає, що приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не пов'язують порядок визначення об'єкту оподаткування і початок нарахування амортизаційних відрахувань з початком використання придбаних основних засобів.

Обладнання, яке позивач придбавав у другому півріччі 2005 р. –першому півріччі 2006 р. відповідає визначенню основних фондів, яке наведено в підп. 8.2.1 п. 8.2 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»- призначається для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати їх введення в експлуатацію, а вартість кожної з його одиниць перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відсутність власних або орендованих приміщень, тощо на час проведення перевірки не може свідчити проте, що такі приміщення не будуть набуті підприємством у власність або користування в майбутньому і позивач не буде здійснювати виробниче використання основних засобів.

Наведені відповідачем доводи не дають підстав для висновку про те, що основні засоби позивача не призначаються для власного виробничого використання, в зв'язку з чим висновки перевіряючих щодо неправомірності нарахування на них амортизаційних відрахувань є передчасними та необґрунтованими.

В бухгалтерському обліку нарахування амортизації також починається з місяця, наступного за тим, в якому основний засіб став лише придатним для корисного застосування (п. 29 П(С)БОУ № 7 «Основні засоби»), а не з моменту початку його експлуатації.

Наявні у ПП «Фатон»основні фонди відносяться до третьої групи .

ПП «Фатон»оприбуткувало і ввело зазначене устаткування в експлуатацію і з відповідних податкових періодів почало нараховувати амортизацію.

При цьому, як свідчать акти за формою ОЗ-1 на багатьох одиницях обладнання було  виготовлено зразки продукції, тобто почато їх використання.

З підп. 8.3.1, 8.3.5 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»випливає, що нарахування амортизації для основних фондів 3-ї групи здійснюється з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп, незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Про такий порядок нарахування амортизації зазначено і в листах ДПА України від 21.04.2003 р. № 3859/6/15-1116 і від 13.09.2004 р. № 7978/6/15-1116.

Після введення в експлуатацію наявні у ПП «Фатон»основні фонди третьої групи були передані ТОВ «Торнадо» для модернізації згідно з договором № 24/06/05 від 24.06.2006 р.

В підп. 8.4.6 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  закріплено, що у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Оскільки балансова вартість третьої групи основних фондів внаслідок їх передачі на модернізацію не змінилася, то залишилася незмінною і сума амортизаційних відрахувань, яка згідно з абз. 2 підп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості відповідної групи основних фондів на початок розрахункового кварталу.

Тому, ПП «Фатон»не занизило податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств внаслідок порушення п. 3.1 ст. 3, підпунктів 8.1.1 і 8.1.2 п. 8.2 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»і завищення сум амортизаційних відрахувань за період з 01.07.2005 р. до 30.06.2006 р.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що ПП «Фатон»згідно з п. 11.37 ст. 11 Закону України «Про  податок на додану вартість»не підтверджено пільгу з ПДВ за кодом 14010296 в сумі 2007861,00 грн.

В абз. 2 п. 11.37 ст. 11 Закону України  «Про податок на додану вартість»зазначено, що у разі нецільового використання товарів, визначених пунктом «о»ст. 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф",  платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту таких товарів.

Наведена норма передбачає необхідність збільшення податкових зобов'язань лише у випадку нецільового використання товарів, імпорт яких звільняється від оподаткування ПДВ.

Невикористання цих товарів відповідно до вказаної норми не тягне за собою обов'язок збільшити податкові зобов'язання.

Цільове призначення товарів, при імпорті яких ПП «Фатон»не сплачувало ПДВ, зазначено, зокрема в описі товарів, який наведено безпосередньо в п. «о»ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф».

Використати їх не за цільовим призначенням не можливо, оскільки імпортовані товари є обладнанням, яке виготовлене виключно для здійснення певних операцій, внаслідок чого воно не може бути використане не з тією метою, для якої воно виготовлено.

Наведене свідчить, що перевіряючі помилково ототожнювали поняття «цільове використання»і «використання у власній господарській діяльності».

Після введення в експлуатацію імпортоване обладнання було передано на модернізацію за договором № 24/06/05 від 24.06.2006 р., який було укладено з ТОВ «Торнадо».

Однією з умов модернізації є збереження цільового призначення обладнання і заборона на його використання.

Ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи відповідач не вказав, в чому саме полягало нецінове використання устаткування, де воно використовувалося і з якою ціллю, відмінною від виготовлення видавничої та книжкової продукції.

Таким чином, ПП «Фатон»не вчинило порушень, які відповідно до абз. 2 п. 11.37 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»тягнуть за собою обов'язок збільшити податкове зобов'язання з ПДВ на суму цього податку, що мала бути сплачена в момент імпорту відповідних товарів, а висновки акту перевірки в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1589872 грн. і застосування в такій же сумі штрафних санкцій є помилковими.

В п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про ПДВ»визначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В цій нормі не зазначено, що така надмірна сплата повинна бути здійснена саме до бюджету.

Платник податків зобов'язаний і має можливість сплачувати ПДВ, який включається до вартості товарів (робіт, послуг), що ним придбаваються, лише їх постачальникам, а не  до бюджету.

Підп. «а»підп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»закріплено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

З підп. «а»підп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»випливає, що відшкодуванню підлягає та сума, яка фактично у попередньому податковому періоді була сплачена не безпосередньо в бюджет, а постачальнику товарів (послуг).

Законодавець пов'язує право платника податків на отримання бюджетного відшкодування з єдиним принципом: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари (роботи, послуги), а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (в частині ПДВ).

ПП «Фатон»визначало бюджетне відшкодування в розмірі, який дорівнював сумі фактично сплаченого постачальникам товарів (послуг) ПДВ в попередньому податковому періоді. Така сплата здійснювалася виключно коштами в безготівковій формі, що підтверджується наданими позивачем документами.

Тому судова колегія зазначає, що ПП «Фатон»була здійснена надмірна сплата податку, сума якої підлягає відшкодуванню підприємству у визначений ним спосіб.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З цієї норми випливає, що така презумпція може бути спростована лише судовим рішенням, яке набрало законної сили.

До настання таких обставин не має підстав ставити під сумнів правомірність правочинів, визнати недійсними які вимагає відповідач в адміністративних справах № АС-42/720-06 і АС-42/721-06, а відповідно не можна вважати неможливим розгляд даної справи до вирішення відповідних справ.

У випадку визнання таких правочинів недійсними у майбутньому –ці обставини можуть відповідати визначенню нововиявлених і стати підставою для перегляду постанови суду першої інстанції у відповідному порядку.

Колегія суддів також відзначає, що ні податкові накладні за договорами, які відповідач просить визнати недійсними в інших справах, ні будь-які інші податкові накладні не є предметом спору в даній справі, як про це зазначає відповідач в апеляційній скарзі, оскільки між сторонами відсутній спір щодо правомірності складення та видачі податкових накладних наявних у позивача.

Розгляд даної адміністративної справи також не є неможливим до вирішення адміністративної справи № АС-42/713-06 за позовом ДПІ в Київському районі м. Харкова до ПП «Фатон»про зобов'язання провести інвентаризацію, оскільки дана вимога була пред'явлена вже після завершення перевірки, складення акту і направлення оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а тому не може мати значення для вирішення питання щодо їх обґрунтованості та правомірності.

Крім того, з наданих позивачем копій постанов господарського суду Харківської області в адміністративних справах № АС-42/713-06, № АС-42/720-06, АС-42/721-06 вбачається, що ДПІ у Київському районі м. Харкова було відмовлено у задоволенні позову по всіх справах, до вирішення яких відповідач просив зупинити провадження в даній адміністративній справі. На даний час здійснюється перегляд цих судових рішень в апеляційному порядку.

Тому посилання відповідача на порушення норм процесуального права є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 09.01.2007 р. по адміністративній справі № АС-13/517-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та  чинним законодавством.

Підстави, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постави.

           Керуючись п. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

ухвалила:

          Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Харківської області від 09.01.2007 р. по адміністративній справі № АС-13/517-06 залишити без змін.

          Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України у місячний строк з моменту виготовлення її повного тексту.

          Адміністративну справу № АС-13/517-06 повернути до господарського суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді