Постанова

від 23.10.2013 по справі 801/7049/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2013 р. (12:39 год.) Справа №801/7049/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трансгроупп»

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Петросенко Е.С., довіреність б/н від 17.06.13ро., паспорт серії НОМЕР_5;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: 11.07.13р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трансгроупп» до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2013р. про донарахування сплати ПДВ у розмірі 5955,00 грн. та 1488,75 грн. штрафу за березень 2012 р. (№0001472203); про завищення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 57505,00 грн. за березень 2012 р. (№ 0001482203); про сплату податку на прибуток у розмірі 66633,00 грн. та штрафу 16658,25 грн. за березень 2012 р. (№ 0001492203).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.08.13р. замінено відповідача на правонаступника - Керченську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими контролюючим органом, що пов'язані із висновками про нікчемність укладених позивачем договорів купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з ПП «Женевьєва» через відсутність у позивача на момент перевірки ТТН на перевезення дизпалива та бензину марки А-92, А-95 та довіреностей на придбання та транспортування від Постачальника (ПП «Женевьєва») до Покупця (ТОВ «Восток Трансгроупп» вищенаведених ТМЦ та неможливість встановлення органами ДПС України реальності проведення фінансово-господарських операцій на підставі висновку ВПМ Західної МДПІ м. Харкова від 09.08.12 р.

Представник позивача зазначив, що для підтвердження фіктивності господарської угоди в акті перевірки наведено дуже багато посилань щодо пошуку посадових осіб ПП «Женевьєва» з боку посадових осіб Західної МДПІ м. Харкова.

Однак, на погляд позивача, вичерпну інформацію, яка має преюдиційний характер в розумінні вимог п. 1 ст. 72 КАС України має зміст судового рішення - постанови Харківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-11452/12/2070, якою задоволені позовні вимоги ПП «Женевьєва»; визнані протиправними дії Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області ДПС щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Женевьєва», в результаті якої було складено акт від 26.09.2012 року № 421/22-417/37093017 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Женевьєва» (код за ЄДРПОУ 37093017) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року», яка залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 р.

Представник позивача зазначив, що згідно даних офіційного сайту ДПС України датою анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Женевьєва» зазначено 13.12.2012р.

Як зазначив, представник позивача, контролюючим органом в акті перевірки зазначено про відсутність реальних поставок на адресу покупця з посиланням на відсутність інформації щодо наявності у ПП «Женевьєва» складських та виробничих потужностей.

З цього приводу представник позивача зазначив, що постачання палива здійснювалось бензовозами з Феодосійського порту до резервуарів власної заправки позивача, яка розташована у м. Керч, вул. Орджонікідзе. Також позивач має власний автомобільний парк -10 седельних тягачів та пасажирський автобус.

Як повідомив представника позивач під час проведення перевірки позивачем були надані всі документи, які підтверджують виконання вимог бухгалтерського та податкового законодавства під час укладення та виконання договору поставки нафтопродуктів, укладеного між позивачем та ПП «Женевьєва».

Відповідач проти позову заперечує, про що свідчать надані суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.65-74), в яких відповідач зазначив, що в ході перевірки використано акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 42122-417/37093017 від 26.09.2012р. «Про результати документальної невинної перевірки ПП «Женевьєва» (код за ЄДРПОУ 37093017) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р.», в якому зроблені висновки щодо нереальності здійснення господарської діяльності ПП «Женевьєва» з наступних причин.

За результатами опрацювання Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за березень 2012р. встановлено, що постачальником - ПП «Женевьєва» ТМЦ (стан платника відповідно до баз даних ДПІ у м. Керчі ДПС - 14, визнано банкрутом, ухвалою ГС Харьківської області від 13.03.2013р. по справі № 5023/5962/12 - ліквідовано юридичну особу ПП «Женевьєва») в подальшому були реалізовані на адресу ТОВ «Восток Трансгроупп».

До перевірки надано договір постачання нафтопродуктів № 41 від 01.03.2012р., укладений між ПП «Женевьєва» (Постачальник) та ТОВ «Восток Трансгроупп» (Покупець), за яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити нафтопродукти (дизельне паливо, бензин марки А-80, А-92, А-95), кількість, асортимент, ціна яких узгоджуються сторонами на підставі заявок і вказуються у видаткових накладних.

Відповідач зазначив, що ТОВ «Восток Трансгроупп» до перевірки надані завірені копії первинних документів, на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліку перевіряємого підприємства відображена операція по отриманню продукції від ПП «Женевьєва» на загальну суму 380760,00 грн. у т.ч. 63460,00 грн. ПДВ.

При цьому, як зазначає контролюючий орган, видаткова накладна підписана з однієї сторони - ТОВ «Восток Трансгроупп» - не можливо ідентифікувати особу, яка підписувала видаткову накладну (крім підпису не вказано ні займаної ні П.І.Б.), а з іншої - ПП «Женевьєва» - не можливо ідентифікувати особу, яка підписувала видаткову накладну (крім підпису не вказано ні займаної посади ні П.І.Б.). Крім того, в податковій накладній №58 від 30.03.2012р. не вказано ні займаної посади, ні П.І.Б. особи, яка склала податкову накладну.

До перевірки ТОВ «Восток Трансгроупп» не надані додаткова угода з умовами поставки ТМЦ на постачання вищенаведеної партії продукції, подорожні листи (ТТН) та довіреності на придбання та транспортування від Постачальника до Покупця вищенаведених ТМЦ.

Відповідач зазначає, що на виконання автотранспортних послуг по доставці ТМЦ (дизельного палива) не надано ніяких перевізних документів. Однак дизельне паливо відноситься до небезпечних вантажів і потребує спеціального режиму перевезення. При наявності існуючих обмежень по транспортуванню ПММ перевіряємим підприємством не надано документів та пояснень з питань документального оформлення цих операцій.

Відповідач зазначає, що керуючись ст. 20 та ст. 73 Податкового кодексу України, ч.2 п.14 Порядку періодичного надання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1245, Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на адресу підприємства ПП «Женевьєва» було складено запит № 5417/10/22-409 від 06.08.2012 року про надання інформації та її документального підтвердження щодо існування наявних розбіжностей у відображенні сум ПДВ між ПП «Женевьєва» та постачальниками.

Співробітниками Західної МДПІ м. Харкова з метою вручення запита здійснено вихід за податковою адресою підприємства та встановлено його відсутність. До ВПМ Західної МДПІ м. Харкова направлено запити на розшук посадових осіб підприємства № 80/22-108 від 07.08.2012р., № 280/15-313 від 21.08.2012р., та співробітниками ВПМ Західної МДПІ м. Харкова складено Довідку про відсутність за місцезнаходженням № 554/07/006 від 21.08.2012р. Станом на початок перевірки Західної МДПІ м. Харкова ПП «Женевьєва» мало стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, в запереченнях на позовну заяву відповідачем зазначено, що проведеним аналізом даних декларації з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків встановлено, що підприємством ПП «Женевьєва» надавались уточнюючі розрахунки в значній кількості за кожний податковий період, переважно із заміною контрагентів (з відображенням суми ПДВ до 10 тис. грн., що не потребує реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних), що ставить під сумнів правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Женевьєва» за перевіряємий період.

Встановити реальність проведення фінансово-господарських операцій з зазначеного питання не є можливим у зв'язку із ненаданням документів та відмови посадових осіб підприємства від надання пояснень щодо діяльності підприємства (висновок ВПМ Західної МДПІ м. Харкова б/н від 09.08.2012р. та лист підприємства № 27/10 від 16.08.12р., підписаний керівником Матвієнко С.В.).

Згідно проведеного аналізу даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів» за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р. встановлено, що ПП «Женевьєва» має розбіжності з задекларованими показниками контрагентів в частині відображення податкових зобов'язань (або їх відсутність) менш ніж суми, відображені контрагентами-покупцями, та в частині відображення сум податкового кредиту більше (або їх відсутність), ніж відображено податкові зобов'язання контрагентами-постачальниками.

На думку відповідача це може свідчити про приховування посадовими особами вказаного підприємства податкових зобов'язань з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків, або відсутності реальних поставок на адресу покупців та від постачальників.

Згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що ПП «Женевьєва» у складі податкових декларацій з ПДВ за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р. задекларувало податковий кредит з ПДВ по господарським операціям з використанням суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності, діяльність яких спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, на загальну суму ПДВ 8231698,83 грн., що складає 11,5 % від загальної суми задекларованого податкового кредиту за перевіряємий період.

Таким чином, як зазначає контролюючий орган, перевіркою ПП «Женевьєва» не встановлено реальних постачальників дизпалива, яке в подальшому реалізоване на адресу ТОВ «Восток Трансгроупп».

Крім того, від ВПМ Західної МДПІ м.Харкова отримано висновок б/н від 09.08.2012р. щодо нереальності здійснення господарської діяльності ПП «Женевьєва».

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відсутня інформація щодо наявності у ПП «Женевьєва» складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення операцій в об'ємах, що декларуються, на погляд відповідача, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій для надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного приховування валових витрат та не мають реального товарного характеру.

Зважаючи на вищевикладене, контролюючий орган зазначає, що є підстави вважати, що підприємство ПП «Женевьєва» не мало можливості здійснювати операції з придбання товарів (послуг) та в подальшому операції з продажу товарів (послуг).

Таким чином, по ПП «Женевьєва» у період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р. неможливо встановити реальне здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Згідно даних бази «ДАІ», яка є в наявності Західної МДПІ м. Харкова, транспортні засоби, що належать ПП «Женевьєва», відсутні.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), відсутність за юридичною адресою, що унеможливлює здійснення керування господарськими операціями з боку керівника підприємства.

З урахуванням викладеного, відповідач зазначає, що всі наведені ознаки, як кожний окремо, так і у сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що у ПП «Женевьєва» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р.

У зв'язку з тим, що у ПП «Женевьєва» відсутні як база, так і об'єкт оподаткування, у ТОВ «Восток Трансгроупп» відсутнє право користування податковим кредитом з ПДВ по операціях з контрагентом-постачальником в розумінні ст. 198 Податкового кодексу України.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що в зв'язку з вищенаведеним, та в порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України включення до складу податкового кредиту ТОВ «Восток Трансгроупп» сум ПДВ по отриманих ТМЦ від ПП «Женевьєва» у березні 2012р. призвело до завищення податкового кредиту в сумі 63460.0 грн., що призвело:

- до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Податкової декларації з ПДВ за березень 2012р.) на суму 40848,0 грн.;

- до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Податкової декларації з ПДВ за березень 2012р.) на суму 16657,0 грн.);

- до заниження суми ПДВ у відповідному податковому періоді, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 Податкової декларації з ПДВ за березень 2012р.) на суму 5955,00грн.

Витрати за отримані ТМЦ у березні 2012р. від ПП «Женевьєва» включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за результатами І кварталу 2012р. у сумі 317300,00 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ «Восток Трансгроупп» відсутнє право на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, по операціях з ПП «Женевьєва» у березні 2012р. в розумінні ст. 138 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідач зазначив, що перевіркою встановлені порушення ст. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначені об'єкту оподаткування у сумі 317300,00 грн., що привело до заниження податку на прибуток на суму 66633,00 грн. у відповідному податковому періоді за 1 квартал 2012 року в сумі 66633,00 грн. (317300,00 х 21%).

Таким чином перевіркою встановлено відсутність поставок ТМЦ безпосередньо від ПП «Женевьєва» та відсутність укладення угоди з метою настання реальних наслідків, у зв'язку з тим, що угоди поставки є нереальними при взаємовідносинах ТОВ «Восток Трансгроупп» з ПП «Женевьєва» у березні 2012р.

На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Трансгроупп» (далі - ТОВ «Восток Трансгроупп») має статус юридичної особи з 25.07.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 641840, ідентифікаційний код 34454464 та довідкою АБ №438183 з ЄДРПОУ відділу статистики у м. Керчі (а.с. 18,19).

Суд зазначає, що ТОВ «Восток Трансгроупп» зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що свідчить видане свідоцтво №100087091 від 03.01.2008р.

Відповідно до довідки АБ №438183 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля пальним; пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; іншій пасажирський наземний транспорту, н.в.і.у.; вантажний автомобільний транспорт; надання послуг перевезення речей (переїзду) (а.с.19).

Судом встановлено, що 23.06.2009р. позивачем отримана Ліцензія серії АВ № 477100 Головної державної інспекції на автомобільному транспорті на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» - внутрішні перевезення пасажирів автобусами; внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, строк дії якої з 24.06.2009р. по 23.06.2014р. (а.с.206).

25.06.2013р. позивачем отримана Ліцензія серії АЕ № 265932 Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом на дозволений вид робіт - на внутрішні перевезення пасажирів автобусами; міжнародні перевезення пасажирів автобусами, строк дії якої з 26.06.2009р. необмежений. (а.с.205).

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Керчі АРК ДПС у період з 28.05.2013р. по 29.05.2013р. на підставі наказу ДПІ у м. Керчі АРК ДПС від 27.05.2013р. № 402 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Восток Трансгроупп» з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Женевьєва» (код ЄДРПОУ 37093017) за березень 2012 року, результати якої оформлені актом від 04.06.2013р. № 815/223/34454464 (а.с.20-27).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

1. Відсутність поставок ТМЦ безпосередньо від ПП «Женевьєва» та відсутність укладення угоди з метою настання реальних наслідків, у зв'язку з тим, що угоди поставки є нереальними при взаємовідносинах ТОВ «Восток Трансгроупп» з ПП «Женевьєва» у березні 2012 року.

2. Порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 63460,00 грн. у березні 2012 року, що привело:

- до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012р.) на суму 40848,00 грн.;

- до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Податкової декларації з податку додану вартість за березень 2012р.) на суму 16657,00 грн.);

- до заниження суми ПДВ у відповідному податковому періоді, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012р.) на суму 5955,00 грн.

3. Порушення п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, у сумі 317300,00 грн. за 1 квартал 2012 року, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 66633,00 грн. у відповідному податковому періоді.

Висновки акту перевірки № 815/223/34454464 від 04.06.2013р. були покладені в основу податкових повідомлень - рішень від 18.06.2013 року № 0001472203, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7443,75 грн., у тому числі 5955,00 грн. за основним платежем та 1488,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001482203, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 57505,00 грн.; № 0001492203, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 83291,25 грн., у тому числі 66633,00 грн. за основним платежем та 16658,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 29, 30, 31).

Перевіряючи правомірність прийнятих ДПІ у м. Керчі АРК ДПС податкових повідомлень-рішень від 18.06.2013 року № 0001472203, № 0001482203, № 0001492203, суд встановив наступне.

Згідно п.3 акту перевіркою встановлено, що ТОВ «Восток Трансгроупп» у періоді, що перевірявся, до складу податкового кредиту віднесені суми від отриманого товару (ПММ) від ПП «Женевьєва» на загальну суму 63460,00 грн. (зворотній бік а.с.21).

До перевірки надано договір постачання нафтопродуктів № 41 від 01.03.2012р., укладений між ПП «Женевьєва» (Постачальник) та ТОВ «Восток Трансгроупп» (Покупець). Предмет договору: Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити нафтопродукти (дизельне паливо, бензин марки А-80, А-92, А-95), кількість, асортимент, ціна яких узгоджуються сторонами на підставі заявок і вказуються у видаткових накладних.

ТОВ «Восток Трансгроупп» до перевірки надані завірені копії первинних документів, на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліку перевіряємого підприємства відображена операція по отриманню продукції від ПП «Женевьєва» на загальну суму 380760,00 грн. у т.ч. 63460,00 грн. ПДВ.

При цьому, як зазначає контролюючий орган (а.с.22), видаткова накладна підписана з однієї сторони - ТОВ «Восток Трансгроупп» - не можливо ідентифікувати особу, яка підписувала видаткову накладну (крім підпису не вказано ні займаної посади, ні П.І.Б.), а з іншої - ПП «Женевьєва» - не можливо ідентифікувати особу, яка підписувала видаткову накладну (крім підпису не вказано ні займаної посади, ні П.І.Б.). Крім того, в податковій накладній №58 від 30.03.2012р. не вказано ні займаної посади, ні П.І.Б. особи, яка склала податкову накладну.

До перевірки ТОВ «Восток Трансгроупп» не надані додаткова угода з умовами поставки ТМЦ на постачання вищенаведеної партії продукції, подорожні листи (ТТН) та довіреності на придбання та транспортування від Постачальника до Покупця вищенаведених ТМЦ.

На виконання автотранспортних послуг по доставці ТМЦ (дизельного палива) не надано ніяких перевізних документів. Однак дизельне паливо відноситься до небезпечних вантажів і потребує спеціального режиму перевезення. При наявності існуючих обмежень по транспортуванню ПММ перевіряємим підприємством не надано документів та пояснень з питань документального оформлення цих операцій (а.с.23).

ДПІ у м. Керчі АРК ДПС отримано від ДПІ Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС Акт про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Женевьєва» (код ЄДРПОУ 37093017) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якого встановлено наступне.

Керуючись ст. 20 та ст. 73 Податкового кодексу України, ч. 2 п. 14 Порядку періодичного надання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1245, Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на адресу підприємства ПП «Женевьєва» було складено запит № 5417/10/22-409 від 06.08.2012 року про надання інформації та її документального підтвердження щодо існування наявних розбіжностей у відображенні сум ПДВ між ПП «ЖЕНЕВЬЄВА» та наступними постачальниками:

СТОВ «Дружба» ( код 707219) за жовтень 2011р. в розмірі 99,3 тис.грн;

ФОП ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_4) за жовтень 2011р. в розмірі 3,1 тис.грн.;

ТОВ «Н-Фон» (код 32893059) за листопад 2011 р. в розмірі 183,9 тис.грн.;

ПТВП «Українські поліграфічні ресурси» (код 31635228) в розмірі 3,9 тис.грн.;

ТОВ «Саімір» (код 37423412) за березень 2012р. в розмірі 4,3 тис.грн.;

ТОВ «Панда» (код 31481967) за березень 2012р. в розмірі 16,2 тис. грн.

Співробітниками Західної МДПІ м. Харкова з метою вручення запита було здійснено вихід за податковою адресою підприємства та встановлено його відсутність. До ВПМ Західної МДПІ м.Харкова направлено запити на розшук посадових осіб підприємства № 80/22-108 від 07.08.2012р., № 280/15-313 від 8.2012р., та співробітниками ВПМ Західної МДПІ м. Харкова складено Довідку про відсутність за місцезнаходженням № 554/07/006 від 21.08.2012р. Станом на початок перевірки Західної МДПІ м. Харкова ПП «Женевьєва» мало стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Як зазначено в акті перевірки ПП «Женевьєва» (зворотній бік а.с.23), проведеним аналізом даних декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків встановлено, що ПП «Женевьєва» надавались уточнюючі розрахунки в значній кількості за кожний податковий період, переважно із заміною контрагентів (з відображенням суми ПДВ до 10 тис. грн.), що не потребує реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що ставить під сумнів правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Женевьєва» за перевіряємий період.

Встановити реальність проведення фінансово-господарських операцій з зазначеного питання не надається можливим у зв'язку із ненаданням документів та відмови посадових осіб підприємства від надання пояснень щодо діяльності підприємства (висновок ВПМ Західної МДПІ м. Харкова б/н від 09.08.2012р., лист підприємства № 27/10 від 16.08.12р., підписаний керівником Матвієнко С.В.).

Згідно проведеного аналізу даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів» за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р. встановлено, що ПП «Женевьєва» має розбіжності з задекларованими показниками контрагентів в частині відображення податкових зобов'язань (або їх відсутність) менш ніж суми, відображені контрагентами - покупцями, та в частині відображення сум податкового кредиту більше (або їх відсутність), ніж відображено податкового зобов'язання контрагентами-постачальниками.

В акті перевірки зазначено (а.с.24), що таким чином це може свідчити про приховування посадовими особами вказаного підприємства податкових зобов'язань з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків або відсутності реальних поставок на адресу покупців та від постачальників.

Згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, контролюючим органом встановлено, що ПП «Женевьєва» у складі податкових декларацій з ПДВ за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р. задекларувало податковий кредит з ПДВ по господарським операціям з використанням суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності, діяльність яких спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ 8231698,83 грн., що складає 11,5 % від загальної суми задекларованого податкового кредиту за перевіряємий період.

Перевіркою ПП «Женевьєва» не встановлено реальних постачальників дизпалива, яке в подальшому реалізоване на адресу ТОВ «Восток Трансгроупп».

Крім того, в акті перевірки зазначено, що від ВПМ Західної МДПІ м. Харкова отримано висновок б/н від 09.08.2012р щодо нереальності здійснення господарської діяльності ПП «Женевьєва» (зворотній бік а.с.24).

На підставі вищенаведеного відповідач під час документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Восток Трансгроупп» прийшов до висновку про те, що у ПП «Женевьєва» відсутні як база, так і об'єкт оподаткування, а відтак у ТОВ «Восток Трансгроупп» відсутнє право користування податковим кредитом з податку на додану вартість по операціях з контрагентам-постачальником в розумінні ст. 198 Податкового кодексу України.

В акті перевірки зазначено (зворотній бік а.с.26), що в зв'язку з вищенаведеним, та в порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України включення до складу податкового кредиту ТОВ «Восток Трансгроупп» сум ПДВ по отриманих ТМЦ від ПП «Женевьєва» у березні 2012р. призвело до завищення податкового кредиту в сумі 63460,00 грн., що призвело:

- до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012р.) на суму 40848,00 грн.;

- до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Податкової декларації з податку додану вартість за березень 2012р.) на суму 16657,00 грн.);

- до заниження суми ПДВ у відповідному податковому періоді, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 Податкової декларації з ПДВ за березень 2012р.) на суму 5955,00грн.

Витрати за отримані ТМЦ у березні 2012р. від ПП «Женевьєва» включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за результатами І кварталу 2012р. у сумі 317300,00 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ «Восток Трансгроупп» відсутнє право на формування витрат, які враховуються при визначені об'єкту оподаткування, по операціях з ПП «Женевьєва» у березні 2012р. в розумінні ст. 138 Податкового кодексу України.

Таким чином, як зазначено в акті перевірки, дійсною перевіркою встановлені порушення ст. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, у сумі 317300,00 грн., що привело до заниження податку на прибуток на суму 66633,00 грн. у відповідному податковому періоді: за 1 квартал 2012 року в сумі 66633,00 грн. (317300.0 х 21%).

Отже контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку про те, що підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, які обумовлені укладеним правочином, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Перевіряючи правомірність викладених в Акті перевірки № 815/223/34454464 від 04.06.2013р. висновків, судом встановлено наступне.

01.03.2012р. між ПП «Женевьєва» (Постачальник) та ТОВ «Восток Трансгроупп» (Покупець) укладений Договір постачання нафтопродуктів № 41, предметом якого згідно п. 1.1 є постачання Постачальником Покупцю нафтопродуктів (дизельне паливо, бензини марки А-80, А-92, А-95), кількість, асортимент та ціна яких згідно п. 1.2 Договору погоджуються Сторонами на підставі заявок та зазначаються у видаткових накладних. Умови, строки та порядок постачання продукції визначені розділом 3 Договору. Строк дії Договору відповідно до п. 7.1 - з моменту підписання до 31.12.2012р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання (а.с.33-34).

Вказаний договір має всі необхідні реквізити, адреси сторін, підписи та печатки.

На виконання Договору № 41 ПП «Женевьєва» виставлений рахунок № 123 від 30.03.2012р. на оплату дизельного палива у кількості 40080 л на загальну суму 380760,00 грн., у т.ч. 63460,00 грн. ПДВ (а.с.35); виписана видаткова накладна № 1779 від 30.03.2012р. на товар - дизельне паливо в кількості 40080 л на загальну суму 380760,00 грн., у т.ч. 63460,00 грн. ПДВ (а.с.36) та сформована податкова накладна від 30.03.2012р. № 58 на загальну суму 380760,00 грн., у т.ч. 63460,00 грн. ПДВ (а.с.37).

Оплата товару Покупцем підтверджується платіжними дорученнями № 34 від 03.04.2012р. на суму 361000,00 грн. та № 35 від 03.04.2012р. на суму 1760,00 грн. (а.с.38, 39), а також випискою по банківському рахунку ТОВ «Восток Трансгроупп» за 03.04.2012р. Філії ПАТ «Комерційний банк «Надра» Кримське регіональне управління», від 04.04.12р. (а.с.40).

Згідно довідки ТОВ «Восток Трансгроупп» придбане паливо від ПП «Женевьєва» в березні 2012 року було транспортовано власними силами постачальника, товарно-транспортні накладні надані не були. Журнал реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ на ТОВ «Восток Трансгроупп» ведеться в електронному вигляді (а.с.83).

До матеріалів справи надано роздрукування з електронного Журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ - довіреність № 42 від 01.03.2012р. на отримання від ПП «Женевьєва» дизельного палива у кількості 40080 л (а.с.84).

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що дизельне паливо було відвантажено в резервуар блочної АЗС місткістю 40 куб. м., яка належить ТОВ «Восток Трансгроупп» та розміщена за адресою: м. Керч, вул. Фабрічна, 112. Вказана АЗС введена до експлуатації згідно Акту державної комісії від 20 грудня 2007 року і на вказану АЗС видано торговий патент на здійснення реалізації палива за № 531299 від 24 грудня 2010 року (а.с.207, 208-209).

Використання придбаного у ПП «Женевьєва» дизельного палива у власній господарській діяльності ТОВ «Восток Трансгроупп» підтверджується актами списання товарів № 102-117 від 30.04.2012р., згідно яких дизельне паливо було за рахунком 93 на заправку автомобілів (а.с.148-163).

Згідно довідки ТОВ «Восток Трансгроупп» від 18.06.2013р. № 36 станом на 31 травня 2012 року, власний автопарк ТОВ «Восток Трансгроупп», складає двадцять чотири одиниці транспортних засобів, з них на дизельному паливі: десять сідлових тягачів, один пасажирський автобус, один екскаватор. Середньомісячні витрати дизельного палива для власного автопарку становлять: в березні 2012р. - 31185 л.; в квітні 2012р.- 24 25 л.; в травні 2012р.- 29100 л. Середньомісячна реалізація дизельного палива становить: за березень 2012р. -11232 л.; за квітень 2012р. - 3896 л.; за травень 2012р. - 3047л. Для зберігання пального існують нафтові резервуари загальною місткістю 60 м3 (а.с.85).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. із змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

П. 2.1 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (у редакції на день укладання бухгалтерських документів по спірній господарській угоді) передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.09.1999р. зі змінами та доповненнями визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту та валових витрат (витрат) документи, суд зазначає, що дійсно видаткова накладна № 1779 від 30.03.2012р. містить підписи відповідальних осіб від імені ТОВ «Восток Трансгроупп» та ПП «Женевьєва», рахунок на оплату № 123 від 30.03.2012р. та податкова накладна від 30.03.2012р. № 58 містять підпис відповідальної особи від імені ПП «Женевьєва» без розшифрування прізвища, ім'я, по батькові та посади.

Крім того, Договір № 41 від 01.03.2013р. з боку ПП «Женевьєва» також містить підпис без розшифрування прізвища, ім'я, по батькові та посади особи, яка підписала Договір.

З приводу наведеного суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких віднесено наступне:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦКУ);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦКУ);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦКУ);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦКУ);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ);

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦКУ).

Згідно ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦКУ).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦКУ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Нормами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає можливість суду зробити висновок, що наслідками недодержання в момент вчинення правочину сторонами норм чинного законодавства щодо оформлення такого правочину є визнання такого правочину недійсним.

Суду не надано доказів визнання недійсним Договору № 41 від 01.03.2012р.

Що стосується недотримання сторонами вимог законодавства щодо зазначення обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, таких як зазначення осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції, суд зазначає, що таке недотримання не несе відповідальності сторін у вигляді визнання такої угоди недійсною. Тим більш суд зазначає, що, якщо сторони, не зважаючи на недоліки господарської угоди, викладеної в письмовій формі, свої діями підтверджують наміри здійснення укладеної угоди (виставлення рахунку, складання видаткової та податкової накладної, проведення оплати тощо) така угода вважається укладеною.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦКУ).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦКУ).

З урахуванням викладеного, зважаючи на досягнення сторонами - ПП «Женевьєва» та ТОВ «Восток Трансгроупп», згоди стосовно істотних умов за договором № 41 від 01.03.2012р. про постачання нафтопродуктів, суд приходить до висновку про укладення договору про постачання нафтопродуктів № 41 від 01.03.2012р.

Суд зазначає, що відображення укладеної між позивачем та ПП «Женевьєва» господарської операції призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даної операції позивач має необхідні ресурси. Укладена між сторонами господарська операцій з постачання нафтопродуктів належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліку позивача на підставі первинних документів, складених відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку про реальність правочину між позивачем та ПП «Женевьєва».

Що стосується висновків контролюючого органу про відсутність поставок ТМЦ безпосередньо від ПП «Женевьєва» та відсутність укладення угоди з метою настання реальних наслідків, у зв'язку з тим, що угоди поставки є нереальними при взаємовідносинах ТОВ «Восток Трансгроупп» з ПП «Женевьєва» у березні 2012 року, суд зазначає наступне.

Стосовно посилання контролюючого органу в акті перевірки як на підтвердження фіктивності правочину на відсутність товарно-транспортних накладних та встановлення чинним законодавством обмежень по транспортуванню паливно-мастильних матеріалів, суд встановлено наступне.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363), якими визначені права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

В розділі 1 Правил № 363 наведено визначення понять, згідно якого товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Подорожній лист - це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

В акті перевірки контролюючим органом також зазначено, що дизельне паливо відноситься до небезпечних вантажів і потребує спеціального режиму перевезення.

З цього приводу судом встановлено наступне.

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно розділу 1 Інструкції ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Ця Інструкція не поширюється на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п. 7.5.6. Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Таким чином товарно-транспортна накладна є супровідним документом для транспортування, а придбання суб'єктами господарювання ТМЦ здійснюється не лише за її наявності, а й на підставі інших первинних документів, зокрема, видаткових накладних.

Суд зауважує, що оприбуткування сировини (дизельного пального) здійснюється не на підставі товарно-транспортної накладної, в якій не існує вартісного (цінового) показника, а на підставі видаткової накладної, яка є дійсним первинним документом бухгалтерського обліку із зазначенням ціни сировини.

Зазначене твердження повністю відповідає умовам Договору постачання нафтопродуктів № 41 від 01.03.2012р., відповідно до п. 1.2 якого кількість, асортимент та ціна товару зазначаються у видаткових накладних.

Суд зазначає, що фактичне перевезення палива позивачеві підтверджується сукупністю досліджених судом доказів:

- податковою декларацію ПП «Женевьєва» № 58 від 30.03.2012р.;

- видатковою накладною № 1779 від 30.03.2012р.;

- рахунком на оплату товару № 123 від 30.03.2012р.;

- довіреністю на отримання ТМЦ № 42 від 01.03.2012р.

Таким чином, висновки податкового органу щодо того, що операція з придбання дизельного палива не підтверджена товарно-транспортними накладними, які повинні підтверджувати отримання товару з перевезення, не відповідають дійсності.

Крім того, суд зазначає, що вказані нормативні акти - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, є спеціальними законодавчими актами, які деталізують правовідносини у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом та у сфері приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Дотримання вказаних норм є встановленням обов'язків учасників відповідних правовідносин. Однак при цьому суд зазначає, що недотримання наведених норм не мають наслідком визнання укладеної між сторонами угоди недійсною або фіктивною.

Таким чином, суд вважає неспроможним посилання контролюючого органу в акті перевірки на недотримання позивачем та його контрагентом ПП «Женевьєва» під час реалізації Договору постачання нафтопродуктів норм Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, як на підставу визначення такої угоди нереальною та фіктивною.

Що стосується правомірності висновків ДПІ у м. Керчі АРК ДПС про порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 63460,00 грн. у березні 2012 року, що привело:

- до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012р.) на суму 40848,00 грн.;

- до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Податкової декларації з податку додану вартість за березень 2012р.) на суму 16657,00 грн.);

- до заниження суми ПДВ у відповідному податковому періоді, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012р.) на суму 5955,00 грн., суд зазначає наступне.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до пп. 14.1.202 п.14.1 ст.14 якого продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкову накладну, виписану ПП «Женевьєва» судом встановлено, що вона відповідає вимогам зазначених норм та містить всі перелічені необхідні реквізити. Суд зазначає, що дійсно податкова накладна № 58 від 30.03.2012р., видана ПП «Женевьєва», містить підпис особи, ідентифікувати яку не надається можливим, однак при цьому засвідчена печаткою ПП «Женевьєва».

Тож суд приходить до висновку, що ПП «Женевьєва» дотримані всі істотні умови при складанні податкової накладної № 58 від 30.03.2012р., які визначені чинним на момент її складання податковим законодавством обов'язковими.

Контрагент позивача, в період виконання зобов'язань за договорам з позивачем, був платником ПДВ, що підтверджується даними з Офіційного порталу «Міністерство доходів і зборів України» (minrd.gov.ua). Свідоцтва платника ПДВ контрагентів ПП «Женевьєва» анульовані вже після виконання зобов'язань за договором постачання нафтопродуктів № 41 від 01.03.2012р., а саме - 13.12.2012р.

Податкова накладна № 58 від 30.03.2012р. включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2012 року (а.с.92-106).

Таким чином, враховуючи наведене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ за податковою накладною № 58 від 30.03.2012р. в розмірі 63460,00 грн.

Суд зазначає, що пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як визначено нормами п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Пунктом 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Суд зазначає, що позивачем сума податкового кредиту, що виник за податковою накладною № 58 від 30.03.2012р., включена до декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про протиправність висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 63460,00 грн. за березень 2012р., що призвело:

- до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012р.) на суму 40848,00 грн.;

- до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Податкової декларації з податку додану вартість за березень 2012р.) на суму 16657,00 грн.);

- до заниження суми ПДВ у відповідному податковому періоді, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012р.) на суму 5955,00 грн., та, як наслідок, прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.06.2013 року № 0001472203, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7443,75 грн., у тому числі 5955,00 грн. за основним платежем та 1488,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001482203, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 57505,00 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, у сумі 317300,00 грн. за 1 квартал 2012 року, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 66633,00 грн. у відповідному податковому періоді, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 151.1 ст.151 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України визначено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено ставку податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарська операція між позивачем та ПП «Женевьєва» була товарною та реальною та підтверджена наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про завищення позивачем суми витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, у сумі 317300,00 грн. за 1 квартал 2012 року, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 66633,00 грн. у відповідному податковому періоді.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним нарахуванням позивачу податку на прибуток підприємств на загальну суму 66633,00 грн. та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення № 0001492203, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 83291,25 грн., у тому числі 66633,00 грн. за основним платежем та 16658,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Що стосується посилання контролюючого в акті перевірки на Акт «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Женевьєва» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в облік за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р.» ДПІ Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, як на підставу підтвердження відсутності поставок позивачу ТМЦ безпосередньо від ПП «Женевьєва» та взагалі відсутність укладання угоди між позивачем та ПП «Женевьєва» з метою настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 11452/12/2070 від 06.11.2012р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013р., визнано протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Женевьєва», в результаті якої було складено акт від 26.09.2012р. № 421/22-417/37093017 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Женевьєва» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в облік за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р.» (а.с.86-90).

Таким чином, на момент складання ДПІ у м. Керчі АРК ДПС акту від 04.06.2013р. № 815/223/34454464 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Восток Трансгроупп» з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Женевьєва» (код ЄДРПОУ37093017) за березень 2012 року» судовим рішенням, що набрало законної сили, було визнано протиправними дії Західної міжрайонної ДПІ м. Харкова Харківської області ДПС щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Женевьєва», за результатами якої було складено акт від 26.09.2012р. № 421/22-417/37093017, та посилання на акт № 421/22-417/37093017 від 26.09.2012р., який складений за результатами такої перевірки, суд вважає безпідставними та протиправними.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про те, що позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ПП «Женевьєва» без мети реального настання правових наслідків, які обумовлені укладеним правочином, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Таки чином, фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України.

Приписом ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Женевьєва» правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Восток Трансгроупп» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2013 р. №0001472203 про донарахування сплати ПДВ у розмірі 5955,00 грн. та 1488,75 грн. штрафу за березень 2012 р.; № 0001482203 про завищення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 57505,00 грн. за березень 2012 р.; № 0001492203 про сплату податку на прибуток у розмірі 66633,00 грн. та штрафу 16658,25 грн. за березень 2012 р. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України понесені позивачем при подачі позову у вигляді судового збору у належному розмірі 1482,04 грн. згідно платіжного доручення №879 від 08.07.2013 року (а.с.2).

В судовому засіданні 23.10.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови. У повному обсязі постанову складено 28.10.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 18.06.2013р. № 0001472203, № 0001482203, № 0001492203.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трансгроупп» (ЄДРПОУ 34454464) судовий збір в розмірі 1482,04 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят дві гривні 04 коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова